Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №377/693/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/693/26

Провадження №2/377/603/26

21 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник-адвокат Радінович Володимир Ігорович, звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 листопада 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 166.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач знаходяться у шлюбі, який був зареєстрований 24 листопада 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис №166. За час шлюбу в них народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною звернення позивачки до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що протягом сімейного життя між позивачкою та відповідачем поступово погіршувалися стосунки, оскільки відповідач не розуміє та не хоче розуміти суті проблем, які виникають в сім`ї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу, піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. На теперішній час сімейні відносини між подружжям фактично припинені, з 08.03.2025 позивачка та відповідач припинили сумісне проживання та шлюбні стосунки, у тому числі вести побут, спільне господарство. Спір щодо поділу спільного майна у сторін на даний момент відсутній. Час на примирення позивачка просить не надавати, оскільки шлюбні відносини між сторонами фактично припинені та її рішення про розірвання шлюбу є остаточним. Кожен з подружжя має протилежні погляди на шлюб та сімейне життя. За вказаних обставин позивачка вважає подальше збереження шлюбу з відповідачем неможливим та таким, що суперечить її інтересам.

Ухвалою судді від 17 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 10 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 21 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Радіонович В.І. у призначене судове засідання не прибули, про дату, час і місце якого повідомлені належним чином шляхом доставки судової повістки до зареєстрованого електронного кабінету позивачки та її представника, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлявся в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Відповідно до трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» рекомендований лист з повідомленням про вручення №R067277499913, яким йому направлялась судова повістка та копія ухвали судді від 10 вересня 2026 року, за зареєстрованим місцем проживання, повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку відповідач ОСОБА_2 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280 - 282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 21 вересня 2026 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку в судове засідання всіх учасників справи, що узгоджується з приписами частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 24 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 24 листопада 2012 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, складено актовий запис № 166. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_6 ( а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 12 жовтня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 157 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилась дочка ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 28 квітня 2021 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) , актовий запис № 26 (а.с. 14).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивачки з позовом про розірвання шлюбу є те, що між сторонами так і не склались сімейні відносини, оскільки кожен з подружжя має протилежні погляди на шлюб та сімейне життя. Сторони припинили сумісне проживання та шлюбні стосунки, вести побут, спільне господарство, шлюб існує формально.

Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зі статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

За змістом частини другої статті 18, статті 51, частини третьої статті 56, частини першої статті 110 СК України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).

Суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між сторонами відсутній спір щодо виховання дітей та щодо розподілу майна.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка свою позицію щодо відновлення їй дошлюбного прізвища не висловила, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_6 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 6 частини першої статті 264 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір у сумі 1064 гривні 96 копійок, що підтверджується квитанцією №7515-1724-7655-3973 від 12.06.2026 ( а.с.2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с.1).

У позовній заяві позивачка зазначила про не бажання стягувати з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з наведеного, сума судового збору, яку позивачка сплатила за подання позову про розірвання шлюбу, за її заявою на її користь з відповідача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 166.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище ОСОБА_6 .

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи :

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич