Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №377/556/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/556/26

Провадження №2/377/503/26

21 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Піндур Микола Михайлович, до ОСОБА_2 про стягнення витрат по оплаті житлово-комунальних послуг в порядку регресу,-

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник – адвокат Піндур Микола Михайлович, посилаючись на статті 4, 19, 175, 184, 274 ЦПК України, 526, 541, 543, 544 ЦК України, 64 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу сплачені грошові кошти за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирними будинками в розмірі 8664,65 гривень і стягнути судові витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послалася на те, що згідно ордеру на жилу площу в гуртожитку № 0146 від 27 квітня 2001 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 . 19 листопада 2002 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Відповідно до витягу № 554 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 за період з червня 2022 року по квітень 2025 року сплатила за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирними будинками за адресою: АДРЕСА_2 25 993,95 гривень. ОСОБА_3 компенсував позивачу витрати за житлово-комунальні послуги в повному обсязі, тому претензій позивач до нього не має. Відповідач ОСОБА_2 відмовляється компенсувати позивачу суму у розмірі 8 664,65 гривень (25993,95 гривень/3 ( кількість зареєстрованих осіб), які були сплачені позивачем за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирними будинками, за період з червня 2022 року по квітень 2025 року, тому позивач вимушена звернутись до суду з даною позовною заявою (а. с. 3-5).

Ухвалою судді від 09 червня 2026 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 серпня 2026 року (а. с. 31-32).

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 20 серпня 2026 року (а. с. 43-44).

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року відкладено розгляд справи на 17 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а. с. 63-64).

Позивач та її представник – адвокат Піндур М.М. в призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. В матеріалах справи знаходиться заява представника позивача – адвоката Піндура М.М., яка надійшла 20.08.2026 до суду в підсистемі «Електронний суд», в якій він просив судове засідання розглядати за його відсутності та відсутності позивача (а. с. 52-54).

Відповідач ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду подав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги не визнав.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі ордеру на житлову площу в гуртожитку № 0146, виданого 27 квітня 2001 Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства», ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_2 , та син ОСОБА_3 надано право на заняття житлової площі в гуртожитку АДРЕСА_3 (а. с. 6).

Відповідно до Витягу № 554 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку осіб, виданому 23.08.2023 Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.12.2002 по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.12.2002 по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 24.12.2002 по теперішній час (а. с. 7).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який був розірваний 19 листопада 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 19 листопада 2002 року зроблено запис за № 162, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 19 листопада 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 8).

З довідки № SQ141.J9MTKDOS33L, виданої 12.05.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розрахунку оплати ОСОБА_1 за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 , за період з червня 2022 року по квітень 2025 року, рахунків на оплату за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з січня 2022 року по квітень 2025 року, позивачем ОСОБА_1 за період з червня 2022 року по квітень 2025 року було сплачено 25 993,95 гривень за послуги постачання теплової енергії та гарячої води і за послуги з управління багатоквартирним будинком, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9-17, 20-24).

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Піндур Микола Михайлович, зазначила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та користується житлово-комунальними послугами за вказаною адресою, компенсував позивачу ОСОБА_1 витрати за житлово-комунальні послуги в розмірі 8 664,65 гривень.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 виник спір з приводу оплати за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з червня 2022 року по квітень 2025 року, в розмірі 8 664,65 гривень.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії.

Як вбачається з пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VІІІ, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень статті 9 Закону № 2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що всі повнолітні особи, зареєстровані в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язані брати участь у витратах щодо утримання майна, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання майна. Особа, яка виконала солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншої особи, зареєстрованої за вказаною адресою, їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із осіб, зареєстрованих за вказаною адресою, відмовляється брати участь у витратах, інші особи можуть здійснити їх самостійно і вимагати відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення із особи, яка відмовилась нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Виходячи з наведеного, відповідач ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та користувався житлово-комунальними послугами за вказаною адресою, мав обов`язок з оплати за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирним будинком, за вказаною адресою. Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 за період з червня 2022 року по квітень 2025 року було сплачено 25 993,95 гривень за вказані послуги, відтак з урахуванням положень статті 544 ЦК України, з відповідача на користь позивача в порядку регресу підлягають стягненню сплачені грошові кошти за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 8 664,65 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Піндур М.М., у позовній заяви просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень (а. с. 3-5).

На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 05/05/26-ц, укладеного 05.05.2026 між адвокатом Піндуром Миколою Михайловичем та ОСОБА_1 ; ордер серії СВ № 1170664 від 14.05.2026 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Піндуром М.М. на підставі договору про надання правничої (правової) допомогу № 05/05/26-ц від 05.05.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001423, виданого 17.01.2025 Піндуру М.М., детальний опис робіт (наданих послуг) судових витрат (суми гонорару) за надану правничу допомогу за договором про надання правничої (правової) допомоги № 05/05/26-ц від 05.05.2026, складений 11.08.2026; квитанцію до прибуткового касового ордера № 8-2 від 11.08.2026; акт наданих послуг, який є додатком № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 05/05/26-ц від 05.05.2026, складений 11.08.2026, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу на загальну суму 5 000 гривень (а. с. 55-60).

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг) судових витрат (суми гонорару) за надану правничу допомогу за договором про надання правничої (правової) допомоги № 05/05/26-ц від 05.05.2026, складеного 11.08.2026, акту наданих послуг, який є додатком № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 05/05/26-ц від 05.05.2026, складеного 11.08.2026, відповідачу ОСОБА_1 адвокатом Піндуром М.М. надана наступна професійна правнича допомога: надання первинної усної консультації клієнту - 1 000 гривень; складання та подання позовної заяви – 4 000 гривень (а. с. 59).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Піндуром М.М. правової допомоги позивачу ОСОБА_1 за договором про надання правничої (правової) допомоги № 05/05/26-ц від 05.05.2026.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України ( у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу ( у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, оцінюючи обсяг робіт, що зазначений у акті, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 5 000 гривень є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат та доходить висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності, в сумі 3 000 гривень.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції № 7689-0416-0877-2905 від 15.05.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 064,96 гривень (а. с. 2). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 1).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 064,96 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 064,96 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу сплачені грошові кошти за послуги з постачання теплової енергії та за послуги з управління багатоквартирними будинками, нараховані за адресою: АДРЕСА_2 , за період з червня 2022 року по квітень 2025 року, в розмірі 8 664,65 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 064 гривні 96 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька