Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №373/2643/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2643/26

Провадження № 2/373/1904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Герасько К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій сторін

Представник позивача Мишевська Н.М. через підсистему «Електронний суд» подав позов, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 563907-КС-002 від 22.11.2025 у загальному розмірі 71220,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.11.2025 між сторонами було укладено договір № 563907-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредит в розмірі 28000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, кошти не повернув у передбачений договором строк, що спричинило до виникнення заборгованості, яка станом на 08.06.2026 становить 71220,00 грн, що складається із: 28000,00 грн - заборгованість за кредитом, 35280,00 грн - заборгованість за процентами, 7280,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України, 660,00 грн - заборгованість за комісією.

2. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.09.2026. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, у порядку, передбаченому ст. 191 ЦПК України. Також даною ухвалою витребувано письмові докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК додав до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В заявлених вимогах просив розглянути справу без участі їх представника на підставі матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до приписів ст. 128, 130, 131 ЦПК України, зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

3. Встановлені судом обставини з посиланням на докази

22.11.2025 між сторонами було укладено договір № 563907-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті позивача.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 28000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит, 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована. Процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту становить 5600,00 грн (п. 2,3, 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.9, 2.10 договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 69249,94 грн. Загальні витрати за кредитом 41249,94 грн.

Сторонами в п. 4.2.2 договору погоджено графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання договору, який був надісланий на номер його мобільного телефону, який був ним зазначений у анкеті в особистому кабінеті.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 28000,00 грн, перерахувавши 22.11.2025 на банківську картку № НОМЕР_1 , про що свідчить лист ТОВ «Профітгід».

Як вбачається з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту та пропозиції (оферта) укласти договір № 563907-КС-002 про надання кредиту від 22.11.2025 сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 1 % в день, фіксована, комісія за надання кредиту становить 5600,00 грн.

Зі змісту довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 08.06.2026 у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 71220,00 грн, що складається із такого, а саме: 28000,00 грн - заборгованість за виданим кредитом, 35280,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 7280,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК Укарїни, 660,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 563907-КС-002 від 22.11.2025 на загальну суму 23700,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Дана обставина свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань та про обов`язок відповідача з погашення кредиту.

4. Висновки суду на підставі норм права, що підлягають застосуванню

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Указаний кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту. Після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання договору.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, відповідальність за невиконання договірних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на визначених умовах.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті відповідачу, вважає, що наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в розрахованому позивачем розмірі.

Таким чином, позовна вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виданим кредитоим у розмірі 28000,00 грн підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом у розрахованому позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за

наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Відповідно до п. 2.5 договору № 563907-КС-002 від 22.11.2025, паспорту споживчого кредиту, укладених між позивачем та відповідачем, сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 5600,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 5600,00 грн підлягає задоволенню.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 роз`яснив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом установлено, що кредитний договір був укладений між сторонами 22.11.2025, тобто в період звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а тому нарахування заборгованості заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним.

Суд уважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 7200,00 грн не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не подав суду жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконує грошові зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов. Розмір заборгованості за кредитним договором стороною відповідача не спростований.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково за виключенням стягнення заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що сплачений позивачем при подані позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача в розмірі (89,89% від ціни позову).

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 563907-КС-002 від 22.11.2025 у розмірі 64020,00 грн (шістдесят чотири тисячі двадцять гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2393,23 грн (дві тисячі три дев`яносто три гривні 23 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ