Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №370/4178/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа № 370/4178/25

Провадження № 2/370/1462/25

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Сініциної О. С.

із секретарем судового засідання Коростильовою Н.Ю.

за участю:

представника позивача Карпенко М.М. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області у грудні 2025 року через систему «Електронний суд» від представника, адвоката Карпенка Марини Михайлівни надійшла ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що за договорами дарування від 21.10.2011 житлового будинку, загальною площею 81,8 кв.м та земельної ділянки кадастровим номером: 3222788601:01:001:0008 - площею 0,2498 га позивач є законним власником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Майно зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 25.11.2023 укладений нотаріально завірений Договір позики на суму 1 340 464 грн, що в еквіваленті дорівнює 37 220 доларів США за курсом НБУ станом на 25.11.2023 терміном до 31.12.2023, без нарахування відсотків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором позики, між позивачем - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 25.11.2023, який містив застереження про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до умов зазначеного договору іпотеки, Іпотекодавець - ОСОБА_5 передала в іпотеку Іпотекодержателю - ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: житловий будинок (домоволодіння), та земельну ділянку площею 0,2498 га, кадастровий номер: 3222788601:01:001:0008, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скориставшись іпотечним застереженням, іпотекодержателем здійснено позасудове звернення стягнення, внаслідок чого право власності позивача на спірне нерухоме майно було припинено та зареєстровано за іншими особами без рішення суду.

Житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння позивача не з її волі, а внаслідок застосування механізму позасудового звернення стягнення.

На цей час право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Позивач дізналася про те, що вже звернуто стягнення на її житловий будинок, де вона із сім`єю мешкала і мешкає, 19.09.2025, коли зателефонували із Макарівської селищної Ради, і сповістили, що всі зареєстровані особи зняті з реєстрації місця проживання.

Право власності відповідача є похідним та виникло внаслідок незаконного вибуття майна з володіння позивача.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, майно може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо майно вибуло з його володіння не з його волі.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а відповідач є похідним набувачем такого майна, позивач має право на витребування спірного майна незалежно від добросовісності набуття.

Витребування майна з чужого незаконного володіння є належним та ефективним способом захисту права власності у даних правовідносинах, оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача та зареєстровано за іншою особою.

Крім того, позивач посилається, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок якого спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача, було здійснено з істотними порушеннями вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої вона не отримувала від ОСОБА_4 письмову вимогу про усунення порушення та у не менш ніж тридцятиденний строк попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Було порушено процедуру повідомлення боржника - іпотекодавця про порушення основного зобов`язання, пред`явлення до нього письмової вимоги про сплату боргу та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі несплати боргу у встановлений строк. До суду за захистом своїх прав ОСОБА_4 не зверталась.

Також позивач не була повідомлена про проведення оцінки предмета іпотеки та не брала участі у визначенні його вартості, не була ні повідомлена ні ознайомлена з її результатами, а також їй не було надано жодних документів, які б підтверджували визначену іпотекодержателем вартість спірного нерухомого майна.

Водночас про орієнтовану вартість, за якою іпотекодержателем фактично було оцінено предмет іпотеки, позивач може судити виключно з подальших дій іпотекодержателя - ОСОБА_4 , а саме: ОСОБА_4 звернулася до приватного виконавця із виконавчим написом № 399 від 14.05.2024, виданого приватним нотаріусом Теплюк. Г.М. (Вишгородський районний нотаріальний округ Київської області) із вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 693100,87 грн за рахунок іпотеки.

З огляду на те, що загальний розмір зобов`язання за договором позики становив

1 340 464 гривень, а іпотекодержатель одночасно ініціювала стягнення різниці між сумою зобов`язання та сумою, яка фактично була зарахована при зверненні стягнення на предмет іпотеки, можна дійти обґрунтованого висновку, що вартість спірного нерухомого майна була визначена на рівні, істотно нижчому за його реальну ринкову вартість, а саме 647 000 грн.

Такий підхід свідчить про те, що предмет іпотеки був фактично оцінений за значно заниженою вартістю, що прямо порушує баланс інтересів іпотекодавця та іпотекодержателя і не відповідає вимогам справедливості добросовісності.

З метою підтвердження реальної вартості спірного нерухомого майна позивачем було проведено судову експертизу, якою встановлено, що ринкова вартість станом на березень

2024 року становила 1 850 000 грн, що підтверджується Висновком судового експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи

№ С2282/12-2025 від 12.12.2025.

Зазначена оцінка судового експерта майже у тричі перевищує вартість, яка фактично була покладена в основу позасудового звернення стягнення. Таке істотне заниження вартості предмета іпотеки свідчить про грубе порушення вимог закону та принципу добросовісності, позбавило позивача можливості отримати справедливу компенсацію вартості майна, можливості сплатити позику, в разі обізнаності такої оцінки та не могло створити належної правової підстави для припинення права власності. Таке грубе заниження вартості предмета іпотеки, є істотним порушенням процедури звернення стягнення та додатковою підставою для висновку про незаконність вибуття майна з володіння позивача.

Як вбачається з Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 21.12.2025, відповідач ОСОБА_2 зареєструвала на себе право власності на спірне нерухоме майно 30.09.2025 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 2193, виданий 30.09.2025, видавник Чмирук О.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Як вбачається із розділу «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки», іпотечний договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений 23.09.2025, строк виконання основного зобов`язання: 29.09.2025.

Таким чином, 23.09.2025 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки; 29.09.2025 строк виконання основного зобов`язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 ; 30.09.2025 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_2 реєструє право власності на спірне нерухоме майно, тобто на наступний день після настання строку виконання зобов`язання.

Посилання приватного нотаріуса Чмирук О.В. Київського міського нотаріального округу на наявність договору про задоволення вимог іпотекодержателя не спростовує обов`язковості дотримання зазначеного строку, оскільки такий договір не звільняє іпотекодержателя від виконання імперативних вимог закону та не може бути підставою для обходу процедури звернення стягнення.

Відтак державна реєстрація права власності відповідача - ОСОБА_2 проведена без належної правової підстави, з істотними порушеннями вимог закону, що свідчить про незаконне вибуття спірного майна з володіння позивача.

Також позивач посилалася на те, що на момент перереєстрації права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_4 відсутній дозвіл органу опіки та піклування, оскільки у будинку була зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спірний житловий будинок є єдиним місцем проживання позивача та його сім`ї, звернення стягнення на єдине житло без дотримання принципу пропорційності та належних гарантій захисту житлових прав є втручанням у право на повагу до житла.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач у своєму відзиві зазначила, зокрема, що Договір позики та Договір іпотеки 25 листопада 2023 року укладалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при повному волевиявленні позивача. Дані обставини, зокрема, підтверджуються пунктом 10 Договору позики, а також пунктом 7.4. Договору іпотеки.

Доводи позивача, що під час укладання Договору іпотеки, у якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя свідчило лише про згоду на можливість застосування забезпечувального механізму, однак не є волевиявленням на відчужене належного їй нерухомого майна - не можуть братися до уваги, оскільки умови договорів підтверджують, що позивач повністю усвідомлювала дії, які вчиняла.

Зі свого боку, ОСОБА_4 повністю дотримала порядок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку з тим, що позивач не виконала свої зобов`язання за умовами Договору позики у встановлений термін до 31 грудня 2023 року, 03 січня 2024 року іпотекодержатель направила ОСОБА_5 вимогу про виконання основного зобов`язання та повідомлення про звернення стягнення на нерухоме майно у випадку не виконання основного зобов`язання.

Відповідно до відомостей із сайту АТ «Укрпошта» дана вимога не була отримана іпотекодавцем та повернена у зв`язку із закінченням термінів зберігання.

Також 05 лютого 2024 року іпотекодержателем направила ОСОБА_5 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на нерухоме майно в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» або у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» у випадку не усунення порушення основного зобов`язання.

У цій вимозі було зазначено, що звернення стягнення відбудеться протягом 30 днів з дати направлення цієї вимоги згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» або зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та за ціною визначеною відповідно до висновку (оцінки) про вартість майна на дату звернення стягнення.

Відповідно до відомостей з сайту АТ «Укрпошта» зазначена вимога також не була отримана іпотекодавцем та повернена у зв`язку із закінченням термінів зберігання.

Отже, іпотекодержатель, який надав належні докази надсилання вимоги згідно з підпунктом 2 пункту 61 Порядку № 1127, захищений від безпідставних звинувачень у порушенні процедури, а спростування цього факту можливе лише за умови надання іпотекодавцем переконливих доказів зворотного.

Позивач добровільно укладаючи Договір позики та Договір іпотеки була обізнана про наслідки у разі не виконання зобов`язань за ними, а жодних доказів на спростування законності набуття майна як ОСОБА_4 так і ОСОБА_2 , крім власних здогадок та припущень, не надала.

Крім того, відповідач твердить, що є добросовісним власником спірного житлового будинку та спірної земельної ділянки, оскільки 23 вересня 2025 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем та ОСОБА_4 , як позичальником укладений Договір позики, згідно з яким сума позики, визначена у пункті 1 Договору повинна бути повернута не пізніше 29 вересня 2025 року. Сторони дійшли згоди, що виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 3222788601:01:001:0008, площа 0,2498 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловим будинком загальною площею 81,80 кв. м, житлова площа - 52,20 кв. м, що розташований на ній, що за адресою:

АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 6 Договору позики вказане нерухоме майно належить позичальнику: земельна ділянка на праві приватної власності на підставі Договору іпотеки, посвідченого Юхневич Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.11.2023 року, р/н 422, право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2835941932227, номер запису про право власності 54045786; житловий будинок на праві приватної власності на підставі Договору іпотеки, посвідченого Юхневич Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.11.2023 року, р/н 422, право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2826296432080, номер запису про право власності: 54045694.

Також 23 вересня 2025 року між ОСОБА_4 , які іпотекодавцем та

ОСОБА_2 , як іпотекодержателем укладений Договір іпотеки, за умовами якого, забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця по поверненню іпотекодержателю суми позики, сплати іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, включаючи як зобов`язання, передбачені договором позики, так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, у тому числі, щодо розміру позики, пені, штрафу, строку дії договору позики, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов договору позики.

Відповідач звертає увагу суду, що у пункті 5.1. Договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони цього Договору дійшли згоди і погодили у пункті. 5.2. Договору іпотеки, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому Договорі.

У пункті 6.1. Договору іпотеки передбачено, що цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони цього Договору визначають спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та за своїми правовими наслідками дане застереження прирівнюється до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони цього Договору вирішили у пункті 6.2. Договору іпотеки, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на розсуд іпотекодержателя або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, або шляхом набуття Іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ним Договором. Укладанням цього договору іпотекодержатель дає свою згоду на виконання умов пункту 6.2. цього Договору.

У пункті 6.3. Договору іпотеки Сторони цього Договору вирішили, що Іпотекодержатель у разі порушення боржником (іпотекодавцем) зобов`язань за основним зобов`язанням, задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є дане застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за основним зобов`язанням.

У зв`язку з тим, що до 29 вересня 2025 року ОСОБА_4 не повернула грошові кошти, 30 вересня 2025 року між ОСОБА_2 , як іпотекодержателем та ОСОБА_4 , як іпотекодавцем укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що підтверджує правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно відповідачем.

Також відповідач просила стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

Третя особа ОСОБА_4 надала пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначила, що для забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики від 25 листопада 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 340 464 грн, що в еквіваленті дорівнює 37 220 доларів США за курсом НБУ станом на 25 листопада 2023 року терміном до 31 грудня 2023 року без нарахування відсотків, 25 листопада 2023 року було укладений договір іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до пункту 2.1. Договору іпотеки від 25.11.2023, на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок (домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2826296432080; земельна ділянка, площею 0,2498 га, кадастровий номер: 3222788601:01:001:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2835941932227.

ОСОБА_5 , передаючи майно в іпотеку, надала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юхневич Т.В. заяву від 25.11.2023, в якій зазначила, що підтверджує, що внаслідок укладання Договору іпотеки, предметом якого є житловий будинок (домоволодіння), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2826296432080, не буде порушено прав та законних інтересів неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних людей та інших осіб, на користування вказаним нерухомим майном. У вказаному житловому будинку не зареєстровані та не мають право на користування неповнолітні, малолітні або непрацездатні особи. (копія заяви від 25.11.2023 додається).

Вказана заява була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юхневич Т.В.

Відтак, ОСОБА_5 підтвердила, що станом на укладання договору позики та договору іпотеки, що датовані 21 листопада 2023 року, майнові права малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб не порушуються.

Позивач на дату укладання договору позики та договору іпотеки від 25.11.2023 не повідомляла ні ОСОБА_4 як іпотекодержателя, ні приватного нотаріуса про зареєстрованих неповнолітніх дітей в будинку.

Ба більше, станом на момент укладання договору позики та договору іпотеки від 25.11.2023, ОСОБА_6 було 17 років, який був неповнолітньою особою.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, надання нотаріусу дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим у разі вчинення батьками (усиновлювачами), опікунами малолітніх дітей та/або опікунами недієздатних осіб таких дій/правочинів: відмови від прав на майно малолітніх дітей та/або недієздатних осіб, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації; видачі письмових зобов`язань від імені малолітніх дітей та/або недієздатних осіб; вчинення правочинів щодо: об`єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, власником або користувачем яких є малолітні діти та/або недієздатні особи; відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітні діти та/або недієздатні особи.

Тобто у цьому випадку дозвіл опіки та піклування не є обов`язковим для вчинення дій щодо відчуження житла.

З огляду на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача за її волею, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що між позивачем ОСОБА_5 та третьою особою

ОСОБА_4 25 листопада 2023 року укладений Договорі позики, відповідно до якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1 340 464 грн, що в еквіваленті дорівнює 37 220 доларів США за курсом НБУ станом на 25 листопада 2023 року терміном до 31 грудня 2023 року без нарахування відсотків, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юхневич Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером 421.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ОСОБА_4 (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) укладений Договір іпотеки

від 25 листопада 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юхневич Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером 422.

Предметом іпотеки за цим договором є: житловий будинок (домоволодіння), що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,2498 га, кадастровий номер 3222788601:01:001:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначене нерухоме майно належить позивачу на підставі договорів дарування

від 21 жовтня 2011 року, посвідченими приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В.С., та зареєстровані в реєстрі за

№ 2592 та № 2594 відповідно.

Відповідно до пункту 1.1. Договору іпотеки між іпотекодавцем та іпотекодержателем, іпотекодержатель надав, в іпотекодавець отримав позику в сумі 1 340 464 грн, що за курсом НБУ на день підписання цього договору становить 37 220 доларів США, без нарахування відсотків та зобов`язаний повернути суму позики у термін до 31 грудня 2023 року.

Згідно з пунктом 1.2 Договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавцем по поверненню іпотекодержателю суми позики.

За умовами пункту 2.1. Договору іпотеки ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 зазначений житловий будинок та земельну ділянку.

Згідно з умовами Договору іпотеки (пункт 3.1.6.) іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником умов Договору позики та/або умов цього договору звернути стягнення на майно, в тому числі достроково, та задовольнити за рахунок майна свою вимогу за Договором позики у повному обсязі, що визначається на час виконання цієї вимоги, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію майна.

Пунктом 4.1. Договору іпотеки визначення, що звернення стягнення на майно здійснюється на підставі рішення суду, виконавчому напису нотаріуса, за цим договором або за договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на майна, в рахунок виконання обов`язків позичальника за Договором позики, іпотекодержателю в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору чи продажу іпотекодержателем майна від свого імені за вибором останнього.

У пункті 4.2. Договору іпотеки сторони домовились, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію, у тому числі достроково, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань позичальника за Договором позики вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у строк, передбачений Договором позики сум позики.

Пунктом 5.2. Договору іпотеку передбачено, що на підставі цього договору та цього застереження іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно шляхом прийняття майна у власність в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження, яке визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя,

Правовою підставою для реєстрації прав власності іпотекодержателя на майно. За цим договором іпотекодержатель набуває майно у власність по вартості, встановленій на момент такого набуття на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

У зв`язку із невиконанням позивачем умов Договору позики від 25 листопада 2023 року, третя особа ОСОБА_4 скористалась наданим їй законом та укладеним із позивачем договорами, правом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття майна у власність, у встановленому порядку статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто передбачений спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і шляхом позасудового (добровільного) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) та у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі№ 750/10129/18 (провадження № 61-4971св20), від 30 липня 2024 року у справі№ 754/17295/20 (провадження № 61-1565св24), від 19 червня 2024 року у справі № 761/14019/19 (провадження № 61-4790св24), 09 квітня 2025 року у справі№ 522/1506/22 (провадження № 61-4012св24).

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є не лише окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, але й відповідне застереження в іпотечному договорі.

Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого КМУ від 25.12.2025 № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або оригінал або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або оригінал або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, комунікаційної або інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами, або інші документи, передбачені договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, що підтверджують факт належного виконання іпотекодержателем вимог законодавства щодо направлення вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше 10 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Отже, у пункті 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що у разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем у загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Велика Палата Верховного Суду у постанови від 29 вересня 2020 року у справі

№ 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначила, що належним необхідно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також необхідно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Отже, на час звернення стягнення на предмет іпотеки редакція Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає одним з належних способів направлення повідомлення відправлення рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

При цьому при повторному направленні повідомлень не є обов`язковим їх отримання адресатами, про належне направлення свідчить і повернення листів відправнику, про що прямо вказано у пункті 61 Порядку.

Зазначена норма має на меті захист іпотекодержателя від недобросовісних дій з боку іпотекодавців, коли останні умисно ухиляються від отримання кореспонденції від кредитора.

При цьому належним з огляду на вимоги пункту 61 Порядку є направлення повідомлення шляхом відправлення або рекомендованих поштових відправлень, або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів).

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на адресу позичальника направляла вимогу про виконання основного зобов`язання та повідомлення про звернення стягнення на нерухоме майно у випадку невиконання основного зобов`язання від 03 січня

2024 рок № 2 та вимогу про виконання основного зобов`язання та повідомлення про звернення стягнення на нерухоме майно у випадку невиконання основного зобов`язання від 05 лютого 2024 рок № 05-4.

У повідомленні від 03.01.2024 ОСОБА_4 вимагала протягом 7 (семи) днів з дати отримання цієї вимоги усунути порушення основного зобов`язання за договором позики від 25.11.2023. У випадку не повернення суми позики протягом 7 (семи) днів з дати отримання вимоги, вона буде змушена реалізувати своє право на звернення стягнення предмета іпотеки на спірні житловий будинок та земельну ділянку.

У повідомленні від 05.02.2024 Горецька вимагала усунути порушення основного зобов`язання за договором позики від 25.11.2023, шляхом повернення суми позику розмірі 1 340 464 грн на відповідний розрахунковий рахунок. У випадку непогашення суми позики, протягом 30 днів з дати направлення цієї вимоги вона буде змушена реалізувати своє право на звернення стягнення предмета іпотеки.

У порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку вона має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Зазначені вимоги повернулись «за закінченням терміну зберігання».

Отже у разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем у загальному порядку.

Право власності на спірне майно за ОСОБА_4 зареєстроване 06 березня 2024 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М.

Надалі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 23 вересня 2025 року укладений Договір позики, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 прийняла у власність від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 300 000 грн, що за домовленістю сторін станом на 23.09.2025 складає 7 300 доларів США. Сторони погодили, що сума позики повинна бути повернута не пізніше 29 вересня 2025 року (пункт 2 Договору позики).

Крім того, за пунктом 5 Договору позики, сторони дійшли згоди, що на виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується іпотекою нерухомого майна: земельною ділянкою, кадастровий номер 3222788601:01:001:0008, площею 0,2498 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловим будинком, загальною площею 81,80 кв.м, житлова площа - 52,20 кв.м, розташований на ній за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно позичальнику належить на праві приватної власності на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 25.11.2023 Юхневич Т.В. за реєстраційним № 422, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2835941932227, номер запису про право власності 54045786 (земельна ділянка) та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2826296432080, номер запису про право власності 54045694 (житловий будинок).

Також, сторони уклали Договір іпотеки, за умовами якого, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання ( ОСОБА_4 ), іпотекодержатель ( ОСОБА_2 ) вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 6.3 Договору іпотеки, сторони домовились, що іпотекодержатель у разі порушення боржником (іпотекодавцем) зобов`язань за основним зобов`язанням, задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або шляхом набуття права продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є це застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за основним зобов`язанням.

Оскільки 29 вересня 2025 року ОСОБА_4 не повернула грошові кошти, 30 вересня 2025 року між ОСОБА_2 )іпотекодержателем) та ОСОБА_4 (іпотекодавцем) укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого, на спірні земельну ділянку та житловий будинок звернено стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 23.09.2025.

Згідно з правовим висновком, зазначеним у постанові Верховного суду від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20, частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Як було зазначено, у зв`язку із невиконанням позивачем умов Договору позики

від 25 листопада 2023 року, третя особа ОСОБА_4 скористалась наданим їй законом та укладеним із позивачем договорами, правом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття спірного майна у власність, у встановленому порядку статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на яке зі свого боку набула у власність відповідач ОСОБА_2 на підставі Договору позики та Договору іпотеки від 23 вересня 2025 року, укладеними з ОСОБА_4 , а тому у цій справі, суд дійшов висновку, що приписи пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України не можуть бути застосованими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо незаконного вибуття спірного майна з її володіння не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи належними та достатніми доказами, тож суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На виконання вимог частини першої статті 134 ЦПК України, сторона відповідача виконала свій процесуальний обов`язок щодо подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, разом із заявою по суті спору, у якій зверталися із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

На підтвердження таких витрат до суду надано копії: ордеру про надання правничої допомоги серія АІ № 2116637 від 02 лютого 2026 року, договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 січня 2026 року та Додаткової угоди № 1, відповідно до пункту 2, якого сторони погодили, що сторони погодили розмір гонорару 70 000 грн за отримання клієнтом правової допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи те, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило, суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу, розмірі 70 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21 вересня 2026 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.С. Сініцина