Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №125/1748/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/1748/25

3/125/627/2025

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.09.2026 року м. Бар Вінницька область

Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1

- за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 444145: « ОСОБА_1 05.09.2025 о 10:00 год та о 10:24 в м. Бар по вул. Цукрового заводу керував транспортним засобом «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» алкотест 6810. Відповідно до тесту чим порушив п. 2.9 ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Когутніцький В.М. заперечили проти обвинувачення, надали клопотання про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 пояснив, що керував автомобілем у тверезому стані, правил дорожнього руху не порушував, алкогольних напоїв не вживав, ознак сп`яніння не мав. Він працює водієм на підприємстві Барське КВУ ВКГ "Барводоканал" на автомобілі «ГАЗ» бочка викачує нечистоти. Цього дня зранку поснідав кислим молоком та при викачуванні нечистот з вигрібної ями надихався парів газу. Попереду нього рухався автомобіль «Нива» яку зупинили працівники поліції. Щоб їх об`їхати йому довелося зупинитися, щоб пропустити зустрічний автомобіль та виїхати на зустрічну смугу руху. В цей час до нього підійшов працівник поліції та пред`явив вимогу пред`явити документи. Тобто, працівники поліції його не зупиняли. На його вимогу пояснити причину перевірки документів відмовилися. Він пред`явив всі необхідні документи. Далі його звинуватили у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. При цьому жодних ознак сп`яніння не повідомили. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 продув прилад «Драгер». Однак, його результат не показали, можливість повторного огляду чи огляд в медичному закладі не роз`яснили та не запропонували. Акт огляду не складали, протокол про адміністративне правопорушення не складали. Дозволили керувати автомобілем далі. З таких дій працівників поліції ОСОБА_1 зрозумів, що прилад підтвердив відсутність алкогольного сп`яніння. Про наявність протоколу за ст.130 КУПАП дізнався в суді.

Захисник адвокат Когутніцький В.М. клопотання про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення обґрунтував наступним.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб якщо водій порушив Правила дорожнього руху. В матеріалах справи міститься рапорт поліцейського Андрія Урадника в якому чітко вказано, що було зупинено транспортний засіб за порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Верховний Суд України неодноразово (№ 686/11314/17, № 524/9716/16-а) ухвалював рішення: якщо поліцейський не довів законних підстав для зупинки, то притягнення водія до відповідальності є неправомірним. Будь-яка постанова чи протокол, складені під час такої зупинки, підлягають визнанню судом незаконними.

Безпідставна зупинка є перевищенням службових повноважень поліцейськими, пов`язаних з порушенням прав людини, в першу чергу статті 33 Конституції України, яка гарантує свободу пересування.

Поліцейськими не надано доказів порушення ПДР, як підставу для зупинки та перевірки документів. Дана обставина доводить про безпідставність перевірки документів та подальше освідування.

Щодо невідповідності протоколу серії ЕПР1 N9444145 від 05.09.2025 вимогам ст. 256 КУпАП.

Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Якщо протокол складено з порушенням цих вимог, він втрачає свою юридичну силу, а справу в суді має бути закрито.

В протоколі вказано, що водій керував транспортним засобом 05.09.2025 час: о 10:00 год. та о 10:24 год. З наведеного не вбачається час надуманого «порушення» ПДР, що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП.

В протоколі вказано що водій керував транспортним засобом в м. Бар по вулиці Цукрового заводу. Барський цукровий завод знаходиться у місті Бар на вулиці Заводській, 15. Рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 по вул. Цукрового заводу не зафіксовано, оскільки такої вулиці не існує, а поліцейські перебували на території цукрового заводу де і безпідставно зупинили автомобіль.

В порушення Постанови КМ України№1103 від 17.12.2008 в протоколі серії ЕПР1 №444145 від 05.09.2025 не вказані результати огляду на стан алкогольного сп`яніння з посиланням на тестування алкотестом «Драгер», тобто - не підтверджено винність особи.

Наведене доводить про невідповідність місця вчинення правопорушення та порушення вимог ст. 256 КУпАП, в тому числі і через відсутність посилання в протоколі на таку важливу обставину, як показання технічних засобів, що є результатом огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

В протоколі вказано, що до нього додається Висновок про результати огляду на стан сп`яніння, який надається лікарем. Разом з тим матеріали справи не містять зазначеного Висновку, що доводить про невиконання поліцейськими вимог ст. 256 КУпАП.

Щодо порушення Порядку та процедури встановлення/фіксування результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з п. 5 ПКМ України №1103 від 17.12.2008 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в Акті огляду. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію.

Як вбачається з відеозапису, другий примірник Акту огляду ОСОБА_1 не вручено.

Порушення ПКМ України №1103 від 17.12.2008 є підставою для визнання огляду недійсним (ст. 266 КУпАП).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров 'я.

Відеозаписом не доведено факт відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, медичний огляд в закладі охорони здоров`я не проводився, Висновок щодо медичного огляду в матеріалах справи відсутній, що свідчить про порушення Порядку направлення водіїв для проведення огляду, тому Направлення є не належним та не допустимим доказам.

Щодо недопустимості, як доказу, електронного носія відеозапису з невідомого записуючого пристрою, який розміщений на території Барського цукрового заводу.

Згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», правоохоронці можуть використовувати інформацію з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні.

В протоколі про адміністративне правопорушення та в додатках до нього не вказано, що до справи додається носій інформації (диск, флеш-карта) із конкретним відеофайлом, з серійним номером, моделлю камери підприємства, якою здійснювався запис. Якщо пристрій не ідентифіковано, відеофайл автоматично втрачає статус процесуального доказу.

Відеозапис є електронним доказом. Відповідно до загальних засад судочинства, електронний доказ має містити електронний цифровий підпис або подаватися в оригіналі, що поліцейськими не виконано.

Вбачає, що поліція отримала відеозапис з порушенням встановленого законом порядку (ч. 1 ст. 251 КУпАП), що є порушенням ст. 62 Конституції України, тому його слід визнати недопустимим доказом та не враховувати його при винесенні судового рішення.

У відповідності до статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

ОСОБА_1 , не був відстороненим від керування транспортним засобом, такий доказ відеозаписом не зафіксований, іншими матеріалами адміністративної справи не підтверджений. Посвідчення водія не було вилучено, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавалося.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа №337/3816/16-а), суд під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен перевірити дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути оцінена судом.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справу щодо нього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 444145 встановлено : « ОСОБА_1 05.09.2025 о 10:00 год та о 10:24 в м. Бар по вул. Цукрового заводу керував транспортним засобом «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» алкотест 6810. Відповідно до тесту чим порушив п. 2.9 ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.»

Згідно п. 2.9 Правил дорожнього руху України забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, наведеними у п.3 розділу І Інструкції № 1452/735.

Відповідно до п 5 Розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Судом досліджено долучений до матеріалів справи DVD-R диск, який містить два відео файли. Перший файл містить відео з нагрудної камери поліцейського, яке розпочинається з моменту коли ОСОБА_1 стоїть біля службового автомобіля поліції. Через деякий час іншим службовим автомобілем поліції доставлено прилад «Драгер».

Файл не містять роз`яснення порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядку застосування спеціального технічного засобу з наданням сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

В протоколі про адміністративне правопорушення не вказано жодної ознаки алкогольного сп`яніння.

Досліджене відео також не містить факту повідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Ознаки алкогольного сп`яніння не були озвучені і водія не було проінформовано про причини вимоги щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Цьому обов`язку кореспондується встановлене статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» право водія знати про причини зупинки.

Підставами для зупинки транспортного засобу визначено: 1. якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2. якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3. якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4. якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5. якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6. якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7. якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8. якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9. порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10. якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11. якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених (частина перша статті 35 Закону України «Про національну Поліцію»).

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Досліджений судом відеозапис не містить порушень водієм ПДР, не містить факту його зупинки.

Аналогічна правова позиція була викладена у Постановах Вінницького апеляційного суду від 01.04.2024 у справі № 127/33227/23, Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 718/1824/22, де вказано, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.

Так, Верховний Суд вирішуючи вказану справу (постанова додається) установив: що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення п. 9.8 "б" ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Також у справі №136/651/21 від 23.07.2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що якщо зупинка транспортного засобу була безпідставною, штраф за порушення ПДР є незаконний.

Таким чином, дії працівників поліції повинні бути спрямовані на усунення та припинення адміністративного правопорушення, а не на створення умов для вчинення особою адміністративного правопорушення з метою складання на особу протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно п 4. Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 «Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях»

Згідно п 10. Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 «Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В порушення Інструкції № 1452/735 та Постанови КМ України № 1103 від 17.12.2008 в Протоколі серії ЕПР1 №444145 від 05.09.2025 не вказані результати огляду на стан алкогольного сп`яніння водія.

Результат огляду на стан сп`яніння не зафіксований на паперовому чи а електронному носіях. Відсутня паперова роздруківка показників приладу та результати не долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не містять результатів огляду на стан сп`яніння.

Порушення ПКМ України №1103 від 17.12.2008 та Інструкції № 1452/735 є підставою для визнання огляду недійсним (ст. 266 КУпАП).

П. 22 Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.

За таких обставин, суд визнає огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 недійсним.

Другий файл містить відеозйомку з висоти, можливо з електроопори. Відеозапис не містить дати, часу, прив`язки до конкретного місця чи номерних знаків автомобіля. У протоколі відсутня інформація про таке джерело фіксації, технічні характеристики приладу, про законність отримання відеозапису, тощо. Якщо пристрій не ідентифіковано, відеофайл втрачає статус процесуального доказу.

Відповідно до вимог ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно із п. 4 Розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від18грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). За змістом підпунктів 1) та 2) п. 1 розділу VII Інструкції №1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

Зазначені норми направлені на забезпечення об`єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді. Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись вся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За вказаних обставин, суд визнає недопустимим доказом відеофайл невідомого походження, та не приймає його як доказ керування ОСОБА_1 автомобілем.

Крім того, ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказана норма закріплює обов`язок працівника поліції відсторонити особу від керування транспортним засобом за наявності підстав вважати, що особа перебуває в стані сп`яніння.

В матеріалах справи будь-які докази (у тому числі розписка про передачу транспортного засобу іншій особі на відповідальне зберігання), що підтверджують відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відсутні у зв`язку із чим суд ставить під сумнів саму «підозру у керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).

Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: