Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №369/6288/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6288/24

Провадження № 2/369/1327/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/6288/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кравинська Юлія Вікторівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двічі перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 1999 року по 31 серпня 2004 року та з 24 червня 2005 року по 06 травня 2020 року.

Від шлюбу у сторін є двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають на даний час разом з матір`ю.

За час шлюбу подружжям було придбане наступне майно, що є спільною сумісною власністю подружжя:

- квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 35392225;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3222486601:01:003:0058, площею (га): 0,1194 га;

- гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 34,0 м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський район, вулиця Перемоги, 15-А, гараж НОМЕР_1 , ГБК «Олімпієць», реєстраційний номер об`єкту нерухомості НОМЕР_2 ;

- автомобіль (транспортний засіб) марки (моделі) - FORD FOCUS, 1596 куб. см., 2012 р. в., № кузову НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 .

Щодо транспортного засобу FORD FOCUS, 1596 куб. см., 2012 року випуску позивач зазначає, що він є неподільною річчю, у зв`язку із чим вона бажає отримати компенсацію своєї частки у спільному сумісному майні подружжя у розмірі 144 204,50 грн., що є 1/2 частиною від загальної вартості автомобіля, визначеної Звітом ТОВ «Сан Лайн Консалт» про оцінку майна від 15 березня 2024 року.

Таким чином, оскільки домовленості щодо поділу майна між сторонами не досягнуто, представник позивача звертається до суду та просить:

1.Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 наступне майно:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 35392225;

-земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:0058, площею (га): 0,1194 га;

-гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 34,0 м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський район, вулиця Перемоги, 15-А, гараж НОМЕР_1 , ГБК «Олімпієць», реєстраційний номер об`єкту нерухомості 31815031;

-автомобіль (транспортний засіб) марки (моделі) - FORD FOCUS, 1596 куб. см., 2012 р. в., № кузову НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 .

2.Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 35392225;

-земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:0058, площею (га): 0,1194 га;

-гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 34,0 м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 , ГБК «Олімпієць», реєстраційний номер об`єкту нерухомості 31815031;

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі: 144 204,50 грн., які є компенсацією 1/2 частини вартості транспортного засобу - автомобіля марки (моделі) - FORD FOCUS, 1596 куб. см., 2012 р. в., № кузову НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 .

4.Покласти судові витрати на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 08 липня 2024 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи № 1662 від 18 жовтня 2024 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

30 червня 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає частково з огляду на наступне. Так, відповідач не заперечує факт перебування сторін у шлюбі з 31 липня 1999 року по 31 серпня 2004 року та з 24 червня 2005 року по 06 травня 2020 року. Крім того, зазначив, що між сторонами не існувало спору щодо поділу майна та відповідач пропонував позивачу способи вирішення питання поділу майна в позасудовому порядку. Водночас, з огляду на те, що позивач відмовилася від запропонованого способу, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права на 1/2 частину вказаного майна. Щодо транспортного засобу FORD FOCUS, 2012 року випуску, зазначив, що продав його у липні 2024 року за 200 000,00 грн, а тому погоджується на компенсацію у розмірі 100 000,00 грн, а не на визначену 1/2 частину розміру згідно Звіту про оцінку майна. Також просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Позивач надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на дату ухвалення рішення суду не надано.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двічі перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 1999 року по 31 серпня 2004 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00038119003 від 13 січня 2023 року та з 24 червня 2005 року по 06 травня 2020 року, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року у справі № 759/2461/20.

Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 350413257 від 14 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 на праві власності належить:

-квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 35392225, дата внесення запису: 12 грудня 2011 року;

-гараж, гаражний бокс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ГБК «Олімпієць», реєстраційний номер об`єкту нерухомості НОМЕР_2 , дата внесення запису: 20 жовтня 2010 року.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14 жовтня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222486601:01:003:0058, площею (га): 0,1194 га., з 21 квітня 2008 року належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Головного сервісного центра МВС № 31/1814А3-23324-2023 від 20 жовтня 2023 року на адвокатський запит, транспортний засіб FORD FOCUS, 1596 куб. см., 2012 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 , з 14 березня 2013 року належить ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1-3 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Враховуючи зазначені приписи закону, а також враховуючи те, що відповідач у відзиві фактично визнав належність позивачу 1/2 частки у майні, суд дійшов висновку, що вищевказаний вище обсяг майна був набутий сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, що є спільною сумісною власністю подружжя, був відчужений відповідачем без згоди позивача, а саме згідно Договору купівлі продажу транспортного засобу №8044/2024/4773649 від 20 липня 2024 року, транспортний засіб FORD FOCUS, 2012 року випуску, № кузову НОМЕР_3 , продано за 200 000,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного 15 березня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Сан Лайн Консалт» (сертифікат № 683/2023 суб`єкта оціночної діяльності від 29 грудня 2023 року, виданого Фондом державного майна України), загальна ринкова вартість транспортного засобу FORD FOCUS, 2012 року випуску, складає 288 409,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не заперечує проти того, що автомобіль є їхньою з позивачем спільною сумісною власністю, проте він не погоджується з розміром компенсації вартості проданого ним автомобіля, у зв`язку з чим, вважає, що сума компенсації, яку просить стягнути позивач, повинна бути значно меншою.

Доводи відповідача про необхідність визначення розміру компенсації виходячи із ціни, зазначеної в договорі відчуження транспортного засобу, відхиляються судом, з огляду на те, що ціна правочину, укладеного відповідачем з третьою особою без згоди позивача щодо вчинення такого правочину та без погодження з нею його вартості, не є безумовним доказом дійсної вартості спірного майна.

Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС від 23 травня 2024 року у справі № 523/13657/20, провадження № 61-7202св23).

Отже, відповідно до усталеної практики Верховного Суду вартість майна, яке підлягає врахуванню при поділі спільної сумісної власності подружжя, визначається виходячи з його дійсної (ринкової) вартості на час розгляду справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування Звіту про оцінку майна, складеного 15 березня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Сан Лайн Консалт», не заявив клопотання про призначення судової експертизи та не подав альтернативного висновку щодо дійсної (ринкової) вартості транспортного засобу на час розгляду справи.

За таких обставин, суд бере за основу визначену Звітом про оцінку майна ринкову вартість транспортного засобу та вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсації вартості частки у такому майні у розмірі 1/2 цієї вартості.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2024 року у справі № 753/21635/21, провадження № 61-8258ск24.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, справедливості і пропорційності, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

Щодо витрат, пов`язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 представляла адвокат – Кравинська Юлія Вікторівна на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10341/10; ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1477720; договору № 12/10-2023 про надання правової допомоги, укладеного 12 жовтня 2023 року між адвокатом Кравинською Ю.В. та ОСОБА_1 ; протоколу погодження обсягу, вартості, умов оплати послуг правничої допомоги від 12 жовтня 2023 року; платіжні інструкції про сплату послуг за надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача не долучено до матеріалів справи детального опису робіт, виконаних адвокатом, актів виконаних робіт, погоджених з клієнтом, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити вид та реальний обсяг наданої адвокатом правової допомоги. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 15 140,00 грн (9 084,00 грн + 6 056,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

-квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 35392225;

-гаражного боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 , ГБК «Олімпієць», реєстраційний номер об`єкту нерухомості 31815031;

-земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:0058, площею (га): 0,1194 га.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину:

-квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 35392225;

-гаражного боксу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 , ГБК «Олімпієць», реєстраційний номер об`єкту нерухомості 31815031;

-земельної ділянки з кадастровим номером 3222486601:01:003:0058, площею (га): 0,1194 га.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу FORD FOCUS, 2012 року випуску у розмірі 144 204 (сто сорок чотири тисячі двісті чотири) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ..

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА