Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №761/4722/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 761/4722/25

Провадження № 2/369/4106/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4194913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15 500,00 грн, строк кредиту: з 05.12.2023 по 29.11.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Вказує, що на підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 15 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Угіверсальні платіжні рішення».

26.07.2024 року між TOB «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № № 4194913 від 05.12.2023 у розмірі 82250,00 грн, з яких: 15 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 66750,00 грн. - заборгованість за процентами.

Зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, ТОВ «Українські фінансові операції» у межах строку дії кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, здійснило нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 26 липня 2024 року (дата відступлення права вимоги за договором факторингу) по 29 листопада 2024 року в розмірі 39 060,00 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість у загальній сумі 121310,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 15500,00 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором у сумі 66750,00 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у сумі 39060,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07.02.2025 справу передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо такого розгляду до суду не надходило.

Ухвалою суду від 25.07.2025 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

20.08.2025 року до суду надійшла витребувана інформація.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4194913 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 1.2 договору тип кредиту -споживчий кредит, сума кредиту становить 15 500,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів, з 05 грудня 2023 року по 29 листопада 2024 року включно. Періодичність сплати процентів визначена кожні 20 днів.

На підставі пункту 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , зазначеного відповідачем під час укладення договору.

26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4194913 від 05.12.2023 у розмірі 82 250,00 грн, з яких: 15 500,00 грн.- заборгованість за основною сумою кредиту та 66 750,00 грн.- заборгованість за процентами.

Після набуття права вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», посилаючись на умови кредитного договору, нарахувало проценти за користування кредитними коштами за період з 26 липня 2024 року по 29 листопада 2024 року в сумі 39 060,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 121 310,00 грн, яка складається з: 15 500,00 грн.- заборгованості за тілом кредиту, 66 750,00 грн.- процентів, нарахованих первісним кредитором, та 39 060,00 грн.- процентів, нарахованих позивачем після переходу до нього права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитних договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 12 зазначеного Закону електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним електронним підписом є його оригіналом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування сторонами визначено з 05 грудня 2023 року по 29 листопада 2024 року. Водночас пунктом 3.1 договору передбачено, що проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. Пунктом 1.4.1 договору визначено стандартну процентну ставку у розмірі 2 % на день, а пунктом 1.4.2. договору- знижену процентну ставку у розмірі 1,4 % на день.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Разом із тим, відповідно до статті 627 ЦК України свобода договору здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %, протягом наступних 120 днів – 1,5 %. Отже, починаючи з 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %, а після завершення перехідного періоду 1 %.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що починаючи з 25.12.2023 проценти за користування кредитом нараховувалися із застосуванням процентної ставки 2 % на день, у тому числі після 22.04.2024 та після переходу права вимоги до позивача.

Таким чином, нарахування процентів за ставкою 2 % на день після 22.04.2024 здійснено всупереч вимогам пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а після завершення встановленого законом перехідного періоду також усупереч пункту 5 статті 8 цього Закону.

Посилання позивача на те, що відповідач, здійснивши часткову оплату процентів, підтвердив своє волевиявлення щодо добровільного виконання умов договору, суд відхиляє, оскільки здійснення часткового платежу не може бути підставою для незастосування імперативних норм закону. Розмір процентів за користування кредитом визначається договором лише за умови його відповідності вимогам чинного законодавства.

Під час вирішення даного спору суд враховує таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %, протягом наступних 120 днів – 1,5 %. Після закінчення зазначеного перехідного періоду максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами договору, однак такі умови повинні відповідати вимогам закону, який є обов`язковим для сторін.

Як встановлено судом, кредитний договір № 4194913 укладено 05 грудня 2023 року строком до 29 листопада 2024 року. Отже, правовідносини сторін існували після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому під час визначення розміру процентів за користування кредитом підлягають застосуванню вимоги зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

Згідно з пунктом 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 2 % на день, а пунктом 1.4.2 договору передбачено застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,4 % на день.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, за період з 05.12.2023 по 24.12.2023 проценти нараховувалися за ставкою 1,4 % на день, а починаючи з 25.12.2023 -за ставкою 2 % на день.

Також із розрахунку вбачається, що за період з 05.12.2023 по 26.07.2024 первісним кредитором нараховано проценти у сумі 72 850,00 грн. Відповідачем 29.01.2024 сплачено 6 100,00 грн, які зараховані виключно в рахунок погашення процентів, у зв`язку із чим залишок заборгованості за процентами станом на дату укладення договору факторингу становив 66 750,00 грн, при цьому заборгованість за основною сумою кредиту залишилася незмінною та становила 15 500,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами за період з 26.07.2024 по 29.11.2024 у сумі 39 060,00 грн, виходячи зі ставки 2 % на день.

Разом із тим суд зазначає, що починаючи з 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не міг перевищувати 1,5 %, а починаючи з 20.08.2024-1 %.

Отже, починаючи з 22.04.2024 як первісний кредитор, так і позивач після переходу до нього права вимоги здійснювали нарахування процентів за ставкою 2 % на день всупереч імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та здійснивши його перерахунок із застосуванням максимального розміру денної процентної ставки, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» для відповідних періодів, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами є завищеним.

Судом встановлено, що за період з 05.12.2023 по 24.12.2023 проценти підлягають нарахуванню за ставкою 1,4 % на день та становлять 4 340,00 грн, за період з 25.12.2023 по 21.04.2024 - за ставкою 2 % на день та становлять 37 200,00 грн., за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 - за ставкою 1,5 % на день та становлять 27 900,00 грн, а за період з 20.08.2024 по 29.11.2024- за ставкою 1 % на день та становлять 15 810,00 грн.

Загальна сума процентів за користування кредитом становить 85 250,00 грн, з яких відповідачем 29.01.2024 сплачено 6 100,00 грн, що були зараховані в рахунок погашення процентів. Таким чином, заборгованість за процентами становить 79 150,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 94 650,00 грн., з яких 15 500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 79 150,00 грн. заборгованості за процентами.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також відповідно до ст.141 ЦПК України з урахуваннм принципу пропорційності підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1 889,20 грн. сплаченого судового збору.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю.

Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд бере до уваги розмір понесених позивачем витрати за фактично отриману правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн та враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість у загальній сумі 94 650,00 грн. (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 1 889,20 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 20 коп.)та 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045 м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 21 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ