Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №369/24930/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24930/25

Провадження № 2/369/8676/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

представник позивачів – адвокат Очеретний Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 2 500, 00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2025 року о 07 годині 35 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем LADA Granta, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київській, 1б у м. Вишневе Бучанського району Київської області, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем NISSAN Leaf, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року у справі № 369/12809/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили. Позивачі зазначили, що автомобіль NISSAN Leaf, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі поліса № 223886935 від 04 жовтня 2024 року, умовами якого передбачено франшизу у розмірі 2 500 грн. Для отримання страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» у порядку прямого врегулювання. Згідно з протоколом-узгодженням про розмір страхового відшкодування від 22 серпня 2025 року та страховим актом № ОСЦВ-7870 від 25 серпня 2025 року розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля, становив 10 038 грн. З урахуванням франшизи у розмірі 2 500 грн. розмір страхового відшкодування становив 7 538 грн. У вересні 2025 року зазначені кошти були перераховані на реквізити ФОП ОСОБА_4 для проведення ремонту автомобіля. Позивачі вказують, що відповідачка відмовилася добровільно компенсувати ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 2 500 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки зазначену суму матеріальної шкоди. Крім того, позивачі зазначають, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їм завдано моральної шкоди. ОСОБА_1 посилається на душевні переживання у зв`язку з пошкодженням належного йому автомобіля, необхідністю займатися питаннями отримання страхового відшкодування, відвідувати страхову компанію та станцію технічного обслуговування, а також на зміну звичного розпорядку життя. За твердженнями позивача, понад три місяці він та його дружина були змушені користуватися пошкодженим автомобілем, а в період проведення ремонтних робіт не мали можливості ним користуватися. ОСОБА_2 зазначає, що зазнала душевних страждань у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, порушенням відповідачкою Правил дорожнього руху та наслідками ДТП. Позивачі також посилаються на відмову відповідачки добровільно відшкодувати суму франшизи, що, на їх думку, посилило негативні переживання та спричинило додаткові незручності. З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 оцінює завдану йому моральну шкоду у 10 000 грн, а ОСОБА_2 оцінює завдану їй моральну шкоду у 10 000 грн. Посилаючись на положення статей 22, 23, 1167, 1187, 1194 Цивільного кодексу України та інші норми законодавства, позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 500 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 10 000 грн моральної шкоди, а також стягнути з відповідачки на користь позивачів понесені ними судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначене проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2026 року було закрите підготовче провадження у справі, призначене проведення судового розгляду по суті.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Янчик Маріанна Іванівна подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідач не заперечує обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08 липня 2025 року, а також вини відповідачки у її вчиненні. Разом з тим відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат, не заперечуючи проти компенсації позивачу суми франшизи. Представник відповідача зазначила, що позивачі не зверталися до відповідачки до подання позову з вимогою про компенсацію франшизи, у зв`язку з чим докази такого звернення та відмови відповідачки у її сплаті до матеріалів справи не надані.

Щодо розміру та характеру матеріальної шкоди представник відповідача посилалася на матеріали, отримані на запит, зокрема на документи щодо оплати страховою компанією ремонту автомобіля, акт огляду пошкодженого автомобіля від 10 липня 2025 року та рахунок ФОП ОСОБА_4 від 28 липня 2025 року. На думку представника відповідача, з указаних документів убачається, що пошкодження автомобіля були незначними, зокрема пошкоджено центральну частину бампера, а ремонт передбачав переважно проведення лакофарбових робіт. Заперечуючи проти вимог про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача зазначила, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у них душевних чи фізичних страждань, істотної зміни звичного способу життя або інших наслідків, які б свідчили про заподіяння моральної шкоди саме у заявленому розмірі. Щодо вимог ОСОБА_1 представник відповідача вказала, що позивач посилається на необхідність зміни звичного розпорядку життя, відвідування страхової компанії та станції технічного обслуговування, однак не зазначає конкретних обставин таких змін, кількості відповідних відвідувань чи інших об`єктивних наслідків. При цьому, на думку представника відповідача, з огляду на незначний характер пошкоджень автомобіля та строки здійснення страхової виплати, позивач мав можливість користуватися автомобілем після дорожньо-транспортної пригоди. Щодо вимог ОСОБА_2 представник відповідача зазначила, що позивачка не зазнала тілесних ушкоджень унаслідок ДТП, швидка медична допомога не викликалася, а доказів фізичних чи інших негативних наслідків для її здоров`я матеріали справи не містять. Також представник відповідача звернула увагу суду на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачка визнала свою вину у вчиненні ДТП та не ухилялася від відповідальності.

Представник відповідача також зазначила, що позивачі після ДТП продовжували користуватися автомобілем, а доказів того, що ремонт автомобіля тривав значний час та призвів до істотного порушення їхнього звичного способу життя, до суду не подано. На її думку, самі по собі обставини пошкодження транспортного засобу та необхідність його ремонту не підтверджують заявленого позивачами розміру моральної шкоди. Вказала, що позивачами не надано медичних документів, висновків експертів, показань свідків чи інших доказів на підтвердження заявлених ними моральних страждань та обґрунтування розміру моральної шкоди.

У зв`язку з цим представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а у разі висновку суду про наявність підстав для її відшкодування – зменшити розмір такої шкоди до 500 грн на користь кожного з позивачів. Щодо судових витрат представник відповідача зазначила, що позивачами визначено орієнтовний розмір судових витрат у сумі близько 20 000 грн, однак доказів фактичного понесення таких витрат, обсягу наданої правничої допомоги, виконаних адвокатом робіт та витраченого часу до матеріалів справи не надано.

08 вересня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Очеретним Юрієм Валентиновичем подано заяву про часткову відмову від позову у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем позовної вимоги та про стягнення пов`язаних із нею судових витрат.

Представник позивача вказав, що позовною заявою від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 просив, зокрема, стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у вигляді франшизи у розмірі 2 500 грн. Разом із тим 01 вересня 2026 року, тобто після закінчення підготовчого провадження та переходу суду до розгляду справи по суті, відповідач ОСОБА_3 добровільно сплатила ОСОБА_1 2 500 грн у рахунок відшкодування зазначеної матеріальної шкоди. У зв`язку з добровільним виконанням відповідачем вказаної позовної вимоги представник позивача зазначив про відсутність предмета спору в цій частині та просив прийняти відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про стягнення 2 500 грн та закрити провадження у справі в цій частині. Водночас представник позивача просив продовжити розгляд справи по суті в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн на користь ОСОБА_1 та 10 000 грн на користь ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Очеретний Юрій Валентинович подав до суду додаткові пояснення у справі, оформлені як заперечення на письмові пояснення представника відповідача.

У поданих поясненнях представник позивачів зазначив, що 01 червня 2026 року представник відповідача – адвокат Янчик М.І. подала до суду документ під назвою «Письмові пояснення» разом із доданими доказами, копію якого позивачі отримали безпосередньо перед початком судового засідання. Позивачі заперечували проти прийняття судом зазначеного документа та доданих до нього доказів, а також не погоджувалися з наведеними у ньому доводами. Стосовно доказів, доданих до письмових пояснень відповідача, представник позивачів зазначив, що вони подані з порушенням порядку, встановленого статтею 83 ЦПК України. Зокрема, йдеться про документи щодо оплати страховою компанією ремонту від 25 серпня 2025 року, акт огляду пошкодженого автомобіля від 10 липня 2025 року та рахунок ФОП ОСОБА_4 від 28 липня 2025 року. Представник позивачів вказав, що зазначені докази не були подані разом із відзивом, завчасно до суду через канцелярію або ЄСІТС, а були долучені безпосередньо до письмових пояснень перед судовим засіданням без заявлення відповідного клопотання про їх приєднання до матеріалів справи. З огляду на це позивачі просили не брати зазначені докази до уваги. Щодо моральної шкоди представник позивачів не погодився з доводами відповідача про відсутність доказів заподіяння моральних страждань та незначність пошкоджень транспортного засобу. Зазначив, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням належного йому автомобіля, дорожньо-транспортною пригодою за участю його дружини, необхідністю звертатися до страхової компанії, на станцію технічного обслуговування та до суду, а також через неможливість повноцінно користуватися транспортним засобом у період його ремонту. Представник позивачів зазначив, що понад три місяці позивачі були змушені користуватися пошкодженим автомобілем, а ремонт транспортного засобу фактично розпочався лише в середині жовтня 2025 року у зв`язку із завантаженістю станції технічного обслуговування. Крім того, представник позивачів пов`язував моральні страждання позивачів із подальшою поведінкою відповідача, яка, на його думку, полягала у відмові добровільно компенсувати франшизу та тривалому невиконанні відповідного обов`язку після ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, просив їх задовольнити, а в частині вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2 500 грн (франшизи) – прийняти відмову від позову у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем зазначеної вимоги та закрити провадження у цій частині.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у частині моральної шкоди, підтримала подані відповідачем письмові пояснення та просила суд врахувати викладені у них доводи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підтвердження обставин, на які посилалися сторони, судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Так, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року у справі № 369/12809/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 08 липня 2025 року о 07 год. 35 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Lada, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Київській у м. Вишневе Бучанського району Київської області, не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку. Унаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У зазначеній постанові судом встановлено порушення ОСОБА_3 пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, при цьому у судовому засіданні вона визнала свою вину у вчиненні правопорушення.

Також у матеріалах справи наявний протокол-узгодження про розмір страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-227942871 від 21 березня 2025 року, укладений між ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного документа, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 08 липня 2025 року за участю автомобілів Nissan Leaf, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та LADA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , розмір матеріального збитку, завданого потерпілій особі, визначено у сумі 10 038 грн, а розмір страхового відшкодування – 7 538 грн. У протоколі зазначено, що виплата страхового відшкодування має бути здійснена відповідно до чинного законодавства та умов Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зі страхового акта № ОСЦВ-7870 від 25 серпня 2025 року, складеного ПрАТ «Страхова компанія «УСГ», вбачається, що страховим випадком визначено зіткнення транспортних засобів, яке сталося 08 липня 2025 року. Потерпілою особою зазначено ОСОБА_1 , майном якого є автомобіль Nissan Leaf, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2014 року випуску. В акті зазначено, що огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 10 липня 2025 року, а підставою для визначення розміру збитку був протокол-узгодження від 22 серпня 2025 року. Розмір страхового відшкодування визначено у сумі 7 538 грн.

Судом також досліджено рахунок ФОП ОСОБА_4 № 00000000561 від 28 липня 2025 року, відповідно до якого вартість запасних частин, матеріалів та робіт щодо ремонту автомобіля Nissan Leaf, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена у загальній сумі 10 038 грн. У рахунку, зокрема, зазначено роботи із заміни та фарбування бампера, полірування пофарбованих деталей, а також відповідні матеріали та підбір фарби.

На підтвердження факту добровільного відшкодування відповідачем заявленої матеріальної шкоди судом досліджено платіжну інструкцію від 01 вересня 2026 року. Згідно з указаним платіжним документом, платником є ОСОБА_3 , отримувачем – ОСОБА_1 , сума платежу становить 2 500 грн, а призначення платежу зазначено як сплата франшизи. У платіжній інструкції також зазначено дату складання, виконання та валютування платежу – 01 вересня 2026 року. Таким чином, зазначений документ підтверджує перерахування відповідачем на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2 500 грн.

Оцінюючи наведені докази, суд виходить із їх змісту та взаємного зв`язку з іншими матеріалами справи, зокрема щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, вини відповідача у її вчиненні, розміру заподіяної майнової шкоди, здійсненої страхової виплати та подальшої сплати відповідачем суми франшизи.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 2 500 грн суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, зазначена сума становила розмір франшизи, яка не була покрита страховим відшкодуванням. Після пред`явлення позову відповідач 01 вересня 2026 року добровільно сплатила позивачу ОСОБА_5 2 500 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. У зв`язку з добровільним виконанням відповідачем зазначеної вимоги представник позивачів у судовому засіданні просив прийняти відмову від позову в цій частині та закрити провадження у справі щодо стягнення 2 500 грн.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що відмова позивача від позовної вимоги в частині стягнення 2500 грн є добровільною, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить закону, а також не порушує права чи інтереси інших осіб. Наслідки відмови від позову, передбачені статтею 206 ЦПК України, позивачеві відомі та зрозумілі.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача ОСОБА_6 від позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 500 грн матеріальної шкоди та закрити провадження у справі в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд вказує таке.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 наголосив, що положення статті 23 ЦК України поширюються на будь-які цивільно-правові відносини, у яких особі завдано моральної шкоди. При цьому виникнення обов`язку з її компенсації пов`язується з наявністю моральної шкоди, протиправністю поведінки особи, яка її завдала, причинним зв`язком між такою поведінкою та шкодою і виною заподіювача, якщо вина є необхідною умовою відповідальності.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 606/1630/21, у якій суд звернув увагу на застосування статей 23, 1167, 1187 ЦК України до правовідносин, що виникають у зв`язку із завданням моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Верховний Суд виходив із необхідності встановлення протиправності поведінки заподіювача шкоди та інших елементів цивільно-правової відповідальності.

У цій справі постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року у справі № 369/12809/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу позивачів. Зазначена постанова є належним доказом обставин дорожньо-транспортної пригоди та протиправності поведінки відповідача, встановлених у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, судом встановлено наявність протиправної поведінки відповідача, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з виникненням у позивачів негативних немайнових наслідків, пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням транспортного засобу.

При цьому саме по собі пошкодження майна не означає автоматичного виникнення обов`язку компенсувати будь-яку заявлену суму моральної шкоди. Суд повинен встановити, чи спричинили відповідні обставини особисті немайнові втрати позивача, а також оцінити їх характер, інтенсивність та тривалість. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких факт завдання моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і такою шкодою мають бути встановлені судом.

Як убачається з пояснень позивачів, після дорожньо-транспортної пригоди вони були змушені займатися питаннями оформлення страхового випадку, проходження огляду пошкодженого транспортного засобу, його ремонту, взаємодії зі страховою компанією та станцією технічного обслуговування, а також звертатися за судовим захистом своїх порушених прав. Зазначені обставини об`єктивно виходять за межі звичайних побутових незручностей та були безпосередньо зумовлені дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача.

При цьому суд враховує характер самого правопорушення. ДТП сталася з вини відповідача внаслідок порушення нею Правил дорожнього руху. Наслідком такого порушення стало пошкодження транспортного засобу, необхідність його відновлення та подальшого врегулювання пов`язаних із цим питань. Відповідач як учасник дорожнього руху повинна була передбачати необхідність дотримання встановлених правил та обов`язок не створювати небезпеки для інших учасників дорожнього руху і їхнього майна.

Суд також враховує, що позивачі не заявляють вимог про відшкодування шкоди, пов`язаної з ушкодженням їхнього здоров`я, та матеріалами справи не підтверджено заподіяння їм тілесних ушкоджень унаслідок ДТП. Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить саме з характеру душевних переживань та немайнових незручностей, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу, необхідністю його відновлення, врегулюванням страхового випадку та захистом порушеного права, а не з фізичних страждань чи наслідків для здоров`я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також враховує, що чинне цивільне законодавство не встановлює ані мінімального, ані максимального розміру такої компенсації, а її визначення належить до дискреції суду з урахуванням конкретних обставин кожної справи та вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи доводи відповідача про незначний розмір пошкоджень транспортного засобу, швидке отримання страхової виплати та відсутність доказів ушкодження здоров`я, суд погоджується з тим, що ці обставини мають значення для визначення розміру моральної шкоди, однак самі по собі не виключають права позивачів на її відшкодування. Розмір майнової шкоди та розмір моральної шкоди не є тотожними категоріями, а тому не можуть визначатися виключно шляхом арифметичного співвідношення.

Щодо позивача ОСОБА_6 суд враховує, що саме йому було заподіяно майнову шкоду внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, у зв`язку з чим він був безпосередньо залучений до врегулювання страхового випадку, організації відновлення автомобіля та вирішення питання щодо непокритої страховим відшкодуванням частини збитків. Зазначені обставини, у сукупності з необхідністю звернення до суду за захистом порушеного права, свідчать про наявність у нього душевних переживань та немайнових втрат, причинно пов`язаних із протиправними діями відповідача.

Щодо позивача ОСОБА_7 суд враховує, що на момент ДТП саме вона керувала транспортним засобом та була безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди. Тому наслідки ДТП для неї не обмежувалися виключно пошкодженням майна, а були пов`язані також із безпосередньою участю в аварійній ситуації, необхідністю подальшого врегулювання її наслідків, вирішення питань щодо ремонту транспортного засобу та інших обставин, зумовлених ДТП. За таких обставин суд вважає доведеним причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та негативними немайновими переживаннями позивачки.

Оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши характер правопорушення, ступінь вини відповідача, характер та тривалість пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою незручностей, необхідність відновлення пошкодженого транспортного засобу, проходження процедури страхового врегулювання, звернення до суду за захистом порушених прав, відсутність даних про ушкодження здоров`я позивачів, часткове та подальше повне врегулювання майнової складової спору, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що заявлений позивачами розмір компенсації моральної шкоди по 10 000 грн кожному є завищеним та не відповідає у повному обсязі характеру і обсягу встановлених у справі немайнових втрат.

Суд бере до уваги характер та обсяг пошкоджень транспортного засобу, а також те, що страхове відшкодування у розмірі 7 538 грн було виплачено, а непокриту страховим відшкодуванням суму франшизи у розмірі 2 500 грн відповідач у подальшому добровільно сплатила позивачу. Отже, майнові наслідки дорожньо-транспортної пригоди на час розгляду справи фактично врегульовані.

Враховуючи характер дорожньо-транспортної пригоди, відсутність встановлених наслідків у вигляді ушкодження здоров`я позивачів, характер пошкодження транспортного засобу, тривалість усунення наслідків ДТП, необхідність звернення до страхової компанії та проведення ремонтних робіт, а також подальше добровільне відшкодування відповідачем суми франшизи, суд вважає справедливим та співмірним розміром компенсації моральної шкоди суму 1 500 грн на користь кожного з позивачів.

Саме такий розмір, на переконання суду, відповідає встановленим у справі обставинам, забезпечує належну компенсацію заподіяних позивачам немайнових втрат та водночас не призводить до їх необґрунтованого збагачення, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню по 1 500 грн моральної шкоди на користь кожного, а в решті вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги кожного з позивачів про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн задоволено частково, а саме - по 1 500 грн, що становить 15 % від заявленого кожним позивачем розміру вимог, судовий збір також підлягає розподілу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Враховуючи, що кожним із позивачів при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, з відповідача на користь кожного з позивачів підлягає стягненню 15 % від сплаченого судового збору, що становить по 145,34 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 145,34 грн судового збору, а на користь ОСОБА_2 – 145,34 грн судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн матеріальної шкоди.

Провадження у цивільній справі № 369/24930/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині позовної вимоги про стягнення 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн матеріальної шкоди — закрити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 145 (сто сорок п`ять) грн 34 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 145 (сто сорок п`ять) грн 34 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

21.09.2026 року м. Київ