Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №369/13317/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13317/25

Провадження № 2/369/5229/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінпром Маркет”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №73358514, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 18 000,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів та комісії відповідно до умов договору. 18 лютого 2025 року між первісним кредитором та відповідачем укладено додаткову угоду №14266531, якою строк кредитування продовжено до 20 березня 2025 року, а денну процентну ставку змінено з 0,75 % до 1 %. Позивач зазначає, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу 18 000,00 грн на банківську картку. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів не виконала. За твердженням позивача, відповідач здійснила часткове погашення заборгованості у розмірі 1 350,00 грн. 26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №26/06/25, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги заборгованості, зокрема за договором кредиту №73358514 від 20 січня 2025 року. Згідно з реєстром прав вимог до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 34 353,00 грн. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 34 353,00 грн, з яких: 16 650,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 6345,00 грн — заборгованість за процентами, 2 700,00 грн — заборгованість за комісією та 8658,00 грн — проценти за понадстрокове користування кредитом. Заборгованість за пенею та неустойкою, за розрахунком позивача, відсутня. У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором кредиту №73358514 від 20 січня 2025 року в розмірі 34 353,00 грн, а також понесені судові витрати, а саме 2 422,40 грн судового збору та 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Позивач також просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, без участі позивача та його представника, та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2026 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 20 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №73358514, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 18 000,00 грн строком на 30 днів, з 20 січня 2025 року по 18 лютого 2025 року.

Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,75 % за кожен день користування кредитом, що нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту, а також комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 2 700,00 грн. У разі порушення позичальником строку повернення кредиту умовами договору передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 % від суми тіла кредиту за кожен день такого користування.

Договір кредиту укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 48556, надісланого на електронну адресу, зазначену позичальником під час укладення договору.

На виконання умов договору кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 18 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Факт здійснення переказу позивач обґрунтовує електронною платіжною інструкцією №7a907270-f778-476b-9ab3-89c8ad79dba8 від 20 січня 2025 року, а також документами, наданими ТОВ «ФК Фінекспрес», яке здійснювало переказ коштів.

18 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14266531 до договору кредиту №73358514, відповідно до якої сторони погодили продовження строку кредитування ще на 30 днів, у зв`язку з чим загальний строк кредитування визначено до 20 березня 2025 року. Одночасно денну фіксовану процентну ставку змінено з 0,75 % до 1 %.

Зазначену додаткову угоду відповідач також підписала в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора 76676.

За даними позивача, відповідач здійснила часткове погашення заборгованості за договором кредиту на загальну суму 1 350,00 грн. При цьому зобов`язання щодо повного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів відповідач не виконала.

26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №26/06/25, за умовами якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором кредиту №73358514 від 20 січня 2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №26/06/25-02 від 26 червня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором кредиту у розмірі 34 353,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, до складу заявленої до стягнення заборгованості входять: 16 650,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 6 345,00 грн — заборгованість за процентами, 2 700,00 грн — заборгованість за комісією та 8 658,00 грн — проценти, нараховані за понадстрокове користування кредитом. Заборгованість за пенею/неустойкою позивачем не заявлена.

Таким чином, за твердженням позивача, після часткового погашення відповідачем кредитної заборгованості її зобов`язання за договором кредиту залишилися невиконаними, а право вимоги щодо їх погашення в установленому договором та законом порядку перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі договору факторингу від 26 червня 2025 року.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, визначено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем порушено умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Із змісту статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем у встановленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

У спростування зазначених представником позивача доводів позову відповідачем будь яких доказів не надано.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитного договору. При цьому, відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження факту належності відповідачу платіжної картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, а також факту їх зарахування, судом досліджено відповідь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 22 квітня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260420/69354-БТ, надану на запит суду у справі №369/13317/25.

Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у АТ КБ «ПриватБанк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , до якої приєднано рахунок № НОМЕР_4 . До відповіді банком долучено виписку за вказаним рахунком за період з 20 січня 2025 року по 23 січня 2025 року.

Відповідно до виписки, 20 січня 2025 року за карткою № НОМЕР_3 відображено операцію із зарахування коштів за призначенням «PAYJRMC.2, KYIV» у розмірі 18 000,00 грн. У виписці зазначено суму операції у валюті картки — 17 950,00 грн, а також комісію у розмірі 50,00 грн, після чого залишок коштів на рахунку становив 17950,15 грн.

Таким чином, надана АТ КБ «ПриватБанк» інформація підтверджує, що платіжна картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , а 20 січня 2025 року на цю картку надійшли кошти у розмірі 18 000,00 грн.

Крім того, з виписки вбачається, що цього ж дня після надходження коштів за вказаною карткою здійснювалися видаткові операції, зокрема платежі на користь ТОВ «ГК Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України», ТОВ «Київська обласна ЕК», а також операція «IPAY.UA SERVICE» на суму 16 859,01 грн, унаслідок чого залишок коштів за карткою зменшився до 1 006,84 грн.

Отже, відповідь АТ КБ «ПриватБанк» та долучена до неї виписка містять відомості, які узгоджуються з наданими позивачем доказами щодо перерахування 20 січня 2025 року кредитних коштів у розмірі 18 000,00 грн на платіжну картку, що належить відповідачу.

На підставі наведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за вказаним договором.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання належних йому грошових коштів порушене та підлягає судовому захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 34 353 гр.

Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження №14-382цс19).

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та його розміру, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, беручи до уваги, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, відсутність відповідних заяв по суті з боку відповідача, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за кредитним договором № 73358514 від 20 січня 2025 року в розмірі 34 353 (тридцять чотири тисячі триста п`ятдесят три) гривні 00 копійок, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

21.09.2026 року