Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №368/742/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/742/26

Провадження № 2/368/1004/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"18" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (м.Київ, проспект Соборності, 30-А приміщення (офіс) 321) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором, -

встановив :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №75412597 від 12.06.2021 р. в сумі 31517,42 грн. та понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги представник позивача зазначив, що 12 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75412597.

Ознайомившись із запропонованими істотними умовами (зокрема, Паспортом споживчого кредиту), Відповідач висловив(ла) своє повне та беззаперечне волевиявлення на укладення Договору на суму 8 480 (вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00копійок) грн шляхом його акцептування через введення унікального електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що був згенерований системою, а саме: fv6Y8j4bJs та направлений виключно на фінансовий номер телефону Відповідача - НОМЕР_1 .

Первісний кредитор діяв бездоганно: одразу після криптографічного підтвердження правочину грошові кошти в сумі 8 480 (вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) грн. були перераховані на банківську картку Відповідача.

Відповідач умови договору не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 19 473,28 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 28 копійок) грн, з яких:

- Основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) — 8 274,39 (вісім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 39 копійок) грн;

- Проценти за користування кредитом — 3 609,36 (три тисячі шістсот дев`ять гривень 36 копійок) грн;

- Комісія — 7 589,53 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 53 копійки) грн.

А тому просить стягнути з відповідача суму заборгованості, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, уточнив позовні вимоги так як в результаті перевірки встановлено, що під час формування тексту позовної заяви була допущена технічна помилка у частині відображення структури заборгованості, а саме: частина заборгованості за процентами за користування позикою була помилково зазначена як «комісія».

Разом з тим, відповідно до умов кредитного договору, розрахунку заборгованості та наявного у матеріалах справи витягу з реєстру прав вимоги, передана Позивачу заборгованість не містить окремої складової у вигляді комісії. Кредитним договором у заявленій до стягнення структурі заборгованості не передбачено стягнення з Відповідача комісії як окремого платежу. Натомість заборгованість складається з основної суми боргу та процентів за користування позикою.

Отже, зазначення у поданій позовній заяві частини заборгованості як «комісії» є виключно технічною помилкою у найменуванні складової боргу. Вказана сума за своєю правовою природою є частиною процентів за користування позикою, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, а не комісією чи іншим окремим платежем.

У зв`язку з цим правильним є відображення заборгованості за договором позики № 75412597 таким чином:

8 274,39 грн — основна сума боргу (тіло позики);

11 198,89 грн — проценти за користування позикою;

разом заборгованість за кредитним договором становить 19 473,28 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду повернулася судова повістка з відміткою, що адресат відсутній. Відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, тобто відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди представника позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 12 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 75412597 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики МуСredi та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Для отримання коштів Відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 75412597 на суму грн 8 480,00 (вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) грн., а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: fv6Y8j4bJs, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 .

Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську картку Відповідача, яка додається до позовної заяви.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Істотними умовами договору позики є: сума позики, строк користування, порядок повернення, процентна ставка, порядок нарахування процентів та реквізити банківської картки для отримання коштів. Саме ці умови були погоджені сторонами при укладенні договору.

За даними договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони окремо визначили дату видачі позики, первісний строк користування позикою, дату її повернення, а також процентну ставку, що застосовується за користування позикою після закінчення первісного строку. Зокрема, дата видачі позики — 12.06.2021 року. Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, Відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбачені умовами договору.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 75412597 становить - 19 473,28 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 28 копійок) грн, з яких:

— 8274,3899999999994 (вісім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 39 копійок) грн — Основна сума боргу — неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором;

— 11 198,89 (одинадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 89 копійок) грн — Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору;

Позивач не заявляє до стягнення: штраф, пеню, неустойку, інфляційні втрати або 3% річних за статтею 625 ЦК України. Заявлена сума складається з тіла позики та процентів за користування позикою, передбачених умовами договору. Такі проценти є платою за користування отриманими коштами, а не мірою відповідальності за прострочення.

Вказана структура заборгованості відповідає первинним документам, реєстрам відступлених прав вимоги та розрахунку заборгованості, що додаються до позовної заяви. Дата видачі позики, первісний строк користування та кінцева дата повернення використовуються як вихідні дані для перевірки періодів нарахування процентів. Окрема сума пені чи штрафу у позовних вимогах відсутня.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов у належній формі.

Закон України «Про електронну комерцію» прямо передбачає можливість укладення електронного договору шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Частина 12 статті 11 цього Закону встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор є алфавітно-цифровою послідовністю, яка додається до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Згідно зі статтями 5 та 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа та його допустимість як доказу не можуть заперечуватися виключно через електронну форму такого документа.

Правова позиція Верховного Суду у цій категорії спорів є сталою: кредитний договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором, є належним письмовим договором за умови підтвердження послідовності дій позичальника щодо реєстрації, акцепту оферти та введення відповідного одноразового ідентифікатора. Такий висновок, зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.

У цій справі Позивач надає суду електронний договір, паспорт споживчого кредиту, дані щодо одноразового ідентифікатора, відомості про банківську картку, платіжні документи щодо видачі коштів та розрахунок заборгованості, що у сукупності підтверджує укладення договору, отримання коштів та порушення Відповідачем грошового зобов`язання.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк та відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше прямо не встановлено договором або законом.

Отримання Відповідачем коштів на банківську картку свідчить про реальне виникнення позикового зобов`язання. Неналежне виконання обов`язку з повернення позики та сплати процентів є підставою для судового захисту майнового права Позивача шляхом стягнення заборгованості.

Позивач є належним кредитором за договором позики № 75412597, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу та реєстрів боржників, які додаються до позову.

Перша ланка правонаступництва: первісний кредитор — ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» — відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 та відповідного реєстру прав вимоги, а саме: Витяг з Реєстру прав вимог № 10/06/22 до договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 р. | м. Київ, 10 червня 2022 р. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером №6882.

Друга ланка правонаступництва: ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під №296. Оплатність факторингової операції підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 звернув увагу, що для підтвердження переходу права вимоги фінансова компанія має надати докази переходу права вимоги на кожному етапі такого переходу. Аналогічний підхід щодо необхідності підтвердження правонаступництва договорами, реєстрами та доказами оплати відображений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18 та від 03.11.2021 у справі № 301/2368/14-ц.

Позивач надає суду документи по кожній ланці переходу права вимоги: договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», витяг з реєстру боржників щодо Відповідача, платіжний документ щодо оплати за договором факторингу, договір факторингу між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», реєстр боржників, індивідуальний витяг щодо Відповідача, акт приймання-передачі та платіжну інструкцію.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника саме по собі не припиняє переходу права вимоги і не звільняє боржника від виконання зобов`язання перед належним кредитором; воно може мати значення лише у випадку виконання боржником зобов`язання первісному кредитору до отримання повідомлення про заміну кредитора.

Загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 , що підлягає стягненню становить 19 473,28 грн. та складається з:

8 274,39 грн — основна сума боргу (тіло позики);

11 198,89 грн — проценти за користування позикою.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості обґрунтовані належними доказами, а тому підлягають повному задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26,27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Витрати Позивача на професійну правничу допомогу становлять 9 000 грн (дев`ять тисяч гривень 00 копійок). Розмір цих витрат визначений відповідно до договору про надання правничої допомоги, прайс-листа, заявки, акта наданих послуг та документів, що підтверджують оплату або обов`язок оплати відповідних послуг.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Крім того, Позивач поніс витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням матеріалів Відповідачу, у розмірі 381,74 грн. Такі витрати є витратами, пов`язаними із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, і підтверджуються договором з ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», актами виконаних робіт, квитанціями та іншими доданими документами, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики № 75412597 від 12 червня 2021 року у розмірі 19 473,28 грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три гривні 28 копійок), яка складається з: 8 274,39 (вісім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 39 копійок) грн - основної суми боргу; 11 198,89 (одинадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 89 копійок) грн - процентів за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн (дев`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів Відповідачу, у розмірі 381,74 грн (триста вісімдесят одна гривня 74 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 18.09.2026 року.

Суддя Т.Є. Іванюта