Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №367/10907/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10907/26

Провадження №2-а/367/252/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого діє представник – адвокат Марченко Артем Михайлович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову № R685681 від 21 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), закрити відповідне провадження та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчасно уточнював свої військово-облікові дані через застосунок «Резерв+» та має відповідну відмітку про це, а також номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Жодних повісток про виклик для уточнення даних позивач не отримував. У квітні 2026 року, оновлюючи застосунок «Резерв+», позивач виявив відмітку про власний розшук з формулюванням: «ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити Вас для складання протоколу. Причина: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», з датою початку розшуку 25.04.2026.

07.08.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо підстав внесення відомостей про розшук позивача до реєстру «Оберіг». У відповіді від 19.08.2026 (вих. № 17/7694, отримана 27.08.2026) відповідач повідомив, що ОСОБА_1 не пройшов військово-лікарську комісію, а його дії містять склад правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП; при цьому відповідач не долучив доказів направлення позивачу повістки на медичний огляд, а також повідомив, що протоколи та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності станом на час підготовки відповіді не складались і не виносились.

Не отримавши підтвердження щодо законних підстав перебування в розшуку, 09.08.2026 позивач подав через застосунок «Резерв+» сформовану застосунком заяву про визнання правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. 21.08.2026 у застосунку «Резерв+» позивача знято з розшуку та повідомлено про винесення відповідачем Постанови № R685681, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП з накладенням штрафу та пропозицією сплатити його зі знижкою до 10.09.2026.

Позивач вважає постанову протиправною, оскільки: 1) відповідач не довів факту належного направлення та вручення позивачу повістки про виклик, у зв`язку з чим неявка позивача за такою повісткою не може вважатися доведеною; 2) оскаржувана постанова не містить відомостей про дату, час і місце виклику, за яким позивач нібито не з`явився, що є порушенням вимог статті 283 КУпАП щодо змісту постанови; 3) на момент винесення постанови (21.08.2026) сплив передбачений статтею 38 КУпАП тримісячний строк накладення стягнення з дня виявлення порушення (позивач визначає цей день як 25.04.2026 – дату фіксації в системі «Резерв+» розшуку саме за фактом неявки за повісткою), а тому відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження підлягало закриттю.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 2 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; у відповідача витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо позивача, а також належним чином засвідчену копію Постанови № R685681 від 21.08.2026.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позову не визнав, посилаючись на те, що повістку № 6969324 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою проходження медичного огляду на 21.04.2026 о 09:00 було направлено на адресу місця проживання позивача, а факт неявки позивача за цим викликом, за твердженням відповідача, підтверджується й самою поданою позивачем заявою від 09.08.2026 про визнання вини. Відповідач також послався на практику Верховного Суду про те, що самі по собі процедурні недоліки оформлення акта не тягнуть його недійсності, якщо вони не є фундаментальними (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18). Відзив не містить жодних доказів фактичного направлення та вручення позивачу повістки № 6969324 (опису вкладення, поштової накладної, повідомлення про вручення тощо) і не містить жодних заперечень щодо доводу позивача про спливання передбачених статтею 38 КУпАП строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлені судом обставини

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.04.2026 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (застосунку «Резерв+») зафіксовано початок розшуку позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 з формулюванням причини: неприбуття за повісткою до ТЦК та СП. Відповідач стверджує, що відповідною повісткою (№ 6969324) позивача викликано на медичний огляд на 21.04.2026, однак належних доказів направлення та вручення цієї повістки позивачу матеріали справи не містять.

07.08.2026 представником позивача направлено відповідачу адвокатський запит, у відповіді на який (вих. № 17/7694 від 19.08.2026, отримана 27.08.2026) відповідач повідомив про відсутність на той момент складених протоколів і винесених постанов щодо позивача. 09.08.2026 позивач через застосунок «Резерв+» подав заяву про визнання правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. 21.08.2026 відповідач на підставі цієї заяви виніс оскаржувану Постанову № R685681 «по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП», якою встановлено, що позивач «не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці», внаслідок чого «скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП», і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Конкретної дати, часу та місця виклику, за яким позивач нібито не з`явився, постанова не містить.

Правова оцінка суду

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень; водночас це не звільняє позивача від визначеного частиною першою цієї статті обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19).

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної постанови, посилається на факт направлення позивачу повістки № 6969324 про виклик на медичний огляд, проте жодного доказу на підтвердження фактичного направлення та вручення (чи спроби вручення) цієї повістки позивачу відповідач суду не надав – ані опису вкладення, ані поштової накладної, ані повідомлення про вручення. За таких обставин довід відповідача про належне повідомлення позивача про виклик не можна вважати доведеним у розумінні частини другої статті 77 КАС України.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП навіть за наявності поданої особою заяви про визнання вини та згоди на притягнення до відповідальності за її відсутності орган (посадова особа) зобов`язаний перевірити викладені фактичні дані, а не лише формально зафіксувати факт подання такої заяви. Як зазначав Верховний Суд, саме визнання особою вини не може підміняти собою встановлення органом факту й складу правопорушення та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність свого рішення належними доказами. У цій справі, крім самої заяви позивача від 09.08.2026 та тексту оскаржуваної постанови, відповідач не надав суду жодного іншого доказу на підтвердження факту та обставин неявки позивача за конкретним викликом, а сама постанова не містить відомостей про дату, час і місце такого виклику, що узгоджується з доводом позивача про порушення вимог статті 283 КУпАП щодо змісту постанови.

Крім того, суд враховує таке. Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; ця норма є імперативною.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідачем (через відповідні державні реєстри) 25.04.2026 зафіксовано початок розшуку позивача з прямим зазначенням причини – неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, тобто саме за тим діянням, яке згодом покладено в основу оскаржуваної постанови. Відповідач у відзиві не навів жодної іншої, більш пізньої дати виявлення цього порушення і не спростував наведеної позивачем дати 25.04.2026, обмежившись запереченнями лише щодо суті правопорушення та посиланням на доктрину про неістотність процедурних недоліків акта, яка регулює інше питання – наслідки дефектів форми чи змісту акта, а не дотримання імперативних строків притягнення до відповідальності. За таких обставин, зважаючи на встановлений статтею 38 КУпАП тримісячний строк з дня виявлення порушення, цей строк, обчислений від 25.04.2026, сплив 25.07.2026, тобто до винесення відповідачем оскаржуваної Постанови № R685681 (21.08.2026).

Суд звертає увагу, що визначення дня виявлення порушення в цій справі є оціночним і за інших доказів могло б призвести до іншого висновку; проте за наявними в матеріалах справи доказами й доводами сторін, з урахуванням того, що саме на відповідача процесуальним законом покладено обов`язок довести правомірність, у тому числі своєчасність, притягнення позивача до відповідальності, а відповідач жодних доказів чи доводів на спростування дати виявлення порушення, наведеної позивачем, не надав, суд визнає встановленим, що на момент винесення Постанови № R685681 передбачений статтею 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення сплив, що відповідно до імперативного припису пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП виключало можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності та зумовлювало обов`язок відповідача закрити провадження у справі, а не ухвалювати постанову по суті.

Оскільки оскаржувана постанова ухвалена: (1) за недоведеності відповідачем, на якого процесуальним законом покладено відповідний обов`язок, фактичних обставин неявки позивача за конкретним викликом, та (2) з порушенням імперативних строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що Постанова № R685681 від 21.08.2026 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності – закриттю на підставі частини третьої статті 286 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, здійснені нею, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем понесено судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 513,44 грн, сплаченого при поданні позовної заяви, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 159–163, 241–246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 38, 210-1, 247, 279-9, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову № R685681 від 21 серпня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 513 (п`ятсот тринадцять) грн 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л.В. Мерзлий