Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №363/5035/25 — Вишгородський районний суд Київської області

21.09.2026 Справа № 363/5035/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111150000349, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Чернівці Чернівецької області, українець, громадянин України, має неповну середню освіту, офіційно не працює, не одружений, проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , не має осіб, які потребують його піклування та утримання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою

статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на території України введено воєнний стан, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

У невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 17:00 30.03.2025, ОСОБА_4 , правомірно перебуваючи у будинку АДРЕСА_3 , у зв`язку зі здійсненням робіт з перевезення меблів, помітив, що у спальній кімнаті на тумбі знаходяться ювелірні вироби, а саме: золотий ланцюжок із написом «Pandora» та золотий виріб у вигляді хреста, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у тому ж місці та в той же час, достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та він залишиться непоміченим, підійшов до вказаного майна та таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_6 : ланцюжок марки «Pandora» із золота 585 проби, вагою 17,42 грами, розміром 19, вартістю 41 007,90 грн, та золотий виріб у вигляді хреста

375 проби, вагою 0,84 грами, вартістю 1 267,58 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 разом з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму

42 275,48 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України.

У межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у якому вона просила стягнути з обвинуваченого 87 995 грн матеріальної шкоди, посилаючись на вартість придбаного нею золотого виробу марки «Pandora», та

30 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою суду від 17.02.2026 вказаний цивільний позов прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадженням, ОСОБА_6 визнано цивільним позивачем, а ОСОБА_4 - цивільним відповідачем.

У судовому засіданні 23.04.2026, після проголошення короткого викладу обвинувального акту та цивільного позову, потерпіла ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. Пояснила, що викрадений золотий браслет марки «Pandora» був придбаний нею за 87 995 грн, фактично був новим, вона його не носила, а до викрадення він знаходився у кімнаті на тумбочці. На підтвердження вартості виробу нею були передані органу досудового розслідування наявні документи про його придбання. Інших доказів щодо заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди вона не мала.

З технічних причин, у судовому засіданні було оголошено перерву.

24.06.2026 потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву, у якій просить подальший розгляд справи проводи без неї, позицію сторони обвинувачення підтримує в повному обсязі, щодо призначення покарання покладається на розсуд суду та поданий нею цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

У судове засідання, призначене на 17.09.2026, потерпіла не з`явилася. З урахуванням заяви потерпілої, відсутності заперечень у прокурора та обвинуваченого справу розглянуто у її відсутності.

Після роз`яснення суті обвинувачення, ОСОБА_4 повідомив, що обвинувачення йому зрозуміле, свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, фактичних обставин обвинувачення не оспорював та погодився давати показання.

Цивільний позов потерпілої обвинувачений визнав частково, зазначивши, що вважає заявлений розмір матеріальної шкоди завищеним.

Суд, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які не оспорюються, та що добровільність їхньої позиції не викликає сумнівів, за відсутності заперечень сторін на підставі частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому разі вони позбавляються права оскаржувати зазначені обставини в апеляційному порядку.

Водночас, враховуючи часткове визнання обвинуваченим цивільного позову, за згодою прокурора та обвинуваченого, судом вирішено допитати обвинуваченого, дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, а також дослідити докази, які стосуються розміру завданої майнової та моральної шкоди.

Допитаний у судовому засіданні 17.09.2026 ОСОБА_4 , не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин, пояснив, що працює у сфері вантажних перевезень та у день події разом з іншими особами прибув до приватного будинку для виконання замовлення, пов`язаного з розбиранням та перевезенням меблів. Під час виконання робіт, у спальній кімнаті побачив ювелірний виріб та забрав його. Переконливо пояснити причину свого вчинку не зміг, зазначивши, що діяв необдумано та у подальшому неодноразово жалкував про вчинене. Обвинувачений також пояснив, що викраденим майном у подальшому розпорядився, отримавши за нього грошові кошти у ломбарді, оскільки на той час перебував у скрутному матеріальному становищі. Після встановлення його працівниками поліції, він повідомив обставини вчиненого та сприяв розслідуванню. Шкоду потерпілій не відшкодував, при цьому зазначив, що не мав її банківських реквізитів та не знав, у який спосіб передати їй кошти. ОСОБА_4 висловив жаль з приводу вчиненого, зазначив, що усвідомлює протиправність своєї поведінки та необхідність нести відповідальність, просив урахувати, що тривалий час до вчинення кримінального правопорушення працював та заробляв кошти власною працею.

Суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, відповідно до статті 12 КК України є умисним тяжким злочином проти власності.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд дослідив матеріали, які характеризують особу ОСОБА_4 , та встановив, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, при цьому, за його поясненнями, працює у сфері вантажних перевезень, має зареєстроване та фактичне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, відповідно до статті 89 КК України, раніше не судимий.

У судових дебатах прокурор вважав винуватість ОСОБА_4 доведеною в повному обсязі та просив визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті – п`ять років позбавлення волі із застосуванням положень статті 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України. Щодо цивільного позову прокурор просив урахувати, що розмір майнової шкоди, встановлений під час досудового розслідування на підставі висновку експерта, є меншим від заявленої потерпілою вартості придбання майна, та вирішити позов відповідно до доведеного матеріалами кримінального провадження розміру шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах повторно визнав свою винуватість, висловив жаль з приводу вчиненого, просив суворо його не карати, не направляти для реального відбування покарання та надати можливість надалі працювати і жити без порушення закону, застосувавши до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, з урахуванням положень статей 50, 65-67 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, форму вини та мотив, характер і розмір завданої шкоди, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого, дані про його особу, а також наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є ненасильницьким злочином проти власності, конкретних обставин його вчинення, розміру завданої шкоди, повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції частини четвертої статті 185 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк – 5 (п`ять) років.

Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд бере до уваги не лише тяжкість вчиненого злочину, а й сукупність установлених обставин: вчинення одного епізоду ненасильницького кримінального правопорушення, повне визнання винуватості, щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність місця проживання, занятість працею, хоча й без офіційного працевлаштування, відсутність перебування під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, а також позицію прокурора, який не наполягав на реальному відбуванні покарання.

Те, що завдана потерпілій шкода на час ухвалення вироку не відшкодована, суд враховує у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, однак саме по собі це не спростовує можливості виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.

Зазначені обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, не належить до категорій кримінальних правопорушень, щодо яких частина перша статті 75 КК України встановлює пряму заборону на звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 статтю 75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки та поклавши на нього обов`язки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 76 КК України.

На переконання суду, таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості й індивідуалізації, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що протиправні дії ОСОБА_4 перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із майновою та моральною шкодою, завданою потерпілій ОСОБА_6 .

Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із частиною першою статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до частини першої статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_4 87 995 грн майнової шкоди, обґрунтовуючи такий розмір ціною, за яку нею було придбано золотий виріб марки «Pandora».

На підтвердження заявленої вартості, потерпілою надано документи щодо придбання ювелірного виробу, у тому числі, товарний чек та бирка виробу марки «Pandora», відповідно до яких браслет із золота 585 проби, вагою 17,42 грама, розміром 19, мав ціну 87 995 грн.

Водночас ціна, за яку майно було придбано потерпілою, не є безумовним підтвердженням розміру майнової шкоди, завданої внаслідок його втрати, оскільки при визначенні такого розміру підлягає встановленню дійсна вартість втраченого майна.

Так, згідно із висновком експерта №1476/25 від 23.05.2025 за результатами судово-товарознавчої експертизи ринкова вартість станом на 30.03.2025 ланцюжка марки «PANDORA» із золота 585 проби, вагою 17,42 грама, розміром 19, з урахуванням зносу, становила

41 007,90 грн, а золотого виробу у вигляді хреста 375 проби, вагою 0,84 грама – 1 267,58 грн.

Таким чином, загальна ринкова вартість викраденого у потерпілої майна станом на час вчинення кримінального правопорушення становила 42 275,48 грн. Будь-яких інших належних доказів іншої ринкової вартості викраденого майна станом на час його втрати суду не надано.

Отже, заявлена потерпілою майнова шкода у розмірі 87 995 грн у повному обсязі не доведена, водночас завдання їй майнової шкоди у розмірі 42 275,48 грн підтверджується сукупністю досліджених судом доказів та встановленими у цьому кримінальному провадженні обставинами.

За таких обставин цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6

42 275,48 грн.

Крім цього, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Факт протиправного посягання на належне потерпілій майно, його втрати внаслідок умисних дій ОСОБА_4 , необхідність потерпілої звертатися до правоохоронних органів та вживати заходів для захисту порушеного права об`єктивно спричинили їй негативні переживання та змінили звичайний перебіг її життя.

У судовому засіданні 23.04.2026 потерпіла підтримала заявлену вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Водночас, визначений нею розмір моральної шкоди у сумі 30 000 грн будь-якими додатковими доказами щодо характеру, тривалості та інтенсивності моральних страждань не підтверджений.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, умисну форму вини обвинуваченого, вартість та характер викраденого майна, те, що майно потерпілій не повернуто, характер спричинених їй переживань, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, а тому цивільний позов у цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 42 275,48 грн майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 50, 65–67, 75, 76, 185 КК України, статтями 127–129, 349, 368–371, 373–376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини першої статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 42 275,48 гривень та 5 000,00 гривень – в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути – 47 275 (сорок сім тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 48 копійок.

В іншій частині цивільного позову – відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням обмежень, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження - у порядку, встановленому КПК України.

Суддя ОСОБА_1