Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №362/288/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Єдиний унікальний номер № 362/288/25

Провадження № 1-кп/362/272/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР №12024111140000687 від 17.10.2024) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4ст. 191 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Васильків Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Згідно Наказу № 4 від 18.03.2024 ОСОБА_2 з 19.03.2024 був прийнятий на посаду продавця-консультанта до фізичної особи підприємця « ОСОБА_9 » (надалі – ФОП « ОСОБА_9 »), а саме: магазин електротоварів «Транселектро», що розташований за адресою: вул. Володимирська, 37, м. Васильків Обухівського району Київської області та здійснює торгівлю за видами економічної діяльності 46.43, 47.89, 47.19, 46.49, 47.54, 47.41, 47.52 та 56.10. Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19.03.2024, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП « ОСОБА_9 », ОСОБА_2 є матеріально відповідальною особою.

ОСОБА_2 не пізніше ніж 27.08.2024 (більш точного часу не встановлено), під час дії на території України воєнного стану, перебував на робочій зоні у приміщенні магазину електротоварів «Транселектро», що розташований за адресою: вул. Володимирська, 37, м. Васильків Обухівського району Київської області та належить ФОП « ОСОБА_9 ». У цей час у ОСОБА_2 , який був матеріально-відповідальною особою, виник прямий умисел, спрямований на привласнення грошових коштів, які були йому ввірені і перебували в його володінні, з метою власного збагачення, всупереч вимогам договору про повну матеріальну відповідальність від 19.03.2024. ОСОБА_2 з метою реалізації свого прямого умислу взяв з сейфу магазину «Транселектро» грошові кошти у загальній сумі 40 000 грн (згідно акту № 1 про результати інвентаризації наявних коштів 27.08.2024), що зберігаються в сейфі ФОП « ОСОБА_9 ».

В подальшому ОСОБА_2 вищевказаними грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив своїми протиправними діями ФОП « ОСОБА_9 » матеріальної шкоди на загальну суму 40 000 грн.

Кваліфікація діяння та застосування кримінального закону

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 4ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірено особі та перебувало у її віданні, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони обвинувачення

Прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 191 КК України, знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. У зв`язку з цим просив визнати ОСОБА_2 винним за ч. 4ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ст. 75 КК України визначити іспитовий строк в 2 роки.

Позиція сторони захисту

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав частково, пояснив, що за рекомендацією влаштувався на посаду продавця-консультанта в магазин «Транселектро», що належить ФОП, підписав всі необхідні документи, що саме – не пам`ятає, але серед яких був і договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Він потрапив в ДТП, склалась така ситуація, що йому терміново знадобились гроші. На роботі була домовленість і практикувалось, що він може взяти кошти під розписку в рахунок заробітної плати, попередивши про це ОСОБА_10 , а коли приходив товар, то він брав кошти з сейфу для оплати. Тому і цього разу написав, що візьме аванс, однак суму не зазначив, і взяв гроші в сейфі, де зберігалися всі кошти, бо в касі були гроші для торгівлі. Однак цього разу власники звернулися до поліції. Коли поліція його викликала, він вже повернув всі кошти.

В судових дебатах вказав, що це було непорозуміння з керівником, він претензій до нього не має, хоче, щоб все було добре.

Захисник – адвокат ОСОБА_8 просив ухвалити виправдувальний вирок, вказав, що дійсно ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ФОП « ОСОБА_9 » та працював продавцем-консультантом за трудовим договором, 27.08.2024 він взяв із сейфа 40 000 грн, однак сам повідомив бухгалтера ОСОБА_10 про отримання цих коштів і не заперечував цього надалі. 28.08.2024 він письмово зафіксував обов`язок повернути ці кошти до 28.09.2024. Фактично повернув кошти ОСОБА_11 13.12.2024, про що останній письмово підтвердив отримання всієї суми та відсутність претензій. Таке повернення відбулось до виклику ОСОБА_2 до поліції 20.12.2024 та до повідомлення йому про підозру. Разом з тим, така поведінка ОСОБА_2 , а саме: те, що він не приховав нестачу, а сам повідомив про неї бухгалтера, наступного дня письмово визнав суму та обов`язок її повернути, надалі повернув всі 40 000 грн особі, яка вимагала її повернення, до першого виклику до поліції та до набуття статусу підозрюваного, вказує на небажання обвинуваченого в момент взяття коштів поставитися до них як до власних і не повернути їх законному володільцю, та не може бути кваліфіковано як привласнення, оскільки прямого умислу на таке в ОСОБА_2 не було. Крім того, при письмовому визнанні боргу ОСОБА_2 , зобов`язанні його повернути виникло цивільно-грошове зобов`язання, що вказує на цивільно-правову природу відносин, яке набуло характеру позикового зобов`язання. Після повернення боргу кредитор – ОСОБА_11 прийняв належне виконання цивільно-грошового зобов`язання, що підтверджується розпискою про його виконання. Наявність вимоги ОСОБА_11 про повернення боргу та його розписки про виконання зобов`язання викликає сумнів в тому, що 40 000 грн беззаперечно належали саме ОСОБА_9 , якого органом досудового розслідування визначено потерпілим, та були ввірені ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням останнім трудових обов`язків. Таким чином, не зрозуміло чому стороною обвинувачення як потерпілим в справі визнано ФОП « ОСОБА_9 » та не доведено, що спірні грошові кошти були правомірно ввірені ним ОСОБА_2 або правомірно перебували в віданні обвинуваченого, оскільки наявний договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19.03.2024, укладений між ОСОБА_2 та ФОП « ОСОБА_9 » не визнає грошові кошти як «матеріальні цінності» та не доводить їх ввірення ОСОБА_2 тоді як ОСОБА_11 прибув до магазину і вимагав письмового зобов`язання від обвинуваченого щодо повернення коштів, які він називав своїми, та визначив строк такого повернення. Також стороною обвинувачення основним документом, на якому побудовано розмір обвинувачення є акт № 1 про результати інвентаризації від 27.08.2024, який не доводить походження та точний розмір нестачі.

Позиція потерпілої сторони

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він, як ФОП, є власником магазину електротоварів за документами, але безпосередньо ним не керує. В керівництві магазином йому допомагає батько, який має доступ до грошей. Обвинуваченого особисто не знає, бачив, що той працював в магазині, але в якому саме, сказати не може, чув його прізвище з приводу крадіжки приблизно 50 000 грн минулого чи поза минулого року. Недостачу коштів побачила ОСОБА_10 – працівник магазину, коли здавала гроші в кінці робочого дня, та повідомила по мобільному телефону про це, тому почали внутрішнє розслідування. Він особисто до магазину не приїжджав, нікого не опитував, де саме зберігались кошти та деталей розслідування не знає. В день крадіжки в магазині працювали ОСОБА_10 та ОСОБА_2 . По камерам встановили, що гроші взяв ОСОБА_2 . Чи повернуті кошти на даний час сказати не може, але претензій до обвинуваченого він не має, тому ним була подана заява про закриття кримінального провадження. Щодо міри покарання обвинуваченому послався на розсуд суду.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим, з яким вони працювали разом в магазині-електротоварів, що належить ФОП, в неї гарні робочі стосунки, спілкувалися тільки по роботі. Вона працювала там бухгалтером, а ОСОБА_2 десь 6 місяців працював продавцем-консультантом. Все було добре, а 27.08.2024 вона зранку звірила касу по базі і виявила, що в сейфі не вистачає коштів. Коли на роботу приїхав ОСОБА_2 , вона запитала в нього, де гроші, оскільки він мав доступ і до сейфа, де зберігалася вся виручка, і до каси, де зберігалася виручка за день. Той одразу зізнався, що це він взяв 40 000 грн з особистих причин і заявив, що все поверне. Коли приїхав ОСОБА_11 , було видано наказ про проведення інвентаризації і складено акт інвентаризації, оскільки треба було зафіксувати нестачу. ОСОБА_2 був присутній при інвентаризації, хоча його в акт не внесли, чому – вона не знає. Приблизно через 2 місяці ОСОБА_2 повернув кошти повністю, але це було вже через тиждень як вони звернулись до поліції.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що його син – ОСОБА_9 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець, а він допомагає сину: керує магазином, часто там буває, доглядає за ним, йому належить приміщення. Колектив магазину невеликий. Його знайомий з ОСОБА_12 порекомендував свого племінника як працівника в магазин. На роботу до магазину він того не приймав, оформленням займались ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Цим працівником був ОСОБА_2 , з яким він не мав ніяких особистих стосунків, знав його по роботі, нормально спілкувались, який в того був статус в магазині він не знає, також не знає, чи мав той доступ до грошей. В магазині є сейф, особисті гроші він там не зберігав. Від ОСОБА_10 йому стало відомо про крадіжку, звідки саме зникли гроші: чи з сейфу, чи з каси, йому не відомо. ОСОБА_10 спочатку викликала ОСОБА_9 , але того не було, тому приїхав він. На місці була ОСОБА_10 . Він сказав їй звертатись в поліцію. ОСОБА_10 і ОСОБА_9 так і зробили. В той день ОСОБА_2 на роботу не вийшов, десь пропав, потім його видзвонили, він приїхав і пояснив, що взяв кошти, так як потрапив в ДТП і йому потрібні були гроші для погашення боргу. При спілкуванні з обвинуваченим він дійсно називав викрадені кошти своїми, однак це була неточність, кошти належали магазину. Обвинувачений написав розписку ОСОБА_10 і згодом повернув їх в касу магазину, що він, ОСОБА_11 , підтвердив розпискою.

На підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, стороною обвинувачення надано докази, які досліджено судом:

- витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження на основі заяви ОСОБА_9 від 16.10.2024 про те, що приблизно 27.08.2024 продавець ОСОБА_2 з сейфу магазину електротоварів, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив крадіжку грошових коштів в загальній сумі 40 000 грн;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_9 зареєстрований як ФОП та здійснює торгівлю за видами економічної діяльності 46.43, 47.89, 47.19, 46.49, 47.54, 47.41, 47.52 та 56.10;

- заяву ОСОБА_2 до ФОП « ОСОБА_9 » від 19.03.2024 про прийняття його на роботу на посаду продавця-консультанта з 19.03.2024;

- наказ № 1 від 29.12.2023 про прийняття на роботу ОСОБА_10 бухгалтером з 01.01.2024, виданий ФОП « ОСОБА_9 »;

- наказ № 4 від 18.03.2024 про прийняття на роботу ОСОБА_2 продавцем-консультантом з 19.03.2024, виданий ФОП « ОСОБА_9 »;

- трудовий договір № 3 між працівником ОСОБА_2 і ФОП « ОСОБА_9 », що використовує найману працю від 19.03.2024;

- акт № 1 про результати інвентаризації наявних коштів 27.08.2024, що зберігаються в касі ФОП « ОСОБА_9 » від 27.08.2024, відповідно до якого за обліковими даними наявні грошові кошти – 45 250 грн, підсумок фактичної наявності – 5 250 грн, нестача – 40 000 грн. Нестача виникла внаслідок викрадення коштів з каси, вирішено стягнути з ОСОБА_2 суму нестачі в розмірі 40 000 грн.;

- наказ № 1 про проведення інвентаризації від 27.08.2024;

- договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19.03.2024, укладений між ФОП « ОСОБА_9 » та ОСОБА_2 , відповідно до якого працівник, що займає посаду продавця-консультанта непродовольчих товарів або виконує безпосередньо пов`язану з продажею непродовольчих товарів (електротоварів), приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємцем матеріальних цінностей, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей;

- протокол огляду предметів (стенограма) від 08.11.2024, об`єктом огляду є оптичний носій інформації (компакт-диск) «CD-R» срібного кольору, марки «НР», 700 mb, 80 min, на якому є рукописний напис «Аудіозапис audio_2024-11-07_12-04-21», на якому записаний діалог між особою чоловічої статі особа 1 ( ОСОБА_11 ) та особою чоловічої статі особа 2 ( ОСОБА_2 ), в якому особа 2 ( ОСОБА_2 ) підтвердив, що він, будучи офіційним працівником, вкрав гроші з каси в розмірі 40 000 грн.

Стороною захисту надано докази, які досліджені судом:

- пояснення ОСОБА_2 від 28.08.2024, в яких він підтвердив, що взяв кошти з каси в магазині «Транселектро», де він офіційно працює, зобов`язувався їх повернути до 28.09.2024 в повному обсязі в сумі 40 000 грн;

- розписку ОСОБА_11 від 13.12.2024, якою він підтвердив, що отримав від ОСОБА_13 суму боргу, а саме: 40 000 грн, що вказана в розписці, наданій йому 28.08.2024, претензій до ОСОБА_2 не має;

- заяву ОСОБА_9 до слідчого Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 03.01.2025, в якій він вказав, що між ним та ОСОБА_2 урегульовано всі спірні питання і усунуто всі претензії, у зв`язку з чим він не вбачає підстав для подальшого кримінального переслідування ОСОБА_2 , до якого він не має ніяких претензій, просив вирішити питання про закриття кримінального провадження.

Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони зібрані у відповідності до вимог КПК України.

Даючи оцінку зазначеним вище показанням обвинуваченого ОСОБА_2 , даними ним в судовому засіданні, суд зазначає, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, визнав частково, а саме: підтвердив, що взяв грошові кошти з сейфу магазину, де він працював, для особистих потреб, а саме: щоб відшкодувати заподіяну ним шкоду в ДТП, учасником якої він став, однак мав намір їх повернути, що засвідчив в своїх поясненнях від 28.08.2024 та зобов`язався повернути кошти до 28.09.2024.

Тобто фактичні обставини вчиненого діяння сторона захисту не заперечує, однак вважає, що ОСОБА_2 не мав умислу на неповернення коштів, що, на думку захисника, виключає кримінальну відповідальність останнього за ч. 4 ст. 191 КК України.

Диспозиція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану. При цьому привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Утримання, як спосіб привласнення, полягає у невиконанні вимог повернути майно у певний строк і встановленні володіння ним як власним. Невиконання вимоги про повернення майна у зазначений час свідчить про закінчений злочин. Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні. Розтрата є наступним після привласнення етапом злочину. Суб`єктом злочину є особа, яка здійснює повноваження щодо майна на законній підставі: наділений правом на розпорядження, управління, доставку, зберігання майна тощо.

Таким чином, суд вважає помилковими наведені вище твердження сторони захисту, оскільки має місце факт привласнення коштів з сейфу, де зберігалася вся виручка магазину електротоварів «Транселектро», особою, якій вони були ввірені.

Той факт, що обвинувачений надалі повернув кошти, якими незаконно заволодів, не впливає на кримінально-правову оцінку вчиненого. Також немає кримінально-правового значення надання ОСОБА_2 строку для повернення коштів.

Отже, на думку суду, лише факту привласнення грошових коштів достатньо для інкримінування ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, при цьому мета привласнення цих коштів та їх подальше повернення може враховуватись при призначенні виду та розміру покарання.

Що стосується інших зауважень сторони захисту щодо достовірності акту № 1 про результати інвентаризації від 27.08.2024 в частині походження та розміру нестачі, а також кому саме належали кошти і де вони знаходились, то вказані обставини були перевірені судом у ході судового слідства, і ні стороною захисту, ні потерпілою стороною не заперечувалось, що ОСОБА_2 взяв з сейфу, де зберігалась виручка магазину, що належить ФОП « ОСОБА_9 », 40 000 грн.

Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що, згідно ч. 2 ст. 50 КК України,покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав частково, повністю відшкодував шкоду), особу обвинуваченого, а саме: вчинив кримінальне правопорушення, будучи не судимим, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений визнав фактичні обставини взяття коштів з сейфу магазину електротоварів «Транселектро», де він працював, водночас у своїх показах вказав на непорозуміння з керівником, оскільки той раніше дозволяв брати кошти в рахунок заробітної плати, умислу на їх неповернення в нього не було, в подальшому кошти повернув в повному обсязі.

Визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину є основною формою прояву щирого каяття. Разом з тим, пояснення ОСОБА_2 при наданні показань щодо причин взяття цих коштів (відшкодування заподіяної шкоди в ДТП), наявність попередньої практики взяття коштів як авансу в рахунок заробітної плати та наміру повернути взяті кошти не звільняли його від обов`язків по збереженню ввірених йому підприємцем матеріальних цінностей, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, враховуючи відсутність дозволу роботодавця на взяття 27.08.2024 грошових коштів в сумі 40 000 грн., тому розцінені судом як спосіб захисту з метою уникнути відповідальність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати обставини взяття коштів з сейфу магазину, де ОСОБА_2 працював, окремою і самостійною обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Вказане узгоджується із правовими позиціями Касаційного кримінального суду, зокрема, у постановах від 18.04.2024 у справі № 317/3517/21, від 21.03.2024 у справі № 570/6036/19 та від 27.10.2025 у справі № 573/838/24.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними із ввіренням йому та обліком товарно-матеріальних цінностей строком на один рік, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого, а також буде достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи відношення до скоєного, відсутність тяжких наслідків, відшкодування заподіяної шкоди, позицію прокурора та потерпілої сторони, суд вважає за можливе відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 374 КПК України,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаними із ввіренням йому та обліком товарно-матеріальних цінностей строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: оптичний носій інформації (компакт-диск) «CD-R» срібного кольору, марки «НР», 700 mb, 80 min, на якому є рукописний напис «Аудіозапис audio_2024-11-07_12-04-21», поміщений до паперового конверту білого кольору та зберігається у матеріалах кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_14