Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №359/11834/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11834/25

Провадження №2/359/1378/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1504355 від 15 травня 2024 року в сумі 80 052 грн. 07 коп. та судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 15 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №1504355 про надання споживчого кредиту. На підставі цього договору відповідачу надано кредит у сумі 22 500 грн. 00 коп. строком на 360 днів. 30 травня 2024 року сторони уклали додаткову угоду, за якою суму кредиту збільшено на 2000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим загальна сума кредиту становила 24 500 грн. 00 коп. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання у строки і на умовах договору. Відповідач належним чином зобов`язання не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 80 052 грн. 07 коп., яка складається з 15 149 грн. 90 коп. основного боргу, 52 652 грн. 17 коп. процентів та 12 250 грн. 00 коп. неустойки. 20 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-01/25, за яким право вимоги до відповідача за договором №1504355 перейшло до позивача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31 серпня 2026 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено провести заочний розгляд справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, місце та дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності. Відповідач відзиву на позов не подав і про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 15 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1504355 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.5 договору сума кредиту становила 22 500 грн. 00 коп., строк кредиту — 360 днів, стандартна процентна ставка становила 1,5 % на день, а знижена процентна ставка — 0,825 % на день за умови виконання передбачених договором умов. Договір підписано одноразовим ідентифікатором H662.

30 травня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №1504355, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 2000 грн. 00 коп. та визначено загальну суму кредиту у розмірі 24 500 грн. 00 коп. Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором B524.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

За змістом частин третьої та одинадцятої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а договір, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний правочин може підписуватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З аналізу наведених норм убачається, що сторони в належній письмовій формі погодили істотні умови кредитного договору та додаткової угоди, а укладені в електронній формі правочини є чинними та обов`язковими для сторін.

З листів ТОВ «ПЕЙТЕК» убачається, що 15 травня 2024 року на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 було перераховано 22 500 грн. 00 коп., а 30 травня 2024 року на ту саму платіжну картку — 2000 грн. 00 коп. Отже, кредитодавець виконав свій обов`язок з надання кредитних коштів у загальній сумі 24 500 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 2 та частини першої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статей 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Із розрахунку заборгованості та витягу з реєстру боржників убачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 80 052 грн. 07 коп., з яких: 15 149 грн. 90 коп. — основний борг, 52 652 грн. 17 коп. — проценти та 12 250 грн. 00 коп. — неустойка.

Доказів погашення залишку кредитної заборгованості відповідач суду не надав, розрахунок заборгованості не спростував.

20 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» як клієнтом та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу №01.02-01/25, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Витягом з реєстру боржників підтверджено передання ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1504355 у загальній сумі 80 052 грн. 07 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за договором №1504355 та є належним позивачем у цій справі.

З огляду на встановлені обставини суд вважає доведеними вимоги про стягнення 15 149 грн. 90 коп. основного боргу та 52 652 грн. 17 коп. процентів, усього 67 802 грн. 07 коп.

Разом із тим вимога про стягнення неустойки в сумі 12 250 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року та діяв у період виникнення і прострочення спірного зобов`язання.

Оскільки заявлена неустойка нарахована за прострочення, що виникло під час дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1064 від 22 вересня 2025 року.

Позов задоволено на 67 802 грн. 07 коп., що становить 84,69 % від ціни позову. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2051 грн. 53 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 141, 223, 263-265, 280-282, 284, 285 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526, 610-612, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд, —

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м.Київ, бул.Іллінська,8 заборгованість за кредитним договором в розмірі 67802,07 грн. та судовий збір в розмірі 2 051,53 грн.

В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.