Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №358/462/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/462/26 Провадження № 2/358/669/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 345,00 гривень та судові витрати по справі у розмірі 2 662,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного кредитного договору № 71462856 між відповідачем та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 27.04.2025 року, відповідач отримав кредит у сумі 9 000, 00 грн строком на 30 днів, тобто до 26.05.2025 р. з фіксованою процентною ставкою 0,250 % в день. Орієнтовна вартість кредиту – 11 025,00 грн.

27.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25. Відповідно до реєстру боржників №16 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 345,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 675,00 грн сума заборгованості за відсотками; 4 320,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 1 350,00 грн – сума заборгованості за комісією.

Відповідач умови договорів не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 15 345,00 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі з повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Копія позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням.

Ухвала суду та позовна заява з додатками були отримана відповідачем 15.05.2026, що підтверджується його особистим підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.04.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71462856.

Відповідно до пункту 2.1.1. Мета отримання Кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Сума кредиту: 9000,00 грн (п.2.2.1.).

Строк кредитування/Строк договору: 30 днів (п.2.2.2.).

Процентна ставка/день: 0,250% (фіксована) (п.2.2.3.).

Комісія за надання кредиту: 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1350,00 грн) - п.2.2.4.

Дата надання кредиту – 27.04.2025.

Дата повернення кредиту (останній день) – 26.05.2025.

Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) – 4,00%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1186,17%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту – 11 025,00 грн.

Правочин підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 15778. (а.с.8-14).

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Додаток № 1 до Договору № 71462856 від 27.04.2025 р.), чиста сума кредиту - 9 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 1 350,00 грн, загальна сума відсотків за користування - 675,00 грн, загальна вартість кредиту 11 025,00 грн. (а.с.15)

Також, під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 22831 Паспорт споживчого кредиту, який дублює зазначені вище умови кредитування. (а.с.16-17)

Відповідно до довідки, наданої ТОВ «ФК Фінекспрес», 27.04.2025 на платіжну картку НОМЕР_1 було перераховано 9 000,00 грн., отримувач ОСОБА_2 (а.с.18)

На виконання ухвали про витребування доказів, АТ «ОщадБанк» надало інформацію, що картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (а.с.56)

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нарахована в межах строку кредитування та складає: за основним боргом 9 000,00 грн, відсотками 675,00 грн, проценти за понадстрокове користування 4 320,00 грн та комісія – 1 350,00 грн (а.с. 19-21)

27.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ( відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.23-27)

24.09.2025 року була укладена Додаткова угода №9 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, відповідно до якої сторони погодили відступлення фактору прав вимоги до боржників згідно з Реєстром боржників №16 від 24 вересня 2025 року. (а.с.28).

На підтвердження виконання умов додаткової угоди №9 до договору факторингу 27/03/25 від 27.03.2025 року до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало на рахунок ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошові кошти, як оплату ціни відступлення Прав Вимоги згідно з Реєстром боржників №16 від 24.09.2025 року. (а.с.30)

Відповідно до реєстру боржників №16 від 24.09.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 345,00 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 675,00 грн сума заборгованості за відсотками, 4 320,00 грн сума заборгованості по процентам за понадстрокове кредитування, комісія – 1 350,00 грн. (а.с.31)

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Обов`язок доказування виконання такої вимоги закону покладається на кредитодавця. В такому випадку відповідний суб`єкт господарювання, яким в мережі Інтернет запропоновано відповідні засоби електронної комерції для укладення договору, несе ризик уразливості таких засобів та їх протиправного використання зловмисниками, а також несе персональний обов`язок у випадку спору доказати, що споживач був належним чином повідомлений про всі обов`язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме споживач надав персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодився їх виконувати, та довести обставини, що споживач належним чином отримав кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у вільне розпорядження споживача.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Зважаючи на ознаку реальності договору позики, для підтвердження виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором позики недостатньо наявності лише факту підписання такого договору, а судом має бути встановлено наявність факту отримання позичальником грошових коштів та моменту їх отримання (як певний проміжок часу), що є обов`язковою та істотною умовою договору позики (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 201/410/21, від 05.10.2022 року у справі № 559/524/15-ц, від 20.02.2019 року у справі № 629/5364/13-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2021 року у справі № 201/11388/17 зазначено, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Верховний Суд наголосив, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, до матеріалів справи долучено довідку про перерахування суми кредиту за договором № 71462856 від 27.04.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн.

Із відповіді АТ «ОщадБанк» від 13 квітня 2026 року № 46/12-11/52086/2026/Бі наданої на виконання ухвали суду від 01 квітня 2026 року, вбачається, що банківську картку на ім`я ОСОБА_1 було емітовано.

Проте відповідно до виписки по рахунках виконавця не вбачається зарахування на неї 27.04.2025 року грошових коштів у розмірі 9 000,00 грн. (а.с. 57-58)

Враховуючи наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 27.04.2025 року кредитних коштів у розмірі 9 000,00 грн за договором № 71462856.

Таким чином, враховуючи вище наведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відтак, враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець