Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №355/1011/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1011/26

Провадження № 2/355/1050/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Київської області про визнання права власності на гараж в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чередніченко Н. В. звернулася до суду з позовом, у якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_2 .

За життя батько заповіт не складав, таким чином, після його смерті відкрилась спадщина за законом у вигляді гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вказаний гараж покійним батьком був побудований в 1991 році на земельній ділянці, яка була виділена йому згідно рішення № 33 від 29.10.1991 року під забудову гаража.

Після смерті батька її мати ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом звернулася із заявою про прийняття спадщини до Баришівської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, однак, не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину на гараж, оскільки на нього не було зареєстровано право власності.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, вона вважається такою, що спадщину прийняла, та вона їй належить з моменту подачі заяви, але не отримала свідоцтво про право на спадщину на гараж з незалежних від неї причин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

За життя мати заповіт не складала, таким чином після її смерті відкрилась спадщина за законом, в тому числі у вигляді гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який вона прийняла як спадщину після смерті свого чоловіка.

В установлений законом строк для прийняття спадщини після смерті матері вона звернулась з заявою до нотаріуса, однак в частині видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж їй було відмовлено.

Відмова нотаріуса була мотивована тим, що документи на вищеописаний гараж спадкодавцем за життя не виготовлялись, Рішенням Баришівської селищної ради № 33від 29.10.1991 року земельна ділянка під вказаним гаражем була виділена на ім`я чоловіка ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( спадкова справа № 609 відкрита 14.11.2026 року Баришівською ДНК), спадкоємцем, що спадщину приняла, була дружина ОСОБА_3 . Оскільки спадкоємцем не надані нотаріусу документи на спадкове майно за їх відсутності нотаріус не може видати Свідоцтво про право на спадщину за законом на вищеописаний гараж.

У відповідності д п.4.15 4.20 Глави 10 порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України 22.02.2022 року №296/5, нотаріус видає свідоцтва про право на спадщину після подання оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, та які передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, або при наявності відповідної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перевірки наявності заборони або арешту цього майна.

Враховуючи те, що вона вчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері, та відповідно була відкрита спадкова справа, позивач вважає себе такою, що спадщину прийняла після смерті своєї матері, в той же час вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на гараж, побудований її покійним батьком за життя, з незалежних від неї причин.

Гараж не є самочинним чи самовільним будівництвом, його збудовано у 1991 році ОСОБА_2 , тому у нього виникло право власності на нього до 1992 року.

За таких обставин просить визнати за нею право власності на гараж, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача за довіреністю Зінченко Ю. М. до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Баришівської селищної ради народних депутатів № 33 від 29. 10. 1991 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво гаража на виділеній для цієї мети земельній ділянці по АДРЕСА_1 , погодивши з відділом архітектури, підтверджується технічним паспортом на забудову від 10. 04. 2026 року.

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо Інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за адресою АДРЕСА_3 розташований гараж боксового типу № 74-А загальною площею 41,5 кв. м, власником якого значиться ОСОБА_2 .

Проте за життя ОСОБА_2 у встановленому законом порядку право власності на нього не оформив, державна реєстрація права власності здійснена не була.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після його смерті заведена спадкова справа за заявою спадкоємиці першої черги за законом дружини померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією спадкової справи, ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої заведена спадкова справа.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері є ОСОБА_1 , яка в установлений законом строк прийняла спадщину, звернулася до нотаріуса з відповідною заявою, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Проте оформити спадщину на гараж, розташований за адресою АДРЕСА_3 не змогла, отримала відмову нотаріуса у зв`язку з тим, що правовстановлюючі документи на гараж відсутні.

Позивачка зазначила, що гараж, побудований її батьком, не є самочинним чи самовільним будівництвом, його збудовано у 1991 році ОСОБА_2 , тому у останнього виникло право власності на нього до 1992 року.

Таким чином, вказаний гараж є також спадковим майном у розумінні ст. 1218 ЦК України, яка передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки після смерті ОСОБА_2 спадщину в установленому законом порядку прийняла його дружина ОСОБА_3 як спадкоємиця першої черги за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину, то вважається, що вона успадкувала також і гараж, не дивлячись на те, що на нього не було правовстановлюючих документів.

Отже після смерті ОСОБА_3 спадкоємицею першої черги за законом є її донька ОСОБА_1 , яка спадкує за законом право на гараж після смерті своєї матері.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Питання набуття прав власності на гараж було врегульовано чинним на момент завершення його будівництва, тобто до 1992 року, Законом України «Про власність» та ЦК УРСР, нормами яких і передбачалось, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). За законодавством виникнення прав власності на новостворене майно, побудоване до 1992 року, не пов`язувалось ні з моментом введення цього майна в експлуатацію, ні з проведенням державної реєстрації прав на нього. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення. До 05 серпня 1992 року законодавство не передбачало процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою КМ України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року №8.4-35//18/1).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Враховуючи викладене, те, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, доведені належними та достатніми доказами, не заперечуються відповідачем, вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1218,1261,1268,1296,1270 ЦК України, ст. ст. 12,13,78-81,258-263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на гараж АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко