Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №355/428/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/428/26

Провадження № 2/355/706/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоног В. О., Старенької С М., Котенко Л. О., Харченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ОСОБА_2 ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. За життя син позивача, ОСОБА_3 , заповіту не складав. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом у вигляді 1/4 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до дубліката свідоцтва про право власності на квартиру від 03.04.2009 року (свідоцтво на право власності від 24.01.1996 року за №39) та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Баришівським БТІ 02.06.2009 року №22906413, ОСОБА_3 всього належить 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач та онук позивача (син ОСОБА_3 ) – ОСОБА_2 .

В установлений законом строк позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до Баришівської державної нотаріальної контори після смерті свого сина ОСОБА_3 . Постановою нотаріуса від 29.01.2026 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на 1/4 частини означеної квартири.

Позивач вважає, що спадщину прийняв, подавши заяву до державної нотаріальної контори.

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частини квартири, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 у спадковій квартирі був зареєстрований його син ОСОБА_2 , який вважається таким, що прийняв спадщину, та у зв`язку з чим рекомендовано позивачу звернутися до суду з позовом про встановлення факту не проживання спадкоємця ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

За доводами позовної заяви, дійсно, ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований з ним за однією адресою, однак, не проживав із спадкодавцем, оскільки у 2022 році виїхав за кордон, де постійно проживає на даний час та жодного разу не повертався з дня виїзду.

Запропонований нотаріусом спосіб захисту його права, шляхом звернення до суду з позовом про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем та не прийняття ним спадщини, не буде належним способом захисту прав та не відповідатиме вимогам ст.16 ЦК України.

Таким чином, за доводами позовної заяви, відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на всю частку у майні після смерті спадкодавця порушено його право, як єдиного спадкоємця за законом, який спадщину прийняв, та може бути захищене лише в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить визнати за ним в порядку спадкування право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав, що після смерті сина ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, яка складається з 1/4 частини квартири. Спадщину позивач прийняв як спадкоємець першої черги за законом. На момент смерті спадкодавця, разом з ним у квартирі був зареєстрований його син ОСОБА_2 , який фактично не проживав за зазначеною адресою з 2022 року.

Позивач, повідомлений належним чином, у судові засідання не з`явився, представництво інтересів позивача здійснювалось представником, адвокатом Чередніченко Н. В.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав, заяв та клопотань від відповідача не надходило. В судові засідання, будучи повідомлений належним чином, відповідач не з`явився.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

02 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування (а.с. 2-8).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06.03.2026 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче судове засідання призначено на 06.04.2026. Окрім іншого, означеною ухвалою суду витребувано у Баришівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47-48).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «вручено особисто», проставленою 21.03.2026, що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 52).

У підготовчому засіданні 06.04.2026, в яке з`явилася представник позивача, адвокат Чередніченко Н. В., оголошена перерва до 11.05.2026 (а.с. 54).

14.04.2026 до суду надійшла витребувана копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 59-74).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «вручено особисто», проставленою 14.04.2026.

У підготовче засідання 11.05.2026 з`явилася представник позивача, адвокат Чередніченко Н. В., подала клопотання про витребування доказів (а.с. 75-78).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11.05.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, підготовче засідання відкладено на 03.06.2026 (а.с. 80-81).

21.05.2026 до суду від Державної прикордонної служби України надійшли витребувані судом документи (а.с. 86).

У підготовче засідання 03.06.2026 з`явилася представник позивача, адвокат Чередніченко Н. В., яка надала пояснення та обґрунтування з питань, які підлягають вирішенню/дослідженню під час підготовчого провадження. Також, судом задоволено клопотання про виклик і допит свідків. Постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Судове засідання призначене на 17.08.2026 (а.с. 92).

02.07.2026 на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067214579780 з ухвалою та судовою повісткою та №R067262790409 (проставлені 02.07.2026, 26.08.2026), з підстав відсутності за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 (а.с. 107).

17.08.2026 у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та оголошено перерву до 03.09.2026, у зв`язку із необхідністю здійснення запиту до Єдиного державного демографічного реєстру щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с. 109).

У судовому засіданні 03.09.2026, в яке з`явилася представник позивача, адвокат Чередніченко Н. В., позивачем надані додаткові пояснення, досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, судом здійснено перехід до стадії ухвалення та оголошення судового рішення, оголошена перерва на означеній стадії до 11.09.2026 до 10:00 год.

У судове засідання 11.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, інших клопотань або заяв не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 15.08.2022 орган, що видав 3219 (а.с. 9-10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Баришівка Броварського району Київської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 був сином позивача, де у графі батько записано – ОСОБА_1 (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді 1/4 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

Означена 1/4 частини квартири належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.1994 №39, зареєстрованого в реєстрі за №2416. Відповідно до вказаного свідоцтва загальна площа квартири - 78,80 кв.м, житлова площа - 47,00 кв.м, кімнат – 4, форма власності – приватна спільна часткова. Крім ОСОБА_3 , власниками квартири у рівних частках 1/4, були позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 15-17).

Згідно із Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22906413 від 02.06.2009 підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є дублікат свідоцтва про право власності /2416/ 03.04.2009/ Баришівська ЖЕК. Свідоцтво про право власності видане 24.01.1996 радгоспом «Баришівський» (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2021 спадкоємцем ОСОБА_8 , 1961 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із 1/4 частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Документом, що підтверджує право власності за ОСОБА_8 , є дублікат свідоцтва про право власності, виданий Баришівською ЖЕК 03.04.2009 за №2416 та зареєстрований в Баришівському БТІ 02.06.2009 в книзі №8 за №2564 (а.с.18).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №246771059 від 03.03.2021, власником 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 27.12.2005 Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області, місце проживання з 31.03.2004 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-22)

Відповідно до Технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , означена квартира зареєстрована в Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №1325, знаходиться у власності ОСОБА_1 (а.с. 23).

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_6 від 24.01.1996, госпрозрахункове бюро «Альтернатива» посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_1 , та членам його сім`ї - ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вартість на момент приватизації – 1379000 крб. За розрахунком площі квартири, що безплатно приватизується, загальна площа квартири – 78,80 кв.м, кількість кімнат – 4 (а.с. 24-25).

Позивач ОСОБА_1 12.05.1994, як наймач квартири, звернувся до керівника органу приватизації, а саме до радгоспу «Баришівський» із заявою з проханням оформити передачу в приватну власність квартири, яку він займає разом із членами своєї сім`ї. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_1 (а.с. 27).

Відповідно до розпорядження органу приватизації №39 від 12.05.1994 заяву ОСОБА_1 задоволено та вирішено передати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_1 . Підрозділ, на який покладено обов`язки по оформленню документів, визначено - госпрозрахункове бюро «Альтернатива» (а.с. 26).

Ордер на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 отримав на підставі рішення виконавчого комітету Баришвської ради народних депутатів №33 від 17.09.1992. При цьому в ордері зазначено: ОСОБА_8 – дружина; ОСОБА_3 – син; ОСОБА_7 – дочка (а.с. 28).

Відповідно до постанови Баришівської нотаріальної контори від 29.01.2026 за №73/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, 29.01.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом відмовлено, що мотивовано тим, що за означеною адресою був зареєстрований за однією адресою на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_1 , останній тільки зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем, але з 2021 року проживає в м. Торонто Канада. Нотаріусом запропоновано звернутися до суду з позовом про встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_2 , як доказ про не прийняття спадщини (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа №278/2025, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №828766885 (а.с. 12).

Згідно із звітом про оцінку майна оціночна вартість чотирикімнатної квартири, загальною площею 78,80 кв.м, жилою площею 47,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 13 лютого 2026 року становить 788000,00 грн. Термін дії оцінки – шість місяців з дня проведення оцінки (а.с. 29-33).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного проживання осіб №618 від 22.10.2025, складеного комісією Баришівської селищної ради, встановлено, що ОСОБА_2 , 1999 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на даний час не проживає. Даний факт підтверджують сусіди (а.с. 39).

Відповідно до Акту житлово-побутових умов, складеного депутатом Баришівської селищної ради Авраменко С. М., в обстежуваній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не проживає з жовтня 2022 року по даний час, особистих речей в квартирі ОСОБА_9 не виявлено (а.с. 40).

На виконання ухвали суду від 06.03.2026 завідувачем Баришівської державної нотаріальної контори Наталією Малиновською надано до суду та досліджено у судовому засіданні належним чином завірену копію спадкової справи №278/2025 до майна померлого ОСОБА_3 . Копію спадкової справи №278/2025 приєднано до матеріалів цивільної справи №355/428/26 (а.с. 61-74).

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №355/428/26 від 11.05.2026, яка надійшла на виконання ухвали суду від 11.05.2026 про витребування доказів, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснив виїзд через пункт пропуску пп «Мостиська», дата та час перетину ДКУ – 05.10.2022 о 04:02 год (а.с. 86).

Згідно із відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №3185669 від 18.08.2026 відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 109).

У судовому засіданні 17.08.2026 свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , будучи обізнаною із змістом закону щодо кримінальної відповідальності та попередженою про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України і приведена до присяги, надала пояснення, що відповідач ОСОБА_2 є внуком позивача. Їх сім`ю знає давно, проживали в одному будинку до лютого 2025 року, товаришують і на даний час. Коли помер ОСОБА_3 , його син, ОСОБА_2 на похорон не приїхав. З 2022 року відповідач ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.

У судовому засіданні 17.08.2026 свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , будучи обізнаною із змістом закону щодо кримінальної відповідальності та попередженою про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України і приведена до присяги, надала пояснення, що з позивачем ОСОБА_1 проживають на одному сходовому майданчику. Покійний син позивача - ОСОБА_3 проживав разом з батьком. Син ОСОБА_3 – відповідач ОСОБА_2 не проживав з ним, навіть не спілкувався. Взагалі, рідко з`являвся за місцем реєстрації. З 2022 року ні разу не приїздив до батька та діда. Навіть не приїхав на похорон свого батька.

У судовому засіданні 17.08.2026 свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи обізнаною із змістом закону щодо кримінальної відповідальності та попередженою про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України і приведена до присяги, надала пояснення, що позивач ОСОБА_1 є її батьком. Її брат ОСОБА_3 помер у 2024 році. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована з 2005 року. Брат ОСОБА_3 також проживав в означеній квартирі. Відповідач ОСОБА_2 не проживав у квартирі, оскільки, отримавши паспорт у 16 років, поїхав жити в Монголію до своєї бабусі. Після смерті ОСОБА_3 , дійсно, заведена спадкова справа. Із заявою до нотаріуса звернувся позивач. Наразі відомо, що останнє місце проживання відповідача ОСОБА_2 АДРЕСА_2 . Будь-якої іншої інформації про місце перебування відповідача у родини немає. Свідок додала, що відповідач з 16 років почав проживати за кордоном. Про місце знаходження нікого не повідомляв. Про смерть батька ОСОБА_3 знав, проте не приїхав і не обізвався. З огляду на те, що квартира знаходиться у будинку, збудованому у 1990 роках, вона є такою, що потребує ремонтних робіт. Позивач самостійно підтримує частку квартири, яка належала його сину ОСОБА_3 , в належному стані. Окрім того, сплачує комунальні послуги.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями ст. 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1168 ЦК України, вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Верховний Суд зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 464/566/19, від 19.05.2021 у справі № 937/10434/19-ц, від 10.04.2020 у справі № 355/832/17 та від 27.02.2019 у справі N471/601/17-ц).

Згідно із ст. 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.07.2023 у справі №641/3893/20, оскільки відпоідач в житловому будинку був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідач як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже, не набув права на спадкове майно..

Право власності, згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом - ч. 2 ст. 328 ЦК України.

В п. 3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 за №24-753/0/4-13 роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом у вигляді 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач та син спадкодавця – відповідач ОСОБА_2 . Позивач, звернувшись до Баришівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_3 , постановою нотаріуса від 29.01.2026 отримав відмову. За змістом постанови, державним нотаріусом запропоновано звернутися до суду з позовом про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті. Позивачем прийнято рішення звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Як вбачається з пояснень представника позивача, матеріалів справи та свідчень свідків, відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яке є місцем відкриття спадщини, не проживає з 2022 року. За означеною адресою відповідач ОСОБА_2 не з`являвся, особисті його речі у кімнаті відсутні, на похорон батька ОСОБА_3 не приїжджав, участі у його похованні не брав, комунальні послуги не сплачує, утриманням квартири не займається. Місце знаходження його не відоме, наявні відомості щодо останнього місця проживання - м. Торонто Канада, із рідними не спілкується, на контакт не виходить, проживає в різних країнах.

Державна реєстрація відповідача ОСОБА_2 у квартирі сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання з батьком ОСОБА_3 на момент його смерті. Сам факт постійного (спільного й безперервного) проживання його, як спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього не є доведеним.

Також, суд враховує ту обставину, що позивач і відповідач були зареєстровані за місцем фактичного проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас фактичне місце проживання відповідача було відмінним, останні роки він не проживав із спадкодавцем, а проживав за невідомими адресами у різних країнах.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 , не проживаючи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та протягом достатнього тривалого часу до цього, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав, тому не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , шляхом проживання з ним.

У судовому засіданні перевірено наявність спадкової справи стосовно спадкодавця у Баришівській державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини та наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Спадкову справу 278/2025 у Баришівській державній нотаріальній конторі заведено 14 жовтня 2025 року на підставі заяви про прийняття спадщини позивача ОСОБА_1 .

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Беручи до уваги обраний позивачем спосіб захисту прав, який є належним, небажання відповідача прийняти спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , встановлення судом відсутність перешкод для прийняття спадщини після померлого, а саме те, що 1/4 частина квартири, яка є предметом судового розгляду, не перебуває під заставою, не належить іншим особам, з метою узаконення спадщини спадкоємцем, який виявив бажання оформити та прийняти спадщину, суд, за наявності для того законних підстав, доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 15, 16, 29, 328,392, 1168, 1216-1218, 1220, 1268, 1270 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Дані відносно позивача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП НОМЕР_7

АДРЕСА_3 .

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_6

РНОКПП НОМЕР_8

АДРЕСА_3 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА