Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №350/858/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/858/26

Номер провадження 2/350/776/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Видойник І.П.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника відповідачки адвоката Мартем`янової Ю.М. (в режимі відеоконференції),

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИН ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №1672169 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 серпня 2024 року у загальному розмірі 9 056,15 грн, з яких: 3 950,53 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 105,62 грн - заборгованість за процентами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №1672169. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 4 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші передбачені договором зобов`язання. Строк кредитування відповідно до умов договору становив 360 днів. Кредитним договором було передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами. Кредитний договір було укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Ідентифікація позичальника здійснювалася шляхом входу до особистого кабінету та використання одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідачки. На виконання взятих на себе зобов`язань первісний кредитор надав ОСОБА_2 кредитні кошти у передбаченому договором розмірі, однак, як стверджує позивач, відповідачка належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком, на який посилається позивач, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 16 456,15 грн, з яких: 3 950,53 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 105,62 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги; 7 400,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами. Позивач просить стягнути з відповідачки лише заборгованість за тілом кредиту та процентами у загальному розмірі 9 056,15 грн, а саме 3 950,53 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 5 105,62 грн заборгованості за процентами.

В подальшому право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №1672169 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів боржників, у зв`язку з чим позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, перехід до позивача права грошової вимоги та наданий розрахунок заборгованості, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з відповідачки 9 056,15 грн заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідачки

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Мартем`янова Ю.М. подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі та просила відмовити у позові. Відповідачка не заперечує факту укладення 03 серпня 2024 року з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитного договору №1672169 та отримання за цим договором кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн. Разом з тим сторона відповідачки категорично заперечує наявність заявленої позивачем заборгованості та стверджує, що ОСОБА_2 виконала свої зобов`язання за кредитним договором, повернула кредитні кошти та сплатила проценти за користування ними.

На обґрунтування заперечень представник відповідачки зазначила, що при здійсненні розрахунку заборгованості первісний кредитор неправомірно нараховував проценти за ставкою 1,5% на день протягом усього строку кредитування. Сторона відповідачки посилається на положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. У відзиві представник відповідачки звернула увагу на те, що Закон України №3498-IX від 22 листопада 2023 року, яким запроваджено відповідне обмеження, набрав чинності 24 грудня 2023 року. При цьому пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» було передбачено перехідний період, протягом якого максимальна денна процентна ставка поступово зменшувалася.

За твердженням сторони відповідачки, після завершення відповідного перехідного періоду проценти за користування кредитом не могли нараховуватися виходячи зі ставки, що перевищує 1% на день, а тому нарахування первісним кредитором процентів за ставкою 1,5% на день протягом усього строку кредитування суперечить вимогам законодавства.

На підтвердження своєї позиції відповідачкою подано власний контррозрахунок заборгованості за кредитним договором №1672169, у якому проценти розраховані виходячи зі ставки 1% на день від фактичного залишку заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до цього контррозрахунку враховано здійснені ОСОБА_2 платежі. Зокрема, станом на 01 вересня 2024 року після здійснення платежу у розмірі 1 430,01 грн залишок тіла кредиту визначено у сумі 3 399,99 грн, а станом на 30 жовтня 2024 року після платежу у розмірі 1 740,01 грн - у сумі 1 639,77 грн. 03 грудня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 2 440,01 грн, після зарахування якого за розрахунком сторони відповідачки основна сума кредиту була погашена повністю та виникла переплата у розмірі 442,64 грн. Надалі відповідачка продовжувала здійснювати платежі, у зв`язку з чим розмір визначеної нею переплати збільшувався.

З урахуванням законодавчого обмеження максимальної денної процентної ставки та всіх фактично здійснених нею платежів заборгованість за кредитним договором відсутня, а навпаки, має місце переплата. Загалом ОСОБА_2 сплатила на виконання кредитного договору кошти у розмірі, який істотно перевищує суму отриманого кредиту та належних, на думку відповідачки, процентів, а тому вимоги про додаткове стягнення 3 950,53 грн тіла кредиту та 5 105,62 грн процентів є необґрунтованими. Відповідачка стверджує, що за її розрахунком на погашення кредиту сплачено на 9 570,27 грн більше, ніж вона мала сплатити.

У зв`язку з наведеним представник відповідачки просила у задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відмовити у повному обсязі.

Крім того, стороною відповідачки заявлено вимогу про відшкодування понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Позиція позивача щодо заперечень відповідачки

У відповіді на відзив представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не погодився із запереченнями відповідачки та поданим нею контррозрахунком, вважаючи їх необґрунтованими.

Позивач наголосив, що кредитний договір №1672169 укладено саме 03 серпня 2024 року, тобто у період дії передбаченого законодавством перехідного режиму, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5%. Оскільки на момент укладення договору встановлена ним ставка у розмірі 1,5% на день відповідала чинному законодавству, а зміни до складових показників, які використовувалися для обчислення денної процентної ставки, до кредитного договору надалі не вносилися, така процентна ставка мала залишатися незмінною протягом усього строку кредитування. Відповідно до умов договору проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитом протягом строку кредитування.

У зв`язку з цим позивач вважає здійснений відповідачкою контррозрахунок із застосуванням процентної ставки 1% на день неправильним, а твердження про повне виконання кредитних зобов`язань та наявність переплати - безпідставними.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наполягало на обґрунтованості заявленого до стягнення розміру заборгованості та просило позов задовольнити.

Позиції сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні представник позивача Пилипчук С.В., який брав участь у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачки - адвокат Мартем`янова Ю.М., яка також брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні. Просила стягнути з позивача на користь її довірительки понесені судові витрати.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30 червня 2026 року представник відповідачки - адвокат Мартем`янова Ю.М. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

02 липня 2026 року представником позивача Пилипчук С.В. подано відповідь на відзив, у якій ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не погодилося із запереченнями відповідачки та поданим нею контррозрахунком.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року справу прийнято до провадження судді Пулика М.В.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 03 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено договір №1672169 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, а ОСОБА_2 зобов`язалася одержані кредитні кошти повернути та сплатити проценти за користування ними у порядку та строки, визначені договором. Умовами кредитного договору було передбачено строк кредитування 360 днів та встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5% на день від суми фактичної заборгованості за кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1672169 вбачається, що 03 серпня 2024 року на рахунку за кредитом відображено видачу 4 000,00 грн та нарахування 60,00 грн процентів. У подальшому кредитор здійснював щоденне нарахування процентів у розмірі 60,00 грн, що становить 1,5% від початкової суми кредиту 4 000,00 грн. Зокрема, таке нарахування здійснювалося щоденно протягом серпня 2024 року.

ОСОБА_2 після отримання кредиту систематично вносила грошові кошти на його погашення. Так, у серпні 2024 року у розрахунку кредитора відображені, зокрема, платежі: 16 серпня 2024 року - 50,00 грн, 18 серпня 2024 року - 30,00 грн, 24 серпня 2024 року - 50,00 грн, 28 серпня 2024 року - 200,00 грн, 29 серпня 2024 року - 20,00 грн та 30 серпня 2024 року - 20,00 грн. При цьому кредитор зараховував зазначені кошти переважно на погашення нарахованих процентів, у зв`язку з чим розмір основної заборгованості залишався на рівні 4 000,00 грн. 01 вересня 2024 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 1 430,01 грн. Із розрахунку позивача вбачається, що 1 430,00 грн із зазначеної суми кредитор зарахував у рахунок сплати процентів і лише 0,01 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту, після чого залишок тіла кредиту становив 3 999,99 грн.

01 жовтня 2024 року ОСОБА_2 здійснила платіж у розмірі 1 800,01 грн, із якого, відповідно до розрахунку кредитора, 1 800,00 грн зараховано на погашення процентів та лише 0,01 грн - на погашення тіла кредиту. Після цього за даними кредитора залишок основної заборгованості становив 3 999,98 грн.

30 жовтня 2024 року відповідачкою здійснено наступний платіж у сумі 1 740,01 грн. Згідно з розрахунком позивача 1 740,00 грн було спрямовано на погашення процентів та 0,01 грн - на погашення тіла кредиту, внаслідок чого залишок основної суми заборгованості визначено кредитором у розмірі 3 999,97 грн.

У листопаді 2024 року кредитор продовжував здійснювати щоденне нарахування процентів у розмірі 60,00 грн. 29 листопада, 30 листопада, 01 та 02 грудня 2024 року у розрахунку відображено платежі по 50,00 грн, які зараховувалися кредитором у рахунок процентів.

03 грудня 2024 року ОСОБА_2 внесла 2 440,01 грн. Згідно з розрахунком кредитора із зазначеної суми 1 840,00 грн було зараховано на погашення процентів, 600,00 грн - на погашення штрафних санкцій та лише 0,01 грн - на погашення основної суми кредиту. Після здійснення цього платежу кредитор продовжував обліковувати заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 999,96 грн.

Надалі відповідачка продовжувала здійснювати платежі за кредитним договором. Зокрема, у розрахунку кредитора відображено платіж 27 грудня 2024 року в сумі 1 000,00 грн, 31 грудня 2024 року - 50,00 грн, 01 січня 2025 року - 450,00 грн, 02 січня 2025 року - 300,01 грн. При цьому після платежу 02 січня 2025 року кредитор продовжував обліковувати основну заборгованість у розмірі 3 999,95 грн.

Таким чином, із наданого позивачем детального розрахунку вбачається, що протягом періоду виконання кредитного договору ОСОБА_2 неодноразово здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості, однак кредитор, застосовуючи передбачену договором денну процентну ставку у розмірі 1,5%, значну частину сплачених відповідачкою коштів зараховував у рахунок погашення нарахованих процентів, а в окремих випадках - штрафних санкцій, унаслідок чого основна сума кредиту, за розрахунком кредитора, тривалий час практично не зменшувалася. Після здійснення відповідачкою протягом серпня 2024 року - січня 2025 року значної кількості платежів розмір тіла кредиту, який первісно становив 4 000,00 грн, за розрахунком кредитора станом на 02 січня 2025 року становив 3 999,95 грн.

У подальшому відповідачка продовжувала здійснювати платежі. Зокрема, матеріали розрахунку відображають внесення коштів у березні, квітні, травні та червні 2025 року.

Загалом, як установлено з поданого стороною відповідачки контррозрахунку, ОСОБА_2 протягом виконання договору фактично внесла 17 107,67 грн.

Відповідно до контррозрахунку відповідачки, після платежу 01 вересня 2024 року в сумі 1 430,01 грн залишок основної заборгованості мав становити 3 399,99 грн; після платежу 01 жовтня 2024 року в сумі 1 800,01 грн - 2 619,98 грн; після платежу 30 жовтня 2024 року в сумі 1 740,01 грн - 1 639,77 грн. За розрахунком сторони відповідачки, після внесення 03 грудня 2024 року платежу у розмірі 2 440,01 грн заборгованість за тілом кредиту та процентами була повністю погашена та утворилася переплата у розмірі 442,64 грн. Подальші платежі, здійснені відповідачкою, відповідно збільшували розмір такої переплати. Водночас із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26 листопада 2025 року кредитор визначив залишок заборгованості ОСОБА_2 за договором №1672169 у загальному розмірі 16 456,15 грн.

Право вимоги за кредитним договором №1672169 було відступлено ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Відповідно до наданого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» розрахунку заборгованості, сформованого за період з 27 листопада 2025 року по 14 травня 2026 року, на дату відступлення права вимоги за договором обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 16 456,15 грн, яка складалася з:3 950,53 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5 105,62 грн - заборгованості за процентами; 7 400,00 грн - пені/штрафів.

Разом з тим у цій справі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заявило до стягнення не всю обліковану ним заборгованість у сумі 16 456,15 грн, а лише 9 056,15 грн, з яких 3 950,53 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 105,62 грн - заборгованість за процентами. Вимог про стягнення 7 400,00 грн пені/штрафів позивач у цій справі не заявив.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним кредитним договором, наявності та розміру заборгованості, а також правових підстав для стягнення з відповідачки заявлених позивачем платежів.

Оцінка суду

Вислухавши позиції сторін, дослідивши подані ними докази та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 6 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у статті 1046 ЦК України, відповідно до частини першої якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частин першої та третьої статті 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки - фіксована або змінювана - та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас принцип свободи договору не є абсолютним та реалізується з урахуванням імперативних приписів законодавства.

Так, відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з тим сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на те, що спірний договір укладений з фізичною особою для задоволення її особистих потреб, до правовідносин сторін також застосовуються положення спеціального Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими, серед іншого, запроваджено поняття денної процентної ставки та встановлено її максимальний розмір. Закон №3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Законом №3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою - шостою.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де: ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

При цьому законодавець передбачив перехідний період для поступового приведення максимального розміру денної процентної ставки до встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» розміру.

Так, Законом №3498-IX розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17.

Відповідно до пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка; протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка.

Отже, законодавцем передбачено поступове зменшення максимального розміру денної процентної ставки: протягом перших 120 днів дії відповідних законодавчих змін - до 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - до 1,5 відсотка, а після закінчення передбаченого пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» 240-денного перехідного періоду застосуванню підлягає встановлений частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки - 1 відсоток.

При цьому встановлене законом обмеження максимального розміру денної процентної ставки має імперативний характер.

Зокрема, Законом №3498-IX одночасно внесено відповідні зміни до законодавства про державне регулювання ринків фінансових послуг та встановлено відповідальність за недотримання законодавчих вимог щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Таким чином, встановлення законом максимального розміру денної процентної ставки є не диспозитивним правилом, яке сторони можуть змінити за взаємною домовленістю, а законодавчим обмеженням вартості споживчого кредиту, обов`язковим для кредитодавця при визначенні та нарахуванні платежів за договором про споживчий кредит.

ОСОБА_2 не заперечує факту укладення 03 серпня 2024 року з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договору №1672169 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також факту отримання на виконання цього договору кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.

Відтак обставини укладення кредитного договору, його підписання відповідачкою в електронній формі та фактичного отримання нею кредитних коштів не є спірними між сторонами. Основні заперечення відповідачки стосуються наявності та розміру заявленої позивачем до стягнення заборгованості.

Так, ОСОБА_2 заперечує проти наданого позивачем розрахунку заборгованості та зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконала у повному обсязі, а здійснених нею платежів було достатньо для погашення як отриманої суми кредиту, так і процентів, які могли бути правомірно нараховані за користування кредитними коштами.

На обґрунтування таких заперечень сторона відповідачки посилається насамперед на неправильність застосування первісним кредитором процентної ставки у розмірі 1,5% на день протягом усього періоду кредитування.

Зокрема, відповідачка зазначає, що Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом, який після закінчення передбаченого законом перехідного періоду не може перевищувати 1%.

У зв`язку з цим сторона відповідачки вважає неправомірним нарахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» процентів виходячи зі ставки 1,5% на день протягом усього строку користування кредитом та надала власний контррозрахунок заборгованості, здійснений із застосуванням денної процентної ставки у розмірі 1%.

Відповідно до такого контррозрахунку загальний розмір здійснених ОСОБА_2 платежів за кредитним договором становить 17 107,67 грн, тоді як сума процентів, яка, на думку сторони відповідачки, могла бути правомірно нарахована за користування кредитними коштами, становить 3 537,40 грн. Виходячи із суми отриманого кредиту 4 000,00 грн та визначеного відповідачкою розміру процентів, сторона відповідачки вважає, що не лише повністю виконала свої грошові зобов`язання за договором, а й здійснила переплату в розмірі 9 570,27 грн.

При цьому з наданого відповідачкою контррозрахунку вбачається, що за умови застосування обраного нею порядку розрахунку після здійснення платежу 03 грудня 2024 року в сумі 2 440,01 грн заборгованість за тілом кредиту та процентами була повністю погашена, а подальші платежі відповідачки здійснювалися вже за відсутності, за її розрахунком, непогашеної заборгованості.

Позивач із такими доводами відповідачки та наданим нею контррозрахунком не погодився.

За позицією позивача, оскільки на дату укладення договору №1672169 встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5% не суперечило встановленому законом максимальному розміру такої ставки, подальше зменшення законодавчо встановленого максимального розміру денної процентної ставки до 1% саме по собі не мало наслідком автоматичної зміни погодженої сторонами фіксованої процентної ставки за вже укладеним договором.

Оцінюючи наведені доводи сторін, дослідивши умови кредитного договору, надані сторонами розрахунки та контррозрахунок, а також положення законодавства, чинного як на момент укладення договору, так і протягом періоду його виконання, суд виходить з такого.

Кредитний договір №1672169 укладений 03 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та в період дії спеціального перехідного регулювання, встановленого пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що безпосередньо на дату укладення договору - 03 серпня 2024 року - встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5% не перевищувало максимального розміру денної процентної ставки, встановленого на той час законом.

Законом №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було передбачено перехідний період тривалістю 240 днів. Протягом перших 120 днів максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, станом на 03 серпня 2024 року сторони могли погодити денну процентну ставку в розмірі 1,5%, і саме по собі встановлення такого її розміру на момент укладення договору вимогам законодавства не суперечило.

Застосовуючи наведені положення законодавства до спірних правовідносин, суд виходить з того, що встановлення у кредитному договорі №1672169 від 03 серпня 2024 року процентної ставки у розмірі 1,5% на день на момент його укладення не суперечило законодавчо встановленому максимальному розміру денної процентної ставки.

Водночас після завершення передбаченого пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» перехідного періоду максимальний розмір денної процентної ставки визначався частиною п`ятою статті 8 цього Закону та не міг перевищувати 1%.

Тому суд не погоджується з позицією позивача про наявність правових підстав для нарахування процентів за ставкою 1,5% на день протягом усього 360-денного строку кредитування лише з тієї підстави, що саме такий розмір ставки був правомірно погоджений сторонами на момент укладення договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор не здійснював такого розмежування, а продовжував нараховувати проценти за ставкою 1,5% на день і після закінчення перехідного періоду.

При залишку основної суми кредиту 4 000,00 грн кредитором щоденно нараховувалося 60,00 грн процентів, що відповідає саме ставці 1,5% на день. Аналогічний підхід до нарахування процентів застосовувався кредитором і надалі, з урахуванням зміни залишку основної суми кредиту. Застосований кредитором порядок нарахування процентів безпосередньо впливав на порядок зарахування здійснених відповідачкою платежів. Зокрема, з платежів у розмірі 1 430,01 грн від 01 вересня 2024 року, 1 800,01 грн від 01 жовтня 2024 року та 1 740,01 грн від 30 жовтня 2024 року кредитором на погашення основної суми кредиту щоразу спрямовувалося лише по 0,01 грн, тоді як решта коштів зараховувалася на погашення нарахованих процентів.

Зазначена обставина має істотне значення не лише для визначення розміру процентів, але й для встановлення фактичного залишку основної суми кредиту. Як убачається з розрахунку позивача, здійснені відповідачкою платежі спрямовувалися кредитором передусім на погашення нарахованих процентів, унаслідок чого, незважаючи на систематичне внесення ОСОБА_2 коштів у значному розмірі, основна сума кредиту за розрахунком кредитора тривалий час практично не зменшувалася.

Так, із платежу в розмірі 1 430,01 грн, здійсненого 01 вересня 2024 року, кредитором на погашення основної суми кредиту було спрямовано лише 0,01 грн, тоді як 1 430,00 грн зараховано на погашення процентів.

Із платежу в розмірі 1 800,01 грн, здійсненого 01 жовтня 2024 року, на погашення основної суми кредиту також спрямовано лише 0,01 грн, а 1 800,00 грн - на погашення процентів.

Аналогічним чином із платежу в розмірі 1 740,01 грн, здійсненого 30 жовтня 2024 року, лише 0,01 грн було зараховано на погашення основної суми кредиту, а 1 740,00 грн - на погашення процентів.

Отже, визначений позивачем залишок основної суми кредиту не може розглядатися відокремлено від правильності нарахування процентів, оскільки розмір нарахованих процентів безпосередньо впливав на порядок розподілу кожного здійсненого відповідачкою платежу між процентами та основною сумою кредиту.

Саме внаслідок застосованого кредитором порядку нарахування процентів та подальшого зарахування платежів позивач визначив станом на момент відступлення права вимоги залишок основної суми кредиту у розмірі 3 950,53 грн та заборгованість за процентами у розмірі 5 105,62 грн.

Таким чином, встановлена судом неправильність застосованої при розрахунку процентів денної процентної ставки ставить під сумнів не лише заявлений до стягнення розмір процентів, але й визначений позивачем залишок основної суми кредиту.

Суд при цьому враховує, що ОСОБА_2 за отриманого кредиту в розмірі 4 000,00 грн фактично здійснила на виконання договору платежі на загальну суму 17 107,67 грн.

Вказані платежі не заперечуються позивачем та відображені у матеріалах, наданих самим кредитором.

Водночас позивач просить стягнути з відповідачки ще 9 056,15 грн, з яких 3 950,53 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 5 105,62 грн - заборгованість за процентами.

За таких обставин саме на позивача відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладався обов`язок довести належними, допустимими та достатніми доказами, що після здійснення відповідачкою платежів на загальну суму 17 107,67 грн у неї дійсно залишилася непогашеною основна сума кредиту в розмірі 3 950,53 грн та проценти в розмірі 5 105,62 грн.

Наданий позивачем розрахунок такого висновку не підтверджує, оскільки він ґрунтується на нарахуванні процентів за ставкою 1,5% на день протягом періоду, коли законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки вже становив 1%, а здійснені відповідачкою платежі розподілялися з урахуванням саме такого розміру нарахованих процентів.

Наданий відповідачкою контррозрахунок у сукупності з іншими дослідженими судом доказами свідчить про істотний вплив застосованого розміру процентної ставки на визначення структури та кінцевого розміру заборгованості, зокрема на розподіл здійснених відповідачкою платежів між процентами та основною сумою кредиту.

Зазначена обставина не усуває встановлених судом недоліків розрахунку позивача та не звільняє останнього від процесуального обов`язку довести саме той розмір заборгованості, який заявлений ним до стягнення.

При цьому відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, а відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, за встановлених у справі обставин наданий ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» розрахунок не може бути визнаний належним та достатнім доказом існування у ОСОБА_2 станом на заявлену позивачем дату заборгованості за основною сумою кредиту саме у розмірі 3 950,53 грн та за процентами саме у розмірі 5 105,62 грн.

Інших доказів, які б давали можливість достовірно встановити наявність у відповідачки непогашеної заборгованості у заявленому до стягнення розмірі з урахуванням законодавчо встановленого обмеження максимальної денної процентної ставки та всіх здійснених ОСОБА_2 платежів, позивачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами наявності у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №1672169 від 03 серпня 2024 року у заявленому до стягнення розмірі 9 056,15 грн, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розподіл судових витрат:

Питання судових витрат суд вирішує за правилами статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн відповідно до положень статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Відповідачкою заявлено про відшкодування понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідачки надано договір про надання правничої допомоги від 18 червня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 04 липня 2026 року.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг адвокатом Мартем`яновою Ю.М. надано ОСОБА_2 професійну правничу допомогу у межах цивільної справи №350/858/26, яка включала правовий аналіз ситуації клієнта, вивчення документів та матеріалів позовної заяви з додатками, консультації щодо перспектив захисту її прав, особливостей цивільного процесу та судової практики у спорах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, складення і подання до суду відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив та інших заяв і клопотань за потреби у справі, а також повний юридичний супровід справи у суді першої інстанції. Вартість зазначених послуг сторони визначили у розмірі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл зазначених витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг матеріалів справи, зміст та обсяг виконаної представником відповідачки роботи, зокрема підготовку відзиву на позовну заяву, здійснення аналізу розрахунку заборгованості, підготовку контррозрахунку, заперечень щодо доводів позивача, а також представництво інтересів відповідачки під час розгляду справи.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у повному обсязі та підтвердження зазначених витрат належними доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок покласти на позивача.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .