Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №288/1463/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1463/26

Провадження № 3/288/282/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року селище Попільня

Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Зайченко Є.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

місце роботи: водій,

РНОКПП: НОМЕР_1

за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №466150 від 25 серпня 2026 року, ОСОБА_1 20 серпня 2026 року близько 16 години в АДРЕСА_1 вчинив насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , чим міг спричинити шкоду її психологічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що протиправних дій щодо матері не вчиняв, між ними існує тривалий родинний конфлікт, який загострюється за участі інших родичів. Зазначив, що матір самостійно закриває будинок, а звинувачення на його адресу є безпідставними. Також вказав, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності його матері, а саму ініціативу складання протоколу виявив працівник поліції.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко Анатолій Вікторович у судовому засіданні заперечував проти притягнення до відповідальності, вважаючи складений протокол неналежним доказом. Захисник зазначив, що між сторонами існує цивільно-правовий спір щодо користування житлом та зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку, який розглядався судом. До матеріалів справи захисником долучено копію відповіді ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 07 липня 2026 №12409/3/026, згідно з якою за період згідно з інформаційно-комунікаційною системою звернень від ОСОБА_2 щодо дрібного хуліганства чи домашнього насильства раніше не надходило. На підставі цього захисник просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні 15 вересня 2026 року повністю підтвердила факти, викладені у протоколі. Пояснила, що син разом із невісткою систематично провокують конфлікти, погрожують їй, позбавляють доступу до води та нормального проживання в будинку, через що вона вимушена зачиняти двері на замки й постійно перебуває у стані страху та стресу. 17 вересня 2026 року в судове засідання потерпіла не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні 17 вересня 2026 року запевнив, що ОСОБА_2 багаторазово скаржилася йому на психологічний тиск, погрози, обмеження в користуванні будинком та встановлення без її згоди системи відеоспостереження, що створює для неї дискомфортні умови та викликає побоювання за своє життя і здоров`я.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 28 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону психологічне насильство охоплює словесні образи, залякування, пред`явлення вимог, застережень, загроз, інші дії, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі статтями 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП підтверджується послідовними та взаємоузгодженими доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №466150 від 25 серпня 2026 року, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП;

- електронним рапортом Відділення поліції №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 25 серпня 2026 року;

- поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 25 серпня 2026 року;

- показаннями свідка ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що наявність цивільного спору щодо правового статусу будинку чи зняття з реєстрації не виключає та не виправдовує вчинення дій, що мають ознаки психологічного насильства. Відсутність попередніх зафіксованих звернень до органів поліції, згідно з копією довідки від 07 липня 2026 року також не спростовує факт вчинення конкретного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, та підтвердженого показаннями потерпілої й свідка у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає повністю доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

При обранні виду та розміру адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що правопорушення вчинено стосовно особи похилого віку.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 стягнення у межах санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу, що буде справедливим, необхідним і достатнім заходом для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 40-1, 173-2, 245, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 копійок.

Штраф належить стягнути на наступний рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ смт.Попільня 21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37976485, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA768999980313060106000006743.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 665 гривень 60 копійок та зарахувати його на рахунок отримувача: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Термін звернення до виконання три місяці.

Апеляційна скарга на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності подається до Житомирського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Попільнянського

районного суду Є.О.Зайченко