Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №288/1128/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1128/26

Провадження № 2/288/1000/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді – Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань – Корнієнко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в обґрунтування якого вказує, що відповідно до вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року по кримінальній справі №288\1321\24 було постановлено: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у виді штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень та остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України - виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців. Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.»

Відповідно до ухвали Житомирського Апеляційного суду від 18.06.2025 року по кримінальній справі № 288\1321\24 було постановлено: Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України у зв`язку із виконанням вироку Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2022 року. Виключити посилання у вироку суду на положення ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання. В іншій частині вирок суду залишити без зміни. Отже вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2023 року вступив в законну силу 18.06.2025 року .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним: 13.01.2023 біля 16 год. 00 хв. отримавши доступ до банківських рахунків потерпілої ОСОБА_1 та після створення від її імені акаунту в мобільному додатку «Ощад 24/7», у ОСОБА_2 , яка перебувала за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно - обчислювальної техніки а саме - грошових коштів із банківського рахунку ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно - обчислювальної техніки, діючи з корисливих мотивів та із ціллю особистого збагачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою мобільного додатку «Ощад 24/7» від імені ОСОБА_1 авторизувалася у мобільному додатку «Дія» та далі перейшла на сайт https://creditplus.ua/, створивши від імені ОСОБА_1 акаунт за допомогою ідентифікації через персональні дані в мобільному додатку «Дія». В подальшому 13.01.2023 ОСОБА_2 створила заявку та о 16 год. 05 хв. вказаного числа отримала грошові кошти в сумі 400 грн., які надійшли на банківський рахунок НОМЕР_1 , пов`язаний із банківською карткою № НОМЕР_2 , після чого у період часу із 13.01.2023 по 23.01.2023 ОСОБА_2 оформлювала від імені ОСОБА_1 на зазначеному сайті кредити в сумі від 400 грн. до 8300 грн. та далі через незначний проміжок часу повертала кредити із ціллю штучного збільшення кредитного ліміту та отримання більшої суми кредиту. Надалі, реалізуючи єдиний злочинний умисел, ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 з використанням персональних даних останньої через мобільний додаток «Дія» на сайті https://creditplus.ua/ 23.01.2024 уклала договір № 6295923 із ТОВ «Авенсус Україна» про надання споживчого кредиту, за результатами якого вказаного числа о 00 год. 06 хв. грошові кошти в сумі 11350 грн. було зараховано на банківський рахунок потерпілої НОМЕР_1 , пов`язаний із банківською платіжною карткою № НОМЕР_2 . Після надходження грошових коштів на зазначений рахунок ОСОБА_2 за допомогою сайту https://www.portmone.com.ua/, приховуючи номер своєї банківської карти, 23.01.2023 о 16 год. 20 хв. та 24.01.2023 о 10 год. 36 хв. здійснила перерахунок грошових коштів у сумі 356 грн. 48 коп. та 11014 грн. відповідно на рахунок своєї платіжної банківської карти № НОМЕР_3 , чим завдала потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 11370 грн. 48 коп.

Своїми умисними діями, які виразилися в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно - обчислювальної техніки, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 (чинна до 11.08.2023) КК України.» Отже розмір матеріальної шкоди становить 11370 грн. 48 коп.

Ціна позову становить 11370 грн. 48 коп. (Одинадцять тисяч триста сімдесят гривень 48 коп.)

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення є встановленою та не підлягає доведенню, так як відсутні сумніви щодо достовірності зазначених обставин і дій встановлених у вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 07.11.2024 та ухвалі Житомирського апеляційного суду від 18.06.2025 р. Отже вирок Брусилівського районного суду Житомирської області вступив в законну силу 18.06.2026 р.

Також щодо походження коштів, які обманом ОСОБА_2 зняла з рахунку позивача в АТ «Ощадбанк». Відповідно до банківської виписки за 20.12.2022 року мені ОСОБА_1 було перераховано орендну плату згідно договору оренди за 2022 рік в сумі 13700 грн. 00 коп. Дані кошти були перераховані згідно договору оренди землі від 10.09.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ ПАТ «Технологічна аграрна компанія «Об`єднана»/.

Після вчинення кримінального правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 190 КК України ОСОБА_2 не відшкодувала матеріальну шкоду, категорично відмовилась відшкодувати шкоду в добровільному порядку, а тому досудовий порядок врегулювання спору відсутній. Після вчинення відносно позивача ОСОБА_2 в січні 2023 року позивач нічого про це не знала, що з її рахунку було знято кошти, так як була в пригніченому стані до 11 серпня 2023 року, коли почалось досудове розслідування, а про те, що право позивача як потерпілої порушено та необхідно звертатись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, було роз`яснено належним чином в травні 2026 року.

11.05.2026 р. позивач звернулась до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги щодо надання адвоката для складання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, так як в позивача відсутні спеціальні знання в галузі права. Відповідно до доручення від 19 травня 2026 року № 4-06-2026-004991 було надано адвоката Макарську Карину Олександрівну для представництво інтересів є складання документів процесуального характеру відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 на свою користь матеріальну шкоду внаслідок вчиненого кримінального правопорушення в сумі 11370 гривень 48 копійок.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримав та просила задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена заздалегідь і належним чином відповідно до розміщеного на офіційному веб-сайті суду Судового виклику №288/1128/2614503/26 Вих. від 06 серпня 2026 року.

Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, дійшов наступних висновків.

В статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У відповідності з п.1 Постанови №11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення при здійсненні правосуддя" судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) (далі - Конвенція) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як вбачається з копії вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року у справі № 288/1321/24 (кримінальне провадження № 12023060440000178 від 18 жовтня 2023 року), ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України. /а.с.4-5/

Як вбачається з ухвали Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у справі № 288/1321/24 (провадження № 11-кп/4805/273/25), апеляційним судом переглядалося кримінальне провадження № 12023060440000178 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України. Згідно з матеріалами справи, в апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просила вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання за частиною 3 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, а на підставі частини 1 статті 71 КК України до призначеного покарання скасувати та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Відповідно до процесуального рішення, в порядку частини 2 статті 404 КПК України вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині призначення остаточного покарання на підставі частини 1 статті 71 КК України у зв`язку із виконанням вироку Святошинського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року, та виключено посилання у вироку суду на положення частини 1 статті 71 КК України. /а.с.6-9/

Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 ГУ з обслуговування клієнтів (клієнт - ОСОБА_1 ) за період з 01 січня 2023 року по 01 березня 2023 року, по картці № 5167---87 зафіксовано ряд банківських транзакцій.Згідно з випискою суду, 13 січня 2023 року о 16 години 05 хвилин на картковий рахунок було здійснено зарахування переказу «CH Payment UKR KYIV P2P_AV_CR» у сумі 400.00 гривень. Відповідно до даних про рух коштів, у подальшому здійснено наступні операції:

- 16 січня 2023 року о 10 годині 40 хвилин - зарахування переказу на рахунок у сумі 1200.00 гривень;

- 17 січня 2023 року о 14 години 35 хвилин - зарахування переказу у сумі 3850.00 гривень;

- 20 січня 2023 року о 16 години 44 хвилин - зарахування переказу у сумі 5600.00 гривень;

- 20 січня 2023 року о 20 годині 49 хвилин - зарахування переказу у сумі 4650.00 гривень;

- 23 січня 2023 року о 21 годині 10 хвилин - зарахування переказу на рахунок у сумі 6750.00 гривень;

- 23 січня 2023 року о 22 годині 08 хвилин - зарахування переказу на рахунок у сумі 8100.00 гривень;

- 24 січня 2023 року о 00 годині 06 хвилин - зарахування переказу на рахунок «CH Payment UKR KYIV P2P_AV_CR» у сумі 11350.00 гривень.

Як вбачається з банківської виписки, 23 січня 2023 року о 16 годині 20 хвилин з рахунку здійснено переказ коштів у сумі 356.48 гривень (комісія за операцію склала 87.61 гривень). Згідно з випискою, 24 січня 2023 року о 10 годині 36 хвилин виконано переказ коштів у сумі 11014.00 гривень. Відповідно до підсумкового зведення виписки по картковому рахунку, за вказаний період загальна сума кредитових операцій (зарахувань) становить 92731.00 гривень (34 транзакції), сума дебетових операцій (списань) - 117853.17 гривень (49 транзакцій), а комісія за обслуговування склала 567.22 гривень. /а.с.10-14/

Як вбачається з банківської виписки ГУ з обслуговування клієнтів (Cardholder Contract Statement) по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, по рахунку зафіксовано операції. Згідно з відомостями виписки, 30 грудня 2022 року здійснювалося зарахування безготівкових коштів з деталізацією «орендна плата за 2022 рік, згідно договору оренди» у сумі 13700.00 гривень. /а.с.15/

Як вбачається з квитанції на переказ готівки №2293407761107 від 24 червня 2026 року, наданої ТВБВ № 10005/075 Філії-Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» (каса № 2), ініціатором платежу виступила ОСОБА_1 . Відповідно до реквізитів документа, платіж здійснено у сумі 1500.00 гривень (покриття послуг) та 150.00 гривень безпосередньо за комісію (сто п`ятдесят грн. 00 коп.). Як вбачається з призначення платежу, сплату комісії здійснено за надання виписки з картрахунку фізичної особи № 26206504330468 за період з 01 січня 2022 року по 01 березня 2023 року для клієнта ОСОБА_1 ни. /а.с.16/

Як вбачається з Договору оренди землі від 10 вересня 2010 року, укладеного в с. Корнин, угоду було підписано між Орендодавцем - ОСОБА_1 та Орендарем - Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана» (код ЄДРПОУ 53939991). /а.с.20-22/

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частини сьомої статті 128 КПК України та частини третьої статті 386 ЦК України Позивач має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі шляхом звернення з позовом у кримінальній справі.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною третьою статті 28 ЦПК України визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Згідно пунктів 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року у справі № 288/1321/24, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України, та призначено їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно з вироком суду, 13 січня 2023 року біля 16 години 00 хвилин ОСОБА_2 , отримавши доступ до банківських рахунків потерпілої ОСОБА_1 , оформила кредитні зобов`язання та в подальшому 23 січня 2023 року о 16 годині 20 хвилин та 24 січня 2023 року о 10 годині 36 хвилин здійснила перерахунок грошових коштів у сумі 356.48 гривень та 11014.00 гривень відповідно на рахунок власної платіжної картки, чим завдала потерпілій ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 11370.48 гривень.

Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у справі № 288/1321/24, вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року змінено в частині призначення остаточного покарання та виключено посилання на застосування частини 1 статті 71 КК України. Зазначена ухвала апеляційного суду набрала законної сили 18 червня 2025 року.

Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвалу або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує на те, що Відповідач не відшкодувала завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 11370.48 гривень.

Однак такі твердження Позивача повністю спростовуються дослідженими судом доказами та процесуальними документами у кримінальній справі № 288/1321/24.

Як вбачається зі змісту вироку Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2024 року, під час розгляду кримінального провадження по суті потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що не наполягає на призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 суворого покарання, цивільний позов у межах кримінального провадження не заявляла.

Згідно з встановленими обставинами, викладеними в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної інстанції особисто підтвердила факт відсутності у неї будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої ОСОБА_2 , що слугувало підставою для врахування даної позиції судом при оцінці особи винної та обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що після ухвалення судових рішень у кримінальному провадженні, де нею офіційно зафіксовано відсутність матеріальних претензій до ОСОБА_2 , стан розрахунків між сторонами змінився або виникла нова підстава для стягнення заявленої суми.

Окрім цього, в цивільному праві діє принцип добросовісності та заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), який полягає в тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Заявивши в межах кримінального провадження про відсутність претензій матеріального характеру до відповідача (що враховувалося судом при призначенні покарання та перегляді вироку), позивач створила у відповідача та суду обґрунтоване уявлення про врегулювання даного питання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на те, що факт відсутності матеріальних претензій був офіційно констатований потерпілою ОСОБА_1 під час судового розгляду кримінального провадження, що відображено в судовому рішенні від 18 червня 2025 року, яке набрало законної сили, а також враховуючи недоведеність Позивачем існування непогашеного розміру майнової шкоди у сумі 11370.48 гривень станом на час звернення до суду, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України; статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко