Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №285/3749/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3749/26

провадження у справі № 2/0285/2515/26

18 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судових засідань - Кравець І.А.,

сторони у справі:

позивач - Виконавчий комітет Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як орган опіки та піклування, представник - Петько Т.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

прокурор - Мельник І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

встановив:

18.06.2026 представник позивача подав до суду позовну заяву, в якій просив позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути на утримання сина аліменти у розмір 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня винесення рішення і до досягнення дитиною повноліття.

Позовної вимоги обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини в актовий запис про народження дитини внесені згідно ст. 135 СК України. 20.02.2026 та 06.05.2026 службою у справах дітей Ярунської сільської ради проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , у результаті чого виявлено, що хлопчик проживає із своєю бабусею ОСОБА_2 , його мама (відповідач у справі) проживає окремо. Також вказав, що відповідач на даний час ніде не працює та не навчається. За час проживання на території ради остання зарекомендувала себе з негативного боку як мати, яка свідомо та повністю ухилилася від виконання своїх материнських обов`язків щодо виховання, утримання та розвитку свого малолітнього сина ОСОБА_3 . З метою зміни ставлення відповідача до свого материнського обов`язку відносно малолітнього сина проведено профілактичну та попереджувальну бесіду щодо необхідності належного виконання батьківських обов`язків, попереджено про наслідки безвідповідального батьківства. Зазначив, що відповідач перебуває у складних життєвих обставинах, має низький материнський потенціал, ухиляється від виконання материнських обов`язків, що створює ризики для повноцінного розвитку та безпеки дитини, тому звернувся до суду з даним позовом.

29.06.2026 після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, даний позов прийнято судом до розгляду у порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

28.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові, які просила задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнала частково, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Водночас у судових дебатах просила не стягувати аліменти на утримання сина.

Пояснила, що на даний час син проживає з її матір`ю (третьою особою у справі), яка його виховує та утримує. Вона проживає окремо від сина у будинку своєї матері із меншою сестрою. Сина ОСОБА_3 вона народила у неповнолітньому віці. На зараз вона не навчається та не працює, проживає за рахунок своєї матері. З сином бачиться рідко.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору пояснила, що відповідач є її дочкою. У неповнолітньому віці її дочка ОСОБА_1 народила дитину - сина ОСОБА_3 . Протягом року після народження вона разом із сином проживала у її сім`ї, затим залишила сина та стала проживати окремо від нього. Життям сина ОСОБА_3 її дочка не цікавиться, останній перебуває на її вихованні та утриманні. Просила позбавити відповідача батьківських прав, аліменти на утримання сина з відповідача не стягувати.

Прокурор висловила думку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на молодий вік відповідача. Вказала на те, що представники служби у справах дітей прийняти передчасне рішення з приводу звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.

Відповідно свідоцтва про народження встановлено, що відповідач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини в актовий запис про народження дитини внесені згідно ст. 135 СК України.

Малолітній син відповідача ОСОБА_3 проживає у сім`ї третьої особи у справі - ОСОБА_2 та перебуває на її повному утриманні, яка є матір`ю відповідача, що слідує з актів обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.02.2026 та 06.05.2026.

Згідно характеристики за місцем проживання відповідача за вих. № 578 від 25.05.2026 остання ніде не навчається та не працює, за час проживання на території сільської ради зарекомендувала себе з негативного боку як мати, яка свідомо та повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків щодо виховання, утримання та розвитку свого малолітнього сина ОСОБА_3 . Відповідач проживає окремо від сина, не цікавиться його життям, здоров`ям та розвитком, не провідує сина та матеріально не утримує.

Із письмової заяви відповідача від 25.05.2026, адресованої в адресу начальника служби у справах дітей, остання не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області від 28.05.2026 за № 81, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Предметом розгляду у даній справі є позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення з останнього аліментів на утримання малолітнього сина.

Під час надання правової оцінки даним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`яками.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

З наданих суду доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: тривалий час проживає окремо від дитини, вихованням не займається, не утримує його, не піклується про стан його здоров`я, бачиться вкрай рідко. З моменту звернення до суду з даним позов не вчинила жодних дій з метою зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, під час судового розгляду не виявила інтересу до відновлення зв`язків з малолітнім сином, не висловила жодних заперечень щодо позбавлення її батьківських прав щодо останнього, проявила повну пасивність щодо виконання своїх материнських обов"язків щодо дитини. При цьому ніде не працює, незважаючи на свій працездатний вік та задовільний стан здоров`я.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

З огляду на дворічний вік дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого вирішується питання, є неможливим з`ясувати думки дитину щодо позбавлення батьківських прав його матері - відповідача у справі.

Розуміючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, враховуючи положення ПП ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд вважає доведеним у судовому засіданні факт свідомого ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманні дитини, що належно було аргументовано відповідним органом опіки та піклування.

Ураховуючи зазначені обставини в їх сукупності, виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,слід задовольнити.

Разом з тим, суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 , що згідно до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України), який є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві (ст.180 СК України).

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно зі ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Способи виконання обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей визначені ст.181 СК України, за змістом якої, аліменти за рішенням суду присуджуються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного їх розвитку, вимоги закону щодо мінімального розміру аліментів, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів на користь дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, перерахувавши кошти на особистий рахунок дитини.

Відповідно до положень ст. 191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 18.06.2026. Рішення в межах суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити до негайного виконання.

Також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Виконавчого комітету Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18.06.2026, перерахувавши кошти на особистий рахунок дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 , що згідно до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін та учасників у справі:

позивач - Виконавчий комітет Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування ( код ЄДРПОУ 04344146, місцезнаходження - вул. Миру, буд. 13, с. Ярунь, Житомирська область ) ,

відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення - 18.09.2026.

Суддя А.В.Михайловська