Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №295/14113/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14113/26

Категорія 357

1-кп/295/1390/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060600000689 від 02.06.2026, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волосів, Андрушівського району, Житомирської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27.11.2023 у справі 296/9107/23, яка набрала законної сили 08.12.2023, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

У подальшому ОСОБА_5 , знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою її невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, починаючи з 20.06.2025 систематично вчиняє дії щодо умисного невиконання зазначеної постанови суду, а саме: згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №367304 водій ОСОБА_5 , 20.06.2025, о 09 год. 15 хв. у м. Житомирі по вул. Вільський Шлях, 165, керував транспортним засобом марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вказане правопорушення, постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23.07.2025 у справі 295/8633/25, яка набрала законної сили 05.08.2025, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. із позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 6 (шість) років.

Також, ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вищезазначених постанов суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, які набрали законної сили, з метою їх невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення наведених вимог законодавства України, 27.05.2026 близько 17 год. 54 хв., керуючи автомобілем «Opel», державний номерний знак НОМЕР_2 у м. Житомирі по проспекту Незалежності, 59, став учасником ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, до вчиненого ставиться критично, просив суворо не карати та не позбавляти його волі, запевнив, що зробив для себе належні висновки та зобов`язався не допускати у подальшому протиправних дій.

Показання обвинуваченого послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, добровільності та істинності його позиції.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловила думку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, запропонувала обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_5 та матеріалів, що стосуються речових доказів.

Обвинувачений підтримав думку прокурора щодо запропонованого порядку дослідження доказів.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів і матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_5 , стосуються речових доказів.

При цьому, суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його діяння за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисні дії, що виразились в умисному невиконанні постанов суду, які набрала законної сили.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином проти правосуддя, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше несудимий, до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягався, на момент вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння не перебував, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у спеціалізованих медичних закладах не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Водночас при призначенні покарання судом враховано висновок досудової доповіді Корольовського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, яка має рекомендаційний характер, згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Виправлення останнього можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.

Зважаючи на сукупність усіх обставин і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі.

При цьому, призначення покарання у вигляді штрафу суд вважає недоцільним, зважаючи на те, що обвинувачений офіційно непрацевлаштований.

Разом із цим, за наявності обставини, яка пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням та покладає на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Арешт на майно не накладався. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Зважаючи на призначене покарання та процесуальну поведінку обвинуваченого, підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання / роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: 2 DVD-R диски, на яких містяться відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя