Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №274/8860/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8860/25 Провадження № 2/0274/1313/26

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Руденченко В.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 ,

до1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 ,

провизнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 06.07.2026 р. про зміну предмету позову, яка ухвалою від 06.07.2026 р. була прийнята до розгляду (а. с. 48 – 49, 54), просить визнати за ним право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є одним з спадкоємців який прийняв спадщину, попереднього власника будинку – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншими спадкоємцями ОСОБА_5 , яки прийняли спадщину, є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_5 на будинок, ОСОБА_1 не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на 1/4 частку будинку.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов визнали.

Судом з`ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.04.2014 р., свідоцтвом про народження від 05.05.1968 р. (а. с. 12, 13).

Тобто, зважаючи на статті 1216 – 1218, 1222, 1223, 1258 та 1261 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 першої черги за законом.

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ садкового майна від 07.12.2023 р., зі змісту якого випливає, що спадкоємцями ОСОБА_5 першої черги за законом, окрім ОСОБА_1 , є також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , усі вони прийняли спадщину відповідно до поданих 23.09.2014 р. заяви № 204 та 14.11.2023 р. заяв №№ 238, 249 та 250 (а. с. 15).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частинами першою та другою статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами першою та другою статті 1220 Цивільного кодексу України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Таким чином до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перейшли права та обов`язки (спадщина) ОСОБА_5 , у тому числі – права власності останнього, інші спадкоємці ОСОБА_5 , які б прийняли спадщину, відсутні.

За умовами договору про поділ садкового майна від 07.12.2023 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовилися, що, зокрема, після укладення цього договору у спадщину кожного з них переходять по 1/4 частці житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і що цей договір є підставою для видачі кожному з них відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом.

Однак постановою від 07.12.2023 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_5 на цей будинок, та реєстрації цього права власності (а. с. 16).

З довідки від 17.04.2024 р. № 611, виданої Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", вбачається, що станом на 31.12.2012 р. право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а. с. 16).

Як свідчить технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 17.04.2025 р., цей будинок було побудовано у 1982 р., а господарські будівлі та споруди до нього – у 1982 р., 1985 р., 1988 р. та 2021 р., самочинне будівництво відсутнє (а. с. 21 – 26).

Рішенням № 30 від 15.07.2010 р. Виконавчого комітету Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області вирішено оформити право власності на житловий будинок ОСОБА_5 , який тому належить та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

З листа від 28.11.2023 р. № 184 Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області вбачається, що померлий ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , мав житловий будинок, за погосподарською книгою № 5 за 2011 – 2015 рр. особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на його ім`я, документи на будинок не виготовлялися (а. с. 18).

З довідки від 17.04.2025 р. № 56 Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області випливає,що що за записом у по господарській книзі № 5 за 2011 – 2015 рр. ОСОБА_5 був головою двору за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19).

Наведене у попередніх шести абзацах свідчить про те, що ОСОБА_5 до дня своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , проте правовстановлюючого документа на нього не отримав та права власності не зареєстрував.

Як вказувалось вище, у зв`язку з відсутністю документа, який би посвідчував право власності ОСОБА_5 на цей будинок та реєстрацію за ним цього права, ОСОБА_1 , будучи одним з спадкоємців ОСОБА_5 , який прийняв спадщину (до якого перейшли права та обов`язки ОСОБА_5 , зокрема, зважаючи на договір про розподіл спадкового майна від 07.12.2023 р., право власності щодо 1/4 частки цього будинку), не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, що, в свою чергу, перешкоджає оформленню права власності на 1/4 частку будинку.

Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як один з спадкоємців першої черги за законом, який прийняв спадщину, набув право власності на майно – 1/4 частку будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з вказаного та зважаючи, що визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, Суд задовольняє позов.

Керуючись статтями 206, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ,

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут