Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №215/775/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/775/26

2/215/1925/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Квятковського Я.А.

за участю: секретаря Зуб А.С.

представнка позивача ОСОБА_1

представника відповідача Львова А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ«Північний ГЗК» про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю сина при виконанні трудових обов`язків у розмірі 1 000 000 грн.

В обґрунтування вказує, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 09.07.2025 р. на береговій лінії в комірці високовольтній зовнішнійої установки ЯКНО 10/6-ЗУ1. Під час перебування всередині/біля комірки ОСОБА_4 був уражений електричним струмом і отримав смертельну травму. Медики зафіксували смерть на місці. Причина смерті - ураження електричним струмом. Нещасний випадок стався за наступних обставинах: електрослюсар ОСОБА_5 отримав заявку на розбір електричної схеми та ключ від високовольтної комірки. Після цього він разом із ОСОБА_3 пішов до комірки. Під час робіт ОСОБА_4 опинився всередині високовольтної комірки. За описом комісії, виникла небезпечна ситуація із високою напругою та електричною дугою. ОСОБА_4 отримав електротравму, після чого працівники викликали швидку допомогу та намагалися надати допомогу. Комісія визнала випадок - нещасним випадком, пов`язаним із виробництвом. Причина смерті: ураження електричним струмом; у медичних документах також зазначені термічні/електричні ушкодження. Основні порушення, які встановила комісія: порушення вимог охорони праці, електробезпеки та організації робіт. Зокрема: ОСОБА_5 - електрослюсар не забезпечив належне відключення обладнання; не вжив необхідних заходів для запобігання помилковому або самочинному ввімкненню комутаційної апаратури; не перевірив відсутність напруги; допустив виконання небезпечних робіт. ОСОБА_6 - електромеханік не забезпечив належний контроль за безпечним виконанням робіт; не проконтролював дотримання працівниками правил охорони праці; не виконав передбачені посадовими обов`язками заходи контролю. ОСОБА_7 - майстер не забезпечив належний контроль за дотриманням технологічної дисципліни; не забезпечив контроль стану охорони праці та безпечного виконання робіт. ОСОБА_8 - головний енергетик не забезпечив належну експлуатацію енергетичного обладнання; не забезпечив безпеку робіт, які виконували підлеглі працівники; не здійснював належного оперативного контролю за станом охорони праці. Комісія встановила низку порушень правил електробезпеки та охорони праці з боку відповідальних працівників і визнала випадок пов`язаним із виробництвом.

Згідно до відомостей викладених в Акті Н-1/П серед іншого також вказано, що згідно з листом Криворізького районного відділу державної спеціалізованої установи "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 25.08.2025 №810, вбачається, що смерть громадянина ОСОБА_3 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві (від ураження електричним струмом). Смертю сина позивачці завдано моральну шкоду, так як позивачка тяжко пережила смерть єдиної дитини, який завжди був для матері опорою та підтримкою, в зв`язку з чим їй завдано сильного емоційного та психічного потрясіння. Зважаючи на вище викладене і те, що втрата сина настала внаслідок порушення роботодавцем вимог щодо безпеки праці, позивачка просить стягнути на її користь 1 000 000 грн. моральної шкоди у зв`язку з втратою рідної людини.

Ухвалою суду від 01.04.2026 справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін на 26.05.2026.

13.05.2026 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» Львов А.Л. надав відзив на позовну заяву. Вказує, що батько позивачки працював на підприємстві відповідача та нещасний випадок стався з вини ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , крім того нічим не обґрунтована сума моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. Вказує на відсутність доказів моральних страждань та підстав для стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб.

27.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 07.07.2026.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у т.ч. на 08.09.2026.

08.09.2026 суд перейшов на стадію ухвалення рішення на 14.09.2026.

Представник позивача у засіданні підтримала позов повністю. Також вказала, що наявні інші судовіспори до відповдіача про стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача заперечував щодо позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, суд встановив такі обставини і правовідносини.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 14).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 15,16).

Згідно акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, від 26.11.2025 року, ОСОБА_2 працюючи машиністом ПрАТ "Північний ГЗК" 09.07.2025 р. виконував наряд на береговій лінії в комірці високовольтної зовнішньої установки ЯКНО 10/6-ЗУ1. Під час перебування всередині/біля комірки виникла небезпечна ситуація із високою напругою та електричною дугою і ОСОБА_3 був уражений електричним струмом, внаслідок чого отримав смертельну травму. Причиною смерті ОСОБА_3 є ураження електричним струмом. Комісія встановила порушення вимог охорони праці, електробезпеки та організації робіт, зокрема: ОСОБА_5 - електрослюсар не забезпечив належне відключення обладнання; не вжив необхідних заходів для запобігання помилковому або самочинному ввімкненню комутаційної апаратури; не перевірив відсутність напруги; допустив виконання небезпечних робіт. ОСОБА_6 - електромеханік не забезпечив належний контроль за безпечним виконанням робіт; не проконтролював дотримання працівниками правил охорони праці; не виконав передбачені посадовими обов`язками заходи контролю. ОСОБА_7 - майстер не забезпечив належний контроль за дотриманням технологічної дисципліни; не забезпечив контроль стану охорони праці та безпечного виконання робіт. ОСОБА_8 - головний енергетик не забезпечив належну експлуатацію енергетичного обладнання; не забезпечив безпеку робіт, які виконували підлеглі працівники; не здійснював належного оперативного контролю за станом охорони праці.(а.с. 17-27).

Оцінка суду.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Законами України про Державний бюджет України на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія на 2006 -2007 р.р., абзацу 4 ст.1, підпункту "є"ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і крім того з 01.01.2008 р. припинено відшкодування моральної шкоди Фондом, незалежно від часу настання страхового випадку.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності "від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої внаслідок смерті у зв`язку з професійним захворювання, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Тобто цивільно-правова відповідальність роботодавця наступає у випадку порушення вимог про безпеку праці.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тобто у цьому випадку вина роботодавця не є обоввязковим елементом складу цивільно-правового делікту.

Враховуючи вищевикладене, смерть сина позивачки на виробництві, недотримання відповідачем вимог про безпеку праці та спричинення позивачці душевних страждань - суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

З урахуванням викладеного, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, з урахуванням принципів розумності і справедливості позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивачки 650000 грн. моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

При цьому, суд також зазначає, що акт про нещасний випадок, акт спеціального розслідування відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувався. Інші доводи представника відповідача не спростовують факт смерті особи на виробництві і не мають правового значення для вирішення спору, тому судом відхиляються.

Згідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відтак, з урахуванням майнового характеру позовної вимоги, з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 6500 грн. згідно до приписів Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 650000 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податків.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень на користь держави.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.09.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 (ІНН: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

СУДДЯ: