Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №759/9074/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня2026 року

м. Київ

справа № 759/9074/23

провадження № 51-242км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100080000976, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там же, такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Святошинський районний суд м. Києва вироком від 26 лютого 2025 року засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2. Суд вирішив питання щодо судових витрат і речових доказів.

3. За вироком суду, ОСОБА_7 у не встановлені досудовим розслідуванням день, час та місці придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP у великих розмірах(масою 5,115 г), яку незаконно зберігав при собі та яку 18 лютого 2023 року в період з 23:21 до 23:35 вилучили працівники поліції в автомобілі «Хундай Грандер», д.н. НОМЕР_1 , яким пересувався засуджений, на вул. Курінного, 2 в м. Києві.

4. Київський апеляційний суд 08 жовтня 2025 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 2 ст. 309 КК покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК. Скаржник зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про застосування до засудженого положень ст. 75 цього Кодексу, не врахував обставин, на які вказав місцевий суд, зокрема того, що ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, працевлаштувався, перестав вживати наркотичні засоби та психотропні речовини, пройшов курс лікування, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має тісні соціальні зв`язки, почав належним чином виховувати свою малолітню дитину, 2018 року народження, тобто перестав бути суспільно небезпечним, вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого кримінального правопорушення, у ході досудового розслідування та в суді давав послідовні правдиві показання, що сприяло проведенню судового розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зауважує, що обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , районний суд визнав щире каяття, а обставин, які б обтяжували покарання, не встановив. Захисник наголошує, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином усіх обставин у справі, які свідчать про те, що ОСОБА_7 не є соціально небезпечною особою, і дають підстави для висновку про можливість його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства.

Позиції учасників судового провадження

6. Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, просила залишити рішення суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 без зміни.

7. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

8. Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

10. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як визначено у ст. 438 КПК, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. У касаційній скарзі захисник зазначає, що вирок суду апеляційної інстанції підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням до ОСОБА_7 закону, який підлягав застосуванню (ст. 75 КК).

12. Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання та приймаючи рішення про його звільнення від цього покарання з випробуванням, послався на щире каяття засудженого, а також на те, що він вчинив нетяжкий злочин, уперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, 2018 року народження, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, працює у ФОП. Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_7 . Зазначені обставини в їх сукупності, відсутність обставин, які обтяжують покарання, на думку місцевого суду, спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і дають підстави для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.

13. Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визнав можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

14. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд вказав на неврахування місцевим судом даних про підвищений рівень суспільної небезпеки, пов`язаний з тим, що обвинувачений перевозив автомобілем розфасовану заборонену психотропну речовину у великих розмірах.

15. Колегія суддів також звернула увагу на те, що матеріалами провадження не засвідчено щирого каяття обвинуваченого, визнання вини має формальний характер, адже ОСОБА_7 визнав її після затримання під тиском беззаперечних доказів, намагаючись уникнути справедливого покарання. Ці обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого і спростовують висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства.

16. Апеляційний суд зробив акцент на тому, що обвинувачений щиро не розкаявся, не осудив своєї поведінки і не висловив готовності нести кримінальну відповідальність, що свідчить про неможливість застосування до нього звільнення з випробуванням як такого, що суперечить основній меті покарання - запобіганню вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

17. Верховний Суд не може визнати справедливим рішення суду апеляційної інстанції у частині скасування звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання.

18. Відповідно до вимог ст. 65 КК суди при призначенні покарання повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. При цьому, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, установить, що всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, на підставі ст. 75 КК може прийняти рішення про звільнення цієї особи від відбування покарання з випробуванням.

19. Виправлення як мета покарання - є наслідком, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це певні зміни в особистості винуватого, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого є кінцевою метою покарання. Тому покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу винного, відповідати встановленим вимогам закону.

20. Водночас суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявності обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , не мотивував, чому застосування ст. 75 КК не зможе забезпечити виховання та виправлення винуватого, і не з`ясував, чи відповідатиме призначене ним покарання характеристикам обвинуваченого.

21. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 вчинив нетяжкий злочин, уперше притягається до кримінальної відповідальності, утримує малолітню дитину, 2018 року народження, має тісні соціальні зв`язки, постійне місце проживання. Матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_7 визнав свою вину і щиро розкаявся, і саме це вплинуло на розгляд справи судом першої інстанції у спрощеному порядку за ч. 3 ст. 349 КПК. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 пройшов курс лікування, перестав вживати наркотичні засоби та психотропні речовини, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, працевлаштувався, будучи тривалий час на волі, не вчинив жодних правопорушень, що свідчить про його готовність до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

22. Зазначені обставини, на думку Верховного Суду, свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання.

23. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити вирок Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Відповідно касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.

ОСОБА_7 звільнити з-під варти з місця позбавлення волі.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3