Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №712/13799/19 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 712/13799/19

провадження № 51-1682 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого суддівОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання прокурора особи, щодо якої закрито кримінальне провадження, захисника представника потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, та представника потерпілого ПрАТ «Азот» - адвоката ОСОБА_8 на ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2025 року і Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018251010000144, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Буртин Полонського р-ну Хмельницької обл. та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Постановою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України скасовано ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2023 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, якою вказане судове рішення залишено без зміни, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Соснівський районний суд м. Черкаси ухвалою від 29 травня 2025 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_7 , на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, скасував арешт на майно.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року зазначене судове рішення залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначають, що всупереч ч. 2 ст. 439 КПК України суди попередніх інстанцій не виконали обов`язкових вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, не перевірили з урахуванням усіх обставин, чи допустив прокурор порушення вимог статей 113, 115, 116, 219 КПК України, і, якщо так, то у чому вони полягали.

Скаржники наполягають, що висновки судів про закінчення строків досудового розслідування є необґрунтованими. Так, 21 жовтня 2019 року, тобто в останній день визначеного законом строку досудового розслідування, прокурор скерував обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_6 до суду, що підтверджується супровідним листом Черкаської окружної прокуратури, 22 жовтня 2019 року ці матеріали надійшли до суду.

На переконання скаржників, передача обвинувального акта уповноваженій особі прокуратури для подальшої доставки до суду узгоджується з положеннями Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12 лютого 2019 року № 27, та саме з цим моментом слід пов`язувати виконання обов`язку прокурора щодо своєчасного скерування обвинувального акта до суду.

Натомість суди безпідставно послались на дату надходження обвинувального акта до Соснівського районного суду м. Черкаси й не зважили на різні графіки роботи органів прокуратури та суду, що унеможливлювало доставку документів того ж дня.

Крім того, представник потерпілого наполягає, що вирішення клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України й дослідження письмових матеріалів провадження було передчасним, місцевий суд порушив загальну процедуру судового розгляду.

Оскаржені судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 зазначає про необґрунтованість доводів, на які посилаються скаржники.

Аналогічну позицію висловив захисник і в суді касаційної інстанції. ОСОБА_6 підтримала позицію свого захисника, просила залишити судові рішення без зміни, а касаційні скарги без задоволення.

Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого у судовому засіданні підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити, оскаржені ухвали скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

За змістом ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 439 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду. При цьому вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Положеннями ст. 419 КПК України визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог судами попередніх інстанцій дотримано.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом. При цьому досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Верховний Суд, приймаючи постанову від 03 вересня 2024 року, в цілому погодився з розрахунками апеляційного суду щодо обчислення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 .

Так, 05 серпня 2019 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, 01 жовтня 2019 року, тобто до закінчення встановленого ст. 219 КПК України строку, усім учасникам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Залишок строку досудового розслідування на той момент складав 4 дні.

Період ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, який ухвалою слідчого судді обмежено до 16 жовтня 2019 року, не включається у строк досудового розслідування.

Перебіг строку досудового розслідування відновився 17 жовтня 2019 року, тобто останнім днем строку є 20 жовтня 2019 року, що припадає на вихідний день, а тому переноситься на наступний робочий день - 21 жовтня 2019 року.

З цією датою погодились усі учасники кримінального провадження, а тому те, що останнім днем, коли прокурор мав вчинити дію - звернутись до суду з обвинувальним актом, є 21 жовтня 2019 року, Суд вважає встановленим.

Підставою для скасування попередніх судових рішень стало те, що суди не з`ясували, коли саме 21 чи 22 жовтня 2019 року та яким чином обвинувальний акт прокурором скеровано до суду, натомість суд керувався лише датою його надходження 22 жовтня 2019 року, що не узгоджувалось з вимогами КПК України, та дійшов передчасного висновку про закінчення строку досудового розслідування, що і слід було перевірити під час нового розгляду.

Місцевий суд у ході судового розгляду дослідив надані сторонами матеріали та встановив, що супровідний лист до обвинувального акта дійсно було складено прокурором 21 жовтня 2019 року, того ж дня обвинувальний акт з додатками передано до служби діловодства прокуратури для реєстрації у системі електронного документообігу та відправки до суду, яка мала здійснюватися відповідальним працівником прокуратури того ж дня.

Однак, у зв`язку з тим, що графіки роботи прокуратури і суду відрізняються, доставити обвинувальний акт до суду 21 жовтня 2019 року працівник прокуратури не встиг, а тому приніс його особисто 22 жовтня 2019 року, що підтверджується не лише відбитком штампа Соснівського районного суду м. Черкаси, який відображає дату вхідної кореспонденції, а й інформацією з книги обліку документів, відправлених кур`єром, Черкаської окружної прокуратури.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що на момент звернення прокурора до суду з обвинувальним актом строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 закінчився.

З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Згідно зі ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Ці норми кримінального процесуального закону є імперативними.

За ч. 6 ст. 115 КПК України у випадку, якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК України строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти (ст. 116 КПК України).

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2025 року у справі № 369/16172/20 зробила висновок про те, що «кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду, тобто направленням його до суду засобами поштового зв`язку або передачі відповідальній особі канцелярії суду».

Доводи скаржників про те, що обвинувальний акт з додатками було здано прокурором посадовій особі Черкаської окружної прокуратури, яка уповноважена на прийняття, відправлення, доставку їх до суду, у межах строку досудового розслідування, що свідчить про належне виконання ним свого обов`язку, є неприйнятними, оскільки у розумінні положень ст. 116 КПК України посадовою особою, яка уповноважена приймати документ, є особа того органу, до якого подається відповідний документ.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 635/7519/20 (постанова від 16 січня 2023 року).

У випадку, якщо прокурор обрав звернення до суду з обвинувальним актом безпосередньо через канцелярію суду, йому слід було б враховувати неоднаковий графік роботи прокуратури і суду, що є загальновідомим, та вжити належних і необхідних заходів для того, щоб вкластися в установлений законом строк, оскільки обов`язок щодо своєчасного завершення досудового розслідування покладено саме на сторону обвинувачення.

Тим більше, що обвинувальний акт затверджено прокурором у цьому кримінальному провадженні, як видно з матеріалів, 18 жовтня 2019 року, того ж дня його копію вручено стороні захисту, а тому незрозуміло, що перешкодило стороні обвинувачення звернутися до суду вчасно.

Що стосується вказівки скаржників щодо того, що висновок об`єднаної палати не узгоджується з положеннями Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12 лютого 2019 року № 27, то вони неприйнятні.

Ані кримінальний процесуальний закон, ані згадана Інструкція, не містять заборони щодо направлення обвинувального акта з додатками засобами поштового зв`язку. Твердження скаржників про протилежне не заслуговують на увагу. Прокурор та представник потерпілого безпідставно ототожнюють документи, які подаються до суду з метою перевірки їх відповідності КПК України на первісному етапі з матеріалами кримінального провадження.

Отже, вимог статей 113, 115, 116, 219 КПК України прокурором у цьому кримінальному провадженні не дотримано, звернення з обвинувальним актом до суду відбулося після закінчення строку досудового розслідування, що є неприпустимим.

Стосовно доводів представника потерпілого щодо порушення судом першої інстанції процедури судового розгляду, що регламентовано главою 28 КПК України, то вони також необґрунтовані.

Кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті.

Більш того, при направленні обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування особа не набуває статусу обвинуваченого, а тому закриття провадження після встановлення цієї обставини для суду є обов`язковим.

Апеляційний суд, переглянувши ухвалу про закриття кримінального провадження в апеляційному порядку, надав оцінку аналогічним за своїм змістом доводам апеляційних скарг прокурора та представників потерпілого та вмотивовано визнав їх необґрунтованими.

Оскаржені судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону не встановлено.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та представника потерпілого не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2025 року і ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ПрАТ «Азот» - адвоката ОСОБА_8 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3