Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №303/5611/20 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 303/5611/20

провадження № 51 - 1885 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

та в режимі відеоконференції:

виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202007104000000012 від 13 квітня 2020 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Молочне російської федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України,

та щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_9 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України, та виправдано за цим обвинуваченням. Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України, та виправдано за цим обвинуваченням.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувались у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронного органу, при цьому ОСОБА_6 , обіймаючи посаду т.в.о заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області - начальника сектору кримінальної поліції, та ОСОБА_7 , обіймаючи посаду заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, здійснюючи функції представників влади, у порушення вимог ст. 3, 7, 18, 29, 43, 44, 64 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, керуючись мотивом зверхнього ставлення до свого підлеглого працівника поліції та бажанням догодити своєму керівництву, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, не маючи на це законних підстав, передбачених ст. 43, 44, 45 Закону, перевищили надані їм службові повноваження, передбачені вказаними статтями закону, а саме безпідставно, без попередження, за відсутності такої необхідності, з інтенсивністю, яка явно не відповідала ситуації та вимогам пропорційності, 10 квітня 2020 року близько 17 години 55 хвилин біля входу до адміністративної будівлі Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 8, виконуючи вказівку т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 про необхідність запросити ОСОБА_11 до нього в кабінет, застосували до ОСОБА_11 фізичну силу, тобто вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - без зміни.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2025 року скасовано ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що Львівський апеляційний суд, безпосередньо не дослідив всі докази, не надав їм належної оцінки, в порушення вимог закону не перевірив та не проаналізував всі доводи апеляційної скарги прокурора, при цьому не задовольнив клопотання про повторне дослідження доказів під час апеляційного розгляду, чим не виконав вказівку суду касаційної інстанції та дійшов до передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції істотно порушив вимоги ст. 23, 87, 91, ст. 370 ч. 4, ст. 404 ч. 3, ст. 419 ч. 1, 2, ст. 439 ч. 2 КПК України, що є підставою для скасування судового рішення. На думку прокурора, надані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кожним з них кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України, чому не дано належної оцінки судом апеляційної інстанції, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1, 2 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Захисники виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в запереченнях указують на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора та просять залишити її без задоволення.

В заяві представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_13 вказує про те, що потерпілий та він вважають касаційну скаргу прокурора обґрунтованою, просять її задовольнити, а також зазначає про можливість здійснити касаційний розгляд у їх відсутність.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходило.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Виправдані та захисник у судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України, та виправдано за цим обвинуваченням.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_13 , не погодившись із висновком суду першої інстанції про відсутність у діяннях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 складу вказаного вище кримінального правопорушення, подали апеляційні скарги з наведенням відповідного обґрунтування своїх доводів. Проте, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, прокурор ОСОБА_9 подав касаційну скаргу, в якій заперечував висновки судів попередніх інстанцій щодо виправдання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , просив переглянути цю ухвалу в касаційному порядку і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2025 року частково задоволено касаційну скаргу прокурора, скасовано ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 439 ч. 1, 2 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

З матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що попередня ухвала суду апеляційної інстанції від 24 лютого 2025 року, якою виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України залишався без зміни, була скасована судом касаційної інстанції з підстав неналежної оцінки доводів апеляційної скарги прокурора, а також встановленого касаційним судом порушення ст. 404 ч. 3 КПК України через незадоволення клопотання прокурора про повторний допит потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні.

Суд касаційної інстанції вказав, що, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, та вимоги апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого, клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні було обґрунтованим в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Таким чином суду апеляційної інстанції під час нового розгляду було необхідно здійснити дослідження доказів за клопотанням прокурора, після чого відповісти на доводи апеляційної скарги прокурора щодо: неправильної оцінки судом першої інстанції показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 ; нез`ясування місцевим судом підстав, на яких ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тримали за руки ОСОБА_11 і силоміць вели його в кабінет керівника; необґрунтованого неврахування як доказу вини відеозапису, на якому зображено центральний вхід до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області і події за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ; неврахування показань потерпілого ОСОБА_11 про незаконні дії відносно нього з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; висновку судово медичного експерта № 285 від 13 липня 2020 року і того, що згідно медичної документації вночі 11 квітня 2020 року у ОСОБА_11 зафіксовано наявність тілесних ушкоджень, тобто через нетривалий проміжок часу після того як потерпілий покинув приміщення Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Зазначене забезпечило б апеляційному суду можливість відповісти на доводи апеляційної скарги прокурора про те, що сукупність досліджених місцевим судом доказів, підтверджує те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , будучи суб`єктами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, явно перевищуючи повноваження, застосували фізичну силу до ОСОБА_11 , внаслідок чого йому було завдано тілесні ушкодження і фізичний біль.

Проте, під час нового розгляду Львівським апеляційним судом у порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України не були виконано вказівку суду касаційної інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора та зроблено протилежний висновок про відсутність підстав для повторного дослідження доказів у справі за клопотанням прокурора.

Згідно сталої практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому саме цьому суду необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту, у тому числі шляхом повторного дослідження таких доказів (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року в справі № 537/984/20, провадження № 51-1747 кмо 22).

Отже, під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 439 ч. 2 КПК України, не виконано усі обов`язкові вказівки суду касаційної інстанції, чим допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, і що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти в точних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, і висновки суду за наслідками розгляду не мають містити суперечностей. Інші доводи касаційної скарги прокурора, які аналогічні доводам його апеляційної скарги, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ст. 365 ч. 2 КК України, сукупністю належних і допустимих доказів, підлягають перевірці та з`ясуванню з дотриманням вимог ст. 23, 91, 94 КПК України при новому розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції з врахуванням ст. 404 КПК України щодо меж апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 433 ч. 3 КПК України та, враховуючи вимоги ст. 177 КПК України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3