Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №161/1839/20 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 161/1839/20

провадження № 51-2861км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018030000000062 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Новограда-Волинського Житомирської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона 01 серпня 2017 року у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин, будучи фізичною особою-підприємцем, уклала з ТОВ «Липинський» в особі директора ОСОБА_8 договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «Липинський» доручає, а фізична особа-підприємець ОСОБА_7 приймає на себе обов`язок по наданню послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_3 .

Відповідно до умов договору розмір винагороди фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 становить 5 % від загальної вартості укладених договорів купівлі-продажу майнових прав. Зазначені грошові кошти ТОВ «Липинський» зобов`язується сплатити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на вказаний у договорі рахунок або іншим не забороненим законом способом протягом 3 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих за договором послуг.

З метою створення видимості виконання умов вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_7 у невстановлену досудовим розслідуванням дату у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин умисно вчинила підроблення офіційного документу, який видається громадянином-підприємцем і який надає права, з метою його використання іншою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Липинський», а саме акту надання ФОП ОСОБА_7 послуг ТОВ «Липинський» № 1 від 31.08.2017, вказавши в ньому серед виконаних робіт укладені договори купівлі-продажу майнових прав № 52 від 07.08.2017, № 53 від 11.08.2017, № 55 від 18.08.2017, № 56 від 18.08.2017 на загальну суму 253 235 грн, а також те, що він складений 31.08.2017 у місті Луцьку Волинської області, завіривши вказаний акт надання послуг власним підписом.

Однак фактично ФОП ОСОБА_7 послуги з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_3 , які в подальшому уклали договір купівлі-продажу майнових прав № 52 від 07.08.2017 (покупець ОСОБА_9 ), договір купівлі-продажу майнових прав № 53 від 11.08.2017 (покупець ОСОБА_10 ), договір купівлі-продажу майнових прав № 55 від 18.08.2017 (покупець ОСОБА_11 ), договір купівлі-продажу майнових прав № 56 від 18.08.2017 (покупець ОСОБА_11 ), не надавались, оскільки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 самостійно, без участі ФОП ОСОБА_7 дізнались про будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_3 , й ОСОБА_7 жодним чином не вплинула на прийняття ними рішення щодо придбання житлових приміщень у вказаному багатоквартирному будинку.

Крім того, фактично акт надання ФОП ОСОБА_7 послуг ТОВ «Липинський» № 1 від 31.08.2017 (місце складання - місто Луцьк Волинської області) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 31.08.2017 не складався, адже відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 в період з 27.08.2017 по 11.09.2017 перебувала за межами України.

Усвідомлюючи, що акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 містить вищезазначені неправдиві відомості, ОСОБА_7 підписала його з метою використання вказаного документу в частині надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів у якості винагороди за надані послуги й надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12.08.2019.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на створення видимості виконання умов договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Липинський» та ФОП ОСОБА_7 , в період з 30.09.2017 по 31.07.2018 у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин ОСОБА_7 умисно, повторно вчинила підроблення офіційних документів, внесла неправдиві відомості до актів надання ФОП ОСОБА_7 послуг ТОВ «Липинський», вказавши в них серед виконаних робіт укладенні договори купівлі-продажу майнових прав, а саме:

- в акті № 2 від 30.09.2017 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 60 від 15.09.2017 (покупець ОСОБА_12 ), № 63 від 22.09.2017 (покупець ОСОБА_13 ), № 64 від 25.09.2017 (покупець ОСОБА_14 ), № 66 від 30.09.2017 (покупець ОСОБА_15 ) на загальну суму 253 216,99 грн;

- в акті № 3 від 31.10.2017 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 68 від 23.10.2017 (покупець ОСОБА_16 ), № 71 від 25.10.2017 (покупець ОСОБА_17 ) на суму 314 847,85 грн;

- в акті № 7 від 30.11.2017 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 73 від 08.11.2017 (покупець ОСОБА_18 ), № 77 від 30.11.2017 (покупець ОСОБА_19 ) на суму 146 185,75 грн.

- в акті № 8 від 31.12.2017 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 79 від 22.12.2017 (покупець ОСОБА_20 ), № 80 від 28.12.2017 (покупці ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) на загальну суму 117 930,25 грн;

- в акті № 9 від 31.01.2018 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 83 від 23.01.2018 (покупець ОСОБА_23 ), № 85 від 25.01.2018 (покупець ОСОБА_24 ) на суму 175 611,48 грн;

- в акті № 10 від 28.02.2018 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 88 від 13.02.2018 (покупець ОСОБА_25 ), № 89 від 27.02.2018 (покупець ОСОБА_26 ) на суму 122 035,00 грн;

- в акті № 12 від 31.07.2018 про виконання робіт та укладення договорів купівлі-продажу майнових прав № 95 від 15.05.2018 (покупець ОСОБА_27 ), № 97 від 11.06.2018 (покупець ОСОБА_28 ) на суму 292 058,50 грн.

Також ОСОБА_7 внесла неправдиві відомості до рахунків № 3 від 30.09.2017, № 6 від 31.10.2017, № 8 від 30.11.2017, № 10 від 31.12.2017, № 12 від 31.01.2018, № 14 від 28.02.2018, № 21 від 31.07.2018 на оплату ТОВ «Липинський» наданих ФОП ОСОБА_7 послуг.

Усвідомлюючи, що акти надання послуг та рахунки містять неправдиві відомості, ОСОБА_7 підписала їх з метою використання вказаних документів в частині надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів в якості винагороди за надані послуги та надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12.08.2019.

Однак, в ході досудового розслідування встановлено, що ФОП ОСОБА_7 послуги з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_3 , які в подальшому уклали договори купівлі-продажу майнових прав, не надавались.

Окрім того ФОП ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на створення видимості виконання умов договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Липинський» та ФОП ОСОБА_7 , в період з 30.09.2017 по 31.07.2018 у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин, з метою надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів в якості винагороди за надання передбачених договором про надання послуг від 01.08.2017 послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. С. Стрільців, 2В у с. Липини Луцького району й відповідно надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, шляхом подання завідомо підроблених документів на ТОВ «Липинський» вчинила використання завідомо підроблених документів, а саме:

- актів № 1 від 31.08.2017, № 2 від 30.09.2017, № 3 від 31.10.2017, № 7 від 30.11.2017, № 8 від 31.12.2017, № 9 від 31.01.2018, № 10 від 28.02.2018, № 12 від 31.07.2018 та рахунків на оплату ТОВ «Липинський» наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 послуг № 1 від 31.08.2017, № 3 від 30.09.2017, № 6 від 31.10.2017, № 8 від 30.11.2017, № 10 від 31.12.2017, № 12 від 31.01.2018, № 14 від 28.02.2018, № 21 від 31.07.2018.

Спочатку вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2022 року ОСОБА_7 було визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року вирок було залишено без зміни.

Однак постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В подальшому ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2022 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року ОСОБА_7 знову визнано невинуватою у пред`явлених їй обвинуваченнях за ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України й на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України виправдано, оскільки не доведено, що вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачувалася ОСОБА_7 .

Виправдовуючи ОСОБА_7 , суд зазначив, що сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, дозволило суду зробити висновок про те, що такі докази не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили вчинення кримінальних правопорушень.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що у порушення ст. 419 КПК України в ухвалі відсутні належним чином обґрунтовані мотиви відхилення чи спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо доведення вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд належним чином не перевірив і не надав обґрунтованих відповідей на твердження сторони обвинувачення про доведеність факту вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень. Покликаючись на ті самі докази, що дослідив місцевий суд, апеляційний суд не провів власного належного аналізу обставин кримінального провадження.

Зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог ст. 404 КПК України й безпідставно відмовив прокурору у повторному досліджені письмових доказів та допиту свідків.

Також прокурор зазначає, що у разі, якщо апеляційний суд вбачає обґрунтованими доводи скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, він здійснює перевірку шляхом повторного дослідження обставин. При цьому прокурор наголошує, що якщо висновки апеляційного суду є відмінними від висновків суду першої інстанції щодо сутнісних ознак доказів, і це зумовлює висновок про винуватість обвинуваченого, суд зобов`язаний безпосередньо дослідити всі докази відповідно до вимог ст. 23 КПК України.

Крім того судом апеляційної інстанції не спростовані доводи сторони обвинувачення про неможливість складання ОСОБА_7 31.08.2017 акту надання послуг № 1 і рахунку № 1, оскільки у вказаний у цих документах час ОСОБА_7 перебувала за межами України і об`єктивно не могла надавати послуги ТОВ «Липинський», що підтверджено листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Натомість суд апеляційної інстанції взяв до уваги лише показання ОСОБА_7 та директора й головного бухгалтера ТОВ «Липинський», які є зацікавленими особами в недоведеності винуватості ОСОБА_7 .

Апеляційний суд не зважив на відсутність оригіналу додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, укладеної 07.08.2017 між ТОВ «Липинський» та ФОП ОСОБА_7 , копію якої надала сторона захисту на підтвердження своїх доводів.

На думку прокурора, законність походження додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017 виключає обґрунтованість та вмотивованість вироку суду, однак вказане істотне порушення залишилось поза увагою апеляційного суду.

Зазначає, що у сторони обвинувачення були сумніви щодо реальних дат створення актів та рахунків щодо наданих послуг у відносинах між ФОП ОСОБА_7 і ТОВ "Липинський" та сумніви щодо укладення й законності походження додаткової угоди №1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, однак апеляційний суд не зважив на позицію сторони обвинувачення щодо необхідності проведення експертизи давності документів й безпідставно погодився із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про проведення технічної експертизи вказаних документів.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено доводи прокурора про неповноту судового розгляду, оскільки в апеляційній скарзі прокурор стверджував про необґрунтованість відмови суду першої інстанції у допиті свідка ОСОБА_18 .

Також суд апеляційної інстанції, погоджуючись із виправдувальним вироком, безпідставно врахував висновки судів адміністративної і господарської юрисдикції у справах, пов`язаних із укладенням господарських договорів між ФОП ОСОБА_7 і ТОВ «Липинський».

Попри наявність доказів, які доводять винуватість ОСОБА_7 , апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду, яким в результаті неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, безпідставно виправдано ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

У заперечені захисник просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Захисник заперечувала щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Тобто обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у апеляційній скарзі, окрім іншого, просив про повторне дослідження доказів, а саме допитати свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_9 і дослідити письмові докази (акти надання послуг, рахунки на оплату, протоколи тимчасового доступу до речей та документів, договір про надання послуг від 01.08.2017, протоколи огляду документів, письмові відповіді ОСОБА_7 і ТОВ «Липинський»).

Суд апеляційної інстанції розглянув вказане клопотання і не знайшов достатніх підстав для його задоволення, оскільки прокурором не наведено переконливих аргументів, які б давали апеляційному суду підстави вважати, що зазначені докази були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Незгода з оцінкою доказів не є підставою для їх повторного дослідження.

Апеляційний суд зазначив, що усі доводи апеляційної скарги прокурора фактично зводяться до його незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку. Крім цього, апеляційний суд не робив висновків про винуватість ОСОБА_7 й не надавав доказам іншої оцінки, ніж та, що була надана судом першої інстанції. Навпаки, апеляційний суд повністю погодився з висновками місцевого суду, у зв`язку з чим ухвалою від 01.04.2026 залишив виправдувальний вирок без змін.

Таким чином, відмова суду апеляційної інстанції у повторному допиті свідків та дослідженні письмових доказів не суперечить вимогам статей 23, 404 КПК України, а доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України, колегія суддів також убачає безпідставними.

На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про неповноту судового розгляду, про істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й обґрунтовано залишив без задоволення подану апеляційну скаргу, мотивувавши належним чином своє рішення й зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін вирок місцевого суду, обґрунтовано погодився з його висновком про виправдання ОСОБА_7 в зв`язку з недоведеністю того, що ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення, в яких обвинувачувалася.

При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції була достатньо повно надана оцінка показанням ОСОБА_7 , яка зазначала про те, що 01 серпня 2017 року між нею як фізичною особою підприємцем і ТОВ «Липинський» був укладений ексклюзивний договір про надання послуг з продажу квартир й далі додаткова угода до нього.

На виконання умов основного договору, вона користувалась засобами масової інформації, розміщувала рекламу у соціальних мережах, рекламних майданчиках, бордах тощо. В кінці місяця на підставі виконаного обсягу робіт складався відповідний акт наданих послуг. Рішення щодо всіх покупців приймались особисто нею, а не працівниками центру продажу, яких вона також консультувала по усіх клієнтах. Акти вона підписувала та погоджувала із директором товариства. Уся інформація, що була внесена у документи, відповідала дійсності, що виключає факт їх підробки.

Повідомлені нею відомості знайшли своє підтвердження і у показаннях свідків ОСОБА_8 (директора ТОВ «Липинський»), а також ОСОБА_30 (головного бухгалтера товариства), які безпосередньо суду зазначали, що укладений 01 серпня 2017 року між сторонами ексклюзивний догорів був реальним, підписаний від імені товариства директором та ОСОБА_7 , як і всі акти наданих послуг.

У подальшому між ними також була укладена додаткова угода. Відповідно до умов договору останньою вчинялися активні дії, спрямовані на його виконання, пов`язані із продажом житла, зокрема розроблялась реклама, залучались покупці, з ними проводилися перемовини тощо. На підставі виконаного обсягу робіт після складання відповідних актів бухгалтерією здійснювалось нарахування коштів.

Зазначені свідки підтвердили належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе договірних зобов`язань, ствердили про відсутність будь-яких претензій до неї в аспекті виконаної роботи, водночас підтвердивши законність усіх нарахованих та виплачених їй коштів.

Також судом першої інстанції була достатньо повно надана оцінка показанням свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_31 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , які були покупцями об`єктів нерухомості в ТОВ «Липинський».

Фактично усі вони підтвердили, що бачили ОСОБА_7 у центрі продажу квартир, яка консультувала їх, показувала об`єкти нерухомості, супроводжувала укладення договорів до моменту їх державної реєстрації, вчиняла інші дії, пов`язані з наданням послуг, відповідно до умов укладеного договору.

Тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що були взяті до уваги лише показання ОСОБА_7 та директора й головного бухгалтера ТОВ «Липинський», які є зацікавленими особами, є безпідставними.

Також судом першої інстанції було досліджено низку інших письмових доказів, у тому числі договір про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладений між ТОВ «Липинський» в особі директора ОСОБА_8 (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець).

Відповідно до укладеного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок по наданню послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_3 (об`єкт), згідно з якими виконавець зобов`язується, зокрема, здійснювати пошук третіх осіб на об`єкт, проводити переговори з третіми особами виключно в інтересах замовника, здійснювати аналіз попиту та пропозицій й інше.

Розділом № 4 договору визначено винагороду виконавця і порядок розрахунків, згідно з яким з дня підписання замовником і третьою особою основного договору або з дня підписання між виконавцем та замовником акту приймання-передачі наданих за договором послуг виконавець вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, і має беззаперечне право на отримання винагороди; розмір винагороди виконавця за договором становить 5% (п`ять відсотків) від загальної вартості укладених договорів купівлі-продажу майнових прав (т. 1 а.п. 145-146).

З дослідженої у судовому засіданні додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеної 07 серпня цього ж року між ТОВ «Липинський» в особі директора ОСОБА_8 (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець), установлено про погодження сторонами конкретизації того факту, що виконавець додатково приймає на себе зобов`язання по наданню послуг в рамках договору, а саме: у визначенні та погодженні умов договору купівлі-продажу майнових прав; участь в переговорах щодо умов і порядку розрахунків за вказані майнові права; супроводженню підписання основного договору з третіми особами, в тому числі й незалежно від того, чи пошук і залучення покупця відбувалося за прямої участі виконавця, чи ні, в силу ексклюзивних прав виконавця (т. 2 а.п.51).

При цьому апеляційний суд дав належну оцінку факту відсутності оригіналу додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, укладеної 07.08.2017 між ТОВ «Липинський» та ФОП ОСОБА_7 , і вказав, що сам факт відсутності вищезазначеної угоди у папках вилученої у товариства документації є очевидно недостатнім для того, щоб піддавати її дійсність сумніву, відповідно як і надання її копії, а не оригіналу, за умови, що факт укладення такої угоди без будь-яких застережень підтверджується і визнається його сторонами.

Також судом було безпосередньо досліджено копії платіжних доручень, якими підтверджується факт оплати ТОВ «Липинський» послуг, наданих ФОП ОСОБА_7 на виконання умов укладеного між ними 01 серпня 2017 року договору про надання послуг.

Акти наданих послуг підписані як ОСОБА_7 , так і директором ТОВ «Липинський» ОСОБА_8 , що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12 серпня 2019 року (т. 1 а.п. 218-228).

Усі вищеописані та безпосередньо досліджені судом письмові докази містять наявність усіх обов`язкових реквізитів, що дають змогу ідентифікувати сутність виниклих між ОСОБА_7 і ТОВ «Липинський» господарських відносин та свідчать, на думку місцевого суду, про їх реальний характер.

Окрім того, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про проведення технічної експертизи документів.

Як убачається з матеріалів провадження, прокурор подав клопотання про проведення технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів», проведення якої необхідно було доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Своє клопотання прокурор мотивував тим, що виникають обґрунтовані сумніви щодо реальних дат створення документів, а саме актів та рахунків щодо наданих послуг у відносинах між ФОП ОСОБА_7 і ТОВ "Липинський", та сумніви щодо укладення й законність походження додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, що потребує проведення експертної перевірки з питань давності виготовлення вказаного документа. Неможливість проведення такої експертизи раніше обґрунтовано тим, що лише з 14.03.2023 ДНДЕКЦ МВС України розпочав проведення такого роду експертиз (т. 4 а.п. 49-53).

Однак, місцевий суд ухвалою від 03 червня 2025 року відмовив у задоволенні цього клопотання, вказавши, що прокурором не наведено підстав, передбачених ст.242 КПК України, для призначення експертизи у кримінальному провадженні й про неможливість її проведення під час досудового розслідування. Інших підстав, визначених чинним кримінальним процесуальним законом, зокрема положеннями ст. 332 КПК України, для призначення вищевказаної експертизи за ініціативою суду, також не встановлено.

При цьому в судовому засіданні було встановлено, що твердження прокурора про неможливість виконання технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів» до серпня 2023 року є необґрунтованим, оскільки неможливість виконання такої експертизи однією установою не виключає того, що така експертиза могла виконувалась іншими експертними установами. Більше того, згідно з відповіддю на адвокатський запит Київська незалежна судово-експертна установа мала можливість на виконання експертизи абсолютного віку документів з 2006 року

Окрім того, як вказав суд, скерувавши обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 до суду, сторона обвинувачення тим самим визнала зібраний нею обсяг доказів належним та достатнім для доведення її винуватості у пред`явленому їй обвинуваченні перед судом (т. 4 а.п. 64).

Колегія суддів в цілому погоджується з такою позицією судів нижчих інстанції, вбачаючи, що достатньої потреби для проведення такої експертизи не було, зокрема і з огляду на зміст висунутого ОСОБА_7 обвинувачення за ст. 358 КК України у підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів. Адже додаткова угода № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017 не виступала за змістом висунутого ОСОБА_7 обвинувачення предметом вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення.

При цьому за змістом висунутого обвинувачення лише один акт виконаних робіт інкримінувався ОСОБА_7 як підроблений з огляду в тому числі саме на дату його створення у період, коли вона перебувала за кордоном (акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 та рахунок № 1), що було окремо проаналізовано апеляційним судом.

З цього питання апеляційний суд підставно вказав, що згідно з внесеними до акту надання послуг № 1 виправлень, що затверджені підписом директора ТОВ «Липинський» та скріплені печаткою, зазначена у ньому дата «31 серпня 2017 року» (день, у який ОСОБА_7 перебувала за межами країни) є технічною помилкою, а правильною датою визнано 25 серпня 2017 року (т. 2 а.п. 35).

Щодо тверджень прокурора про те, що апеляційний суд не перевірив доводи про неповноту судового розгляду, які полягали в тому, що суд першої інстанції відмовив у допиті свідка ОСОБА_18 , то вони також не вбачаються обґрунтованими.

Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що прокурор у цій скарзі зазначав про те, що судом були відхилені клопотання про допит певних осіб, тобто прокурор не конкретизував факт щодо необґрунтованої відмови у допиті саме свідка ОСОБА_18 (т. 4 а.п. 126).

Окрім того з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом безпосередньо допитувалися свідки сторони обвинувачення й суд не відхиляв клопотання сторони обвинувачення про допит свідків, в тому числі свідка ОСОБА_18 , а навпаки суд першої інстанції відкладав розгляд кримінального провадження для чергового забезпечення прокурором у судове засідання свідків, у тому числі й свідка ОСОБА_18 , що підтверджується звукозаписом судового засідання від 03.06.2025. У наступному судовому засіданні, яке відбулося 05.09.2025, прокурор вказав про неможливість забезпечити явку свідків до суду та зазначив про можливість закінчення судового розгляду та переходу до судових дебатів (т. 4 а.с. 66, 86)

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з позицією місцевого суду про можливість врахування висновків (рішень) судів адміністративної і господарської юрисдикції у справах, пов`язаних із укладенням господарських договорів між ФОП ОСОБА_7 і ТОВ «Липинський».

Зазначене всупереч доводам касаційної скарги прокурора не може становити порушення вимог КПК України, який не містить заборони щодо можливості дослідження судом у якості доказів певних документів, в тому числі й судових рішень, які можуть бути оцінені як докази на загальних підставах.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції вмотивовано спростував доводи апеляційної скарги прокурора, й ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення; фактів неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3