Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №185/9365/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9365/25

Провадження № 2/185/6853/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2165262 від 10 вересня 2024 року в загальному розмірі 25 392 грн, а також судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 10 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в електронній формі укладено договір позики № 2165262. За умовами договору сума позики становила 8 000 грн, строк позики — 30 днів, базова процентна ставка — 1 % на день. Позивач стверджував, що первісний кредитор виконав свій обов`язок з надання коштів, а відповідач належним чином зобов`язання не виконав.

Позивач також посилався на набуття права вимоги до відповідача внаслідок відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу та просив стягнути заявлену заборгованість.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Позивач просив розглядати справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд постановив провести заочний розгляд справи.

Неявка відповідача та неподання ним відзиву самі по собі не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу позову.

Дослідивши надані матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

З наданої копії договору позики № 2165262 від 10 вересня 2024 року вбачається, що документ містить умови про надання відповідачу позики в сумі 8 000 грн на 30 днів, а також умови щодо процентної ставки та порядку повернення коштів.

Водночас наявність тексту договору та погоджених у ньому умов не підтверджує сама по собі фактичного виконання кредитодавцем обов`язку з надання відповідачу грошових коштів. Для вирішення заявленої вимоги істотним є встановлення факту виникнення грошового зобов`язання у заявленому розмірі, зокрема фактичного надання кредитних коштів позичальнику.

Позивач не надав суду платіжної інструкції, банківської виписки, довідки платіжної установи, відомостей еквайрингу чи іншого належного та допустимого доказу, за яким можливо встановити факт перерахування первісним кредитором 8 000 грн саме відповідачу, дату такого перерахування та платіжний реквізит отримувача.

Доданий до матеріалів справи договір містить реквізити та умови, за якими передбачалося надання позики, однак не є доказом здійснення конкретної платіжної операції. Так само розрахунок заборгованості та документи щодо відступлення права вимоги відображають заявлений кредитором облік вимоги, але не замінюють доказу первісного надання коштів відповідачу.

Клопотань про витребування доказів, які могли б підтвердити фактичне перерахування коштів відповідачу, позивач не заявляв.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За частиною сьомою цієї статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім установлених законом випадків.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти. Отже, вимога про повернення кредиту передбачає доведеність факту надання кредитних коштів.

У цій справі позивач не довів належними та достатніми доказами факту надання відповідачу 8 000 грн за договором № 2165262 від 10 вересня 2024 року. Встановлення такого факту лише з тверджень позивача, тексту договору, розрахунку заборгованості та документів про подальше відступлення вимоги означало б ґрунтування висновку суду на припущенні, що прямо суперечить частині шостій статті 81 ЦПК України.

Оскільки не доведено первинної юридично значущої обставини — фактичного надання відповідачу коштів, — відсутні достатні підстави для висновку про існування у відповідача заявленої до стягнення заборгованості. За таких обставин оцінка правильності нарахування окремих складових заявленої суми не може змінити результат розгляду справи.

Документи щодо відступлення права вимоги також не усувають зазначеної доказової недостатності, оскільки до нового кредитора може перейти лише те право вимоги та в тому обсязі, які належали первісному кредитору. Сам факт оформлення передачі вимоги не доводить фактичного надання відповідачу коштів за первісним договором.

Таким чином, позивач не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку доказування підстав заявленої вимоги, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, статтями 514, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", РНОКПП 35625014, вул.Лісова, буд.2 поверх 4, м.Бровари, Київська обл. обл., 07400.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М. М. Перекопський