Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №201/13628/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/13628/26

Провадження №3/201/2624/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Мельниченко С.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП №2 ДРУП №1 ГУНП Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 притягнутого за ч.2 ст. 187 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 04.08.2026 року о 18 годин 00 хвилин, гр. ОСОБА_1 не з`явився на обов`язкову реєстрацію до відділення поліції, чим порушив встановлені відносно нього правила адміністративного нагляду, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 187 КУпАП.

На виконання вимог ст.ст. 268, 277, 277-2 КУпАП, щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання, судом направлено судову повістку на вказану в протоколі про адміністративне правопорушення адресу.

Однак, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судового виклику на вказану у протоколі адресу, до суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При цьому Європейський суд з прав людини у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони повинні вживати заходів для отримання інформації про стан відомого їм судового провадження та з розумною періодичністю цікавитися його перебігом.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у пункті 39 рішення у справі «Kaste and Mathisen v. Norway» (заяви № 18885/04, № 21166/04), відповідно до якої недопущення затягування судового провадження є складовою забезпечення вимоги щодо розгляду справи упродовж розумного строку, гарантованої пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, у пункті 32 рішення у справі «Stoyanov v. Bulgaria» (заява № 39206/07) Європейський суд з прав людини зазначив, що визначальним є те, чи свідчать обставини справи про достатню обізнаність особи щодо можливості реалізації своїх процесуальних прав у межах конкретного провадження та чи може така особа вважатися такою, що відмовилася від права бути присутньою при розгляді справи. За таких обставин неявка належним чином повідомленої особи сама по собі не може бути підставою для безпідставного відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів у справі та з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП, а саме: дії передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення

Так, відповідно до ст. ст. 251 та 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Водночас, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні підтвердження факту того, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності протягом року.

Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 251, 252 КУпАП та положень статті 62 Конституції України, висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях або на недостатньо підтверджених фактичних даних. Усі обставини, які мають значення для встановлення складу адміністративного правопорушення, підлягають належному доказуванню та мають ґрунтуватися виключно на досліджених у судовому засіданні доказах.

Тому, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , притягнутого за ч.2 ст. 187 КУпАП, закрити за відсутності події і складу правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: С.П. Мельниченко