Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №202/5015/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 202/5015/26

Провадження № 2/175/3036/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання - Гусєвої К.В., позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 розірвання договору та повернення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_3 розірвання договору та повернення грошових коштів в сумі 44230 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.05.2026 року між сторонами укладено договір про завдаток, за яким позивач сплатила 1000 дол. США як частину вартості будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Старі Кодаки, СТ «Корона». При укладенні договору про завдаток позивач була поінформована про продаж будинку, однак у подальшому з`ясувалося, що правовстановлюючі документи на будинок відсутні, а предметом продажу є земельна ділянка, на якій він розташований. Оскільки позивач не погоджувалася на придбання земельної ділянки з необхідністю подальшого оформлення права власності на будинок, вважає, що відповідачем порушено домовленість щодо предмета майбутнього договору купівлі-продажу, що є підставою для розірвання договору про завдаток та повернення сплаченої суми.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.05.2026 року позовну заяву передано до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

09.09.2026 року представник відповідача – адвокат Буденко Ю.Ю. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для розірвання договору завдатку. Зазначив, що позивачка була належним чином повідомлена про те, що предметом майбутнього договору купівлі-продажу є саме земельна ділянка, а будинок, розташований на ній, не оформлений та правовстановлюючі документи на нього відсутні. Перед укладенням договору позивачці були надані документи на земельну ділянку, які вона мала можливість перевірити та отримати юридичну консультацію. Попри це, вона добровільно підписала договір та передала 1000 дол. США, а в подальшому у нотаріуса відмовилася від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Вказує, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, а у даному випадку розірвання. З урахуванням того, що саме позивачка відмовилася від виконання умов договору завдатку, підстави для повернення завдатку чи розірвання договору відсутні.

В судовому засіданні позивач вказала, що сам договір про завдаток містить неточності щодо його предмета, що, зокрема, вбачається з пункту 1.1, відповідно до якого предметом договору є земельна ділянка з кадастровим номером №1221486200:01:137:0432, а у пункті 1.3 сума завдатку зараховується в рахунок продажу квартири. З урахуванням наведених обставин просила задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивачка мала можливість ознайомитися з умовами договору та пересвідчитися у їх правильності, однак через власну необачність помилково вважала, що придбає будинок, а не земельну ділянку. З урахуванням доводів викладених у відзиві просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

05.05.2026 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір про завдаток.

Згідно п. 1.1. укладеного договору, покупець передає продавцеві завдаток як частину плати за договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1221486200:01:137:0432, площа (га): 0.048, за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1000 доларів США, що в еквіваленті складає 44000 гривень.

Відповідно до п. 1.3. сума завдатку зараховується у вартість продажу квартири, яка складає 13000 тринадцять тисяч доларів США, що в еквіваленті складає 572000 (п`ятсот сімдесят дві тисячі) гривень, при підписанні договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості.

Пунктом 2.1. договору визначено, що сторони домовились, що ціна продажу земельної ділянки, кадастровий номер 221486200:01:137:0432, площа (га): 0.048, за адресою: АДРЕСА_1 , становить 13000 тринадцять тисяч доларів США, що в еквіваленті складає 572000 гривень.

Згідно пункту 2.2. договору, у разі не укладення договору купівлі-продажу ініціативи продавця, сума завдатку повертається покупцю у розмірі 1000 доларів США. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу або не укладення в термін зазначений в пункті 1.4, сума завдатку продавцем не повертається.

20.05.2026 року ОСОБА_1 направлено претензію про розірвання договору про завдаток та повернення грошових коштів від 05.05.2026 року з вимогою повернути сплачені грошові кошти у розмірі 1000 доларів США.

Вказана претензія була направлена відповідачу шляхом поштового відправлення, що підтверджується описом вкладення цінного листа АТ «Укрпошта» та поштовою накладною №R1900000659334.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

У постанові від 04.08.2021 року в справі № 640/17086/18 Верховний Суд висловив позицію, відповідно до якої ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Як було встановлено матеріалами справи, між сторонами був укладений договір про завдаток, предметом якого була сплата завдатку як частини за договором купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:01:137:0432, площа (га): 0.048, за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов вказаного договору позивачем було сплачено 1000 доларів США відповідачу, таким чином зміст вищевказаного договору свідчить про наявність між сторонами договірних відносин щодо купівлі-продажу в майбутньому.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що була введена відповідачем в оману щодо предмета майбутнього договору купівлі-продажу, оскільки вважала, що набуде у власність житловий будинок, а не земельну ділянку. На думку позивачки, такі дії відповідача свідчать про порушення зобов`язання з його вини.

Суд звертає увагу, що правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

При цьому, з досліджених матеріалів справи, судом не було встановлено порушення умов договору з боку відповідача, оскільки відповідно до пункту 1.1 договору про завдаток, сторони дійшли згоди щодо предмета майбутнього договору купівлі-продажу та розміру завдатку, який позивач сплатила на виконання умов договору.

Щодо тверджень позивачки про розбіжності щодо визначеного в договорі та погодженого між сторонами предмета договору купівлі-продажу суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 року у справі № 904/2073/19 в якій вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

На підставі викладеного суд доходить висновку, що договір про завдаток був належним чином погоджений та укладений між сторонами, що, зокрема, підтверджується сплатою позивачем суми завдатку на рахунок відповідача. Крім того, суд враховує, що факт укладення зазначеного договору сторонами не заперечується.

При цьому суд зауважує на тому, що позивачка як сторона договору, мала вжити всіх необхідних заходів для запобігання можливим негативним наслідкам при його укладенні, зокрема, перевірити його істотні умови, однак цього не зробила, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 розірвання договору та повернення грошових коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ