Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №167/670/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/670/26

Номер провадження 2/167/662/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Позов обґрунтовує тим, що 31 грудня 2021 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Вказує, що син проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні.

Зазначає, що відповідач аліментів на утримання дитини добровільно не сплачує, участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні фактично не бере. Вказує, що відповідач постійно проживає та офіційно працевлаштований на території Республіки Польща за трудовим договором (umowa o pracе) на посаді водія-далекобійника, де отримує регулярний та задокументований дохід. На території України офіційно не працевлаштований та джерел доходу не має.

Вказує, що дитина має особливі потреби та захворювання, що підтверджується висновком ІРЦ № 85333/2024/547553 від 03 вересня 2024 року (порушення мовленнєвого розвитку, яке потребує корекційних занять) та медичними призначеннями від 23 квітня 2026 р року (хвороби шлунково-кишкового тракту, анемія, непереносимість глютену, що потребують безглютенової дієти). Покликається на те, що її щомісячні витрати на лікування, спеціальне харчування, транспорт та розвиток дитини загалом складають орієнтовно 15000 грн (спеціальне харчування - 2 000 грн; лікування та медичні обстеження - 4 000 грн; корекційно-розвивальні заняття - 5 000 грн; транспортні витрати - 2 500 грн; придбання одягу та інші базові потреби - 1 500 грн.

З урахуванням вищенаведеного просить стягувати з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку(доходу), але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття та додатково щомісячно стягувати 10000 грн витрат для здоров`я та розвитку дитини.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Згідно довідки про доставку електронного листа - документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 27 серпня 2026 року по справі № 167/670/26 одержувачу ОСОБА_2 доставлено до електронної скриньки: 27 серпня 2026 року о 12:27:24.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 02 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 30 червня 2026 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час та місце судового засідання розгляд справи відкладено.

Згідно з ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 судом установлено, що 31 грудня 2021 року Рожищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що було зроблено актовий запис № 104.

Відповідно до повного витягу з актового запису/про народження у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , батьками зазначені: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 .

Згідно копії витягів з реєстру територіальної громади Доросинівської територіальної громада № 2025/018414923 від 09 грудня 2025 року, № 2026/006479026 від 23 квітня 2026 року місце проживання позивача ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини , у малолітнього ОСОБА_3 виявлено комплексні порушення розвитку, а саме: мовленнєві та соціоадаптаційні труднощі помірного ступеня, що виражаються у значних проблемах у формуванні усного мовлення, незрілості емоційно-вольової сфери, імпульсивності та емоційній лабільності, а також фізичні, інтелектуальні та навчальні труднощі легкого ступеня, які проявляються у зниженому тонусі нижніх кінцівок, плосковальгусній деформації стоп, мимовільній увазі та швидкій втраті інтересу до занять. У зв`язку з цим дитині рекомендовано систематичні корекційно-розвиткові заняття з логопедом, практичним психологом, дефектологом і вчителем-реабілітологом, а також консультацію фізичного терапевта та реабілітацію стоп.

Індивідуальний навчальний план малолітнього Тімура передбачає психолого-педагогічну адаптацію освітньої програми, супровід асистента вихователя під час інклюзивного навчання та 4 години обов`язкових корекційних занять на тиждень впродовж року (із психологом, логопедом, дефектологом та реабілітологом). План також містить додаткові заняття з арт-терапії та рекомендації щодо використання візуальної підтримки й дотримання режиму дня. Окремо зафіксовано потребу в додатковій діагностиці, оскільки за методикою CASD у дитини виявлено 13 симптомів розладів аутистичного спектру (межовий стан).

Згідно консультації невролога дитячого від 19 березня 2026 року у дитини ОСОБА_4 затримка мовленнєвого розвитку з порушенням вимови звуків. Доброякісні міоклонії сну.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 26 листопада 2025 року у ОСОБА_4 загальний мовний недорозвиток ІІ рівня.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 23 квітня 2026 року у дитини ОСОБА_4 синдром мальабсорбції. Панкреатична недостатність. Рекомендації – безглютенова дієта.

Позивачем ОСОБА_1 за лабораторні дослідження сина ОСОБА_4 було сплачено 19 березня 2026 року грошові кошти в сумі 1044 грн, 15 квітня 2026 року – 2160 грн, 07 квітня 2026 року – 5496 грн, 19 березня 2026 року –930 грн, 24 березня 2026 року – 900 грн, що підтверджується бланками замовлень медичної лабораторії «Ескулаб»

Дитина ОСОБА_4 відвідує корекційні заняття з логопедом ОСОБА_7 , вартість 1 заняття (45 хв.) – 400 грн. За червень 2026 року відвідано 8 занять, за липень 2026 року – 6 занять, за серпень 2026 року – 6 занять. Загальна сума оплати всіх занять становить 8000 грн. Згідно усної домовленості з мамою ОСОБА_1 оплата за вказані заняття буде здійснена у вересні 2026 року. У зв`язку зі складними порушеннями мовлення у дитини (згідно з висновком ІРЦ), окрім передбачених висновком занять, вона потребує додаткових корекційно-розвиткових занять з логопедом із періодичністю 1–2 рази на тиждень.

Дитина ОСОБА_4 відвідує корекційні заняття з психологом ОСОБА_8 , вартість 1 заняття (45 хв.) – 400 грн. За червень 2026 року відвідано 8 занять, загальна вартість 3200 грн, за липень 2026 року – 6 занять загальна вартість 2400 грн, за серпень 2026 року – 6 занять загальна вартість 2400 грн. Загальна сума оплати всіх занять становить 8000 грн. Згідно усної домовленості з мамою ОСОБА_1 оплата за вказані заняття буде здійснена у вересні 2026 року. У зв`язку зі складними порушеннями психічного та мовленнєвого розвитку дитина, окрім передбачених висновком занять, потребує додаткових корекційно-розвиткових занять з психологом із періодичністю 1–2 рази на тиждень.

Відповідно до видаткової накладної № 38577 від 17 липня 2026 року ОСОБА_1 придбано у ФОП ОСОБА_9 товарів, а саме: борошно кукурудзяне без глютену, суміш для млинців 3 злаки+гречка без глютену, кукурудзяні спіральки безглютенові, рисові спіральки, локшина безглютенова, печиво без глютену, локшина рисова безглютенова, борошно «Манка рисова» без глютену на загальну суму 993 грн.

Згідно запису № 302279014/1 від 29 червня 2026 року комунального підприємства «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради ОСОБА_4 з 25 червня 2026 року по 29 червня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом – порушення всмоктування у кишечнику. Целіакія. Отримав медичну допомогу, пройшов лабораторні обстеження крові та сечі.

На підтвердження придбання продуктів харчування та ліків позивач надала рахунок № WC-72937 від 16 серпня на суму 787 грн та фіскальні чеки на загальну суму 9134,07 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо утримання дитини та необхідністю участі батька у додаткових витратах на сина, що викликані його захворюванням.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до норм ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Щодо стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір`ю. Відповідач як батько дитини належним чином не виконує обов`язок щодо утримання свого сина.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані її утримувати до досягнення нею повноліття.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, постійно проживає та офіційно працевлаштований на території Республіки Польща на посаді водія-далекобійника та отримує регулярний дохід, розмір його середньомісячного доходу суду не відомий, інших осіб на утриманні немає.

Доказів іншого сторонами в ході розгляду справи надано не було.

Неповнолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, яка його доглядає, виховує та матеріально утримує.

Враховуючи, що обов`язок утримання дитини є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дитини, суд доходить переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Суд звертає увагу, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо розміру аліментів, суд зазначає, що визначений нею розмір частки заробітку (доходу) батька, а саме: одна четверта його заробітку, який вона просить стягувати з відповідача щомісячно як аліменти на дитину є мінімально визначеним законом розміром аліментів на одну дитину.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, особу відповідача, який є здоровим та працездатним, справедливий баланс кожного з батьків в утриманні дитини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дитини у частці від доходу відповідача в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України стягнення аліментів необхідно розпочати з дня коли позивач звернулася із позовом до суду – 29 травня 2026 року.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Щодо вимоги позивача про відшкодування додаткових витрат.

Позивач окрім вимоги про стягнення аліментів просить додатково щомісячно стягувати з відповідача 10000 грн витрат для здоров`я та розвитку дитини.

На обґрунтування розміру зазначених витрат позивач посилається на наявність у дитини порушення мовленнєвого розвитку, захворювання шлунково-кишкового тракту, непереносимість глютену та анемії, у зв`язку з чим дитина щомісячно потребує спеціального харчування на суму 2000 грн; лікування та медичні обстеження - 4000 грн; корекційно-розвивальні заняття - 5000 грн; транспортні витрати - 2500 грн; придбання одягу та інші базові потреби - 1500 грн.

Відповідно до положень ст. 185 СК України додаткові витрати за своєю правовою природою не є постійними (на відміну від аліментів), а мають індивідуальний, періодичний або одноразовий характер. Виходячи з принципів цивільного судочинства, тягар доказування розміру та необхідності таких витрат покладається виключно на позивача (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

На підтвердження понесених додаткових витрат позивачем надано вартість лабораторних обстежень, довідки щодо відвідування дитиною корекційних занять з логопедом та психологом, а також дві накладні та фіскальні чеки про придбання продуктів харчування та ліків. Проте зазначені документи не є належними та достатніми доказами на підтвердження заявленого щомісячного розміру витрат з огляду на таке.

Щодо витрат на лікування та обстеження у розмірі 4000 грн щомісячно позивачем не конкретизоване, яке саме лікування, лікарські засоби та обстеження дитина потребує щомісячно їх вартість, періодичність та необхідність постійного здійснення таких витрат у заявленому розмірі.

Із наданих позивачем довідок про те, що дитина ОСОБА_4 відвідує корекційні заняття з логопедом та психологом встановлено, що вартість вказаних занять в загальному розмірі становить 16000 грн, однак на момент їх видачі вказана сума позивачем сплачена не була, а лише зазначено про наявність усної домовленості щодо їх оплати у вересні. Отже на момент розгляду справи фактичне понесення позивачем витрат на вказані заняття не підтверджено.

Заявлені транспортні витрати в розмірі 2500 грн щомісячно також не підтверджені належними та допустимими доказами. Не наведено розрахунку на підставі якого визначено саме 2500 грн щомісячних транспортних витрат та не надано доказів фактичного понесення таких витрат.

Витрати на одяг та інші потреби дитини у розмірі 1500 грн за своєю правовою природою є повсякденними витратами на забезпечення її життєдіяльності. Вони повністю охоплюються поняттям утримання дитини (аліментними зобов`язаннями) і не належать до додаткових витрат, викликаних особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України. Крім того, позивачем взагалі не конкретизовано, які саме витрати відносяться до «інших потреб» та не обґрунтовано їх необхідність.

Разом з цим, позивачем не доведено, що порушення мовленнєвого розвитку та захворювання шлунково-кишкового тракту дитини мають сталий чи хронічний характер, який би потребував безперервного фінансування у визначеному розмірі. Вказані порушення та стани можуть суттєво змінюватися залежно від темпів розвитку дитини, терапевтичного ефекту, результатів проведеної корекції чи медикаментозного лікування. Відтак, встановлення позивачем фіксованої суми додаткових витрат на майбутнє є безпідставним, оскільки вона ґрунтується на припущеннях, а не на фактично понесених чи об`єктивно неминучих стабільних витратах.

Крім того, позивачем не конкретизовано період, за який вона просить стягнути зазначені додаткові витрати, та не визначено строку протягом якого відповідач повинен сплачувати 10000 грн щомісячно. Стягнення додаткових витрат у твердій сумі на майбутнє без визначення строків суперечить суті ст. 185 СК України.

За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат на дитину щомісячно необхідно відмовити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При подачі позову позивачем заявлено дві позовні вимоги про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Оскільки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову позивач від сплати судового збору звільнена, а у задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину відмовлено, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 21 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай