Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №161/16969/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16969/24

Провадження № 2/161/2174/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Денис О.Ю.,

представника позивача – адвоката Костової Н.З.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Матвіїва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в залі суду у місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» до ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В :

26 вересня 2024 ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: визнати недійсним договір купівлі –продажу транспортного засобу №26794/07/2024 від 26.07.2024 року, укладений між ТОВ «НОВУС -Н» та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №26795/07/2024 від 26 липня 2024 року, укладений між ТОВ «НОВУС -Н» та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне: ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» (надалі ТОВ «КТВ») на підставі Свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу від 11.11.2016 р. та від 14.02.2017 р. було власником транспортних засобів: легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 (далі автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT) та легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 (далі автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT).

Автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT було придбано на підставі Договору купівлі продажу №010217/01 від 01.02.2017 р., укладеного з ТОВ «Автоальянс-Захід», за ціною 890 000,00 грн., в тому числі ПДВ 148 333,33 грн. Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT було придбано на підставі Договору купівлі продажу автомобіля №919388/12 від 01.11.2016 р., укладеного з ТОВ «Автоцентр Захід», за ціною 1 235 989,00 грн., в тому числі ПДВ 205 997,95 грн.

Обидва транспортні засоби з моменту їх набуття у власність перебували на балансі ТОВ «КТВ».

Станом на 25.07.2024 р. балансова вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT становила 741 666,67 грн., автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1 029 990,83 грн.

З 06.09.2024 року директором ТОВ «КТВ» призначено ОСОБА_3 , який, приступивши до виконання обов`язків, з`ясував, що вказані транспортні засоби зняті з балансу ТОВ «КТВ» у зв`язку із їх відчуженням за договорами купівлі-продажу колишньому директору товариства ОСОБА_2 , якого було звільнено із займаної посади за власним бажанням з 05.09.2024 р. на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «КТВ» від 05.09.2024 р.

Зокрема, було встановлено, що 01.07.2024 року колишній директор ТОВ «КТВ» ОСОБА_2 без будь-яких економічно обґрунтованих підстав з власної ініціативи видав наказ №22-БО, згідно якого наказав здійснити продаж наведених вище транспортних засобів.

В подальшому, між ТОВ «КТВ» в особі ОСОБА_4 , як Комітентом, та ТОВ «Новус Н», як Комісіонером, було укладено договір комісії №2626794/07/2024 від 25.07.2024 р., згідно якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату здійснити продаж автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT за ціною не нижче 85000,00 грн., а також договір комісії №26795/07/2024 від 25.07.2024 р., згідно якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату здійснити продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT за ціною не нижче 65000,00 грн.

Разом з тим, із змісту зазначених договорів не можливо встановити, на підставі якого документу особа, яка підписала цей договір, - ОСОБА_4 , діяла від імені Товариства та підписувала договори комісії.

У зв`язку із цим до ТОВ «Новус-Н» надіслано відповідний адвокатський запит з проханням надати копію такого документу, однак на дату подання цього позову відповіді від ТОВ «Новус-Н» не отримано.

26.07.2024 р. між ТОВ «Новус-Н» та ОСОБА_2 укладено два договори купівлі-продажу транспортного засобу №26794/07/2024 та №26795/07/2024, відповідно до яких ОСОБА_2 набув у власність автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 85000,00 грн., та автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , за ціною 65000,00 грн.

Згідно інформації, наданої Головним сервісним центром МВС, перереєстрацію на нового власника легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 проведено 26.07.2024 р.; перереєстрацію автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 проведено 27.07.2024 р.

Внаслідок вищевказаних дій, колишній директор товариства Пиріг Р.Б., використовуючи свої повноваження діяти від імені цього товариства, представляти його інтереси без довіреності та видавати довіреності, фактично вчинив правочини в свою користь та всупереч інтересам ТОВ «КТВ», за результатами яких відчужив належні товариству транспортні засоби собі за ціною значно нижчою, як від балансової вартості, так і ринкової вартості, спричинивши товариству значні збитки, при цьому жодним чином не узгодивши такі дії з учасниками товариства.

Так, станом на дату продажу автомобілів балансова вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2016 року випуску, становила 741666,67 грн., балансова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, – 1029990,83 грн.

На ринку вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску з аналогічними характеристиками коливається в районі 19000 - 30000 доларів США, що еквівалентно 782 800 - 1 236 000 грн. за курсом НБУ на дату перереєстрації. Вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2016 року випуску коливається в районі 12000 – 22000 доларів США, що еквівалентно 494400 грн. - 906400 грн. за курсом НБУ на дату перереєстрації.

При цьому, посилаються на те, шо ОСОБА_2 , будучи директором ТОВ «КТВ», не міг не усвідомлювати та не розуміти, що купівля ним належних товариству транспортних засобів за ціною, що в рази нижче балансової та ринкової вартості, завдає збитків ТОВ «КТВ» і не відповідає інтересам юридичної особи.

Вчиняючи такі правочини ОСОБА_2 діяв умисно, переслідуючи виключно власну вигоду, яка полягала в заволодінні майном товариства за неймовірно низькою ціною. На наявність умислу в його діях вказує, зокрема і те, що на момент видачі наказу про продаж транспортних засобів та укладення спірних правочинів йому було достеменно відомо, що на 30.07.2024 року були призначені загальні збори учасників ТОВ «КТВ», де планувалось заслухати звіт директора про діяльність товариства.

Припускають, що, ОСОБА_2 , розуміючи негативну оцінку своєї діяльності та можливе подальше звільнення, поспішав завершити відчуження собі транспортних засобів, що належали товариству до дати проведення цих зборів.

30.07.2024 року збори не відбулись у зв`язку із відсутністю кворуму та були перенесені на 05.09.2024 р., а 09.08.2024 року ОСОБА_2 написав заяву до загальних зборів учасників ТОВ «КТВ» про звільнення його за власним бажанням.

Посилаються на те, що директор підприємства повинен уникати конфлікту інтересів, що включає в себе уникнення ним таких ситуацій, де має місце потенційна або реальна суперечність між приватним інтересом такої особи та виконанням повноважень керівника підприємства, в інтересах якого має діяти особа.

На підставі рішення зборів власників ТОВ «КТВ» від 01.11.2016 р., що оформлено протоколом №10 від 01.11.2016 р., ОСОБА_2 з 02.11.2016 р. призначено директором товариства.

Відповідно до п. 4.30 Статуту ТОВ «КТВ», в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваних правочинів, директор товариства, зокрема, діє від його імені без довіреності, представляє товариство перед третіми особами, від імені товариства укладає правочини відповідно до чинного законодавства, з врахуванням обмежень, встановлених цим Статутом, видає доручення на укладення таких правочинів від імені товариства, приймає рішення по всіх інших питаннях діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Отже, з моменту призначення ОСОБА_2 директором ТОВ «КТВ», йому надано повноваження представництва товариства на підставі акту органу юридичної особи.

Зазначають, що вчинення представником правочину щодо самого себе, або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, та у своїх власних інтересах, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 у справі № 401/2995/16-ц, від 10.11.2021 у справі № 757/50762/18-ц, від 06 липня 2022 року по справі №909/276/21.

При цьому, той факт, що оспорювані договори купівлі-продажу транспортних засобів укладались між ТОВ «Новус-Н», який є комісіонером та діяв на підставі договорів комісії, та ОСОБА_2 , як покупцем, не може братись до уваги, як обставина, що легітимізувала дії представника і виключає можливість застосування частини 3 статті 238 ЦК України, адже, словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що представник не лише не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє щодо себе особисто, тобто бути стороною цього правочину, але й іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя.

Згідно договорів комісії №2626794/07/2024 та №2626794/07/2024 від 25.07.2024 р. ТОВ «Новус-Н» зобов`язалось за дорученням ТОВ «КТВ» за комісійну плату вчинити від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу належних ТОВ «КТВ» транспортних засобів.

В свою чергу, саме ОСОБА_2 на момент укладення договорів комісії був директором ТОВ «КТВ» та єдиною особою, яка мала повноваження від імені товариства укладати правочини, а також видавати доручення на їх укладення.

Укладаючи договори купівлі-продажу транспортних засобів на стороні покупця, ОСОБА_2 не міг не розуміти, що купує їх в ТОВ «КТВ», за дорученням якого і діє ТОВ «Новус-Н», а надання таких повноважень ТОВ «Новус-Н» зумовлено його безпосередніми діями та рішеннями, з використанням повноважень, визначених Статутом ТОВ «КТВ».

Отже, та обставина, що ОСОБА_2 , передоручав виконання частини своїх повноважень іншим особам, в тому числі ТОВ «Новус-Н», якому було доручено продати автомобілі, враховуючи кінцевий результат – набуття ним у власність майна, яке належало ТОВ «КТВ», не може вказувати на легітимізацію таких дій представника юридичної особи.

В даному випадку, вчиняючи правочини, які передбачали передоручення його повноважень іншим особам, та не повідомивши про це довірителя, ОСОБА_2 мав на меті набуття у власність спірного майна, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах ТОВ «КТВ», а в своїх власних інтересах, так як внаслідок даних правочинів він набув права власності на майно, яке належало довірителю, чим порушив права позивача. Тому, вважають, що Договір, укладений за таких умов, підлягає визнанню недійсним у зв`язку з порушення норм ст. 238 ЦК України.

Отже, посилаються на те, що ОСОБА_2 «вжив право на зло», оскільки цивільно правовий інструментарій (договір купівлі-продажу) використаний ним у власних інтересах та зумовив для позивача настання негативних наслідків.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). За таких обставин, ефективним способом захисту свого порушеного права позивач вважає відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме застосування процедури реституції шляхом повернення транспортних засобів до ТОВ «КТВ», що передбачено п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та є ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

З посиланням на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 53 Том 1).

29.10.2024 року на адресу суду від представника ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ»- Костової Н.З. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у ТОВ «Новус-Н» документи, на підставі яких підтверджувались повноваження особи, що підписала договори комісії №2626794/07/2024 та №26795/07/2024 від 25.07.2024 р. ОСОБА_4 , діяти від імені ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» та укладати подібні договори комісії від імені цього Товариства (а.с.73-74 Том 1).

18 листопада 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Матвіїва В.М. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 84-89 Том 1), з якого вбачається, що ОСОБА_2 не визнає позовних вимог і заперечує наведені позивачем обставини щодо вчинення правочину на свою користь, заподіяння збитків, використання «права на зло» тощо, та, відповідно, заперечує правові підставі позову, з підстав викладених у відзиві.

Так, відповідач заперечуєтвердження позивача про вчинення ним, ОСОБА_2 , правочину на свою користь, реалізацію транспортних засобів нижче балансової та ринкової вартості, спричинення збитків і не узгодження дій з учасниками товариства.

Зазначає, що реалізація транспортних засобів відбувалася через комісіонера в спосіб, який був покликаний залучити максимальну кількість зацікавлених осіб-покупців. Цієї мети було досягнуто, що підтверджується як змістом договорів комісії №26794/07/2024 від 25.07.2024 і №26795/07/2024 від 25.07.2024, так і звітами комісіонера про виконання договорів, які надало ТОВ «НОВУС-Н».

Зокрема: у Звіті №1 (відомості про хід виконання договору комісії №26794/07/2024 від 25.07.2024) ТОВ «НОВУС-Н» повідомило ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ»: було вивчено ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT; було поширено відомості в мережі Інтернет, на автомобільному ринку тощо; інтерес до придбання автомобіля виявили кілька осіб; після проведених оглядів автомобіля та одержання відомостей, що автомобіль у стані після ДТП, для підписання договору купівлі-продажу з`явилася одна особа ОСОБА_2 . Інші особи не з`явилися. Вищої ціни не запропонували.

У Звіті №2 (відомості про хід виконання договору комісії №26795/07/2024 від 25.07.2024) ТОВ «НОВУС-Н» повідомило ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ»: було вивчено ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT; поширено відомості в мережі Інтернет, на автомобільному ринку тощо; інтерес до придбання автомобіля виявили кілька осіб; Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.11.2024 3 - реальний інтерес виявила одна особа – ОСОБА_2 , який прибув для підписання договору. Осіб, які б запропонували вищу ціну, залучити не вдалося.

Вищенаведене спростовує твердження позивача про вчинення ОСОБА_2 правочину «в свою користь» і демонструє, що реалізація відбувалася публічно та відкрито, автомобілями цікавилися інші особи, які мали реальну можливість їх придбати.

На момент реалізації, транспортні засоби VOLKSWAGEN PASSAT і MITSUBISHI PAJERO SPORT мали нульову залишкову вартість. Сума нарахованої амортизації (зносу) дорівнювала сумі їх придбання та становила: на MITSUBISHI PAJERO SPORT за період від дати взяття на баланс до дати відчуження 741 666,67 грн, на VOLKSWAGEN PASSAT – 1 029 990,83 грн.

Позивачем самостійно зазначено ціну придбання цих автомобілів та надано копії договорів купівлі-продажу з, яких вбачається: договір №010217/01 від 01.02.2017 про купівлю MITSUBISHI PAJERO SPORT за ціною 890 000,00 грн., в тому числі ПДВ (ціна без ПДВ 741 666,67 грн.); договір №919388/12 від 01.11.2016 про купівлю VOLKSWAGEN PASSAT за ціною 1 235 989,00 грн., в тому числі ПДВ (ціна без ПДВ 1 029 990,83 грн.).

26.07.2024 транспортні засоби були реалізовані за ринковою вартістю, яка визначена на підставі звітів про оцінку колісних транспортних засобів:

Згідно звіту №102-01/07 від 24.07.2024 ринкова вартість VOLKSWAGEN PASSAT станом на 24.07.2024 становила 63 924,00 грн. з ПДВ. Реалізація відбулася за 65 000,00 грн., що вище визначеної ринкової вартості.

Згідно звіту №102-01/08 від 24.07.2024 ринкова вартість MITSUBISHI PAJERO SPORT станом на 24.07.2024 становила 83 745,00 грн. з ПДВ. Реалізація відбулася за 85 000,00 грн., що вище визначеної ринкової вартості.

Додатково посилаються на те, що автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT був істотно пошкоджений у ДТП, яка трапилася 18.12.2018.

Окрім цього посилаються на те, що до позову додано копію статуту ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», в якому відсутні обмеження повноважень керівника на самостійне прийняття рішення про відчуження транспортних засобів, тим паче, коли вони амортизовані на 100%, а термін їх експлуатації перевищив 7 років. Позивач визнає, що керівник не мав обмежень (див. останній абзац на сторінці 4 позову). Відтак, ОСОБА_2 не мав обов`язку погоджувати з учасниками товариства рішення про реалізацію транспортних засобів і договори комісії.

Також, посилаються на визнання позивачем даних обставин, оскільки ними не вказано в позові про перевищення повноважень керівником товариства.

У свою чергу, згідно пункту 1.6 договорів комісії, договір, відповідно до якого комісіонер продає третім особам транспортний засіб, не підлягає узгодженню та візуванню комітентом.

Позивачем не наведено аргументів, не надано належних і допустимих доказів щодо того, що реалізація автомобілів суперечить інтересам товариства. Застосування наведеного в позові правового висновку, що «на довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору», «укладення не в інтересах довірителя презюмується» в даному випадку неможливе. Відсутність факту вчинення правочину ОСОБА_2 у своїх інтересах, унеможливлює застосування такої презумпції. В протилежному випадку відбудеться порушення правового порядку.

Так, ОСОБА_2 стверджує, що інтересам позивача жодної шкоди не заподіяно. Зокрема: після реалізації повністю амортизованих транспортних засобів, на балансі позивача залишилося ще три нових автомобілі: Logan 46 L. 1,5 D, МТ, білий, 2019 р. в.; Logan Zen 1,5 D, МТ5, коричневий, 2021 р. в.; Mercedes-AMG GLE 53 4 MATIC+Coupe, які в повній мірі забезпечують потреби позивача та персоналу; реалізація повністю амортизованих транспортних засобів з нульовою залишковою вартістю принесла позивачу дохід у розмірі 150 000,00 грн.

Також, посилаються на те, що не відповідає дійсності твердження позивача, що балансова вартість транспортних засобів станом на 25.07.2024 становила: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, який придбаний 01.11.2016, - 1 029 990,83 грн., автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT, який придбаний 01.02.2017, – 741 666,67 грн., оскільки не може об`єктивно балансова вартість бути такою ж як первісна через 7 років експлуатації.

Вище зазначено, що на момент реалізації транспортні засоби VOLKSWAGEN PASSAT і MITSUBISHI PAJERO SPORT мали нульову залишкову вартість. Це підтверджується сукупністю таких доказів: 1) Фінансовою звітністю малого підприємства за перше півріччя 2024 року (Форма №1-м і Форма №2-м позивача; 2) Податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2024 року з додатками позивача; 3) Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 13 за другий квартал 2024 року; 4) Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 за перше півріччя 2024 року. Аналіз окремих відомостей з цих документів дозволяє впевнитися, що спірні транспортні засоби були повністю амортизовані на дату їх реалізації. Зокрема: у рядку 1012 «знос» і в колонці «На кінець звітного періоду» Балансу на 30.06.2024 Форма №1-м обліковується загальна сума зносу (амортизації необоротних активів) за весь період діяльності позивача станом на 30.06.2024. Вона становила 14 423,5 тис. грн. (заокруглено за правилами заповнення звітності). Ця сума підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 13 за другий квартал 2024 року. Сума рядків 131 (12 980 170,12 грн.) і 132 (1 443 365,22 грн.) цієї ОБВ дає результат 14 423 535,34 грн., який відповідає сумі, що зазначена в рядку 1012 Балансу та свідчить про коректне та об`єктивне відображення реальних показників. Дані з рядка 133 ОСВ по рахунку 13 (сума 12 600,00 грн.) не беруться до уваги в даному випадку, оскільки це вартість нематеріальних активів (в даному випадку це програмний комплекс «1:С Бухгалтерія»). Оборотно-сальдова відомість по рахунку 131 за другий квартал 2024 року є складовою ОСВ по рахунку 13 за другий квартал 2024 року та деталізує відомості щодо амортизації по кожному основному засобу, в тому числі по транспортних засобах.

З ОСВ по рахунку 131 чітко видно, що транспортні засоби VOLKSWAGEN PASSAT і MITSUBISHI PAJERO SPORT мали нульову вартість, а сума зносу за перше півріччя 2024 року становила 1 430 708,00 грн. Ця ж сума відображена в додатках до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств. А саме, в колонці 5 додатку АМ зазначено суму 1 430 708,00 грн. і в рядку 1.1.1 додатку РІ також зазначено таку суму 1 430 708,00 грн. Все наведене в сукупності свідчить про коректне відображення відомостей про повний знос транспортних засобів на момент їх реалізації.

Отже, на думку відповідача, додана до позову копія довідки про балансову вартість від 24.09.2024 №574 містить недостовірні відомості, та, відповідно до ч. 11 ст. 83 ЦПК України, ОСОБА_2 заявляє, що копія довідки від 24.09.2024 №574 викликає сумнів з приводу її достовірності та містить ознаки завідомо підробленого офіційного документа.

Окрім цього, зазначають, що не відповідає дійсності викладене в позові щодо наявності в ОСОБА_2 певного умислу; мети власної вигоди, яка полягала на заволодіння майном товариства та поспіху із завершенням відчуження собі транспортних засобів до дати проведення зборів.

Такі твердження позивача суб`єктивні та заангажовані, які не відповідають дійсності, побудовані на припущеннях.

ОСОБА_2 категорично заперечує ці та подібні висновки і твердження, оскільки з доданої до позову копії протоколу №1/9 від 05.09.2024 загальних зборів учасників ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» вбачається, що заслуховувався звіт ОСОБА_2 за 2022-24 роки. У присутніх на зборах не було запитань чи зауважень до ОСОБА_2 за період його діяльності на посаді директора ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ». На момент проведення зборів 05.09.2024 транспортні засоби були відчужені, про що було достеменно відомо учасникам товариства. Попри те, жоден з учасників не поставив до ОСОБА_2 запитань щодо рішення про відчуження автомобілів і не заявив, що таке відчуження вчинене на шкоду товариству чи в інтересах керівника.

Отже, позивачем не наведено аргументів, не надано належних і допустимих доказів що ОСОБА_2 діяв «у своїх інтересах». Відчужені автомобілі міг придбати будь-хто зацікавлений. Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 створював іншим особам будь-які перешкоди у придбанні автомобілів та/або, що діяв на користь таких інших осіб. ОСОБА_2 , як керівник, прийняв раціональне рішення про відчуження зношених і повністю амортизованих транспортних засобів за ринковою оціночною вартістю. Таке рішення принесло товариству дохід у розмірі 150 000,00 грн. Це свідчить про відсутність підстав для застосування норми ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Враховуючи викладене, просить відмовити ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» в задоволенні позову.

26.11.2024 року на адресу суду від представника ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» - Костової Н.З. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої заперечуються твердження відповідача про те, що ним, як представником ТОВ «КТВ», не вчинявся правочин в свою користь, оскільки реалізація транспортних засобів здійснювалась через комісіонера в спосіб, який був покликаний залучити максимальну кількість можливих осіб – покупців.

Так, укладаючи відповідні правочини щодо реалізації майна комітента, комісіонер, хоч і діє від власного імені, але за дорученням комітента. Згідно договорів комісії №2626794/07/2024 та №2626794/07/2024 від 25.07.2024 р. ТОВ «Новус-Н» зобов`язалось за дорученням ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» за комісійну плату вчинити від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу належних ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» транспортних засобів. В свою чергу, саме ОСОБА_2 на момент укладення договорів комісії був директором ТОВ «КТВ» та єдиною особою, яка мала повноваження від імені товариства укладати правочини, а також видавати доручення на їх укладення.

Укладаючи договори купівлі-продажу транспортних засобів на стороні покупця, ОСОБА_2 не міг не розуміти, що купує їх в ТОВ «КТВ», за дорученням якого і діє ТОВ «Новус-Н», а надання таких повноважень ТОВ «Новус-Н» зумовлено його безпосередніми діями та рішеннями, з використанням повноважень, визначених Статутом ТОВ «КТВ», а саме: видачею ним 01.07.2024 року наказу №22-БО про продаж транспортних засобів; зверненням його, як представником ТОВ «КТВ», до ФОП ОСОБА_5 про проведення оцінки транспортних засобів та подальше використання таких звітів про оцінку для продажу транспортних засобів; ймовірною видачею ним довіреності чи іншого документи на уповноваження іншої особи ( ОСОБА_4 ) укласти договори комісії для продажу транспортних засобів ТОВ «Новус-Н» (якщо ж такі документи ним не видавалась, то він не міг не знати при укладенні договорів купівлі - продажу про відсутність повноважень в ТОВ «Новус-Н» на продаж автомобілів, а відтак, як директор ТОВ «КТВ», не міг не розуміти, що таке відчуження майна відбувається всупереч вимогам ст. 203 ЦК України та по суті є незаконним заволодінням майном юридичної особи).

Наведені обставини вказують, що вчиняючи правочини, які передбачали передоручення повноважень відповідача, як директора ТОВ «КТВ», іншим особам, враховуючи результат – набуття ним у власність транспортних засобів, що належали ТОВ «КТВ», Пиріг Р. Б. переслідував особисту мету, діяв не в інтересах ТОВ «КТВ», а в своїх власних інтересах. Договір, укладений за таких умов підлягає визнанню недійсним у зв`язку з порушення норм ст. 238 ЦК України.

В свою чергу, критично слід оцінювати твердження відповідача про продаж майна ТОВ «КТВ» через комісіонера у спосіб, який був покликаний залучити максимальну кількість можливих покупців, і придбання ним транспортних засобів у зв`язку із відсутністю покупців, які б запропонували більшу ціну.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано фотокопії Звітів комісіонера №1 та №2, при цьому, відповідач зазначає, що їх оригінали знаходяться у позивача. Однак дана інформація не відповідає дійсності, оскільки оригінали таких звітів у ТОВ «КТВ» відсутні, про існування таких документів позивач дізнався лише отримавши відзив на позовну заяву.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що такі документи дійсно надавались ТОВ «КТВ» після укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, що викликає обґрунтовані сумніви в достовірності таких письмових доказів.

Крім цього, вказівка в таких звітах на нібито поширення відомостей в мережі Інтернет, на автомобільному ринку тощо, що могло б свідчити про реальний пошук покупців, не відповідає дійсності. У звітах не зазначено конкретних відомостей про інформаційні ресурси, на яких би поширювалась інформація про продаж автомобілів. Не надано таких доказів і відповідачем. А з огляду на те, що договори купівлі продажу транспортних засобів були укладені на наступний день після укладення договорів комісії, є очевидним, що реального та ефективного пошуку покупців комісіонером не здійснювалось.

З огляду на наведене, позивач просить суд не брати до уваги наданих відповідачем фотокопій Звітів комісіонера №1 та №2, як неналежних та недостовірних доказів.

Окрім цього, звертають увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на Звіти про оцінку транспортних засобів, виконаних ФОП ОСОБА_5 , якими, нібито, підтверджено ринкову вартість транспортних засобів, за якою він і придбав автомобілі. Разом з тим, правове регулювання проведення оцінки майна визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно ст. 3 цього Закону, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Статтею 22 цього Закону визначено, що Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб`єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати. У Державному реєстрі суб`єктів оціночної діяльності зазначається інформація про суб`єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дата їх видачі, напрями оцінки майна, які зазначені у сертифікаті, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб`єкта, основна інформація про склад оцінювачів суб`єкта та їх кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практичної діяльності з оцінки майна. Однак, у вказаному реєстрі, який оприлюднено на офіційному сайті ФДМУ (www.spfu.gov.ua), інформація про такого суб`єкта оціночної діяльності, як ФОП ОСОБА_5 – відсутня.

На адвокатський запит до ФДМУ щодо зазначеного суб`єкта оціночної діяльності, повідомлено, що наказом Фонду від 27.10.2023 р. №1922 анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий ФОП ОСОБА_5 від 17.07.2023 №398/2023 на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (у зв`язку із наявністю порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, які призвели до визнання неякісною оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності). Також повідомлено, що станом на 24.07.2024 р. (дату складення Звітів про оцінку транспортних засобів, наданих відповідачем) суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 не мала чинного сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, а отже не мала права проводити практичну діяльність з оцінки майна.

У зв`язку із наведеним, позивач просив суд не брати до уваги дані докази, як недопустимі.

Також, звертають увагу суду на те, що виготовлення відверто сфальсифікованих Звітів про оцінку транспортних засобів особою, яка не мала на це права, було проведено за зверненням саме ОСОБА_2 (на це вказано в самих Звітах про оцінку, до яких також долучено Наказ про призначення ОСОБА_2 від 01.11.2016 «Про зміну керівника» та виписку з ЄДР).

Отже, використання відповідачем в подальшому таких звітів для купівлі автомобілів, лише в чергове підтверджує те, що відповідач Пиріг Р.Б. діяв виключно в своїх інтересах, а не в інтересах ТОВ «КТВ».

Щодо доводів відповідача, які стосуються нульової балансової вартості транспортних засобів звертають увагу на наступне: балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Разом з тим, залишкова вартість основного засобу, не є справедливою вартістю, тобто сумою, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату. Якщо залишкова вартість суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу – здійснюється або його переоцінка, або продаж за сумою очікуваного відшкодування, якщо прийнято рішення про продаж такого активу. Справедлива вартість для продажу основного засобу може визначатись підприємством, зокрема, на підставі проведеної оцінки майна у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

В даному випадку продаж транспортних засобів, що належали ТОВ «КТВ» здійснено за ціною, що є значно нижче дійсної (ринкової) вартості, до того ж за ціною, визначеною згідно сфальсифікованих звітів про оцінку майна, про що зазначено вище. При цьому, саме в компетенції відповідача ОСОБА_2 перебувало питання визначення справедливої вартості основних засобів, та рішення про їх продаж. Тому в межах даної справи не має суттєвого значення залишкова вартість, що обліковувалась на балансі ТОВ «КТВ».

Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (а.с.138-140 Том 1).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» (43020, Україна, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок, 11, офіс, 311) документи, на підставі якого/яких підтверджувались повноваження особи, що підписала Договори комісії №2626794/07/2024 та №26795/07/2024 від 25.07.2024 р. – Пасічник О. О., діяти від імені ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» та укладати подібні договори комісії від імені цього Товариства (а.с.232-233 Том 1).

06 лютого 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Матвіїва В.М. надійшло клопотання про витребування доказів та долучення до справи доказів відповідача. А саме, просить витребувати у ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ»: 1) Відомості та пояснення щодо реального змісту та суті словосполучення «створення нової (чистої) бази даних» на базі програмного продукту 1С:Підприємство8.УТП і яким чином це зумовило включення неправдивих відомостей у довідку від 24.09.2024 №574 щодо балансової (залишкової) вартості двох Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2025 3 транспортних засобів. 2) Відомості та підтверджуючі документи щодо суб`єкта, який станом на 01.01.2024 надав послуги для ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» по заміні програмного продукту ведення бухгалтерського обліку 1С:Підприємство8.УТП покращеної версії (належно засвідчені копії договору на обслуговування програмного продукту; акти приймання-передачі наданих послуг щодо заміни програмного продукту ведення бухгалтерського обліку, створення на базі основного програмного продукту (ліцензійний №801003752) нової (чистої) бази даних із перенесенням залишків бухгалтерського обліку тощо; розрахункових документів про оплату наданих послуг). 3) Оригінал виданої ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» довідки від 24.09.2024 №574, копія якої подана з позовною заявою (а.с.1-2, том 2).

06.03.2025 року від представника ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» - Костової Н.З. надійшло заперечення на клопотання (заяву), в обґрунтування якого зазначено про те, що із змісту клопотання не вбачається, які ж саме докази просить витребувати у позивача представник відповідача. Фактично у клопотанні викладена вимога до позивача надати пояснення щодо обставин, які відповідач вважає важливими для розгляду даної справи. Однак, пояснення сторони не є доказом в розумінні норм ЦПК України.

Крім цього, предметом доказування в межах даної справи є обставини, що стосуються укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Натомість відповідач у своєму клопотанні просить витребувати у позивача документи, які безпосередньо не стосуються предмету доказування та обставин даної справи, які мають значення для її вирішення, а пов`язані з обставинами видачі довідки від 24.09.2024 №574, помилковість якої визнана позивачем. При цьому, відповідач жодним чином не пояснює, яким чином встановлення обставин видачі помилкової довідки про балансову вартість від 24.09.2024 №574, яку сам позивач спростував наданням суду уточнюючої довідки та підтвердив нульову залишкову вартість транспортних засобів, повинно вплинути на розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.

В контексті наведеного вище, безпідставним є і витребування оригіналу довідки від 24.09.2024 №574, адже позивач не посилається на вказану довідку, як доказ обставин справи, оскільки подав суду уточнюючу довідку та пояснення щодо помилковості попередньої. Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів відповідача щодо необхідності витребування вищезазначених доказів з урахуванням відсутності зв`язку між доказами, які просить витребувати відповідач, і предметом позову, клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає до задоволення, оскільки вказані у клопотанні докази не відноситься до предмету доказування в межах даної справи. Враховуючи усе вищенаведене, та те, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 05.02.2025 р. просить відмовити (а.с.20, том 2).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» додаткові докази (а.с.40 том 2) .

05 червня 2025 року на адресу суду від представника ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» - Костової Н.З. надійшло клопотання про призначення експертизи, в обґрунтування якого зазначено, що, враховуючи підстави та предмет позову, з огляду на позиції сторін у цій справі, встановлення дійсної ринкової вартості транспортних засобів матиме значення для об`єктивного вирішення судом даної справи. Для встановлення дійсної ринкової вартості автомобілів на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, необхідне проведення експертного дослідження особою, яка має спеціальні знання у відповідній галузі. Оплату такого дослідження позивач гарантує. Враховуючи вищевикладене, просить призначити у даній справі судову транспортно-товарознавчу експертизу (а.с.74, том.2).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2025 року клопотання представника ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» - Костової Н.З. задоволено. Призначено у цивільній справі за позовом ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» до ОСОБА_2 , ТОВ «НОВУС-Н» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54 (а.с.82-84, том 2).

04 листопада 2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 27.10.2025 року № 3947-Е (а.с. 182-195 Том 2).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2025 року поновлено провадження у справі (а.с. 196 Том 2).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 214-216 Том 2).

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві, надала пояснення, аналогічні викладеному в обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив. Просила не брати до уваги звіти про оцінку транспортних засобів, виконаних ФОП ОСОБА_5 , а також Звіти комісіонера № 1 та № 2, як неналежні та недостовірні докази. Натомість, просила врахувати висновок експерта від 27.10.2025 року № 3947-Е щодо визначення ринкової вартості транспортних засобів MITSUBISHI PAJERO SPORT і VOLKSWAGEN PASSAT: 656 280,00 грн. та 755 023,00 грн. відповідно.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Матвіїв В.М., підтримав позицію відповідача ОСОБА_2 , викладену в відзиві на позову заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Окрім цього, просив суд не брати до уваги висновок експерта від 27.10.2025 року № 3947-Е як недопустимий доказ, оскільки, з огляду на порушення порядку вирішення клопотання експерта про організацію виконання експертизи, яке надійшло до суду 11.09.2025 року, експертиза була проведена без фактичного огляду транспортних засобів, без надання відповідачем ОСОБА_2 додаткових вихідних даних та без отримання погодження з боку відповідача виконувати експертизу не за результатами експертного обстеження автомобілів, а за наявними в справі матеріалами, а в разі недостатності таких, виконати експертизу, виходячи з даних, які можливо визначити з ідентифікаційних номерів автомобілів. Отже, в основу експертизи були покладені недостовірні відомості. Окрім цього, посилався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Також, наполягав на тому, що визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів, в даному випадку, немає жодного значення. Просив вважати поданий позов безпідставним та відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, приходить до наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.

Як вбачається з Договору купівлі продажу автомобіля №919388/12 від 01.11.2016 р., укладеного між ТОВ «Автоцентр Захід» та ТОВ «КТВ в особі директора Сливи В.Т., транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT було придбано за ціною 1 235 989,00 грн., в тому числі ПДВ 205 997,95 грн., що підтверджується також Актом від 11.11.2016 року приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу № 919388/12 від 01.11.2016 року (а.с. 24-25 Том 1).

Відповідно до Договору купівлі продажу №010217/01 від 01.02.2017 р., укладеного з ТОВ «Автоальянс-Захід» та ТОВ «КТВ» в особі директора Пирога Романа Богдановича, було придбано транспортний засіб марки MITSUBISHI PAJERO SPORT за ціною 890 000,00 грн., в тому числі ПДВ 148 333,33 грн., що також підтверджується Актом від 14.02.2017 року приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу № 010217/01 від 01.02.2017 року (а.с. 25 – зворотній бік – 27 Том 1).

Обидва транспортні засоби з моменту їх набуття у власність перебували на балансі ТОВ «КТВ».

Станом на 25.07.2024 р. первісна вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.4 TD MT Invite, інвентарний номер КТЦ000102:, становила – 741 666,67 грн.; залишкова вартість станом на 25.07.2024 р. - становила 0,00 грн., автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT Limousine Highline 2.0TDI, інвентарний номер КТЦ000086: первісна вартість - 1 029 990,83 грн., залишкова вартість станом на 25.07.2024 р. – 0,00 грн., що підтверджується уточнюючою довідкою ТОВ «КТВ» № 671 від 29.11.2024 р. та фінансовою звітністю ТОВ «КТВ» (а.с. 118-129, 165 Том 1, 51-62 Том 2). Зазначені обставини учасниками справи визнавались, ніким не заперечувались, були підтверджені під час судового розгляду справи показаннями свідка - бухгалтера ТОВ «КТВ» ОСОБА_6 , а, отже, не підлягає доказуванню.

Відповідно до Протоколу № 10 зборів власників ТОВ «КТВ» від 01.11.2016 року було вирішено призначити директором ТОВ «КТВ» ОСОБА_2 . А також надати ОСОБА_2 право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за рахунками в банках. (а.с. 19 Том 1).

09.08.2024 року до Зборів учасників ТОВ «КТВ» звернувся із заявою директор ТОВ «КТВ» ОСОБА_2 із заявою про звільнення його з займаної посади за власним бажанням з 05.09.2024 року (а.с. 21 Том 1).

Відповідно до Протоколу № 1/9 загальних зборів учасників ТОВ «КТВ» від 05.09.2024 року по питанню порядку денного № 7 було вирішено звільнити директора ТОВ «КТВ» ОСОБА_2 , за власним бажанням та призначити директором ТОВ «КТВ» ОСОБА_3 з 06.09.2024 року (а.с. 22-23 Том 1).

06.09.2024 року директор ТОВ «КТВ» Фролов Віктор Михайлович, приступивши до виконання обов`язків, з`ясував, що транспортні засоби: VOLKSWAGEN PASSAT та MITSUBISHI PAJERO SPORT зняті з балансу ТОВ «КТВ» у зв`язку із їх відчуженням за договорами купівлі-продажу колишньому директору товариства ОСОБА_2 , як фізичній особі.

Так, з Наказу від 01.07.2024 року № 22-БО за підписом колишнього директора ТОВ «КТВ» ОСОБА_2 , вбачається, що директором ТОВ «КТВ» Пирогою Р.Б., наказано: 1. Здійснити продаж наступних основних засобів: автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.4 TD MT Invite, інвентарний номер КТЦ000102 та автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT Limousine Highline 2.0TDI, інвентарний номер КТЦ000086; головному бухгалтеру Людмилі Арендарчук замовити послуги з оцінки транспортних засобів та належним чином оформити договір купівлі-продажу. Контроль за виконанням даного наказу залишив за собою. (а.с. 31 Том 1).

В подальшому, між ТОВ «КТВ» в особі ОСОБА_4 , як Комітентом, та ТОВ «Новус Н», як Комісіонером, було укладено договір комісії №2626794/07/2024 від 25.07.2024 р., згідно якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату здійснити продаж автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT за ціною не нижче 85000,00 грн., а також договір комісії №26795/07/2024 від 25.07.2024 р., згідно якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату здійснити продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT за ціною не нижче 65 000,00 грн. (а.с. 32-33 Том 1).

26.07.2024 р. між ТОВ «Новус-Н» та ОСОБА_2 укладено два договори купівлі-продажу транспортного засобу: № 26794/07/2024, відповідно до якого ОСОБА_2 набув у власність автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 85 000,00 грн.; та договір № 26795/07/2024, відповідно до якого ОСОБА_2 набув у власність автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , за ціною 65 000,00 грн. (а.с. а.с. 34-37 Том 1).

Як вбачається з інформації, наданої Головним сервісним центром МВС, перереєстрацію на нового власника легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 проведено 26.07.2024 р.; перереєстрацію автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 проведено 27.07.2024 р. (а.с. 39-42 Том 1).

Відповідно до Висновку експерта від 27.10.2025 року № 3947-Е:

1)ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виходячи з даних про нього, які можна встановити з його ідентифікаційного номеру, представлених матеріалів цивільної справи №161/16969/24, зокрема, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/1/001257» від 25.07.2024 року та акту огляду реалізованих транспортних засобів від 26.07.2024 року, станом на задану дату оцінки 26.07.2024, становила 656 280,00 грн.;

2)ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2.0TDi AT 150hp», 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ,виходячи з даних про нього, які можна встановити з його ідентифікаційного номеру, представлених матеріалів цивільної справи №161/16969/24, зокрема, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/1/001258» від 25.07.2024 року та акту огляду реалізованих транспортних засобів від 26.07.2024 року, станом на задану дату оцінки 26.07.2024, становила 755 023,00 грн. (а.с. а.с. 183-195 Том 2).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом вказаних процесуальних норм об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв`язку із його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною першою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, з метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц.

Отже, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Як було встановлено в ході розгляду справи, згідно договорів комісії №2626794/07/2024 та №2626794/07/2024 від 25.07.2024 р. ТОВ «Новус-Н» зобов`язалось за дорученням ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» за комісійну плату вчинити від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу належних ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» транспортних засобів.

Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів. При цьому, будь-які права на майно, щодо якого мають вчинятись правочини, в тому числі право власності, до комісіонера не переходять. Укладаючи відповідні правочини щодо реалізації майна комітента, комісіонер, хоч і діє від власного імені, але за дорученням комітента.

Отже, саме відповідач ОСОБА_2 на момент укладення договорів комісії був директором ТОВ «КТВ» та єдиною особою, яка мала повноваження від імені товариства укладати правочини, а також видавати доручення на їх укладення.

Укладаючи договори купівлі-продажу транспортних засобів на стороні покупця, ОСОБА_2 усвідомлював та достеменно розумів, що купує їх у ТОВ «КТВ», за дорученням якого і діє ТОВ «Новус-Н», а надання таких повноважень ТОВ «Новус-Н» зумовлено саме його безпосередніми діями та рішеннями, з використанням повноважень, визначених Статутом ТОВ «КТВ», зокрема: видачею ним 01.07.2024 року Наказу №22-БО про продаж транспортних засобів; зверненням його, як представника ТОВ «КТВ», до ФОП ОСОБА_5 про проведення оцінки транспортних засобів та подальше використання таких звітів про оцінку для продажу транспортних засобів; ймовірною видачею ним довіреності чи іншого документи на уповноваження іншої особи ( ОСОБА_4 ) укласти договори комісії для продажу транспортних засобів ТОВ «Новус-Н».

Так, з метою з`ясування законних підстав для видачі ТОВ «КТВ» довіреності на ім`я Пасічника О.О. щодо уповноваження укласти договори комісії для продажу транспортних засобів ТОВ «Новус-Н», судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» (43020, Україна, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок, 11, офіс, 311) документи, на підставі якого/яких підтверджувались повноваження особи, що підписала Договори комісії №2626794/07/2024 та №26795/07/2024 від 25.07.2024 р. – Пасічник О. О., діяти від імені ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» та укладати подібні договори комісії від імені цього Товариства (а.с.232-233 Том 1).

Дана ухвала суду була направлена на адресу ТОВ «Новус-Н»: 43020, Україна, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок, 11, офіс, 311, проте повернулась без вручення до суду (а.с. 236-237 Том 1).

06.02.2025 року судом було повторно направлено на адресу ТОВ «Новус-Н» копію ухвали суду від 19.12.2024 року про витребування доказів, для виконання (а.с. 17 Том 2)., проте поштове відправлення повернулось на адресу суду без вручення адресату.

Відповідно до абз 1 ч. 6 ст. 128, абз. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки копія ухвали суду про витребування доказів направлялась на адресу ТОВ «Новус-Н» відповідно до офіційних даних щодо місця реєстрації даної юридичної особи, відповідно, така юридична особа вважається повідомленою про судовий розгляд справи, відповідно до положень абз 1 ч. 6 ст. 128, абз. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України.

Отже, достеменно встановити, ким саме видавалась довіреність на уповноваження іншої особи ( ОСОБА_4 ) укласти договори комісії для продажу транспортних засобів ТОВ «Новус-Н» суду встановити не вдалося за можливе.

Проте, враховуючи, що станом на день видання такої довіреності – 25.07.2024 року, саме відповідач, ОСОБА_2 , був директором ТОВ «КТВ» та єдиною особою, яка мала повноваження від імені Товариства укладати правочини, а також видавати доручення на їх укладення, то суд вважає доведеним той факт, що саме ним і була видана на підписана така довіреність. В іншому випадку, якби ним не видавалась така довіреність, то він не міг не знати при укладенні договорів купівлі - продажу про відсутність повноважень в ТОВ «Новус-Н» на продаж автомобілів, а відтак, як директор ТОВ «КТВ» не міг не розуміти, що таке відчуження майна відбувається в супереч вимогам ст. 203 ЦК України та по суті є незаконним заволодінням майном юридичної особи.

Більше того, як вбачається з пункту 2. Наказу ТОВ «КТВ» № 22-БО від 01.07.2024 року «Про продаж основних засобів» наказано: «Головному бухгалтеру Людмилі Арендарчук замовити послуги з оцінки транспортних засобів та належним чином оформити договір купівлі-продажу». Контроль за виконанням цього Наказу директор ОСОБА_7 залишив за собою (а.с. 31 Том 1).

Як вбачається з тексту Звітів про оцінку колісного транспортного засобу №102-01/07 та № 102-01/08 від 24.07.2024 року, саме від директора (на той час) ТОВ «КТВ» ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_5 надійшла заява з проханням провести оцінку колісних транспортних засобів: , як представника ТОВ «КТВ», до ФОП ОСОБА_5 про проведення оцінки транспортних засобів: легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, та автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2016 року випуску (а.с. 93, 103 Том 1).

Отже, наведені обставини вказують, що вчиняючи правочини, які передбачали передоручення повноважень відповідача, як директора ТОВ «КТВ», іншим особам, враховуючи результат – набуття ним у власність транспортних засобів, що належали ТОВ «КТВ», ОСОБА_2 переслідував особисту мету, діяв не в інтересах ТОВ «КТВ», а в своїх власних інтересах.

На підтвердження таких висновків вказують тези з виступу в судових дебатах самого відповідача, ОСОБА_2 , відповідно до змісту яких в заключному слові ОСОБА_2 , пояснив, що прийшов до ТОВ «КТВ» як керуючий партнер в 2016 році, в цьому ж році був обраний на посаду директора, на якій працював до вересня 2024 року сумлінно та віддано, без жодних порушень. Пояснив, що спочатку ТОВ «КТВ» розвивалося та приносило стабільний прибуток. Проте, з часом, після смерті засновника ОСОБА_8 , його частка статутного капіталу перейшла до його дружини, до якої він згодом і звернувся з проханням виплатити дивіденди від діяльності Товариства, які йому належать. Проте, йому було відмовлено та повідомлено, що наразі в ТОВ «КТВ» такої можливості не має, але в усній формі було запропоновано придбати на свою користь два транспортних засоби товариства, в рахунок сплати дивідендів, що і було ОСОБА_2 зроблено у вигляді придбання спірних транспортних засобів у свою власність згідно з договорами купівлі-продажу від 26.07.2024 року.

Отже, посилається на те, що придбання ним спірних транспортних засобів – це сплата за його роботу (в рахунок дивідендів, які йому належать).

Таким чином, суд констатує факт того, що сам відповідач ОСОБА_2 , під час виступу в судових дебатах, підтвердив придбання спірних транспортних засобів на свою користь для особистих потреб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір, укладений за таких умов підлягає визнанню недійсним у зв`язку з порушення норм ст. 238 ЦК України, відповідно позовні вимоги ТОВ «КТВ» в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо Звітів про оцінку колісних транспортних засобів № 102-01/07 та № 102-01/08 від 24.07.2024 року, виконаних ФОП ОСОБА_5 (а.с. 93-112 Том 1), якими нібито підтверджено ринкову вартість транспортних засобів, за якою відповідач ОСОБА_2 і придбав спірні автомобілі, суд дійшов наступного висновку.

Правове регулювання проведення оцінки майна визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно ст. 3 цього Закону, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є:- суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону ;- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Статтею 22 цього Закону визначено, що Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб`єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати. У Державному реєстрі суб`єктів оціночної діяльності зазначається інформація про суб`єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дата їх видачі, напрями оцінки майна, які зазначені у сертифікаті, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб`єкта, основна інформація про склад оцінювачів суб`єкта та їх кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практичної діяльності з оцінки майна.

Проте, у вказаному реєстрі, який оприлюднено на офіційному сайті ФДМУ (www.spfu.gov.ua), інформація про такого суб`єкта оціночної діяльності, як ФОП ОСОБА_5 – відсутня.

Як вбачається з відповіді ФДМУ № 10-59-25548 від 18.09.2024 року, наказом Фонду від 27.10.2023 р. №1922 анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий ФОП ОСОБА_5 від 17.07.2023 №398/2023 на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (у зв`язку із наявністю порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, які призвели до визнання неякісною оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності). Також повідомлено, що станом на 24.07.2024 р. (дату складення Звітів про оцінку транспортних засобів, наданих відповідачем) суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 не мала чинного сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, а отже не мала права проводити практичну діяльність з оцінки майна (а.с. 142-144 Том 1).

Враховуючи вищевикладене, оскільки Звіти про оцінку транспортних засобів були проведені неуповноваженою особою, суд визнає такі докази неналежними та недопустимими.

Щодо посилання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Матвіїва В.М. на те, що ані відповідач ОСОБА_2 , ані ТОВ «Новус-Н» жодним чином не чинили перешкод іншим придбати спірні транспорті засоби, про продаж майна ТОВ «КТВ» через комісіонера у спосіб, який був покликаний залучити максимальну кількість можливих покупців, і придбання ним транспортних засобів у зв`язку із відсутністю покупців, які б запропонували більшу цін, на підтвердження чого надано фотокопії Звітів комісіонера №1 та №2, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з даних Звіту №1 (відомості про хід виконання договору комісії №26794/07/2024 від 25.07.2024) ТОВ «НОВУС-Н» повідомило ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ»:

- було вивчено ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT;

- було поширено відомості в мережі Інтернет, на автомобільному ринку тощо;- інтерес до придбання автомобіля виявили кілька осіб;

- після проведених оглядів автомобіля та одержання відомостей, що автомобіль у стані після ДТП, для підписання договору купівлі-продажу з`явилася одна особа ОСОБА_2 . Інші особи не з`явилися. Вищої ціни не запропонували (а.с. 91 Том 1).

З даних Звіту №2 (відомості про хід виконання договору комісії №26795/07/2024 від 25.07.2024) ТОВ «НОВУС-Н» повідомило ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ»:

- було вивчено ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT;

- поширено відомості в мережі Інтернет, на автомобільному ринку тощо;- інтерес до придбання автомобіля виявили кілька осіб;

- реальний інтерес виявила одна особа – ОСОБА_2 , який прибув для підписання договору. Осіб, які б запропонували вищу ціну, залучити не вдалося (а.с. 92 Том 1).

Проте, суд звертає увагу на те, що у звітах не зазначено конкретних відомостей про інформаційні ресурси, на яких би поширювалась інформація про продаж автомобілів; відомості, викладені в даних Звітах не підтверджені жодними доказами, зокрема, відсутні такі докази, як скріншот розміщення оголошення в мережі Інтернет; копія оголошення, розміщеного на автомобільному ринку тощо. Не надано таких доказів і відповідачем.

Окремо, суд звертає увагу на проміжок часу, в який відбулось укладення договорів комісії, проведені дії щодо пошуку покупця та, відповідно, укладення договорів купівлі-продажу.

Так, договори комісії №26794/07/2024 та №26795/07/2024 було укладено 25.07.2024 року (а.с. 32-33 Том 1); договори купівлі-продажу транспортних засобів марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , та марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 були укладені 26.07.2024 року; Звіти комісіонера № 1 та № 2 (про хід виконання договору) було складено та підписано комісіонером 27.07.2024 року (а.с. 91-92 Том 1).

Отже, з огляду на те, що договори купівлі продажу транспортних засобів були укладені на наступний день після укладення договорів комісії, є очевидним, що реального та ефективного пошуку покупців комісіонером не могло бути здійснено та, відповідно, і не здійснювалось.

Враховуючи викладене, надані відповідачем фотокопій Звітів комісіонера №1 та №2, суд, як доказ, не приймає та визнає їх неналежними і недостовірними доказами.

Щодо визнання висновку експерта від 27.10.2025 року № 3947-Е, належним та допустимим доказом, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1.2 Висновку експерта «Параметри стану оцінюваного колісного транспортного засобу (КТЗ): MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що: «Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/1/1001257» від 25.07.2024 встановлено, що в досліджуваного автомобіля були наступні недоліки, дефекти, що впливають на його вартість, а саме: «пошкодження лакофарбового покриття».

Згідно програмного комплексу Audatex (4), а саме у розділі AudaHistori визначається, що стосовно досліджуваного автомобіля до заданої дати оцінки 26.07.2024, в Україні складалися 12.04.2017, 13.02.2018, 06.07.2018 та 13.02.2019 калькуляції відновлювального ремонту, які могли використовуватися при визначенні страхового чи іншого відшкодування…. З наведеної інформації визначається, що досліджуваний автомобіль до заданої дати оцінки 26.07.2024 отримував певні пошкодження і піддавався відновлювальному ремонту, в тому числі, був проведений відновлювальний ремонт (ремонт, заміна, фарбування, тощо) десяти складових кузова досліджуваного автомобіля, а саме: 12.04.2017 – на задніх лівих дверях та задній та задній зовнішній панелі лівої боковини; 06.07.2018 – на дверях задка; 13.02.2019 – на капоті, панелі передка, правому та лівому передніх крилах, бризговиках (колісних арках) переднього правого та лівого крил, передніх правих дверях.

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/1/1001257» від 25.07.2024 величина пробігу досліджуваного автомобіля станом на 25.07.2024 – 39,000 тис. км., що є суттєво нижчим за нормативний пробіг таких автомобілів та суперечить пробігам, зазначеним при складанні калькуляцій відновлювальних ремонтів. Враховуючи зазначену невідповідність, в даному випадку фактичний пробіг автомобіля на задану дату оцінки невстановлений, тому у відповідності з Методикою (1; п. 7.11), в даному випадку приймається, що фактичний пробіг автомобіля відповідає нормативному.

Дані про будь-які інші особливості фактичного стану, умов експлуатації – використання автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.4 Di-D AWD 6MT» 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 – з представлених судом матеріалах цивільної справи № 161/16969/24 не встановлено.»

З розділу 1.3. Висновку експерта «Визначення ринкової вартості досліджуваного КТЗ» вбачається, що «…Виходячи з проведених досліджень, розрахунків і визначених величин…, ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.4 Di-D AWD 6MT» 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , виходячи з даних про нього, які можна встановити з його ідентифікаційного номеру, представлених матеріалів цивільної справи № 161/16969/24, зокрема, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/2/001257» від 25.07.2024 та акту огляду реалізованих транспортних засобів від 26.07.2024, станом на задану дату оцінки 26.07.2024, становила: 656 280,00 грн.»

Відповідно до розділу 2.2 Висновку експерта «Параметри стану оцінюваного колісного транспортного засобу (КТЗ): VOLKSWAGEN PASSAT 2.0TDi AT 150hp», 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що: «Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/1/1001258» від 25.07.2024 встановлено, що в досліджуваного автомобіля були наступні недоліки, дефекти, що впливають на його вартість, а саме: «пошкодження лакофарбового покриття».

Згідно програмного комплексу Audatex (4), а саме у розділі AudaHistori визначається, що стосовно досліджуваного автомобіля до заданої дати оцінки 26.07.2024, в Україні складалися 08.11.2017 та 06.03.2018 калькуляції відновлювального ремонту, які могли використовуватися при визначенні страхового чи іншого відшкодування…. З наведеної інформації визначається, що досліджуваний автомобіль до заданої дати оцінки 26.07.2024 отримував певні пошкодження і піддавався відновлювальному ремонту, в тому числі, був проведений відновлювальний ремонт (ремонт, заміна, фарбування, тощо) однієї складової кузова досліджуваного автомобіля, а саме: 06.03.2018 – на задній панелі підлоги (ніші запасного колеса).

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/1/1001258» від 25.07.2024 величина пробігу досліджуваного автомобіля станом на 25.07.2024 – 41,000 тис. км., Зазначений пробіг суттєво нижчий за нормативні пробіги таких автомобілів, в той же час, враховуючи, що при складанні калькуляцій відновлювальних ремонтів пробіг автомобіля не зазначався, у експерта немає достатніх підстав для сумніву у вказаному пробігу і, відповідно, в даному випадку приймається, що сумарний пробіг автомобіля на задану дату оцінки становив: П?=41,000 тис. км..

Дані про будь-які інші особливості фактичного стану, умов експлуатації – використання автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2.0TDi AT 150hp», 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 – з представлених судом матеріалах цивільної справи № 161/16969/24 не встановлено.»

З розділу Висновку експерта «Визначення ринкової вартості досліджуваного КТЗ» вбачається, що «…Виходячи з проведених досліджень, розрахунків і визначених величин…, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 2.0TDi AT 150hp», 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , виходячи з даних про нього, які можна встановити з його ідентифікаційного номеру, представлених матеріалів цивільної справи № 161/16969/24, зокрема, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер «№6884/24/2/001258» від 25.07.2024 та акту огляду реалізованих транспортних засобів від 26.07.2024, станом на задану дату оцінки 26.07.2024, становила: 755 023,00 грн.» (а.с. 183-195 Том 2).

Як вбачається з Вступної частини даного Висновку експерта: «04.09.2025 року на адресу суду при супровідному листі № 1551/09/вих.-25/ЛЕП було скероване клопотання експерта про представлення для обстеження зазначених в ухвалі автомобілів, у тому ж стані, в якому вони перебували на задану дату оцінки 26.07.2024, з їх реєстраційними документами, документами, що впливають на їх вартість, тощо. Також, зазначено, що у разі неможливості представлення автомобілів, необхідність надання вихідних даних про особливості стану КТЗ, які впливають на їх вартість, чи вирішення питань, виходячи з даних визначених з їхніх ідентифікаційних номерів. Копії зазначеного клопотання були надіслані сторонам справи. …

15.10.2025 у Львівський НДІСЕ з Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов лист від 01.10.2025 № 161/16969/24/83594/2025, у якому зазначено наступне: «…надання експерту автомобілів для огляду в такому ж стані, в якому вони перебували на задану дату оцінки є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, Луцький міськрайонний суд Волинської області зобов`язує експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України виконати судово транспортно-товарознавчу експертизу, призначену ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.05.2025 року у справі № 161/16969/24 не за результатами експертного обстеження автомобілів, а за наявними в справі матеріалами (в тому числі, копіями актів огляду реалізованого транспортного засобу від 26.07.2024 та актами технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 25.07.2024).

В разі недостатності наявних в справі матеріалів – виконати експертизу, виходячи з даних, які можливо визначити з ідентифікаційних номерів автомобілів».

Так, в матеріалах справи наявний супровідний лист в.о. директора Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 04.09.2025 року № 1551/09/вих.-25/ЛЕП, який надійшов до суду 11.09.2025 року разом із клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи у цивільній справі № 161/16969/24 та рахунком на оплату за проведення експертизи (а.с. 174-177 Том 2).

Як вбачається з даного супровідного листа, його копія разом із копіями клопотання експерта була надіслана іншим учасникам процесу, зокрема, й відповідачу ОСОБА_2 та його представнику – адвокату Матвіїву В.М..

Окрім цього, суд з метою виконання клопотання експерта, направив його копію всім учасникам справи № 161/16969/24 для відома та виконання, зокрема, й на адресу відповідача ОСОБА_2 та його представника – адвоката Матвіїва В.М. (а.с. 178 Том 2).

29.09.2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява, на виконання клопотання експерта від 04.09.2025 року, яка зареєстрована в суді 30.09.2025 року, відповідно до якої зазначено про те, що надати експерту автомобілі у такому ж стані, в якому вони перебували на задану дату оцінки 26.07.2024 року не вбачається за можливе, адже з моменту відчуження транспортних засобів за договорами купівлі-продажу від 26.07.2024 року, транспорті засоби перебували і продовжують перебувати у фактичному володінні і користуванні відповідача ОСОБА_2 . При цьому, до винесення судом ухвали про забезпечення позову від 16.09.2024 року у відповідача не було жодних обмежень у користуванні автомобілями. Тому, надати автомобілі експерту для огляду в такому ж стані, в якому вони перебували на задану дату оцінки є неможливим.

Також, представником позивача зазначено про те, що у сторони позивача відсутні будь-які інші документи чи матеріали щодо фактичного стану автомобілів на задану дату оцінки, окрім тих, які вже наявні в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, просили надати експертам Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України вказівку виконати судово транспортно-товарознавчу експертизу, призначену ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.05.2025 року у справі № 161/16969/24 не за результатами експертного обстеження автомобілів, а за наявними в справі матеріалами (в тому числі, копіями актів огляду реалізованого транспортного засобу від 26.07.2024 та актами технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 25.07.2024). В разі недостатності наявних в справі матеріалів, виконати експертизу, виходячи з даних, які можливо визначити з ідентифікаційних номерів автомобілів (а.с. 179-180 Том 2).

Від відповідача ОСОБА_2 або ж його представника – адвоката Матвіїва В.М. ані до суду, ані до експерта не надійшло жодної відповіді (додаткових даних, інформації щодо місця перебування транспортних засобів, їх стану, погодження /заперечення щодо огляду транспортних засобів в місці їх перебування тощо).

З огляду на викладене, суд супровідним листом від 01.10.2025 № 161/16969/24/83594/2025, направив експертам Львівського ННДІСЕ Міністерства юстиції України матеріали цивільної справи № 161/16969/24 в двох томах, та зазначив наступне: «…надання експерту автомобілів для огляду в такому ж стані, в якому вони перебували на задану дату оцінки є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, Луцький міськрайонний суд Волинської області зобов`язує експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України виконати судово транспортно-товарознавчу експертизу, призначену ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.05.2025 року у справі № 161/16969/24 не за результатами експертного обстеження автомобілів, а за наявними в справі матеріалами (в тому числі, копіями актів огляду реалізованого транспортного засобу від 26.07.2024 та актами технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер від 25.07.2024).

В разі недостатності наявних в справі матеріалів – виконати експертизу, виходячи з даних, які можливо визначити з ідентифікаційних номерів автомобілів» (а.с. 180а Том 2).

Таким чином, посилання представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Матвіїва В.М. на неможливість врахування судом висновку експерта № 3947-Е від 27.10.2025 року, з посиланням на порушення порядку виконання клопотання експерта (не поновлення провадження у справі для розгляду даного клопотання); не проведення експертом огляду транспортних засобів та неврахування того, що автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.4 Di-D AWD 6MT» 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , був суттєво пошкоджений за наслідками потрапляння в ДТП, та, як наслідок, визнання такого доказу неналежним і недопустимим, суд відхиляє з підстав, викладених вище і вважає таке трактування положень чинного ЦПК України щодо обов`язкового поновлення провадження для розгляду клопотання експерта, суб`єктивним трактуванням норм права.

Так, жодною нормою чинного ЦПК України не передбачено обов`язок суду поновити провадження у справі для розгляду клопотання експерта, яке не передбачає витребування додаткових доказів.

Так, судом, в даному випадку не вчинялось жодної процесуальної дії, зокрема, щодо витребування додаткових доказів та матеріалів, а отже, жодного процесуального рішення не приймалось.

Стороною відповідача повністю проігноровано повідомлення суду та експерта щодо необхідності/можливості узгодження дати і часу огляду транспортних засобів.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Матвіїва В.М. на те, що транспортні засоби, відповідно до ухвали суду від 16.09.2024 року про забезпечення позову, перебувають під забороною, зокрема, й користування, що унеможливило б їх доставлення до Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України, є неспроможними з огляду на клопотання експерта, з якого чітко вбачається можливість доступу експерта до даних транспортних засобів за місцем їх фактичного перебування за попереднім погодженням з експертом дати та часу такого огляду.

Отже, сторона відповідача свідомо самоусунулась від виконання експертизи, призначеної ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2025 року.

Більше того, суд критично оцінює доводи представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Матвіїва В.М. щодо необ`єктивності висновку експерта № 3947-Е від 27.10.2025 року з посиланням на неврахування експертом даних щодо потрапляння транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.4 Di-D AWD 6MT» 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в ДТП, з наступних підстав.

Так, як вже зазначалось судом, судовим експертом в розділі 1.2 Висновку експерта «Параметри стану оцінюваного колісного транспортного засобу (КТЗ): MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 » було встановлено за ідентифікаційним номером транспортного засобу його пошкодження, неодноразові ремонти, що, відповідно, було враховано під час визначення ринкової вартості даного автомобіля.

Натомість, з тексту Звіту № 102-01/08 від 24.07.2024 року про оцінку транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT, номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , виконаного ФОП ОСОБА_5 , який був поданий саме стороною відповідача, який, хоча і визнається судом неналежним і недопустимим доказом у справі, проте суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що в тексті даного звіту немає жодного посилання оцінювача на наявність стану цього транспортного засобу як такого, що був пошкоджений внаслідок ДТП, та був відновлений. Хоча, за текстом даного Звіту, оцінювач зазначає про безпосередній огляд даного транспортного засобу, проведений 24 липня 2024 року, у світлий час доби, при природньому освітленні, в присутності представника замовника…. Проте, ринкова вартість даного автомобіля була визначена оцінювачем - 83 745,60 грн., тобто значно меншою, ніж відповідно до Висновку Експерта № 3947-Е від 27.10.2025 року, в якому експертом було встановлено та враховано пошкодження транспортного засобу та його відновлення (а.с. 103-107 Том 1).

Більше того, суд зазначає, що відповідачем не було заявлено про призначення повторної або додаткової експертизи, не було долучено висновку експерта, наданого на замовлення учасника справи, на спростування Висновку експерта №3947-Е від 27.10.2025 року.

Вищенаведене свідчить про суперечливу позицію сторони відповідача та перекручування фактичних обставин справи.

Суд, вважає за необхідне також звернути увагу на фототаблиці № 1 та № 2, які були долучені відповідачем до письмового відзиву на позову заяву (а.с. 113-114 Том 1), щодо зовнішнього вигляду автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT відразу після ДТП, що трапилася 18.12.2018 року.

Так, з даних фототаблиць неможливо встановити та перевірити, який саме транспортний засіб зафіксований на них: відсутні будь-які ідентифікуючі дані щодо цього транспортного засобу, як то державний номерний знак, VIN код транспортного засобу, акт огляду даного автомобіля із переліком пошкоджень, ремонтна калькуляція щодо відновлення транспортного засобу тощо.

Таким чином, суд не враховує такі фототаблиці як неналежні та недостовірні докази по справі.

Окрім цього, суд також не може погодитись з твердженнями сторони відповідача щодо визначального факту, станом на день продажу транспортних засобів, їх нульової балансової вартості, та, відповідно, не важливості їх дійсної ринкової вартості, з огляду на наступне.

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка, головний бухгалтер ОСОБА_6 , пояснила суду, що працює на цій посаді в ТОВ «КТВ» з вересня 2024 року. Також, свідок підтвердила, що саме нею складалась та надавалась довідка про балансову вартість спірних транспортних засобів, яка була долучена до позовної заяви, відповідно до якої зазначено, що станом на 25.07.2024 балансова вартість становила: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, який придбаний 01.11.2016, - 1 029 990,83 грн., автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT, який придбаний 01.02.2017, – 741 666,67 грн.

Дана довідка була сформована нею за допомогою програми 1-С, яка була передана їй попереднім бухгалтером – ОСОБА_9 .

Потім, вона виявила свою помилку, та підготувала виправлену довідку, відповідно до якої станом на 25.07.2024 балансова вартість становила: автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, який придбаний 01.11.2016, - 0,00 грн., автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT, який придбаний 01.02.2017, – 0,00 грн.

Дані обставини не оспорювались сторонами по справі та не підлягають додатковій перевірці та доведенню.

Проте, суд звертає увагу на те, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Разом з тим, залишкова вартість основного засобу, не є справедливою вартістю, тобто сумою, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.

Якщо залишкова вартість суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу – здійснюється або його переоцінка, або продаж за сумою очікуваного відшкодування, якщо прийнято рішення про продаж такого активу. Справедлива вартість для продажу основного засобу може визначатись підприємством, зокрема, на підставі проведеної оцінки майна у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, в даному випадку, продаж спірних транспортних засобів, що належали ТОВ «КТВ», було здійснено за ціною, що є значно нижче дійсної (ринкової) вартості, до того ж за ціною, визначеною згідно неналежних та недостовірних звітів про оцінку майна, про що судом вже зазначалось раніше.

При цьому, саме в компетенції відповідача ОСОБА_2 перебувало питання визначення справедливої вартості основних засобів, та рішення про їх продаж. Тому, в межах даної справи не має суттєвого значення залишкова вартість, що обліковувалась на балансі ТОВ «КТВ».

Щодо посилання сторони відповідача на неналежний спосіб захисту, який обраний позивачем, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Згідно частин 1 та 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Оскільки, при вирішенні даної справи, суд дійшов висновку щодо недійсності спірних правочинів: договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 26794/07/2024 та № 26795/07/2024 від 26.07.2024 року, за таких обставин ефективним способом захисту порушеного права позивача є відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме застосування процедури реституції шляхом повернення транспортних засобів до ТОВ «КТВ», що передбачено п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та є ефективним для захисту його порушеного права/ інтересу у спірних правовідносинах.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 24 076,96 грн. коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 514,00 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тому слід зазначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 202-203, 215-216, 237-238, 244 ЦК України, ст. ст. 13, 76-82, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» до ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус-Н» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №26794/07/2024 від 26.07.2024 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «НОВУС Н» та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №26795/07/2024 від 26.07.2024 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «НОВУС Н» та ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВУС-Н» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 076,96 грн. коп. - за подання позовної заяви та 1 514,00 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року, скасувати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМІНСЬКИЙ ТІМБЕР ЕНД ВЕНІРЗ», адреса: 45234, Волинська обл., Луцький р-н, село Кадище, вул.40 років Перемоги, будинок 40, ЄДРПОУ 37950671.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВУС-Н», адреса: 43020, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок, 11, офіс, 311, ЄДРПОУ 38527735.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова