Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №161/15686/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15686/26

Провадження № 1-кп/161/1375/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 21 вересня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000997 від 16.06.2026, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився та проживає в АДРЕСА_1 та зареєстрований у АДРЕСА_2 освіта середня, ФОП, неодружений, несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 16 червня 2026 року близько 13.00год., перебуваючи на території КП “Медичного об?єднання Луцької міської територіальної громади”, що розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, пр.Відродження, 13, діючи з прямим умислом, з хуліганських мотивів, виявляючи явну неповагу до суспільства, грубо порушив громадський порядок за присутності сторонніх осіб. Останній, керуючись бажанням самоствердитися за рахунок приниження інших осіб та демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві, проявляючи особливу зухвалість, що виразилися в ігноруванні суспільних правил та демонстрації зверхності і вседозволеності, безпричинно, використовуючи нікчемний привід, дістав лівою рукою з кишені нагрудної сумки заздалегідь заготовлений предмет - аерозольний балончик із подразнюючим препаратом та розпилив його в обличчя потерпілого ОСОБА_5 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді подразнення шкіри обличчя і шиї перцевим балончиком, хімічного опіку кон?юктиви та рогівки ока, яке згідно висновку судово-медичного експерта за №367 від 17.06.2026 за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав, однак не погодився із кваліфікацією кримінального правопорушення, та показав, що 16 червня 2026 року близько 13.00год. він приїхав до лікарні з мамою, перебував у пригніченому моральному стані. Коли сів в автомобіль, до нього підійшов потерпілий, і зробив йому зауваження щодо паркування транспортного засобу, так як паркування у тому місці заборонено. Між ними виникла словесна перепалка, він почав рух автомобілем, в той час потерпілий наніс удар в автомобіль, від чого залишилася вмятина. Він не стримав своїх емоцій через пошкодження автомобіля, і діставши із сумки перцевий балончик, розпилив його в обличчя потерпілого. В подальшому, щоб налякати потерпілого, який наближався із дерев?яним бруском, також дістав ніж. Очевидцем подій була його мама. Ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень не оспорював. Щиро розкаявся у вчиненому, повідомив, що з потерпілим примирився.

Незважаючи на фактично часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що працював у харчблоці у лікарні за адресою пр.Відродження, 13, у м.Луцьк. 16 червня близько 13.00год. обвинувачений запаркував транспортний засіб із порушенням правил дорожнього руху, що ускладнювало вивантаження продуктів. Він зробив обвинуваченому зауваження, у відповідь останній почав хамити, емоційно себе поводив, нецензурно виражався на його адресу, через що він вдарив його автомобіль. Обвинувачений вийшов на розпилив у його обличчя перцевий балончик. Не спростовує, що вмятина на автомобілі виникла після його удару. В подальшому він взяв палку, а обвинувачений дістав ніж. Очевидцем вказаних подій була матір обвинуваченого. Не наполягав на суворому покаранні.

Показання потерпілого є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останній оговорює обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а його показання повністю узгоджуються та відповідають і іншим доказам у справі, зокрема і показаннями самого обвинуваченого.

З протоколу огляду місця події від 16.06.2026 та додатків до нього встановлено місце вчинення кримінального правопорушення - територію КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» за адресою: Волинська область, м.Луцьк, просп.Відродження, 13, а саме територію парковки біля медичного закладу.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.06.2026 встановлено, що ОСОБА_3 затримано в порядку ст.208 КПК України, та в ході особистого обшуку затриманого виявлено та вилучено складний ніж із маркуванням “AD 10”, кепку темно-зеленого кольору, кофту з капішоном синього кольору із застібкою. Вилучені речі постановою слідчого від 17.07.2026 визнані речовими доказами, оскільки відповідають вимогам ст.98 КПК України.

Згідно висновку експерта №367 від 17.06.2026 встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 отримав ушкодження у вигляді подразнення шкіри обличчя і шиї перцевим балончиком, хімічний опік кон?юктиви та рогівки правого ока. Дані тілесні ушкодження цілком могли виникнути внаслідок розпилення в ділянку обличчя агресивної хімічної речовини з аерозольного балончика, при обставинах та в час вказаних в постанові, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Висновок експерта є науково-обґрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі підстави і учасниками кримінального провадження. Такий висновок суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.

З протоколу огляду предмета - відеозапису від 17.06.2026 (переглянутого безпосередньо у судовому засіданні) встановлено обстановку та послідовність подій, що відбувалися на парковці території КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади». Із відеозапису вбачається, що місце події є відкритою територією, на якій перебувають та пересуваються інші особи і транспортні засоби. На 08 хвилині 50 секунді відеозапису зафіксовано момент застосування ОСОБА_3 перцевого балончика шляхом розпилення його в обличчя потерпілого. При цьому безпосередньо перед застосуванням балончика на відеозаписі не зафіксовано дій обвинуваченого, спрямованих на огляд чи встановлення характеру пошкодження автомобіля, що має значення для оцінки послідовності подій та версії обвинуваченого про безпосередню реакцію на пошкодження транспортного засобу.

Відповідного до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2026 встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 за сукупністю зовнішніх ознак впізнав особу під №3 - ОСОБА_3 , як особу, яка вчинила щодо нього хуліганство.

Стороною захисту подано фотографії на яких наявні пошкодження автомобіля та рахунок-фактура від 05.06.2026, якою підтверджується вартість відновлення пошкоджень на суму 2600 гривень.

Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту про необхідність надання діям ОСОБА_3 правової оцінки виключно за ч.1 ст.125 КК України з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 296 КК України хуліганством є умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Для кваліфікації за частиною четвертою цієї статті, крім ознак основного складу, має бути доведено застосування вогнепальної чи холодної зброї або іншого предмета, спеціально пристосованого чи заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к звернула увагу, що для відмежування хуліганства від кримінальних правопорушень проти особи необхідно встановити спрямованість умислу, мотив, причини та обставини конфлікту, характер дій винного, його поведінку до, під час і після події. Вчинення насильства у присутності сторонніх осіб або в місці, доступному для громадян, саме по собі не є достатнім для висновку про хуліганський мотив.

Диспозиція статті 296 КК України не визначає вчинення діяння саме у громадському місці як окрему обов`язкову ознаку складу хуліганства. Безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення є громадський порядок. Тому вирішальними є характер і спрямованість поведінки винного, її мотив, інтенсивність порушення встановленого порядку, спосіб дій, ставлення до присутніх та усвідомлення публічного характеру своєї поведінки, а не лише формальний правовий статус території.

Умисне легке тілесне ушкодження посягає передусім на здоров`я конкретної особи і, як правило, вчиняється з мотивів особистої неприязні, помсти або внаслідок конкретного міжособистісного конфлікту. Натомість при хуліганстві насильство щодо конкретної особи є способом грубого порушення громадського порядку та проявом явної неповаги до суспільства.

Наявність певного приводу для виникнення конфлікту не виключає хуліганського мотиву автоматично. Суд повинен з`ясувати, чи був такий привід справжньою визначальною причиною насильства, чи лише зовнішньою, малозначною підставою для демонстративної агресії. Про хуліганський мотив можуть свідчити очевидна невідповідність реакції характеру приводу, безпричинність або малозначність приводу, продовження агресивної поведінки після вичерпання конфлікту, демонстративність дій, зневага до присутніх, порушення нормальної діяльності установи та застосування небезпечного способу насильства.

Як встановлено судом, потерпілий зробив обвинуваченому зауваження щодо паркування транспортного засобу, у відповідь обвинувачений вступив із потерпілим у словесний конфлікт, поводився агресивно та висловлювався нецензурно, надалі він дістав аерозольний балончик і цілеспрямовано розпилив подразнюючу речовину безпосередньо в обличчя потерпілого.

Суд враховує показання потерпілого про те, що він ударив по автомобілю обвинуваченого, а також визнання цієї обставини самим потерпілим. Проте зазначена дія потерпілого не звільняє суд від оцінки всієї послідовності події та не надає обвинуваченому права застосовувати небезпечне для здоров`я насильство.

Для встановлення мотиву суд зіставляє момент удару по автомобілю, поведінку потерпілого та обвинуваченого до і після нього, наявність або відсутність реальної загрози для обвинуваченого, дистанцію між учасниками та інші обставини, об`єктивно зафіксовані відеозаписом (місце, загальна тривалість події).

А тому сукупність дій обвинуваченого ОСОБА_3 свідчить, що спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень було способом реалізації хуліганської поведінки, а не самостійним посяганням, зумовленим виключно особистими неприязними відносинами.

У зазначеному кримінальному провадженні дотримано вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону.

Якщо у кримінальному провадженні відсутні прямі докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні хуліганства, однак обставини кримінального правопорушення підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих непрямих доказів, то сукупність таких непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи у вчиненні хуліганства.

Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного, одночасного допитів, вказаних вище осіб, в порядку ч.ч. 14, 15 ст.352 КПК України, чи проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження в порядку ст.333 КПК України, при цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема і будь-яких порушень прав та свобод людини, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію обвинуваченого про відсутність в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

В силу ч.2 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає примирення винного з потерпілим, оскільки така обставина знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 несудимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризувався за попереднім місцем роботи, на обліку в лікаря психіатра чи нарколога не перебуває,

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі.

На глибоке переконання суду, призначене покарання, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи думку потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.

На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язує ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду, оскільки строк дії запобіжного заходу закінчився.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого строк попереднього ув`язнення та перебування під цілодобовим домашнім арештом, у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.06.2026 скасувати.

Речові докази у справі, а саме:

- DVD-R диск із записами, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання;

- ніж із маркуванням “AD 10”, кепку темно-зеленого кольору, кофту з капішоном синього кольору із застібкою, повернути ОСОБА_3 .

На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.

Зарахувати ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.72 КК України, в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 16.06.2026 по 18.06.2026 з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі та строк цілодобового домашнього арешту з 19.06.2026 по 17.08.2026 включно, з розрахунку що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий