Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №161/7759/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7759/26

Провадження № 2/161/4687/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.

при секретарі судового засідання- Хилько О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 року позивач, ТОВ «Коллект Центр», звернувся із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.10.2022 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-5822699, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За умовами вказаного кредитного договору сума кредитного ліміту складає 1980,00 грн., строк дії кредитної лінії 120 днів, знижена процентна ставка становить 0,10% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 2,00% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

31.05.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу № 31052023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект центр» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року.

Заборгованість відповідача за договором кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року становить 5900,40 грн., з них: 1800,00 грн. – тіло кредиту, 3920,40 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 180,00 грн. – заборгованість за комісією.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року у розмірі 5900,40 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, відзив на позов відповідачем, у визначений в ухвалі суду термін, не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 19.10.2022 між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем, яким є ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії № 00-5822699 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За умовами вказаного кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Основні умови кредитування згідно договору кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року:

- сума кредитного ліміту складає 1980,00 грн. (п. 1.2);

- строк дії кредитної лінії: 120 (сто двадцять) днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 16.02.2023 року або достроково (п. 1.3);

- знижена процентна ставка становить 0,10% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, але не більше перших 10 днів користування кредитом, тобто з 1 по 10 день включно. (1.4.1);

- стандартна процентна ставка складає 2,00% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 10 дня користування кредитом, починаючи з 11 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (п.1.4.2);

- дата надання/видачі кредиту - дата перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 1980,00 грн. на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України. За надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 180,00 грн. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми кредиту, що підлягає перерахуванню позичальнику згідно договору. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 1800,00 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту (п. 2.2).

19.10.2022 року ТОВ «Качай гроші» ініціювало переказ коштів згідно договору кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією № 888589853 від 19.10.2022 року.

31.05.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу № 31052023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект центр» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року.

Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «Коллект центр» є кредитором у зобов`язанні по виконанню договору кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.

Згідно наданого позивачем розрахунку позовних вимог, він вважає, що заборгованість відповідача становить 5900,40 грн., з яких: 1800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3920,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 180,00 грн. заборгованість за комісією.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 1800,00 грн. є правомірними і їх слід задовольнити в цій частині.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 1.4 договору кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року відповідач зобов`язаний був сплатити проценти виходячи з процентної ставки 0,10% на день протягом перших десяти днів користування кредитними коштами (п.1.4.1) та з процентної ставки 2,00% на день протягом іншого строку кредитування (п.1.4.2), а саме протягом 110 днів (п. 1.3).

Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1048 ЦК України у відповідача виник обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 0,10 % та 2,00% на добу, протягом строку користування кредитом - 120 днів.

Докази того, що сторони продовжували строк користування кредитним коштами, у матеріалах справи відсутні.

Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Вимоги про стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України позивач у справі не заявляв і з наданих розрахунків заборгованості видно, що такі нарахування відповідачу за кредитним договором не здійснювались.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів підлягає до задоволення, так як за підрахунком суду сума процентів, на яку мав би претендувати позивач, складає 3960,00 грн. ((1980,00 (тіло кредиту) х 0,10% (відсоткова ставка, погоджена сторонами) х 10 днів) + (1980,00 (тіло кредиту) х 2,00% (відсоткова ставка, погоджена сторонами) х 110 днів) – 415,80 (грошові кошти, які 08.11.2022 року сплачені відповідачем на погашення заборгованості за кредитом)), тоді як позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 3920,40 грн.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 2.2 договору кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року дата надання/видачі кредиту - дата перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту в сумі 1980,00 грн. на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України. За надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 180,00 грн. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми кредиту, що підлягає перерахуванню позичальнику згідно договору. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 1800,00 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.

Таким чином, сторони домовились, що комісія за надання кредиту буде утримана кредитодавцем з суми кредиту, яка надається позичальнику, та після її утримання сума кредиту буде становити 1980,00 грн. (1800,00 грн. – сума надана безпосередньо позичальнику, 180,00 грн. – сума, утримана кредитодавцем на погашення комісії за надання кредиту), а тому, вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Всього до стягнення підлягає заборгованість в загальному розмірі 5720,40 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2581,18 грн. (5720,40:5900,40х2662,40).

Крім цього, позивачем були заявлені витрати на професійну правничу допомогу.

Так, позивач заявив до стягнення 9000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, заявку на надання правової допомоги № 387 від 02.02.2026 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», витяг з акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року.

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1938,99 грн. (5720,40:5900,40х2000,00).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-5822699 від 19.10.2022 року в загальному розмірі 5720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати по справі, а саме 2581 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн. 18 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 1938 (одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) грн. 99 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 15.09.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович