Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №161/8081/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8081/26

Провадження № 3/161/2321/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 17 вересня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

Головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

секретар судових засідань – Ващук В.В,

за участю захисника – Сидоренка В.В. ( в режимі відеоконференції),

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №635737 від 09.04.2026 вбачається, що 09.04.2026 о 01 год. 14 хв. в м.Луцьк по вул. Шевченка, ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП, керувала т/з Kia Soul, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Клопотання про відкладення слухання справи від нього також не надходило.

В судовому засіданні (в режимі відеоконференції) захисник Сидоренко В.В. пояснив, що вважає протокол про адміністративне правопорушенняо не обгрунтованим, а викладені в ньому обставини такими, що не відповідають дійсності. Він не містить посилань на постанову суду, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і доказів того, що така постанова набрала законної сили.

Також вказав, матеріали спави не містять доказів обізнаності ОСОБА_1 про те, що її було позбавлено права керувати транспортними засобами за рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в її діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.

Крім цього вважає ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, а тому підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.

Від проходження огляду ОСОБА_1 не відмовлялась, але, поліцейські такі дії розцінили як відмову та почали складати протокол про адміністративне правопорушення. При цьому поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 те, що відмова від проходження огляду прирівнюється за наслідками до керування транспортним засобом в стані сп`яніння. Крім того, усвідомлюючи наслідки відмови від проходження огляду та складеного протоколу ОСОБА_1 погодилась їхати до медичного закладу проходити огляд на стан сп`яніння, однак працівник поліції зазначив, що вже пізно оскільки вже складено протокол. Факти справи у їх сукупності, вказують на те, що ОСОБА_1 невірно оцінювала правові аспекти своїх дій. Ця помилка свідчить про вади розуміння і, відповідно, вади волі (мотив невиконання вимог закону і бажання вчинити дії спрямовані на це). Ці сумніви в справі за ст. 62 Конституції України належить трактувати в користь ОСОБА_1 відповідно до принципу суб`єктивного ставлення у вину.

У зв`язку з наведеним, просить провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП повністю підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №635738 від 09.04.2026; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом; постановою серії ЕНА №6992896 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 126, ч.4 ст. 126 КУпАП; Довідкою УПП, згідно з якою ОСОБА_1 позбавлена права керування транспортними засобами на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/6445/25 від 16 червня 2025 року; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом підтверджується, що після зупинки транспортного засобу «Kia Soul» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , яка відбулася під час дії комендантської години, інспектор поліції протягом тривалого часу неодноразово висував водію законну вимогу пред`явити документи, що посвідчують особу, посвідчення водія та документи на транспортний засіб.

На зазначені вимоги ОСОБА_1 повідомила, що здійснює перевезення пасажирів (таксі) та на момент зупинки перевозила пасажира. У подальшому, на неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння (як на місці зупинки транспортного засобу (0:58 год.), так і в наркологічному диспансері (1:00 год.), водій реагувала агресивно, висловлюючи вимоги зачинити двері її автомобіля, що фактично унеможливлювало проведення огляду.

З огляду на викладені обставини та поведінку водія, поліцейський розцінив таку відмову від виконання законних вимог як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що й було зафіксовано в подальшому.

Суд критично оцінює твердження захисника про необізнаність його довірительки щодо позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вони повністю спростовуються встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

З постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року у справі №161/6445/25, яка є доступі в ЄДРСР, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

З тексту постанови, вбачається, що на розгляд справи ОСОБА_1 з`явилася особисто, в судовому засіданні свою вину у вчиненому правопорушенні визнала, щиро розкаялась у вчиненому, просила суворо не карати, також подала письмову заяву про визнання вини у вчиненому правопорушенні, та просила розстрочити виконання постанови у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем на 10 місяців.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на момент зупинки здійснювала діяльність із перевезення пасажирів (таксі). Здійснення такої діяльності вимагає від водія обов`язкової наявності посвідчення водія відповідної категорії.

Також, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що на законну вимогу інспектора пред`явити посвідчення водія, ОСОБА_1 його не надала. Таким чином, об`єктивна неможливість пред`явлення вилученого посвідчення водія в сукупності з фактом здійснення систематичного перевезення пасажирів на автомобілі, свідчить про те, що ОСОБА_1 достовірно знала про наявність стягнення у вигляді позбавлення права керування.

Відтак, посилання особи на незнання закону та необізнаність про застосоване до неї адміністративне стягнення суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Об`єктивних підстав ставити під сумнів досліджені в судовому засіданні докази, у суду не має.

Суд вважає, що під час складення протоколу інспектором повністю дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України встановлено імперативний обов`язок водія пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі заклад охорони здоров`я).

Порушення вказаного пункту ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що встановлює відповідальність за відмову від такого огляду, особою, що керує транспортним засобом.

Отже, наведені докази в своїй сукупності та взаємозв`язку доводять той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.130 КУпАП.

Згідно з положеннями ст.23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

З довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП у Волинській області вбачається, що згідно з базою даних інформаційного-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», транспортний засіб Kia Soul, д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, врахувавши характер вчиненого правопорушення, суспільну небезпеку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння для оточуючих осіб, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, без застосування оплатного вилучення транспортного засобу, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, 130, 245, 256, 265, 280, 283, 284, 303, 307, 308 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до частини 1 статті 307, частини 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 21.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК