Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №157/999/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/999/26

Провадження №2/157/701/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Дем`яник К.Ю.,

представника позивачки – адвоката Попика В.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Мазурика П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засідання у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням адміністративного правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом шляхом надіслання засобами поштового зв`язку позовної заяви, що підписана її представником – адвокатом Попиком В.В., повноваження якого підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АО № 12212061 від 20 травня 2026 року, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її ( ОСОБА_2 ) користь матеріальну шкоду у розмірі 44 000 гривень та моральну шкоду у розмір 10 000 гривень, а також судові витрати. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 21.09.2025, знаходячись у АДРЕСА_1 , безпричинно виражався нецензурними словами в адресу чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , словесно погрожував останньому фізичною розправою, намагався затіяти з ним бійку, а також з хуліганських мотивів, взявши у руки металевий кошик, наніс ним декілька ударів по автомобілю марки «AUDI Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі серії НОМЕР_2 власником зазначеного автомобіля є ОСОБА_2 . За вказаним фактом відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КпАП України. Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20.10.2025 у справі № 157/1757/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постанова суду набрала законної сили 31.10.2025. Як вбачається з цієї ж постанови суд встановив, що ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину визнав повністю. Відповідно до рахунку на оплату № А423 від 05.05.2026 вартість завданого позивачці матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля складає 44 000 грн. У свою чергу відповідач відмовився в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки. Протиправність дій ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами, а саме: копією постанови Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20.10.2025 у справі № 157/1757/25; відеозаписом з місця події; поясненнями свідка ОСОБА_4 , поясненнями свідка ОСОБА_5 . Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України). Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - шкодою. Крім майнової шкоди, позивачу завдано і моральну шкоду. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Норми ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначають: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Внаслідок протиправних хуліганських дій відповідача було завдано ОСОБА_2 душевних страждань, які проявилися в наступному: 1) невимовному емоційному стресі в момент вчинення хуліганських дій, яке супроводжувалося почуттям розгубленості й шоку; 2) появі стійкого поганого настрою, думок про судову тяганину у разі добровільного невідшкодування збитків; 3) з моменту пошкодження автомобіля і до моменту звернення позивача до суду відповідач не вжив жодних заходів щодо хоча б часткового відшкодування завданої шкоди, як матеріальної, так і моральної. Врахувавши глибину страждань та виходячи з принципів розумності і справедливості, позивачка вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь 10 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, яка була завдана їй внаслідок хуліганських дій. Понесені позивачем витрати становлять 1 331 грн 20 коп. - оплата судового збору.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, ухвалено розглядати справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 просить у позові відмовити та в обгрунтування заперечення зазначає, що позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що він 21 вересня 2025 року металевим кошиком наніс декілька ударів по автомобілю марки «AUDI Q5», д.н.з НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобіль отримав ушкодження. Однак, у позовні заяві відсутнє посилання на належні та допустимі докази, які б підтвердили, які саме ушкодження отримав автомобіль та чи пов`язані ці ушкодження з його діями чи отримані іншим шляхом. Він не заперечує, що пошкодив скло в автомобілі, однак зазначені збитки у розмірі 9 000 грн ним позивачці відшкодовані у сумі, яку остання визначила в усній формі. Кошти були перераховані на рахунок її чоловіка - ОСОБА_6 . Таким чином, матеріальні збитки позивачці компенсовані у повному розмірі. Також позивачкою до позовної заяви долучено рахунок на оплату послуг «Центру кузовних робіт», однак печатка на рахунку стоїть ФОП ОСОБА_7 та відсутні відомості, що ці послуги були оплачені позивачкою та кому вони були оплачені, юридичній чи фізичній особі, та чи взагалі цей ФОП має право на проведення та оцінку ремонту автомобілів. Підстави для відшкодування позивачці шкоди в розмірі 10 000 грн відсутні, оскільки така шкода їй завдана не була і вона належним чином не обґрунтована.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з викладених у ньому підстав та пояснила, що 21 вересня 2025 року приїхала до сестри на весілля, знаходилася у АДРЕСА_1 , та сюди ж прийшов її брат ОСОБА_8 , і між ними виникла суперечка. У той момент, коли вона була на подвір`ї, брат почав її ображати нецензурними словами, і оскільки її стало не добре, то вона пішла у будинок. Після цього її брат ОСОБА_9 , взявши кошик, який був неподалік, наніс декілька ударів по задньому склу автомобіля. Її чоловік ОСОБА_4 викликав поліцію та подав заяву, і ОСОБА_1 судом було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння дрібного хуліганства, потерпілий у справі був її чоловік. Внаслідок нанесення ударів по автомобілю відповідач пошкодив заднє скло, верхній спойлер. До цієї події на автомобілі таких механічних пошкоджень не було. Їй завдано моральної шкоди, адже належний їй автомобіль відповідач пошкодив і цей автомобіль вже не коштує тієї вартості. Внаслідок пошкодження автомобіля немає й настрою. Як пояснив їй відповідач, автомобіль він пошкодив через те, що йому нібито її чоловік не сплатив всі кошти за спільно виконані ними роботи по укладанню плитки, але це не так. На цей час автомобіль не відремонтований, її чоловік звернувся у сервісний центр, працівник якого виписав рахунок, на яку суму має бути проведений ремонт. Всього у неї у користуванні є два автомобілі. Вона користується обома автомобіля, наявне пошкодження скла не перешкоджає експлуатації цього автомобіля, однак у сервісному центрі сказали, що його потрібно замінити.

Представник позивачки – адвокат Попик В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з викладених у ньому підстав та пояснив, що під час конфлікту, що мав місце між позивачкою, її чоловіком та відповідачем, останній пошкодив належний позивачці автомобіль, чим заподіяв їй збитки, які на цей час не відшкодував. Щодо відповідача був складений протокол про адміністратвине правопорушення за ст. 173 КпАП України за фактом дрібного хуліганства, потерпілим був визнаний чоловік позивачки. У постанові суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності також зазначається, що останній пошкодив автомобіль марки «AUDI Q5», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію цей автомобіль належить позивачці, хоча у постанові суду й зазначено, що відповідач пошкодив належний ОСОБА_4 (тобто чоловіку позивачки) автомобіль. Внаслідок пошкодження відповідачем автомобіля позивачки, останній заподіяно моральну шкоду. Позивачка фактично залишилася без транспортного засобу, змушена вжити заходів для ремонту автомобіля, чим їй створено життєві незручності.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача – адвокат Мазурик П.А. у судовому засіданні просив у позові відмовити, мотивуючи тим, що позивачкою та її представником не надано належних доказів на підтвердження характеру пошкоджень на автомобілі, які виникли внаслідок дій відповідача, та вартості спричиненого збитку, а доданий до позовної заяви рахунок на оплату вартості ремонту, який, як пояснила позивачка, ще не проведений, не є, з урахуванням практики Верховного Суду (постанови у справах № 522/1597-15ц, № 461/2217/19), належним доказом вартості спричиненого збитку. Крім того, позивачці не завдано жодної моральної шкоди, адже як вона пояснила у судовому засіданні, у неї є у власності два автомобілі і обома ними вона користується, та характер пошкоджень на автомобілі марки «AUDI Q5» не перешкоджає його експлуатації.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, з`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Суд встановив, що 21 вересня 2025 року у с. Черче по вул. Кобилянка відповідач ОСОБА_3 пошкодив автомобіль марки «AUDI Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , нанісши декілька ударів, зокрема металевим кошиком, по задньому склу цього транспортного засобу.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником зазначеного автомобіля є позивачка ОСОБА_2 .

Внаслідок вищезазначених дій відповідача вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Факт пошкодження відповідачем автомобіля позивачки підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, з постанови судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року вбачається, що відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння дрібного хуліганства щодо ОСОБА_4 (чоловіка позивачки), а також вбачається і те, що ОСОБА_3 21 вересня 2025 року у с. Черче по вул. Кобилянка, 1, поряд з іншим, пошкодив автомобіль марки «AUDI Q5», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з долученим до позовної заяви відеозаписом, ОСОБА_3 предметом наніс декілька ударів по задньому склу автомобіля.

З пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 вбачається, що у вересні 2025 року відповідач у с. Черче вчинив сварку, під час якої кошиком наніс чотири удари по задньому склу автомобіля, який належить його (свідка) дружині – позивачці у справі, та внаслідок цих неправомірних дій було пошкоджено спойлер, скло та подряпано автомобіль, скло потребує заміни. Відповідач не сплачував йому жодних коштів у рахунок відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, а ті кошти, що були перераховані йому (свідку) у розмірі 9 000 грн не мають ніякого відношення до цих подій та стосуються зовсім інших виниклих між ними правовідносин, ці кошти відповідач особисто йому заборгував.

Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , 21 вересня 2025 року відповідач прийшов до житлового будинку, в якому він (свідок) проживає, по АДРЕСА_2 та вчинив сварку, під час якої, схвативши кошик, що стояв біля хати, наніс ним близько чотирьох ударів по задньому склу автомобіля позивачки та розбив скло, багажних, кришку багажника.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі справа №522/1597/15-ц (провадження № 61-12079ск18) при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки (виконавець - оцінювач транспортних засобів) або автотоварознавчого дослідження (виконавець - судовий автотоварознавець) відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», в якій сказано, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як пояснила позивачка у судовому засіданні на цей час ремонт пошкодженого транспортного засобу ще не проведений, є потреба у заміні заднього скла, та вона цим автомобілем на цей час користується за призначенням.

З огляду на вищезазначне, беручи до уваги, що надано лише рахунок на ремонт автомобіля, але такий ремонт ще не проведений і не оплачений, суд дійшов висновку, що наданий суду рахунок Центру кузовних робіт «My master» за підписом ФОП Барта А.Б. на суму 44 000 грн сам по собі не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом розміру спричиненого збитку, який позивачка просить стягнути з відповідача.

Позивачка фактично не відремонтувала автомобіль, а лише отримала калькуляцію (рахунок) від автосервісу, при цьому продовжуючи їздити на автомобілі.

Оскільки ремонт ще не виконано (немає актів виконаних робіт, чеків про оплату), зазначений рахунок є лише комерційною пропозицією, а не підтвердженням фактично понесених витрат чи реальної вартості збитків.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18) рахунок-фактура не є належним підтвердження шкоди, так як не вважається оціненою шкодою у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 (провадження № 61-9194св20).

Під час розгляду справи позивачка та її представник – адвокат Попик В.В. не подали до суду висновок експерта, автотоварознавчого дослідження, як і не звернулися з клопотанням про призначення у справі автотоварознавчої експертизи із вищезазначеного питання. Натомість представник позивачки у судовому засіданні вказав, що наданий рахунок Центру кузовних робіт (ФОП) є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом розміру спричинених збитків, а позивачка пояснила, що ремонт автомобіля ще не проведений і вона цим автомобілем користується і на цей час.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вина відповідача у пошкодженні автомобіля, якій належить на праві власності позивачці, повністю доведена вищезазначеними доказами.

Відповідач також не заперечив у судовому засіданні факт умисного пошкодження ним автомобіля позивачки.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Зазначений правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Отже, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц зазначається, що по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Внаслідок умисного пошкодження транспортного засобу відповідач грубо порушив право власності позивачки, що безумовно викликало у неї сильний психоемоційний стрес, вона зазнала психологічного дискомфорту, пов`язаного з користуванням своїм транспортним засобом у звичному режимі, нервовим напруженням для організації майбутнього ремонту транспортного засобу та захисту своїх прав у суді, порушенням звичного ритму життя, у зв`язку з чим перенесла душевні страждання і переживання, було порушено психологічне благополуччя позивачки, а тому суд дійшов висновку, що вона має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує обсяг та характер страждань (душевних, психічних), яких зазнала позивачка, характер протиправних дій відповідача, форму його вини (умисна), час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності, вважає, що належним і достатнім розміром відшкодування моральної шкоди позивачці є 3 000 грн.

Заявлений позивачкою до відшкодування розмір моральної шкоди 10 000 грн, суд вважає непропорційним глибині, тривалості та обсягу психоемоційних та душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправним посяганням на її майнові права.

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 5, 56 %, тому з відповідача на користь позивачки належить стягнути судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 74 грн 01 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 12, 77-81, 89, 95, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) моральну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 74 (сімдесят чотири) гривні 01 копійку судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення повного судового рішення – 18 вересня 2026 року.

Головуючий: О.В. Антонюк