Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №911/2148/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2148/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом фізичної особи-підприємця Ситніка Олександра Анатолійовича

до фізичної особи-підприємця Якименко Артема Володимировича

про стягнення 313 446, 00 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ситнік Олександр Анатолійович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Якименко Артема Володимировича про стягнення 313 446, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 23/04-2026 від 23.04.2026, в частині поставки передплаченого товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 313 446, 00 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2148/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, фізична особа-підприємець Якименко Артем Володимирович не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.07.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08522, Київська обл., Фастівський р-н, с. Мотовилівка, вул. Шевченка, буд. 163.

Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 17.08.2026 із відміткою про причини повернення «закінчення встановленого терміну зберігання».

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.07.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

28.07.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява вх. № суду 6881 від 28.07.2026 2026 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач у зв`язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 83 000, грн, вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог. У заяві позивач вказав, що розмір боргу відповідача перед позивачем становить 230 446, 00 грн. З огляду на наведене, позивач просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та вважати вимоги позивача до відповідача заявленими в наступній редакції: стягнути з ФОП Якименко А.В. на користь ФОП Ситніка О.А. суму заборгованості в розмірі 230 446, 00 грн та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2026 у справі № 911/2148/26 заяву ФОП Ситніка О.А. про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято зменшення позовних вимог позивача та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого зменшення. Витребувано у ФОП Ситніка О.А, докази часткового погашення фізичною особою-підприємцем Якименко Артемом Володимировичем заборгованості у розмірі 83 000, 00 грн.

04.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2026, які прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 між фізичною особою-підприємцем Якименко Артемом Володимировичем (далі – постачальник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Ситніком Олександром Анатолійовичем (далі – покупець, позивач) укладено договір поставки № 23/04-2026 (далі – договір), за змістом п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник, на підставі заявки покупця, передає у власність покупцю товари, які є в наявності або можуть бути поставлені постачальником, асортимент, кількість та ціна якого визначена у видаткових накладних, що надані постачальником та є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору, право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

У пункті 2.1 договору передбачено, що поставка товару за цим договором здійснюється партіями. Партії формуються на підставі заявки (замовлень) покупця, підтверджених постачальником. Партією вважається та кількість товару, що передана перевізнику, доставлена постачальником в місце зазначене покупцем або вручена покупцю на складі постачальника.

Згідно з пп. 2.1.1, 2.1.2 договору, покупець надає заявки (замовлення) засобами поштового зв`язку або за допомогою електронної пошти чи у інший, письмово погоджений сторонами спосіб. Заявка (замовлення) вважається прийнятою до виконання, якщо постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такої заявки виставив покупцю рахунок-фактуру та/або специфікацію, в яких зазначається: асортимент, кількість, дата виконання замовлення, в разі необхідності й інші умови, на яких постачальник погодився здійснити поставку товару. Якщо протягом зазначеного строку постачальник не виставить рахунок-фактуру та/або специфікацію, заявка вважається відхиленою.

Згідно з п. 2.2 договору, поставка товару здійснюється постачальником в місце, визначене покупцем, протягом 21 календарного дня з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за товар, визначеної п. 4.5.1 договору, якщо інші умови та строки поставки не будуть погоджені сторонами у заявці або специфікації чи інших додатках до цього договору. Поставка товару здійснюється з урахуванням того, що сторони, відповідно до чинного законодавства України, є резидентами України та постачання товару відбувається в межах території України. Сторони погодили, що відправником товару за дорученням постачальника може бути інша особа, у тому числі – виробник.

Приймання товару та підписання первинних документів (видаткових накладних) може здійснювати уповноважений представник покупця на підставі довіреності. Постачальник зобов`язаний перевірити наявність довіреності, її чинність та відповідність законодавчим вимогам (п. 2.4 договору).

У пункті 2.7 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару в момент його поставки оригінали таких документів, якщо інший перелік документів не буде визначений покупцем додатково: - рахунок-фактура; - два примірники видаткової накладної на товар, в якій зазначається: номер накладної, номер цього договору, кількість, ціна кожної одиниці товару, загальна вартість партії товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна ціна договору складається з сум, вказаних у всіх видаткових накладних на товар, який поставлений покупцю протягом строку дії цього договору. За згодою сторін, до загальної ціни включені всі податки та збори і інші витрати постачальника в зв`язку з виконанням договору, якщо інше не погодженого сторонами окремо.

Поставка товару провадиться щоразу за цінами, які діють на момент здійснення поставки товару, відповідно до наданого постачальником рахунку-фактури та/або специфікації (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

За умовами п 4.5 договору, переплата за окрему партію товару здійснюється покупцем наступним чином: постачальник за 10 днів до готовності відвантаження товару, письмово повідомляє про це покупця, після чого покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за товар у розмірі 100 % згідно рахунку.

Підпунктом 5.1.1 п. 5.1 договору передбачений обов`язок постачальника поставляти товар належної якості, в кількості та асортименті, відповідно до цього договору, у межах строку, визначеного положеннями цього договору та додатками до нього, яке кореспондує обов`язку покупця, визначеному підп. 5.2.1 п. 5.2 договору, прийняти товар належної якості та оплатити його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 11.4 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026.

23.04.2026 між сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до договору, якою сторони погодили асортимент, кількість і ціну партії товару, що поставляється за договором, а саме: мотор KV540, в кількості 70 шт., ціна за одиницю 4 477, 80 грн без ПДВ, загальною вартістю 313 446, 00 грн.

У пункті 2 специфікації № 1 наведено наступні умови доставки: DAP Україна (Інкотермс 2020) протягом 21 календарного дня з дати отримання авансового платежу. Адреси поставки/розвантаження: м. Київ. Ризики та відповідальність за товар переходять до покупця в момент підписання видаткової накладної.

Пунктом 3 специфікації № 1 передбачені наступні умови оплати: 100 % передоплата.

Вказаний вище договір та специфікація № 1 до нього підписані сторонами без зауважень та заперечень. Доказів розірвання або визнання недійсним договору матеріали справи не містять.

23.04.2026 відповідач, на виконання умов договору, виставив позивачу рахунок № 2304/1 від 23.04.2026 на оплату товару – мотор KV540, в кількості 70 шт., на суму 313 446, 00 грн.

27.04.2026 позивач, на виконання умов договору та відповідно до виставленого відповідачем рахунку, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 313 446, 00 грн в якості 100 % передоплати за товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 0ХЕТ-Т2Е6-НА09-0228 від 27.04.2026 на суму 313 446, 00 грн.

Однак, як зазначив позивач, відповідач зобов`язання за договором не виконав належним чином та не поставив позивачу обумовлений в специфікації № 1 товар у погоджений сторонами строк.

За ствердженням позивача, відповідач частково повернув позивачу передоплату за товар в розмірі 83 000, 00 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи банківські виписки по рахунку позивача за період 26.05.2026 та 29.05.2025.

Враховуючи те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором з поставки обумовленого сторонами товару та не повернув в повному обсязі суму сплачених позивачем за нього грошових коштів, позивач (з урахуванням зменшення позовних вимог) просить суд стягнути з відповідача 230 446, 00 грн заборгованості, сплаченої в якості попередньої оплати за товар.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 23/04-2026 від 23.04.2026 та специфікацію № 1 до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України,за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За умовами п 4.5 договору, переплата за окрему партію товару здійснюється покупцем наступним чином: постачальник за 10 днів до готовності відвантаження товару, письмово повідомляє про це покупця, після чого покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату за товар у розмірі 100 % згідно рахунку.

Відповідно до умов специфікації № 1 до договору, загальна вартість товару, що поставляється за цією специфікацією, складає 313 446, 00 грн.

Пунктом 3 специфікації № 1 передбачені наступні умови оплати: 100 % передоплата.

23.04.2026 відповідач, на виконання умов договору, виставив позивачу рахунок № 2304/1 від 23.04.2026 на оплату товару – мотор KV540, в кількості 70 шт., на суму 313 446, 00 грн.

27.04.2026 позивач, на виконання умов договору та відповідно до виставленого відповідачем рахунку, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 313 446, 00 грн в якості 100% передоплати за товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 0ХЕТ-Т2Е6-НА09-0228 від 27.04.2026 на суму 313 446, 00 грн. Обставина виконання позивачем зобов`язання з перерахування 100% попередньої оплати за товар відповідачем не заперечена та не спростована.

Отже, позивачем виконані зобов`язання за договором належним чином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначено, що попередня оплата – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

За змістом ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 663, ч. 1 ст. 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п. 2.2 договору, поставка товару здійснюється постачальником в місце, визначене покупцем, протягом 21 календарного дня з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за товар, визначеної п. 4.5.1 договору, якщо інші умови та строки поставки не будуть погоджені сторонами у заявці або специфікації чи інших додатках до цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору, право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

У пункті 2 специфікації № 1 наведено наступні умови доставки: DAP Україна (Інкотермс 2020) протягом 21 календарного дня з дат отримання авансового платежу. Адреси поставки/розвантаження: м. Київ. Ризики та відповідальність за товар переходять до покупця в момент підписання видаткової накладної.

Згідно з Інкотермс 2020, базис DAP («Delivered At Place» або «Поставка в місце призначення») означає, що продавець виконав свої договірні зобов`язання з поставки в момент, коли він передав у розпорядження покупця товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув у погоджене місце (пункт) призначення. Згідно з вказаною Ця умова поставки передбачає, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення.

Доказів внесення змін до умов договору або специфікації № 1 до нього в частині строку або умов поставки товару матеріали справи не містять.

За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи наведені вище приписи законодавства, умови договору, п. 2 специфікації № 1, дату оплати рахунку (27.04.2026), а також оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, відповідач був зобов`язаний поставити позивачу оплачений товар в місце, визначене покупцем, у період з 28.04.2026 до 18.05.2026 включно.

З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що строк поставки відповідачем оплаченого товару є таким, що настав 18.05.2026.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що постачальник, всупереч умовам договору та специфікації № 1 до нього, не здійснив поставку на користь позивача оплаченого товару у строк до 18.05.2026, як то визначено специфікацією № 1 до договору, або після такого строку.

Доказів оформлення (підписання) сторонами видаткової накладної за наслідками поставки обумовленого товару на суму 313 446, 00 грн матеріали справи не містять та сторонами до суду не надано.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки відповідачем на користь позивача оплаченого товару на суму 313 446, 00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів поставки товару до суду не надано.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України, передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України, зазначивши, що зі змісту частин 1, 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі – формі позову.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, звернувшись до суду із даним позовом про стягнення попередньої оплати за оплачений, проте не поставлений товар.

З урахуванням зазначеного, у відповідача як продавця виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково повернув позивачу передоплату за товар в розмірі 83 000, 00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача за період 26.05.2026 та 29.05.2025.

Однак, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем позивачу в повному обсязі грошових коштів, сплачених останнім в якості передоплати за обумовлений специфікацією № 1 товар, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 230 446, 00 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів повернення передоплати в повному обсязі до суду не надано, як і не надано доказів поставки обумовленого товару на зазначену суму.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості нормативно та документально доведені, а тому (з урахуванням зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню повністю в сумі 230 446, 00 грн.

Суд наголошує на тому, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог (з урахуванням зменшення позовних вимог), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 456, 69 грн (230446,00 грн*1,5%).

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Якименко Артема Володимировича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Ситніка Олександра Анатолійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 230 446, 00 грн заборгованості та 3 456, 69 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 22.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко