Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №910/899/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/899/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/899/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 160 191,72 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 160 191,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно Генерального договору страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-24-00221 від 14.08.2024 та укладеного до нього Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водім та пасажирами на транспорті № 28-1301-00221\00403 від 14.08.2024, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 160 191,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 02.02.2026 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 05.02.2026 ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.02.2026.

23.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених вимог заперечив, вказуючи про те, що позивач не звертався до відповідача з повідомленням про настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, не узгодив з ПрАТ СК "Інтер-Поліс" розмір шкоди та не запросив представника відповідача для огляду пошкодженого транспортного засобу, чим порушив порядок визначення розміру шкоди. Крім того відповідач зауважив, що позивач не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування відповідно до діючого законодавства.

23.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що ПрАТ "СК "УСГ" не є потерпілою особою, а є особою, до якої в порядку суброгації перейшло право вимоги на отримання виплаченого страхового відшкодування. Позивач також вказав, що звертався до відповідача з вимогою про виплату відшкодування, проте, відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його бажання зробити огляд пошкодженого автомобіля, визначити розмір страхового відшкодування, здійснити виплату та будь-якої відповіді не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

14.08.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (за договором - страховик) та ТОВ «Транс-Сервіс-1» (за договором - страхувальник) був укладений Генеральний договір страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-24-00221 та Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності та від нещасного випадку з водім та пасажирами на транспорті № 28-1301-00221\00403 до нього, предметом страхування якого є транспортний засіб «Volvo» державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

24.09.2025 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Ford» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до схеми місця ДТП, витягу довідки поліції та постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.11.2025 у справі № 450/4399/25, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

25.09.2025 страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

09.10.2025 позивачем на підставі калькуляції № 0000017535 від 02.10.2025, складеної в системі AUDATEX, було складено Страховий акт № ЗСКА-17535 та розрахунок суми страхового відшкодування у розмірі 160 191,72 грн.

На підставі вищевказаних документів, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 160 191,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №86861 від 09.10.2025.

Таким чином, ПрАТ «СК «УСГ» виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Водночас, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі полісу №ЕР/230787449, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності страховика становить 250 000,00 грн., франшиза становить 0,00 грн.

10.10.2025 позивач надіслав на адресу відповідача з Заяву на виплату (страхового) відшкодування № 55277, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та яку відповідач отримав 17.10.2025. Однак, зазначена заява була залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Таким чином, оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 160 191,72 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача з повідомленням про настання ДТП та з заявою про виплату страхового відшкодування, не узгодив з ПрАТ СК "Інтер-Поліс" розмір шкоди та не запросив представника відповідача для огляду пошкодженого транспортного засобу, чим порушив порядок визначення розміру шкоди. Крім того відповідач зауважив, що позивач не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування відповідно до діючого законодавства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції на час спірних правовідносин) страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до п. 50, 59 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції на час спірних правовідносин). страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 102 Закону України "Про страхування" (в редакції на час спірних правовідносин). у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Також згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла на час спірних відносин) страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.

На підставі наведених положень чинного законодавства до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала автомобілем «Ford» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , , була застрахована у ПрАТ СК "Інтер-Поліс" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/230787449.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ СК "Інтер-Поліс"), як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Матеріали справи свідчать, що 10.10.2025 позивач звернувся до страховика винної особи - ПрАТ СК "Інтер-Поліс" із заявою № 55277 від 10.10.2025 щодо виплати страхового відшкодування на суму 160 191,72 грн в порядку суброгації.

При цьому слід зазначити, що 20.06.2024 набрав чинності новий Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

Згідно з ч. 6 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Із витягу з полісу №ЕР/230787449 з електронної бази МТСБУ, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи, вбачається, що вказаний поліс (договір страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів) набрав чинності вже після 01.01.2025, відтак, на спірні правовідносини поширюються норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з ч. 3 ст. 27 вказаного Закону вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

За змістом ч. 4 ст. 27 вказаного Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів.

Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу. Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Як убачається з матеріалів справи, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (24.09.2025) строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу Volvo» державний реєстраційний № НОМЕР_1 , не перевищував 5 років (з 2024 року), відтак, розрахунок вартості страхового відшкодування повинен включати вартість нових оригінальних деталей автомобіля.

Пунктом 8.5.10 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Як установлено судом, позивач на підставі калькуляції № 0000017535 від 02.10.2025, складеної в системі AUDATEX, визначив суму страхового відшкодування у розмірі 160 191,72 грн.

Вказану калькуляцію суд приймає в якості належного та допустимого доказу при визначенні розміру заподіяної шкоди транспортному засобу в даному випадку.

Зі свого боку відповідач на вимогу позивача (щодо виплати страхового відшкодування в порядку суброгації) не вчинив жодних дій з метою огляду пошкодженого автомобіля, визначення розміру страхового відшкодування, не розрахував його самостійно та не здійснив виплату по заявленому випадку, а тому суд відхиляє твердження відповідача про те, що у позові слід відмовити, оскільки позивач зобов`язаний був зберегти пошкоджений транспортний засіб та надати його на огляд страховику відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував, а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.

Згідно з ч. 4 ст. 31 вказаного Закону водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов`язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

З огляду на вказані приписи закону відповідач мав можливість отримати повідомлення про настання ДТП за участю свого страхувальника та про пошкодження транспортного засобу і вчинити дії щодо його огляду та самостійного визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна.

За таких обставин суд вважає доведеною позивачем належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та спричиненої йому шкоди в сумі 160 191,72 грн.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

При цьому суд зважає на положення п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування", згідно з якими франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Закону України "Про страхування" договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.

У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Згідно з Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи № ЕР/230787449 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, перед страхувальником становить 250 000,00 грн, а франшиза (безумовна) - 0,00 грн.

Отже сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу становить 160 191,72 грн.

Відповідно до ч. 5 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

У разі проведення страховиком (МТСБУ) заходів з визначення (з`ясування) причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які включають здійснення експертиз та/або досліджень, граничний строк прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату продовжується до отримання результатів таких експертиз та/або досліджень, але не може перевищувати 90 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті.

Однак, судом установлено, що відповідач у вказані строки виплату страхового відшкодування позивачу не здійснив, відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПрАТ "СК "УСГ підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 050,00 грн, проти яких заперечив представник відповідача.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копії:

- довіреності № 0126-5 від 06.01.2026, виданої Гедзь Ю.В. на представництво інтересів ПрАТ "СК "УСГ";

- договору про надання правничої допомоги № 2-12/25-ВР від 23.12.2025, укладеного між ПрАТ "СК "УСГ" та Адвокатським бюро "Гедзь";

- акту виконаних робіт від 29.01.2026 до вказаного договору на суму 7 050,00 грн.

- платіжної інструкції № 6716 від 29.01.2026 на суму 7050,00 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка не є складною; ціну позову; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; обсяг часу, необхідний для підготовки позову з урахуванням положень нового Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024, введеного в дію 01.01.2025; наявність відзиву відповідача, на який представник позивача підготував відповідь.

Тож виходячи з критерію розумності та співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим заявлений ТОВ "СК "УСГ" розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7050,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (вул. Володимирська, 69, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування у розмірі 160 191 грн 72 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 7050,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.09.2026.

Суддя А.І. Привалов