Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №910/8261/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/8261/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Інвест"

про стягнення 619 975,06 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Інвест" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 316 132,66 грн, з суми пені в розмірі 29 703,08 грн, суми 3% річних в розмірі 44 384,56 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 229 754,76 грн, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №230421-П від 23.04.2021 року в частині розрахунку за виконані позивачем роботи.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 відкрито провадження у справі №910/8261/26 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 21.07.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 21.07.2026 року міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 05.08.2026 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

При цьому, 26.08.2026 року від позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 250 000,00 грн основного боргу.

Ухвалою від 18.09.2026 року провадження в частині стягнення з відповідача 250 000,00 грн основного боргу було закрито.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «М.В.Інвест» (відповідач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГВФ-Буд» (позивач, підрядник) укладено Договір №30421-П на виконання робіт з монтажу металопластикових віконних та дверних блоків, виготовлення та встановлення відливів по будівництву житлових будинків з вбуованими нежитловими приміщеннями на вул. Миколи Кибальчича, 2 у Дніпровському районі м. Києва. Житловий будинок №3 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим Договорос строви, виконати роботи, передати виконавчу документацію та здати роботи генпідряднику і замовнику. Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відпоідності з документацією виконані підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним Договором.

Загальні строки виконання робіт за Договором: початок робіт - квітень 2021 року, закінчення робіт - 31 грудня 2024 року. (п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 31.05.2022 року).

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість робіт (ціна) за даним Договором визначається згідно ДСТУ БД.1.1-1-2013 і одиничних розцінок, а саме: монтаж металопластикових вікон та дверей становить 308,00 грн у т.ч. ПДВ за 1 м.2 конструкцій.

Пунктом 6.1.1. Договору визначено, що приймання виконаних проміжних робіт здійснюється щомісячно, або за фактом виконання погодженого сторонами окремого етапу робіт. Роботи приймаються за актом виконаних робіт ф. КБ-2в погодженого сторонами окремого етапу робіт. Роботи приймаються за актом виконаних робіт ф. КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. УЮ-3 та актів про надання послуг.

Розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та Довідки КБ-3, актів про надання послуг за відпоідний період, не пізніше 20 банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок підрядника, за умови надходження коштів від замовника та за умови не порушення жодного пункту даного Договору підрядником. (п. 4.1. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань, у тому числі дотримання гарантійних зобов`язань щодо якості результатів робіт та використаних матеріалів. (п. 12.13. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 31.05.2022 року).

Додатком №1 до Договору сторони Календарний графік виконання робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач, без жодних заперечень, прийняв роботи на зальну суму 457 288,64 грн, у зв`язку із чим сторонами було підписано: 31 серпня 2021 року Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021 року, вартість виконаних робіт за якими склала 281 718,19 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 46 953,03 грн, а 29 жовтня 2021 року Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року, вартість виконаних робіт за якими склала 175 570,45 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 29 261,74 грн.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що Генпідрядник під час перерахування/оплати коштів утримує з Підрядника 5% коштів від кожного акта виконаних Робіт, в якості резервного/страхового платежу (договірне забезпечення). Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: Оплата виконаних робіт здійснюється Генпідрядником у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) відсотків від суми кожного оформленого Акту ф.КБ-2в, Довідки ф.КБ-3 з урахуванням авансових платежів. Накопичені за період будівництва 5 (п`ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань Підрядника за Договором) сплачуються Генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючій організації (МЗК) та передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі Генпідрядником експлуатуючій організації та після оплати останнім послуг генпідряду зг. п. 7.5. даного Договору, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення Підрядником за свій рахунок. Розмір відкладеного платежу зменшується Генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів і недоробок у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини Підрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється Генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням Підряднику письмового повідомлення згідно умов цього Договору.

З урахуванням вказаного пункту, відповідач мав здійснити розрахунки (оплату у розмірі 95% від суми кожного з Актів ф.КБ-2в):

- за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року суму у розмірі 267 632,28 грн. (281 718,19 х 95%) до 28.09.2021 року включно;

- за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року суму у розмірі 166 791,93 грн. (175 570,45 х 95%) відповідно до 26.11.2021 року.

Часткові розрахунки, проведені відповідачем на користь позивача, як оплату за виконані роботи за Договором, були здійснені наступним чином:

- 27.09.2021 року суму у розмірі 100 000,00 грн, згідно платіжної інструкції №4490.

Відповідно до п.7.5. Договору підрядник оплачує Генпідряднику послуги генпідряду розмірі 4,0% від вартості фактично виконаних Робіт та використаних матеріалів Підрядником за виключенням вартості матеріалів переданих Підряднику від Генпідрядника, на підставі акту ф. КБ-2В та довідки ф. КБ-3 за кожний звітній місяць, не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Генпідрядника, послуги генпідряду оформлюються актами виконаних робіт та податковими накладними. Генпідрядник має право при розрахунках з Підрядником утримувати суму послуг генпідряду та зменшувати оплату на суму послуг.

Відповідно до Акту надання послуг №159 від 31 серпня 2021 року - їх вартість за серпень 2021 року склала 11 268,73 грн.

Відповідно до Акту надання послуг №211 від 31 жовтня 2021 року - їх вартість за жовтень 2021 року склала 7 022,82 грн.

Окрім цього, згідно п. 7.7. Договору сторони домовились, що у випадку порушення термінів оплати послуг генпідряду, то їх оплата може здійснюватись шляхом зарахування однорідних (грошових) вимог з врахування ст.601 ЦК України, на підставі підписаного Сторонами Протоколу зарахування однорідних (грошових) вимог. В момент підписання Сторонами зазначеного Протоколу, сума заборгованості Генпідрядника перед Підрядником, зменшується на суму вартості генпідряду, що зазначена в Протоколі.

За відсутності порушення термінів оплати послуг генпідряду, сторонами було складено Протокол зарахування однорідних (грошових) вимог від 31.08.2021 року, відповідно до якого - сума заборгованості відповідача перед позивачем була зменшена на 11 268,73 грн.

Отже, як зазначає позивач, заборгованість за виконані роботи з урахуванням здійсненої часткової оплати та зарахування однорідних зустрічних вимог за Актом №1 від 31.08.2021 року склала суму у розмірі - 156 363,55 грн.

Відповідно, з 29 вересня 2021 року по теперішній час за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 156 363,55 грн. щодо оплати виконаних робіт за Актом №1 від 31.08.2021 року

Щодо Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року, то вказаний акт відповідачем не оплачений.

Відповідно до Протоколу зарахування однорідних (грошових) вимог від 31.10.2021 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за Актом №1 від 29.10.2021 була зменшена на 7022,82 грн.

Позивач зазначив, що оригінал примірника Протоколу позивача, відповідач не повернув, проте позивач не заявляє до стягнення суму у розмірі 7022,82 грн. та зменшив заборгованість відповідача за Актом №1 від 29.10.2021 року на вказану суму.

Таким чином, з урахуванням Протоколу зарахування однорідних (грошових) вимог від 31.10.2021 заборгованість відповідача за виконані роботи за Актом №1 від 29.10.2021 року склав суму у розмірі - 159 769,11 грн. (166 791,93 грн. - 7 022,82 грн.)

Відповідно з 27 листопада 2021 року, як зазначає позивач, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 159 769,11 грн. щодо оплати виконаних робіт за Актом №1 від 29.10.2021 року.

Загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 03 липня 2026 року складає 316 132,66 грн.

При цьому, під час перебування справи в провадженні суду, відповідачем на користь позивача, як оплату за виконані роботи за Договором, були здійснені наступні платежі:

- 06.07.2026 року суму у розмірі 100 000,00 грн, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2353,

- 20.07.2026 року суму у розмірі 50 000,00 грн, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2404,

- 21.08.2026 року суму у розмірі 50 000,00 грн, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2556,

- 28.07.2026 року суму у розмірі 50 000,00 грн, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2446.

Отже заявлена до стягнення з відповідача сума основного боргу складає 66 132,66 грн.

07.06.2023 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №05062023-1 від 05.06.2023 з вимогою сплатити заборгованість (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Вказана претензія залишилась без відповіді та реагування з боку відповідача.

Звертаючись до суду в межах даної справи позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 66 132,66 грн, суму пені в розмірі 29 703,08 грн, суму 3% річних в розмірі 44 384,56 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 229 754,76 грн.

Відповідач правом на подачу до суду відзиву не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов?язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов?язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов?язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов?язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов?язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов?язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов?язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач виконав підрядні роботи за вказаними вище актами, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказані роботи без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки (остаточні/кінцеві) за виконані роботи здійснюються за фактом їх виконання на підставі підписаних сторонами акту КБ-2в та Довідки КБ-3, актів про надання послуг за відпоідний період, не пізніше 20 банківських днів з моменту їх двостороннього підписання, шляхом переказу коштів на рахунок підрядника, за умови надходження коштів від замовника та за умови не порушення жодного пункту даного Договору підрядником. (п. 4.1. Договору).

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що Генпідрядник під час перерахування/оплати коштів утримує з Підрядника 5% коштів від кожного акта виконаних Робіт, в якості резервного/страхового платежу (договірне забезпечення). Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: Оплата виконаних робіт здійснюється Генпідрядником у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) відсотків від суми кожного оформленого Акту ф.КБ-2в, Довідки ф.КБ-3 з урахуванням авансових платежів. Накопичені за період будівництва 5 (п`ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань Підрядника за Договором) сплачуються Генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі виконавчої документації та робіт по акту експлуатуючій організації (МЗК) та передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі Генпідрядником експлуатуючій організації та після оплати останнім послуг генпідряду зг. п. 7.5. даного Договору, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення Підрядником за свій рахунок. Розмір відкладеного платежу зменшується Генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів і недоробок у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини Підрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється Генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням Підряднику письмового повідомлення згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.7.5. Договору підрядник оплачує Генпідряднику послуги генпідряду розмірі 4,0% від вартості фактично виконаних Робіт та використаних матеріалів Підрядником за виключенням вартості матеріалів переданих Підряднику від Генпідрядника, на підставі акту ф. КБ-2В та довідки ф. КБ-3 за кожний звітній місяць, не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Генпідрядника, послуги генпідряду оформлюються актами виконаних робіт та податковими накладними. Генпідрядник має право при розрахунках з Підрядником утримувати суму послуг генпідряду та зменшувати оплату на суму послуг.

Отже, враховуючи погоджений сторонами в Договорі порядок оплати, то строк оплати виконаних робіт за вказаними вище актами настав.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору позивач бере на себе обов`язок виконанти роботи і водночас набуває права вимагати їх оплати, а відповідач зі свого боку набуває права вимагати від позивача якісного виконання цих робіт та зобов`язаний здійснити їх оплату.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що роботи позивачем надані, а відповідачем прийняті, проте не оплачені останнім в повному обсязі, відповідач є таким, що не виконав свого обов`язку передбаченого умовами укладеного між сторонами Договору.

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, неоплаченими залишились виконані позивачем роботи на суму в розмірі 66 132,66 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 530 ЦК України та пунктами Договору, строк, заборгованість за виконані роботи в розмірі 66 132,66 грн, погашена не була; позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Отже, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за Договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 66 132,66 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 29 703,08 грн за період з 29.09.2021 року по 27.05.2022 року, нараховану по кожному з актів окремо.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.9. Договору сторони домовились, що у випадку порушення строків виконання грошових зобов`язань, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені та визнано його обґрунтованим, у зв`язку з чим, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 29 703,08 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 44 384,56 грн суми 3% річних, нарахованої за період з 29.09.2021 року по 03.07.2026 року, та 229 754,76 грн суми інфляційних втрат, нарахованої за період з 01.10.2021 року по 31.05.2026 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 44 384,56 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 229 754,76 грн, у з в`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 66 132,66 грн, суми пені в розмірі 29 703,08 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 229 754,76 грн та суми 3% річних в розмірі 44 384,56 грн.

Судовий збір, у розмірі 4 439,70 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Інвест» (код ЄДРПОУ 03057, адреса: 03057, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГВФ-Буд» (код ЄДРПОУ 35265730, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 17, офіс 16, кімната 3) суму заборгованості в розмірі 66 132,66 грн (шістдесят шість тисяч сто тридцять дві гривні 66 копійок), суму пені в розмірі 29 703,08 грн (двадцять дев`ять тисяч сімсот три гривні 08 копійок), суму 3% річних в розмірі 44 384,56 грн (сорок чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 56 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 229 754,76 грн (двісті двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 76 копійок), суму судового збору в розмірі 4 439,70 грн (чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять гривень 70 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ