Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №910/8841/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/8841/26

За позовом Фермерського господарства "Садове-СВГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісопт Агро"

про стягнення коштів у розмірі 221 350,11 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ю.В. Завадська

Представники: без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Садове-СВГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісопт Агро" (далі - відповідач) про стягнення 221 350,11 грн, з яких: 199 100,00 грн попередньої оплати за товар, який не було поставлено, 22 250,11 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору № 2212-25 від 22.12.2025 щодо строку поставки товару, який повністю оплачено позивачем, втім не поставлено відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8841/26, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/8841/26.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи та з процесуальних питань і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

22.12.2025 між Фермерським господарством "Садове-СВГ" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнісопт Агро" (далі - постачальник) укладено Договір поставки №2212-25 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець, у випаду відсутності претензій та зауважень - прийняти та оплатити "Товар" в кількості і асортименті відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Судом встановлено, що у Специфікації № 1 до Договору поставки № 2212-25 від 22.12.2025 сторони узгодили найменування Товару, його кількість, строк поставки та загальну вартість Товару.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору поставки № 2212-25 від 22.12.2025 відповідач зобов`язався поставити позивачу, у строк до 30.12.2025, Товар на суму 199 100,00 грн, на умовах попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 693 ЦК України передбачає можливість встановити у договорі обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Згідно п. 1.5 Договору, ціна Товару та порядок розрахунків за Товар встановлюється постачальником у специфікаціях та видаткових накладних до цього Договору.

Пунктом 4.1 та 4.2 Договору визначено, що оплата Товару здійснюється в порядку та на умовах визначених у Специфікаціях до цього Договору. Вид розрахунків: безготівковий

У Специфікації № 1 до Договору поставки № 2212-25 від 22.12.2025 сторони погодили, що загальна сума за даною Специфікацією складає 199 100,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 33 183,00 грн.

Попередня оплата 30 % на поточний рахунок постачальника в сумі 59 730,00 грн. Решта коштів в сумі 139 370,00 перераховується покупцем до 10.02.2026 (п. 5 Специфікації).

Пунктом 6 Специфікації визначено, що термін поставки Товару 30.12.2025.

Відповідач, на виконання вимог Договору, виставив позивачу Рахунок на оплату № 160 від 22.12.2025 на суму 199 100,00 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснив на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 59 730,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 22.12.2025.

Крім того, позивач, на виконання п. 5 Специфікації № 1 до Договору поставки № 2212-25 від 22.12.2025, перерахував відповідачу решту коштів за Товар у загальному розмірі 139 370,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 48 від 06.03.2026 на суму 60 000,00 грн та № 51 від 16.03.2026 на суму 79 370,00 грн.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за умовами Договору Товар було оплачено позивачем, однак у встановлений Договором строк, до 30.12.2025, відповідач Товар на суму 199 100,00 грн позивачу не поставив.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання постачальником свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8972/17.

Визначене нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено у постанові від 13.09.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога Фермерського господарства "Садове-СВГ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісопт Агро" коштів у розмірі 199 100,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 22 250,11 грн пені.

Відповідно до п. 8.1 Договору, у випадку невиконання сторонами своїх обов`язків по цьому Договору вони несуть відповідальність передбачену цим Договором, а в частині, що йому не суперечить та/або не визначена - згідно з законодавством України.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі порушення постачальником строку поставки Товару, що вказаний у Специфікації до цього Договору, він зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від вартості не поставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування пені у строк з 01.01.2026 по 15.05.2026 на вартість непоставленого товару у розмірі 199 100,00 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 250,11 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 328,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 328,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісопт Агро" (Україна, 04053, місто Київ, вул.Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501; ідентифікаційний код: 46128165) на користь Фермерського господарства "Садове-СВГ" (Україна, 32534, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, село Карачіївці, вул.Центральна, будинок 2Б; ідентифікаційний код: 34075435) 199 100,00 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 22 250,11 грн (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 11 коп.) пені та 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.09.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА