Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №910/8748/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/8748/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 30115243)

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 00034186)

про стягнення 60 645, 13 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі за текстом - ПрАТ «СГ «ТАС», Позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі за текстом - ПАТ «НАСК «Оранта», Відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 47 762, 99 грн за полісом № ЕР 217617034, нарахованих інфляційних втрат - 3 851,67 грн, 3 % річних - 1 566, 36 грн та пені - 7 464, 11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору страхування здійснено виплату суми страхового відшкодування потерпілій особі за шкоду, спричинену страхувальником Відповідача.

Так, Позивач зазначає, що до нього в силу приписів статті 108 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги в межах виплаченої ним суми до Відповідача, як відповідальної особи, з урахуванням часткової виплати Відповідача, що за підрахунками Позивача становить 47 762, 99 грн.

Крім того, Позивач стверджує про прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

У поданій відповіді на відзив Позивач не погоджується з аргументами Відповідача та зазначає, що твердження Відповідача про «обопільну вину» водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставним та такими, що прямо суперечать нормам процесуального права та встановленим судовим фактам - постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі № 572/93/25.

Крім того, норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо врегулювання ПДВ, регулюють відносини між страховиком та безпосередньо потерпілою особою при прямій виплаті. Вона не застосовується до суброгаційних вимог між двома страховими компаніями, де обсяг зобов`язання Відповідача визначається виключно сумою фактично виплаченого Позивачем відшкодування в межах ліміту поліса.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідач дійшов висновку, що дорожньо-транспортна подія, яка відбулася 27.12.2024 сталася з вини обох водіїв, як з вини водія транспортного засобу Daewoo Sens, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 так і з вини водія транспортного засобу Peugeot 2008, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Відповідач вважає, що відповідальними за заподіяння неподільної шкоди є декілька осіб (страхувальник Позивача та страхувальник Відповідача) в силу чого розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відтак, Відповідачем виплачено 50% страхового відшкодування за мінусом франшизи 2 500 грн та за мінусом ПДВ, оскільки в досудовому порядку Позивачем не надавалися докази перерахуванням страхувальником Позивача суми відшкодування на СТО, що є платником ПДВ.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

10.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.11.2018 між Позивачем (Страховик) та ТОВ «ОТП Лізинг» (Страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільною відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № FA-00034006, предметом якого, серед іншого, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом PEUGEOT державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що станом на 27.12.2024 вказаний договір був чинним оскільки матеріали справи не містять письмового повідомлення про припинення його дії, як це визначено пунктом 8.1 останнього.

27.12.2024 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Немовичі, Сарненського району, Рівненської області, здійснив зіткнення з автомобілем PEUGEOT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 04.03.2025 в справі № 572/93/25 встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, однак враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, беручи до уваги, що він правопорушення вчинив вперше, суд дійшов висновку звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито.

27.12.2024 Страхувальник Позивача звернувся до нього із заявою про настання події, а Актом огляду транспортного засобу від 05.02.2025 зафіксовано пошкодження автомобіля PEUGEOT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно рахунку - фактури ТОВ - фірма «МТВ» № 7054 від 10.01.2025 відновлювальна вартість пошкодженого автомобіля PEUGEOT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 80 426, 49 грн (з ПДВ).

В подальшому ТОВ «ОТП Лізинг» листом від 13.01.2025 № 49/01 просив Позивача здійснити виплату страхового відшкодування на його банківські реквізити.

Згідно платіжної інструкції № 5292 від 12.02.2025 ТОВ «ОТП Лізинг» здійснено оплату ремонту автомобіля PEUGEOT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по рахунку - фактурі № 7054 від 10.01.2025.

На підставі страхового акту № 04655/01/925 від 21.02.2025 Позивачем прийнято рішення про виплату страхувальнику 76 242, 02 грн, що здійснено згідно платіжної інструкцією № 14717 від 24.02.2025.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача засобами електронної пошти із заявою про виплату страхового відшкодування від 11.03.2025 № 01309/9225, в якій просив суд здійснити виплату суми 76 242, 02 грн за полісом № ЕР/219659575, згідно якого застраховано цивільно - правову відповідальність водія автомобіля DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (160 000,00 грн. - ліміт відповідальності за шкоду майну та франшиза у розмірі - 3 200,00 грн).

Позивач стверджує, що заяву від 11.03.2025 № 01309/9225 Відповідачем отримано 11.03.2025, а тому в силу положень частини 2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» Відповідач повинен був прийняти рішення по виплаті у строк 90 днів, а саме до 11.06.2025.

Однак, виплата Відповідачем здійснена 01.04.2026 в розмірі 25 279,03 грн, що є недостатнім для повного відшкодування шкоди.

Враховуючи часткове виконання Відповідачем грошового зобов`язання та з пропуском визначеного законом строку, Позивачем здійснено нарахування пені на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України згідно наданого суду розрахунку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Суд зазначає, що нормативно правові акти, які застосовано при ухваленні даного рішення використовуються в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» (№ 1909-IX) та статті 993 ЦК України страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-IV) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що вина водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 27.12.2024 встановлена у судовому порядку постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 04.03.2025 в справі № 572/93/25 суд погоджується з доводами Позивача та зазначає про обґрунтованість доводів останнього в частині переходу до нього права вимоги в межах виплаченої суми до відповідальної особи, тобто Відповідача.

Суд не погоджується із запереченнями Відповідача в частині того, що у вчиненні спірного ДТП винні обоє його учасників (страхувальник Позивача та страхувальник Відповідача) оскільки такі аргументи не підтверджені належними та достатніми доказами, і фактично спростовуються встановленими постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 04.03.2025 в справі № 572/93/25 обставинами.

Що стосується розміру суми, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем.

При вирішенні питання вирахування розміру суми страхового відшкодування, яка підлягає виплаті Відповідачем суд звернувся до судової практики, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20, в якій зазначено наступне.

Згідно з пунктом 36.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 цього Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

А тому судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.03.3018 у справі № 910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Закон розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки (без урахування ПДВ)) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

Водночас, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків (як оціненої, так і фактичної)), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

За змістом наведених норм з урахуванням вже сформульованих Верховним Судом висновків (пункти - 7.3, 7.5-7.7), визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов`язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб`єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.

А вирішальним у цьому випадку - тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.

При цьому слід враховувати, що Закон розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування - пункти 9.1, 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону).

Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.

А тому, якщо страховик здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).

Отже, страхова виплата (регламентна виплата), здійснена за Законом потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону умов, а суб`єкт, на якого покладається обов`язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).

У цьому висновку Суд звертається до правових позицій у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 та від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16.

Враховуючи наявність в матеріалах справи платіжної інструкцію № 5292 від 12.02.2025, згідно якої ТОВ «ОТП Лізинг» здійснено оплату ремонту пошкодженого автомобіля на рахунок СТО - ТОВ - фірма «МТВ» суд презюмує, що ремонт фактично відбувся, а відтак наявні підстави для відшкодування Відповідачем суми з урахуванням ПДВ.

Відтак, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Відповідача є сума страхового відшкодування в розмірі 47 762, 99 грн (з вирахуванням суми франшизи та часткового відшкодування).

Крім того, в силу встановлених судом обставин, суд погоджується з доводами Позивача в частині допущення Відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання з виплати суми страхового відшкодування з 11.06.2025, як про це зазначає Позивач, в силу чого останнім правомірно здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 36.5 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено правильність їх обрахунку в силу чого останні підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено перехід до нього права вимоги за шкоду спричинену страхувальником Відповідача у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги Позивача є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування в розмірі 47 762 (сорок сім тисяч сімсот шістдесят дві) грн 99 коп, нарахованих інфляційних втрат - 3 851 (три тисячі вісімсот п`ятдесят одна) грн 67 коп, 3 % річних - 1 566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) грн 36 коп, пеню - 7 464 (сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 11 коп. та судовий збір - 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 22.09.2026

Суддя Антон ПУКАС