Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №910/8374/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/8374/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» (Харківське шосе, буд. 17-А, м. Київ, 02090; ідентифікаційний код 45330135)

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, 1-а, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664)

про стягнення 796 542, 21 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» (далі за текстом - ТОВ «ТД Максігран», Позивач) із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі за текстом - ПрАТ «АК «Київводоканал», Відповідач) про стягнення 796 542, 21 грн заборгованості, яка складається з 715 999, 91 грн - основного боргу, 23 938, 34 грн - пені, 12 049, 02 грн - інфляційних втрат, 4 787, 68 грн - 3% річних та 39 775, 26 грн - забезпечення виконання договору поставки №261/24/16-25 від 07.03.2025 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що ним здійснено поставку товару Відповідачу за Договором, за який останній не розрахувався у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованості та що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат з подальшим зверненням до суду.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 39 775, 26 грн забезпечення виконання Договору оскільки останній закінчився, а Позивачем виконано свої договірні зобов`язання.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

У поданому відзиві Відповідач заперечує проти задоволення позову та посилається на положення пункту 8.1 Договору, яким визначено, що Відповідач не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань оскільки таке порушення спричинено дієї обставин непереборної сили - військова агресія Російської Федерації проти України з 24.02.2022, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Крім того, ПрАТ «АК «Київводоканал» є оператором критичної інфраструктури, що підтверджується, зокрема листом Міністерства розвитку громад та територій України від 05.12.2022 № 8/11/4506-22, основним завданням якого, як оператора критичної інфраструктури в умовах воєнного стану, є вжиття заходів, які потребують значних фінансових втрат, спрямованих на стабільне функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність міста Києва та деяких населених пунктів Київської області.

Відтак, на переконання Відповідача наведені обставини повністю та беззастережно підтверджують факт настання обставин непереборної сили, що унеможливлює застосування до Відповідача будь-яких заходів впливу, а вимоги щодо суми основної заборгованості можуть бути розглянуті після припинення обставин непереборної сили.

Відповідачем у поданому відзиві зазначено про допущені Позивачем помилки у наданому суду розрахунку, заявлених до стягнення сум в силу чого надано власний контррозрахунок.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

29.07.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві Відповідачем викладено клопотання про розгляд справи з викликом сторін, яке суд не вбачає підстав задовольняти оскільки Відповідачем не доведено одночасної наявності визначених частиною 6 статті 252 ГПК України підстав.

30.07.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив та клопотання Позивача про закриття провадження у справі в частині вимог на суму 39 775, 26 грн.

04.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07.03.2026 між ТОВ «ТД Максігран» (далі за текстом - Постачальник) та ПрАТ «АК «Київводоканал» (далі за текстом - Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю щебінь (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 3.5 Договору перехід права власності на товар до Покупця відбувається з моменту передачі товару та підписання накладних на товар.

Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за оформленою видатковою накладною (пункт 3.6 Договору).

Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженими представником Покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній (пункт 3.7 Договору).

Згідно пункту 5.1 Договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати отримання партії товару.

У випадку порушення Покупцем виконання умов пункту 5.1 Договору Постачальник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня від суми заборгованості на кожний день прострочення оплати (пункту 7.3 Договору).

Відповідно до пункту 13.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2025. Закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

На виконання умов укладеного Договору Позивач в період з 09.01.2026 по 31.03.2026 поставив Відповідачу товар на загальну суму 715 999, 91 грн., згідно наступних видаткових накладних:

видаткова накладна № 76 від 09.01.2026 на загальну суму 62 694,22 грн;

видаткова накладна № 77 від 12.01.2026 на загальну суму 14 225,80 грн;

видаткова накладна № 79 від 14.01.2026 на загальну суму 28 451,59 грн;

видаткова накладна № 81 від 16.01.2026 на загальну суму 8 350,84 грн;

видаткова накладна № 168 від 23.01.2026 на загальну суму 8 350,84 грн;

видаткова накладна № 169 від 26.01.2026 на загальну суму 4 196,40 грн;

видаткова накладна № 170 від 26.01.2026 на загальну суму 14 112,00 грн;

видаткова накладна № 171 від 28.01.2026 на загальну суму 11 749,92 грн;

видаткова накладна № 175 від 30.01.2026 на загальну суму 11 753,52 грн;

видаткова накладна № 189 від 06.02.2026 на загальну суму 36 886,36 грн;

видаткова накладна № 194 від 11.02.2026 на загальну суму 8 606,33 грн;

видаткова накладна № 330 від 27.02.2026 на загальну суму 12 337,42 грн;

видаткова накладна № 340 від 02.03.2026 на загальну суму 15 107,04 грн;

видаткова накладна № 420 від 04.03.2026 на загальну суму 25 136,44 грн;

видаткова накладна № 427 від 06.03.2026 на загальну суму 21 695,39 грн;

видаткова накладна № 455 від 09.03.2026 на загальну суму 25 601,64 грн;

видаткова накладна № 565 від 11.03.2026 на загальну суму 26 437,32 грн;

видаткова накладна № 546 від 13.03.2026 на загальну суму 5 076,00 грн;

видаткова накладна № 577 від 13.03.2026 на загальну суму 24 632,87 грн;

видаткова накладна № 707 від 16.03.2026 на загальну суму 27 108,74 грн;

видаткова накладна № 708 від 16.03.2026 на загальну суму 2 256,00 грн;

видаткова накладна № 717 від 17.03.2026 на загальну суму 29 849,40 грн;

видаткова накладна № 718 від 17.03.2026 на загальну суму 2 820,00 грн;

видаткова накладна № 719 від 17.03.2026 на загальну суму 3 696,00 грн;

видаткова накладна № 768 від 18.03.2026 на загальну суму 18 883,80 грн;

видаткова накладна № 779 від 19.03.2026 на загальну суму 21 023,96 грн;

видаткова накладна № 849 від 20.03.2026 на загальну суму 12 085,63 грн;

видаткова накладна № 850 від 20.03.2026 на загальну суму 18 900,00 грн;

видаткова накладна № 865 від 23.03.2026 на загальну суму 18 799,87 грн;

видаткова накладна № 949 від 25.03.2026 на загальну суму 41 880,07 грн;

видаткова накладна № 959 від 26.03.2026 на загальну суму 44 020,24 грн;

видаткова накладна № 1140 від 27.03.2026 на загальну суму 12 547,24 грн;

видаткова накладна № 1156 від 30.03.2026 на загальну суму 77 507,51 грн;

видаткова накладна № 1165 від 31.03.2026 на загальну суму 19 219,51 грн.

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та претензій, в силу чого Позивачем належним чином виконано зобов`язання з поставки, а у Відповідача виник обов`язок з оплати такого товару згідно положень пункту 5.1 Договору.

Судом встановлено, що докази оплати Відповідачем товару за Договором в розмірі 715 999, 91 грн матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що Відповідач не розрахувався за товар, поставлений згідно перелічених вище видаткових накладних чим допустив порушення виконання грошового зобов`язання, що стало підставою для нарахування пені на підставі пункту 7.3 Договору, а також 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України згідно наданого суду розрахунку.

Також судом встановлено, що в межах виконання пункту 13.12 Договору Позивачем на користь Відповідача сплачено забезпечення виконання Договору в розмірі 1% вартості Договору - 39 775, 26 грн. згідно платіжної інструкції № 366 від 04.03.2025, яке підлягає поверненню так як Договір виконано.

Судом встановлено, що суму забезпечення в розмірі 39 775, 26 грн повернуто Відповідачем на користь Позивача згідно платіжної інструкції № 8683 від 15.07.2026 у зв`язку з чим Позивач просить суд закрити провадження у справі в цій частині.

Заперечення Відповідача щодо заявлених вимог ґрунтуються на тому, що порушення строків оплати сталось внаслідок дії обставин непереборної сили, які не залежать від волі Відповідача, який в свою чергу є оператом критичної інфраструктури, що підтверджується, зокрема листом Міністерства розвитку громад та територій України.

Основним завданням ПрАТ «АК «Київводоканал» як оператора критичної інфраструктури в умовах воєнного стану є вжиття заходів, які потребують значних фінансових втрат, спрямованих на стабільне функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність міста Києва та деяких населених пунктів Київської області.

Зазначене вище, на переконання сторони Відповідача, повністю та беззастережно підтверджує факт настання обставин непереборної сили, що унеможливлює застосування до Відповідача будь-яких заходів впливу, а вимоги щодо суми основної заборгованості можуть бути розглянути після припинення обставин непереборної сили.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що надані Позивачем розрахунки містять арифметичні помилки, зокрема в частині визначення початкової дати прострочення зобов`язання, внаслідок чого розмір заявлених санкцій є неправильним та призводить до безпідставного збагачення Позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 695 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, порядок оплати сторонами за Договором визначено пунктом 5.1 останнього - протягом 45 календарних днів з дати отримання партії товару.

Так, враховуючи дати поставки, Відповідач мав здійснити розрахунок у наступний строк:

видаткова накладна № 76 від 09.01.2026 у строк до 23.02.2026;

видаткова накладна № 77 від 12.01.2026 у строк до 26.02.2026;

видаткова накладна № 79 від 14.01.2026 у строк до 28.02.2026;

видаткова накладна № 81 від 16.01.2026 у строк до 02.03.2026;

видаткова накладна № 168 від 23.01.2026 у строк до 09.03.2026;

видаткова накладна № 169 від 26.01.2026 у строк до 12.03.2026;

видаткова накладна № 170 від 26.01.2026 у строк до 12.03.2026;

видаткова накладна № 171 від 28.01.2026 у строк до 14.03.2026;

видаткова накладна № 175 від 30.01.2026 у строк до 16.03.2026;

видаткова накладна № 189 від 06.02.2026 у строк до 23.03.2026;

видаткова накладна № 194 від 11.02.2026 у строк до 28.03.2026;

видаткова накладна № 330 від 27.02.2026 у строк до 13.04.2026;

видаткова накладна № 340 від 02.03.2026 у строк до 16.04.2026;

видаткова накладна № 420 від 04.03.2026 у строк до 18.04.2026;

видаткова накладна № 427 від 06.03.2026 у строк до 20.04.2026;

видаткова накладна № 455 від 09.03.2026 у строк до 23.04.2026;

видаткова накладна № 565 від 11.03.2026 у строк до 25.04.2026;

видаткова накладна № 546 від 13.03.2026 у строк до 27.04.2026;

видаткова накладна № 577 від 13.03.2026 у строк до 27.04.2026;

видаткова накладна № 707 від 16.03.2026 у строк до 30.04.2026;

видаткова накладна № 708 від 16.03.2026 у строк до 30.04.2026;

видаткова накладна № 717 від 17.03.2026 у строк до 01.05.2026;

видаткова накладна № 718 від 17.03.2026 у строк до 01.05.2026;

видаткова накладна № 719 від 17.03.2026 у строк до 01.05.2026;

видаткова накладна № 768 від 18.03.2026 у строк до 02.05.2026;

видаткова накладна № 779 від 19.03.2026 у строк до 03.05.2026;

видаткова накладна № 849 від 20.03.2026 у строк до 04.05.2026;

видаткова накладна № 850 від 20.03.2026 у строк до 04.05.2026;

видаткова накладна № 865 від 23.03.2026 у строк до 07.05.2026;

видаткова накладна № 949 від 25.03.2026 у строк до 09.05.2026;

видаткова накладна № 959 від 26.03.2026 у строк до 10.05.2026;

видаткова накладна № 1140 від 27.03.2026 у строк до 11.05.2026;

видаткова накладна № 1156 від 30.03.2026 у строк до 14.05.2026;

видаткова накладна № 1165 від 31.03.2026 у строк до 15.05.2026.

Враховуючи відсутність доказів оплати Відповідачем на користь Позивача суми 715 999, 91 грн за отриманий товар вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

По - перше, суд зазначає, що посилання Відповідача на існування форс-мажорних обставин та віднесення останнього до категорії об`єктів критичної інфраструктури не є підставою для звільнення від оплати суми основного боргу.

По - друге, Відповідачем не надано доказів повідомлення Позивача по форс-мажорні обставини згідно пункту 8.3 Договору, а також не надано належних та достатніх доказів того, що обставини, на які посилаються сторона Відповідача є форс-мажорними та не доводено яким чином такі обставини унеможливлювали / ускладнювали виконання Договору.

Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення Відповідача від відповідальності, а нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснено правомірно.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені з урахуванням визначених судом строків настання у Відповідача обов`язку з оплати в силу чого за підрахунками суду обґрунтованими та арифметично вірними є наступні нарахування: пеня - 23 808, 58 грн, 3 % річних - 4 764, 71 грн та інфляційні втрати - 11 493, 74 грн, а тому вимоги Позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення 39 775, 26 грн - забезпечення виконання договору поставки, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в межах даної суми на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Що стосується клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання зменшення нарахованих Позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

За сукупністю викладеного вище та встановленого судом, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено винятковості даного випадку, враховуючи що нарахування пені зумовлено виключно з підстав порушення строків оплати, що як встановлено судом вище здійснено без поважних на те причин.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору, укладеного вже при наявності запровадженого на території України воєнного стану в силу чого Відповідач мав розуміти свої фінансові можливості та обов`язок сплатити кошти за Договором.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено порушення договірного зобов`язання Відповідачем в частині строків оплати поставленого товару, що свідчить про обґрунтованість вимог Позивача у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню, а провадження в частині вимог про повернення забезпечення виконання договору - закриттю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі пропорційно до вимог в частині, яких провадження у справі закрито підлягають поверненню Позивачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Законом України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/8374/26 в частині вимог про стягнення 39 775, 26 грн забезпечення виконання договору - закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, 1-а, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» (Харківське шосе, буд. 17-А, м. Київ, 02090; ідентифікаційний код 45330135) основний борг 715 999 (сімсот п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 91 коп., пеню - 23 808 (двадцять три тисячі вісімсот вісім) грн 58 коп, 3 % річних - 4 764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн 71 коп, інфляційні втрати - 11 493 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 74 коп. та судовий збір - 9 072 (дев`ять тисяч сімдесят дві) грн 80 коп.

4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Максігран» (Харківське шосе, буд. 17-А, м. Київ, 02090; ідентифікаційний код 45330135) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі - 477 (чотириста сімдесят сім) грн 30 коп.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 22.09.2026

Суддя Антон ПУКАС