Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №910/9045/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/9045/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Дупляк О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства "Ліком" (03124, м. Київ, пров. Юрія Матущака, буд. 3; ідентифікаційний код 30638249)

до Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості у сумі 8586,64 грн,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ліком" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни (далі - Відповідач) 5323,09 грн основної заборгованості; 389,37 грн інфляційних втрат; 1240,79 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 1633,39 грн - 40% річних, передбачених Договором поставки від 28.08.2025 №628 (далі - Договір).

Позов вмотивовано тим, що Відповідачем, в порушення умов Договору, неналежним чином виконано покладені на нього договірні зобов`язання з оплати товару у встановлений строк, у зв`язку з чим Позивач, крім суми основного боргу, просить суд стягнути з Відповідача штрафні санкції, 40% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали, відповідно до ч. 4 ст. 176 Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК); запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов; позивачу у строк не пізніше п`яти днів з моменту отримання відзиву від відповідача подати до суду відповідь на відзив; відповідачу у строк не пізніше п`яти днів з моменту отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, водночас, про розгляд справи судом був повідомлений належним чином.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 6 ГПК України Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна відповідь про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у відповідача.

З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі за зареєстрованою адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Судом враховано, що наявний конверт (трек-номер №R067240051904), разом з ухвалою суду, які повернулися до господарського суду з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання" підтверджують належне повідомлення фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни про розгляд даної справи в суді.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Ліком" та Фізичною особою-підприємцем Ширеніної Інною Валеріївною було укладено Договір №628 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов`язався поставляти Відповідачу товари народного споживання (далі - Товари) на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил "ІНКОМЕРС" 2010 року) в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Відповідач зобов`язався приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Судом встановлено, що згідно з умовами укладеного між сторонами Договору товари поставляються по накладним на підставі замовлень Покупця на поставку. Момент виконання Постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається: момент здачі Товарів органу транспорту при самовивозу (FCA); момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання Товарів при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW); -інший момент, погоджений Сторонами цього Договору у Замовленні. З цього моменту до Покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товарів, відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, а також відповідальність за його збереження (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються у видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони зобов`язуються виконувати взяті на себе обов`язки в повному обсязі, належним чином та в строки, передбачені цим Договором. Відповідальність Сторін, що не передбачена цим Договором, регулюється Цивільним кодексом України (пункт 4.1) Договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору усі спори, що виникають з приводу виконання умов цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів. він вирішуються в судовому порядку згідно діючого законодавства України у Господарському суді міста Києва.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до "31" грудня 2028 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на умовах, передбачених цим договором (пункт 8.1 Договору).

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги Позивача заявлені до Відповідача про стягнення з останнього 5323,09 грн основної заборгованості, 1240,79 грн пені, 1633,39 - 40 % річних; 389,37 грн втрат від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання умов спірного договору, Приватним підприємством "Ліком" було поставлено, а Фізичною особою-підприємцем Ширеніною Інною Валеріївною було прийнято товар за видатковими накладними від 29.09.2025 №ЖК-41679, від 25.09.2025 №ЖК-41274 та від 18.09.2025 №ЖК-40050 на загальну суму 6810,92 грн, що підтверджується підписанням обома сторонами вказаних накладних, які наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи суму позову, яку Позивач просить стягнути з Відповідача, Позивач зазначає, що Відповідачем частково оплачена видаткова накладна №ЖК-40050 від 18.09.2025 на суму 1988,38 грн, в розмірі 500,55 грн, тоді як видаткові накладні від 29.09.2025 №ЖК-41679, та від 25.09.2025 №ЖК-41274 Відповідачем не оплачені повністю.

Судом установлено, що вищевказані накладні підписані обома сторонами без зауважень, а, отже, товар вважається тамими, що прийняті Відповідачем.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що момент виконання Постачальником зобов`язання по поставці та передача права власності на товар вважається: момент здачі Товарів органу транспорту при самовивозу (FCA); момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання Товарів при здачі на складі Покупця (DDP) або Постачальника (EXW); інший момент, погоджений Сторонами цього Договору у Замовленні. З цього моменту до Покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товарів, відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, а також відповідальність за його збереження. За поставлені Товари Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар (пункт 3.2 Договору). Враховуючи вищевикладене, судом установлено, що строк оплати по видатковій накладній від 18.09.2025 №ЖК-40050 настав 02.10.2025, по видатковій накладній від 25.09.2025 №ЖК-41274 настав 05.10.2025, по видатковій накладній від 29.09.2025 №ЖК-41679 настав 13.10.2026. Проте, в супереч п. 3.1 Договору, Відповідач у встановлений Договором строк оплату за поставлений товар не здійснив. Оскільки поставлений Позивачем товар на загальну суму 6810,92 грн було отримано Відповідачем, проте останнім було здійснено оплату лише частково у розмірі 1487,83 грн, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5323,09 грн (6810,92-1487,83) основної заборгованості судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційних втрат у сумі 389,37 грн, 1240,79 грн пені та 1633,39 грн 40 % річних за період з 14.10.2025 по 20.07.2026.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач крім суми основного боргу просить суд стягнути також пеню за період з 14.10.2025 по 29.01.2026 у сумі 488,27 грн та з 30.01.2026 по 20.07.2026 у сумі 752,52 грн, що загалом становить 1240,79 грн.

Судом перевірено наданий Позивачем розрахунок, останні визнається обгрунтованим та відповідно до пункту 4.3 Договору, підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних (п. 4.3 Договору).

У позовній заяві міститься розрахунок 40% річних позивачем на суму заборгованості за період з 14.10.2025 по 20.07.2026 на суму 1633,39 грн.

Судом перевірено розрахунок, останній визнано вірним, та таким, що підлягає стягненні з відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з 14.10.2025 по 20.07.2026, у сумі 389,37 грн.

Судом перевірено поданий розрахунок інфляційних втрат за вказаний період. Суд визнає зазначені вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, крім суми основного боргу також стягненню з відповідача підлягають 1240,79 грн пені, 1633,39 грн 40 % річних і 389,37 грн інфляційних втрат.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн (3 328 грн * 0,8 [коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позовної заяви в електронній формі]) слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Ліком" до Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Ліком" (03124, м. Київ, пров. Юрія Матущака, буд. 3; ідентифікаційний код 30638249): 5323 (п`ять тисяч триста двадцять три) грн 09 коп. основної заборгованості; 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 79 коп. пені; 1633 (тисяча шістсот тридцять три) грн 39 коп. - 40 % річних; 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн 37 коп. - інфляційні втрати та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дупляк О.М.