Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №910/9605/24 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2026Справа № 910/9605/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9605/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69»

про стягнення 20213,14 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех»

та до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55»

про визнання недійсним договору

Представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом / відповідача-1 за зустрічним позовом

Бутко Д.Г.;

від відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом:

не з`явився;

від відповідача-2 за зустрічним позовом: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (далі - відповідач) про стягнення 20213,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, що є співвласником нежилих приміщень №1-№22 групи приміщень №343 літра «А» в будинку, обслуговування якого здійснює позивач за договором про надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку від 30.04.2022, не сплатив внесок за утримання будинку, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 20 213,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9605/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву.

10.10.2024 року через відділ діловодства суду від позивача (далі - відповідача за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (далі - відповідач 1 за зустрічним позовом) та до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» (далі - відповідач 2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 діючи від імені та в інтересах позивача по зустрічному позову без належних на то правових підстав уклав договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2022 з відповідачем-1, який за своїм змістом суперечить інтересам позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, а відтак, в силу вимог чинного законодавства, такий договір є недійсним з моменту його укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 прийнято зустрічний позов до розгляду з первісним позовом у справі №910/9605/24, залучено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алатир 55» в якості відповідача-2 за зустрічним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи №910/9605/24 за правилами загального позовного провадження починаючи зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 16.05.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» про стягнення 20213,14 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» заборгованість по утриманню будинку у розмірі 19775,70 грн, 3% річних у розмірі 110,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 326,75 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» відмовлено.

02.02.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9605/24, в якій позивач за первісним / відповідач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним / позивача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 113000,00 грн.

09.02.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, у яких відповідач за первісним позовом вказав на не співмірності суми задоволених позовних вимог із розміром нарахованих та заявлених адвокатом витрат на правничу допомогу. Окрім того, товариство зауважує на тому, що в позовній заяві було зазначено що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн, втім за наслідками розгляду спору позивачем заявлено значно більший розмір витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9605/24, призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 05.03.26.

05.03.2026 року у судовому засіданні директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому відповідач за первісним позовом з посиланням на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу з 113000,00 грн до 5000,00 грн.

У судовому засіданні 05.03.2026 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання у справі на 09.04.2026.

09.04.2026 року у судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» було подано клопотання про долучення оригіналів додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 03.11.2024 та акту надання послуг від 30.01.2026 року.

У судовому засіданні 09.04.2026 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 30.04.2026.

30.04.2026 року у судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» було подано клопотання про долучення оригіналів додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 03.11.2024 та акту надання послуг від 30.01.2026 року.

У судовому засіданні 30.04.2026 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення позивачу за первісним позовом строку для надання письмових пояснень щодо питань, які виникли в судовому засіданні; встановлення відповідачу за зустрічним позовом строку для надання письмових пояснень; оголошення перерви до 04.06.2026.

07.05.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» на виконання протокольної ухвали суду від 30.04.2026 надійшли пояснення, у яких позивач за первісним позовом вказав, що відповідач за первісним позовом не має спеціальних знань для підтвердження чи спростування невідповідності розміщення окремих елементів оригіналів документів по відношенню до їх раніше поданих копій. Позивач підтвердив, що додаткова угода та акт наданих послуг містять не живі підписи керівника позивача, однак керівник дійсно мав волевиявлення до укладання додаткової угоди та акту наданих послуг, у підтвердження чого долучає нотаріальну заяву керівника. Крім того, позивач з посиланням на висновки Верховного Суду зауважує на тому, що якщо особа, факсиміле підпису якої було використано під час підписання договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює цей правочин своїми наступними діями, то у суду відсутні підстави вважати такий правочин неукладеним або недійсним.

19.05.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» надійшли письмові пояснення, у яких відповідач за первісним позовом вказав, що разом із заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем було подано копії документів без підпису однієї зі сторін, а саме адвоката, тому такі докази не можуть прийматися судом до уваги. У подальшому, на вимогу суду, позивачем було повторно подано документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, після вивчення доданих оригіналів документів, з`ясувалось, що вони відрізняються від поданих раніше копій документів на підтвердження витрат на юридичну допомогу, рамка в оригіналі документу та підпис не відповідає наданій до суду раніше копії, що свідчить про намагання надати суду неналежні докази для отримання витрат на правову допомогу позивача в розмірі 113000,00 грн. Крім того, оскільки докази зі сторони керівництва ТОВ «Управляюча компанія - Політех» підписані за допомогою факсиміле, а доказів погодження укладення правочинів за допомогою використання механічного відтворювача підписів адвокатом до суду не надано, то подані докази є неналежними.

У судовому засіданні 04.06.2026 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 11.06.2026.

У судовому засіданні 11.06.2026 представник позивача за первісним позовом просив заяву задовольнити, у свою чергу, представник відповідача за первісним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази та раніше подані пояснення / заперечення, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач за первісним позовом та відповідач-2 за зустрічним позовом були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суд про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9605/24 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/9605/24 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем за первісним / відповідачем-1 за зустрічним позовами під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У поданій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» понесені судові витрати у розмірі 113000,00 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надано копію договору про надання правової допомоги від 24.07.2024 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» та адвокатом Бутко Дмитром Геннадійовичем; додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 03.11.2024, акту наданих послуг від 30.01.2026 на загальну суму 113000,00 грн; ордеру на надання правничої допомоги, серії АІ №1663478 від 02.08.2024.

За умовами пункту 1.1 договору адвокат зобов`язується здійснити надання правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору надання Адвокатом правової допомоги Клієнту включає: супровід справи за позовом ТОВ «УК «Політех» до ТОВ «ЮСО69».

Згідно пункту 1.3 договору за цим договором Адвокат здійснює надання правової допомоги Клієнту за всіма (без виключення та обмежень) судовими спорами, що виникли до моменту підписання та після підписання даного Договору.

Під терміном «захист» Сторони розуміють вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Під терміном «представництво» Сторони розуміють вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Під терміном «інші види правової допомоги» Сторони розуміють види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункти 1.4, 1.5, 1.6 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що адвокат, для реалізації цілей даного договору, зобов`язаний: вчиняти дії відповідно до умов цього Договору та змісту доручення, представляти і захищати права та інтереси Клієнта; використовувати всі передбачені чинним законодавством України та нормами міжнародного права способи захисту прав і законних інтересів Клієнта; інформувати Клієнта про хід виконання умов даного Договору та доручення; попередньо погоджувати з Клієнтом послуги та їх вартість, що до реалізації цілей даного Договору; не використовувати свої повноваження на шкоду Клієнту; зберігати таємницю (інформацію, яка отримана при здійсненні професійних обов?язків Адвокатом за цим Договором або у зв?язку з ним). Забезпечувати конфіденційність наданої Клієнтом інформації, якщо така інформація попередньо не була публічно поширена Клієнтом чи іншими особами; в разі припинення цього Договору, негайно повернути Клієнту довіреність, строк якої не закінчився; при розірванні Договору, Адвокат зобов?язаний поінформувати Клієнта щодо здійсненої Адвокатом роботи (наданої послуги) і, за необхідності, передати Клієнту копії документів складених Адвокатом при виконанні доручення.

За умовами пункту 2.2 договору адвокат, для реалізації цілей даного Договору, має право: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі, щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб; бути представником Клієнта з питань захисту прав та інтересів в: a) органах державної влади та місцевого самоврядування; державних, громадських організаціях, установах та підприємствах, незалежно від їх форм власності, підпорядкування та галузевої належності; b) Державній фіскальній службі України та її органах (структурних підрозділах, відділах, управліннях, регіональних службах, відомствах, тощо); c) органах державної виконавчої служби та/або перед приватними виконавцями (з використанням всіх прав, які передбачені для учасників/сторін виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження»); d) органах нотаріату, адвокатури; e) Національній поліції України та її органах (структурних підрозділах, відділах, управліннях, регіональних службах, відомствах, тощо), Генеральній прокуратурі України та її органах (структурних підрозділах, відділах, управліннях, регіональних службах, відомствах, тощо), Національному антикорупційному бюро України та його органах (структурних підрозділах, відділах, управлінях, регіональних службах, відомствах, тощо), Службі безпеки України та її органах (структурних підрозділах, відділах, управліннях, регіональних службах, відомствах, тощо), органах внутрішніх справ та дізнання; f) судах України всіх рівнів та юрисдикцій, третейських судах, міжнародних арбітражних судах, Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі (але не обмежуючись): з правом складання, підписання, подання, проголошення всіх процесуальних документів, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (без виключень та обмежень) та інших законів; складання, підписання та подання позовної заяви (позову), заяви, клопотання, листа, зустрічного позову, відзиву, заперечення, відповіді, пояснень третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги, письмових пояснень, заяви про відвід судді (суддів); повної або часткової відмови від позовних вимог; визнання позову повністю або частково; зміни предмета та/або підстав позову, обсягу позовних вимог; складання, підписання (укладання) мирової угоди на будь-якій стадії; підписання та подання заяв про перегляд рішення та/або ухвали суду за нововиявленими та винятковими обставинами; звертатися із заявою про накладення арешту та заборони відчуження майна, складати та підписувати заяви про забезпечення позову; збирати факти, відомості, документи, які можуть бути використані в якості доказів; оскаржувати дії, рішення, постанови органів державної виконавчої служби; сплачувати судовий збір та вносити інші платежі, пов`язані з веденням судових справ; адвокату надається право та повноваження представляти інтереси Клієнта у справах про банкрутство з усіма правами наданими законодавством про банкрутство кредиторові та/або боржнику та/або іншій особі; адвокату надається право та повноваження в інтересах Клієнта підписувати та подавати заяви та інші документи у відповідні установи та організації, робити та засвідчувати копії документів, одержувати належні Клієнту документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, розпоряджатися ними, в тому числі, одержувати поштову та іншу кореспонденцію; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання Договору документами та матеріалами; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій Адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких Клієнт та/або Адвокат бере участь; підписувати договори, замовлення з експертами та експертними установами на виготовлення висновку судового експерта та оплачувати від імені Клієнта вартість замовлення висновку судового експерта. Одержувати письмові висновки спеціалістів, експертів з питань, що потребують спеціальних знань, укладати з ними договори; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, справах про банкрутство, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань, а від громадян - за їх згодою; користуватися всіма належними Клієнту правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами; подавати (підписувати) державному виконавцю та/або приватному виконавцю заяви про примусове виконання виконавчих документів наказів суду та виконавчих листів, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, користуватись іншими правами, наданими стягувачу та боржнику Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2.3 договору клієнт, для реалізації цілей даного Договору, зобов`язаний: повідомити Адвоката про всі вжиті заходи, що стосуються виконання умов Договору; прийняти надані послуги (виконану роботу) за цим Договором та відшкодовувати Адвокату фактичні витрати, понесені у зв`язку із виконанням даного Договору; в найкоротші терміни надавати Адвокату процесуальні та інші документи, отримані із суду та/або інших органів, установ, організацій чи підприємств, які стосуються предмету даного Договору; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків адвоката; оплачувати Адвокату узгоджену вартість послуг (гонорар); оплачувати розрахований Адвокатом судовий збір та інші обов`язкові платежі.

Згідно пункту 2.1 розділу 3 договору за надання Адвокатом послуг з правової допомоги Клієнту, останній зобов`язується сплатити Адвокату 10000,00 грн.

Пунктом 2.2 розділу 3 договору визначено, що за результатами надання послуг з правової допомоги за цим Договором, Сторонами складається та підписується акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Ініціатором складання акту наданих послуг є Адвокат. Акт наданих послуг у 2 (двох) примірниках направляється Клієнту для підписання. Один примірник такого Акту наданих послуг, Клієнт, після підписання, направляє Адвокату протягом 3 (трьох) робочих днів після одержання Акту наданих послуг. Акт наданих послуг вважається беззаперечно погодженим Клієнтом, якщо заперечення Клієнта не одержані Адвокатом протягом трьох робочих днів від дати одержання Акту наданих послуг Клієнту.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 розділу 3 договору клієнт зобов`язується оплатити вартість послуг (гонорару) з надання правової допомоги протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати ухвалення рішення у справі за позовом ТОВ «УК «Політех» до ТОВ «ЮСО69». Зобов?язання Клієнта по оплаті вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Адвоката або складання відповідної розписки.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 2 (двох) років, а в частині взятих на себе та не виконаних зобов`язань Договір діє до моменту повного виконання зобов`язання. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 6.1, 6.2 договору).

03.11.2024 року сторонами було підписано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 24.07.2024 (далі - додаткова угода), за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1 розділу 3 договору про надання правничої допомоги від 24.07.2024 та викласти його в наступній редакції: «За надання Адвокатом послуг з правової допомоги Клієнту, останній зобов`язується сплатити Адвокату вартість послуг (гонорар) та компенсувати понесені витрати, що були попередньо погоджені. Вартість послуг (гонорар) формується на підставі тарифів: консультація усна - 2000,00 грн; консультація письмова - 2500,00 грн; ознайомлення із матеріалами справи (за кожний том справи, а в разі відсутності справи за 250 аркушів) - 2000,00 грн; правовий аналіз справи з урахуванням практики та визначенням стратегії - 2000,00 грн; складання адвокатського запиту - 1500,00 грн; представництво інтересів клієнта в підприємствах, установах, організаціях (за одну годину) - 4000,00 грн; участь адвоката в одному судовому засіданні - 4500,00 грн; складання позовної заяви - 6500,00 грн; складання відзиву на позовну заяву - 4800,00 грн; складання відповіді на відзив - 4500,00 грн; складання заперечення - 4500,00 грн; складання мирової угоди - 4600,00 грн; складання письмових пояснень - 3700,00 грн; складання клопотань, заяв - 2500,00 грн; складання судових дебат - 3000,00 грн; складання апеляційної скарги на ухвалу суду - 4000,00 грн; складання апеляційної скарги на рішення суду - 5000,00 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу - 3800,00 грн; складання касаційної скарги - 4800,00 грн; складання відзиву на касаційну скаргу - 4500,00 грн.

Позивачем було долучено до матеріалів справи акт наданих послуг від 30.01.2026, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили, що на виконання умов договору адвокатом надані наступні послуги в рамках справи №910/9605/24: позовна заява (02.08.2024) - 6500,00 грн; клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу вх. 07-11/90573/24 (14.10.2024) - 2500,00 грн; заперечення на клопотання про витребування доказів вх. 07-11/90563/24 (14.10.2024) - 2500,00 грн; відповідь на відзив вх. 07-11/90560/24 (14.10.2024) - 4800,00 грн; відзив на зустрічний позов вх. 07-11/97936/24 (05.11.2024) - 4800,00 грн; судове засідання (12.11.2024) - 4500,00 грн; клопотання про долучення доказів вх. 07-11/101171/24 (14.11.2024) - 2500,00 грн; відповідь на відзив вх. 07-11/101991/24 (18.11.2024) - 4500,00 грн; судове засідання (10.12.2024) - 4500,00 грн; клопотання про долучення доказів вх. 07-11/3782/25 (16.01.2025) - 2500,00 грн; судове засідання (21.01.2025) - 4500,00 грн; заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі вх. 07-11/8556/25 (30.01.2025) - 2500,00 грн; клопотання про долучення оригіналів документів вх. 07-11/12785/25 (12.02.2025) - 2500,00 грн; судове засідання (13.02.2025) - 4500,00 грн; додаткові пояснення у справі вх. 07-11/16167/25 (24.02.2025) - 3700,00 грн; судове засідання (24.04.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (01.05.2025) - 4500,00 грн; заперечення на клопотання про витребування доказів вх. 07-11/39698/25 (07.05.2025) - 2500,00 грн; судове засідання (08.05.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (16.05.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (24.06.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (31.07.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (28.08.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (25.09.2025) - 4500,00 грн; додаткові пояснення вх. 07-11/85523/25 (15.10.2025) - 3700,00 грн; судове засідання (28.10.2025) - 4500,00 грн; судове засідання (22.01.2026) - 4500,00 грн; судове засідання (27.01.2026) - 4500,00 грн. Разом 113000,00 грн.

Судом встановлено, що Бутко Дмитро Геннадійович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, адвокат Бутко Д.Г. є представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех».

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що адвокат Бутко Д.Г., який представляє інтереси ТОВ «Управляюча компанія - Політех», здійснював адвокатську діяльність у суді першої інстанції на підставі ордеру серії АІ №1663478 від 02.08.2024, який був виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 24.07.2024, про що зазначено у самому ордері.

Положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» надано копію договору про надання правової допомоги від 24.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» та адвокатом Бутко Дмитром Геннадійовичем; додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 03.11.2024, акту наданих послуг від 30.01.2026 на загальну суму 113000,00 грн; ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1663478 від 02.08.2024.

Однак, як було встановлено в ході судових засідань з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про ухвалення додаткового рішення, подані до суду документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а саме: додаткова угода від 03.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 24.07.2024 та акт наданих послуг від 30.01.2026 підписані лише ТОВ «Управляюча компанія - Політех».

У подальшому, на вимогу суду, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» адвокатом Бутком Д.Г. було надано додатково два примірника підписаних усіма сторонами оригіналів додаткової угоди від 03.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 24.07.2024 та акту наданих послуг від 30.01.2026.

Фактично позивач надав докази на підтвердження обсягу одержаної правничої допомоги в порядку передбаченому частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України

На переконання суду, подані не підписані примірники додаткової угоди від 03.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 24.07.2024 та акту наданих послуг від 30.01.2026 зі сторони адвоката Бутко Д.Г., за умови, що вказані документи були підписані клієнтом (замовником послуг) - ТОВ «Управляюча компанія - Політех», не можуть бути залишені судом поза увагою, враховуючи надання адвокатом послуг спрямованих на захист інтересів клієнта та фактичне їх погодження клієнтом шляхом підписання додаткової угоди і акту.

У пункті 33 справи «ТОВ «Фріда» проти України» заява № 24003/07, рішення від 08.12.2016» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Враховуючи принцип «summum jus sum povredria est», який полягає у тому, що - абсолютне виконання закону призводить до найбільшої несправедливості, тобто надто суворе тлумачення закону породжує несправедливість та зважаючи на те, що позивач за первісним позовом на користь якого було розглянуто спір у суді, набув право на компенсацію понесених судових витрат, у зв`язку із задоволенням первісного і відмови у задоволенні зустрічного позовів, правомірним є очікування на відшкодування таких судових витрат з протилежної сторони.

За наведеного слідує, що неврахування такої додаткової угоди та акту під час розподілу судових витрат суперечить меті інституту витрат на правову допомогу, враховуючи також і те, що сторона під час розгляду заяви надала підписані між сторонами оригінали, як зі сторони адвоката, так і зі сторони клієнта.

Суд також враховую те, що адвокатом у ході розгляду даного спору надавались послуги клієнту, договір про надання правничої допомоги від 24.07.2024 виконувався, тому неврахування поданої додаткової угоди та акту наданих послуг, які містять дефекти у оформленні, при розподілі судових витрат є очевидним проявом надмірного формалізму щодо надто жорсткого трактування норм права всупереч праву сторони на відшкодування судових витрат, відтак, на переконання суду, слід враховувати відповідні документи, щонайменше через те, що послуги по договору про надання правничої допомоги надавались, незалежно від того чи такі документи були складені.

Посилання ж відповідача за первісним позовом на те, що в поданих у подальшому позивачем примірниках акту та додаткової угоди проставлені підписи та печатки у реквізитах сторін відрізняються за своїм місце розташуванням, що робить відповідні докази неналежними, судом відхиляються, оскільки сторони договору про надання правничої допомоги від 24.07.2024 в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є обмеженими у кількості підписання примірників первинних документів.

Відхиляє суд і посилання відповідача за первісним позовом про те, що надані оригінали є підписаними зі сторони клієнта (ТОВ «Управляюча компанія - Політех») за допомогою засобів механічного відтворення підпису - факсиміле, а враховуючи відсутність у договорі застережень про застосування механічних засобів відтворення підпису - факсиміле, то вказані докази є неналежними.

Так, відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Судом встановлено, що сторони договору про надання правничої допомоги від 24.07.2024 не скористались наданим їм ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 207 ЦК України правом та письмової угоди щодо можливості застосування під час укладення та виконання спірного договору факсиміле замість власноручних підписів сторін не уклали.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Спеціальний закон, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Нормами цього Закону застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено.

Разом з тим, за висновками Верховного Суду у справі №496/2099/16-ц від 31.07.2019, якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У підтвердження факту схвалення та визнання правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» було подано заяву від директора ТОВ «Управляюча компанія - Політех» Якименка Олександра Миколайовича, засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Папушою І.І., у якій директор підтвердив, що ТОВ «Управляюча компанія - Політех» дійсно вчинило волевиявлення на укладання із адвокатом Бутко Д. Г. договору від 24.07.2024, додаткової угоди від 03.11.2024 та акту наданих послуг від 30.01.2026, а тому такі документи укладені за взаємною згодою сторін. Одночасно наголосив, що на додатковій угоді від 03.11.2024 та акті наданих послуг від 30.01.2026 були проставлені факсіміле його особистого підпису.

Відтак, враховуючи те, що директором ТОВ «Управляюча компанія - Політех» Якименком Олександром Миколайовичем заявою, засвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Папушою І.І., було підтверджено факт схвалення та визнання додаткової угоди до договору та акту, суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про недопустимість таких доказів.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем за первісним позовом документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Передбачене частиною шостою статті 129 Господарського процесуального кодексу України поняття "істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку" є оціночним та залежить від конкретних обставин справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19.

У первісній позовній заяві позивач вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн, у відзиві на зустрічну позовну заяву вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20000,00 грн, тоді як подаючи заяву про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги, визначено суму, що становить 113000,00 грн.

У контексті положень частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати не лише їх фактичне підтвердження документами, але й обґрунтованість такого перевищення відносно попереднього (орієнтовного) розрахунку, заявленого у позові та у відзиві на зустрічний позов.

Отже, заявник зобов`язаний довести, що перевищення витрат не могло бути передбаченим під час подання попереднього розрахунку, а такі витрати є наслідком об`єктивних та непередбачуваних обставин, які виникли у ході розгляду справи.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, адвокатом було виконано передбачуваний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, а саме: підготовлено та подано заяви по суті спору, подано низку процесуальних заяв, клопотань та пояснень, а також забезпечено участь у судових засіданнях.

Вказані дії відповідають процесуальній поведінці сторони у господарському спорі та прямо передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність ознак непередбачуваності чи виходу за межі звичайного обсягу правничої допомоги.

Таким чином, суд приходить висновку, що надані послуги з правничої допомоги значною мірою не виходили за межі попередньо визначеного орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, та не вимагали від представника позивача за первісним / відповідача-1 за зустрічним позовами вчинення додаткових, нерегламентованих процесуальним законодавством дій.

При цьому, як вбачається із наведеного детального опису робіт (наданих послуг), частиною правової допомоги є подання до суду різного роду заяв, клопотань, пояснень та заперечень з процесуальних питань, зокрема, клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу вх. 07-11/90573/24; заперечення на клопотання про витребування доказів вх. 07-11/90563/24; клопотання про долучення доказів вх. 07-11/101171/24; клопотання про долучення доказів вх. 07-11/3782/25; заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі вх. 07-11/8556/25; клопотання про долучення оригіналів документів вх. 07-11/12785/25; додаткові пояснення у справі вх. 07-11/16167/25; заперечення на клопотання про витребування доказів вх. 07-11/39698/25; додаткові пояснення вх. 07-11/85523/25.

В контексті означеного слід зауважити, що подання до суду заяв, клопотань, пояснень та заперечень є важливим, але не визначальним елементом правничої допомоги. Судом враховано, що подача таких заяв та клопотань спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, втім їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні аргументи, способи захисту, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.

На переконання суду, ефективність правничої допомоги визначається, передусім, якістю формування заяв по суті спору, які виступають основою для оцінки судом матеріально-правової позиції сторін, а тому саме ґрунтовність, системність і правова обґрунтованість таких заяв мають вирішальний вплив на результативність судового розгляду, у той час як процесуальні заяви та клопотання виконують лише допоміжну роль.

У даному випадку, розподіляючи витрати, понесені позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача за первісним позовом саме в розмірі 113000,00 грн, адже цей розмір має бути документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат.

Відтак, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №910/9605/24 процесуальних документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 45000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом судових витрат на професійну правничу допомогу позивача за первісним позовом в сумі 45000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9605/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСО69» (03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, буд. 55/13, офіс 6; ідентифікаційний код: 45185285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Політех» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 45, прим. 3; ідентифікаційний код: 41427450) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко