Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №908/1620/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/96/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Справа № 908/1620/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Світло-Планети” (пр. Маяковського, буд. 11, корп. 4, офіс 407, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 37056622)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколи Краснова 4” (вул. М.Краснова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 43283314)

про стягнення 102 427 грн 72 коп.

без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Світло-Планети” через підсистему “Електронний суд” звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколи Краснова 4” про стягнення 74 463 грн 14 коп. основного боргу, 6 701 грн 68 коп. 3 % річних, 21 262 грн 90 коп. інфляційних витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1620/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

15.07.2026 на адресу суду через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду з обґрунтуванням.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 102 427 грн 72 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1620/26, присвоєно справі номер провадження 27/96/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

04.09.2026 відповідач подав через підсистему “Електронний суд” (зареєстровано 07.09.2026 за вх. № 19783/08-08/26) клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін.

07.09.2026 позивач подав через підсистему “Електронний суд” (зареєстровано 08.09.2026 за вх. № 19353/08-08/26) заяву, в якій зазначив, що відповідач має зареєстрований кабінет з 27.12.2022, позов отримано у ел.кабінет 06.07.2026, ухвалу про відкриття провадження 20.07.2026, тобто, представник відповідача, вона ж керівник мала достатньо час для подання клопотання та відзиву по справі, але цим правом не скористалася. Окрім того, отримавши від позивача претензію (доказ у справі) не подала відповідь на претензію і не просила надати їй будь-які документи. До клопотання не подано жодного доказу причин поважності тривалого неподання відзиву та клопотання, не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання цього клопотання та клопотання про долучення доказів. До клопотання додано лист від 26.04.2023 № 7, але відсутні докази надсилання цього листа позивачу, згідно опису до цінного листа від 10.06.2023 це доказ надсилання листа від 06.06.2023. Зазначена у клопотанні причина неподання цього клопотання та доказів - голова правління не знаходилася у м. Запоріжжі не заслуговують на увагу, так як, відсутні докази цього, окрім того, з часу відкриття провадження по справі пройшло 1 місяць 16 днів.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, про що постановлено ухвалу від 10.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 12.08.2026.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом отримання примірника ухвали суду в електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС – 20.07.2026 о 20:34 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1620/26.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 17.09.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Світло-Планети” (далі-Виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Миколи Краснова 4” (далі-Замовник) укладено Договір надання послуг з технічного обслуговування інженерних мереж № 26 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цим Договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати технічне обслуговування конструктивних елементів будинку та його внутрішніх мереж холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, опалення та електропостачання (далі - Внутрішньобудинкові мережі) у багатоквартирному житловому будинку № 4 по вул. М.Краснова (далі - Будинок).

Повний перелік цін на заходи з обслуговування Виутрішньобудинкових мереж, які повинен здійснювати Виконавець, наведений у додатку № 1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до розділу 3 Договору Виконавець зобов`язується:

3.1 Своєчасно та в повному обсязі виконувати комплекс заходів з обслуговування Внутрішньобудинкових мереж з дотриманням наступних вимог до них:

система центрального опалення Будинку - в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно, при мінімальній витраті теплової енергії;

системи гарячого водопостачання Будинку - за наявності циркуляційного трубопроводу гарячого водопостачання повинні забезпечувати безперебійне подання гарячої води з мінімальними витратами тепла;

водопровідно-каналізаційна система Будинку - повинна забезпечувати можливість безперебійного подання води до всіх квартир, відводити використану воду в міську каналізаційну систему.

система електропостачання - повинна постійно забезпечувати електрикою житлові та нежитлові приміщення, приміщення загального користування, насосне (при наявності) та ліфтове господарство.

Відповідно до розділу 4 Договору Замовник зобов`язується:

Виконувати зобов`язання за цим Договором належним чином, відповідно до умов Договору та вимог чинних нормативно-правових актів України.

В день укладання цього Договору надати Виконавцю копію технічної документації на інженерні мережі Будинку, яка є необхідною для обслуговування Внутрішньобудинкових мереж.

Забезпечити безперешкодний доступ до Внутрішньобудинкових мереж, приладів та пристроїв на них, арматури, квартирних мереж представникам Виконавця за наявності в них відповідного посвідчення для:

ліквідації аварій - цілодобово;

встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного та профілактичного огляду згідно з вимогами нормативно - правових актів.

Утримувати в належному стані допоміжні приміщення, в яких розташовані будинкові засоби обліку, запірна та розподільча арматура, забезпечити їх збереження.

Своєчасно та відповідно до умов цього Договору приймати виконані Виконавцем роботи (надані послуги).

Своєчасно складати, підписувати та повертати Виконавцеві акти наданих послуг (виконаних робіт).

Своєчасно здійснювати оплату Виконавцеві наданих за цим Договором послуг (виконаних робіт) в порядку і строки, визначені ним.

Призначити відповідальних осіб (представників) для взаємодії під час виконання умов цього Договору.

Виконувати інші вимоги цього Договору та чинного законодавства, що регулює порядок надання послуг та виконання робіт за цим Договором.

На виконання вказаного договору, Виконавцем було надано Замовнику послуги, виконані роботи, що підтверджується актами надання послуг.

Як зазначив позивач відповідач лише частково здійснив оплату наданих позивачем послуг в розмірі 372 881 грн 19 коп, що підтверджується фільтрованою випискою АТ КБ "ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2021 по 24.06.2026 (на загальну суму 269 777 грн 45 коп підтверджує перерахування цієї суми грошових коштів відповідачем на рахунок позивача, окрім того, за період з 21.07.2020 на рахунок позивача відповідачем було перераховано 177 566 грн 88 коп., всього 372 881 грн 19 коп.).

Станом на 13.06.2023, згідно акту звіряння розрахунку сторони підтвердили борг у розмірі 74 463 грн 14 коп.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати заборгованості змусило позивача звернутися з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 74 463 грн 14 коп. основного боргу, 6 701 грн 68 коп. 3 % річних, 21 262 грн 90 коп. інфляційних витрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

На виконання умов Договору Виконавцем було надано Замовнику послуги, виконані роботи, що підтверджується актами надання послуг, які підписані з обох сторін: № 3 від 25.06.2020 на суму 17 208 грн 40 коп. № 13 від 30.06.2020 на суму 38 648 грн 34 коп., № 11 від 31.07.2020 року на суму 57936 грн 00 коп. № 10 від 31.07.2020 на суму 91 975 грн 20 коп. № 9 від 31.08.2020 на суму 44 958 грн 55 коп № 9 від 31.08.2020 на суму 52936 грн 75 коп. № 15 від 30.09.2020 року на суму 53 683 грн 54 коп. № 13 від 31.03.2021 на суму 13 461 грн 65 коп. № 3 від 31.05.2021 на суму 15 350 грн 35 коп. №17 від 30.06.2021 на суму 1 604 грн 50 коп. № 1від 15.07.2021 року на суму 21344 грн 17 коп. № 11 від 31.07.2021 на суму 957 грн 00 коп., № 6 від 31.01.2022 на суму 19 799 грн 78 коп. № 11 від 31.10.2022 на суму 7 150 грн 90 коп. № 11 від 30.11.2022 на суму 3 646 грн 00 коп., № 19 від 31.01.2023 на суму 7 354 грн 00 коп.

Відповідач лише частково здійснив оплату наданих позивачем послуг в розмірі 372 881 грн 19 коп., що підтверджується фільтрованою випискою АТ КБ "ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2021 по 24.06.2026 (на загальну суму 269 777 грн 45 коп. підтверджує перерахування цієї суми грошових коштів відповідачем на рахунок позивача, окрім того, за період з 21.07.2020 на рахунок позивача відповідачем було перераховано 177 566 грн 88 коп., всього 372 881 грн 19 коп.).

Відповідно до п. 4 пп 4.7 Договору своєчасно здійснювати оплату Виконавцеві наданих за цим Договором послуг (виконаних робіт) в порядку і строки, визначені ним.

Приписами п. 10.1 Договору передбачено, що строк дії Договору визначається періодом з 01 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року. В частині виконання зобов`язань Сторонами Договір діє до повного їх виконання.

Дія даного Договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із Сторін за один місяць (тридцять календарних днів) до закінчення дії цього Договору не повідомить письмово іншу Сторону про відмову від Договору.

Відповідач лише частково здійснив оплату за виконану роботу з технічного обслуговування конструктивних елементів будинку та його внутрішніх мереж холодного, гарячого водопостачання та водовідведення, опалення, та електропостачання в розмірі 372 881 грн 19 коп, що підтверджується фільтрованою випискою АТ КБ "ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2021 по 24.06.2026 (на загальну суму 269 777 грн 45 коп підтверджує перерахування цієї суми грошових коштів відповідачем на рахунок позивача, окрім того, за період з 21.07.2020 на рахунок позивача відповідачем було перераховано 177 566 грн 88 коп., всього 372 881 грн 19 коп.).

Станом на 13.06.2023, згідно акту звіряння розрахунку сторони підтвердили борг у розмірі 74 463 грн 14 коп.

Щодо наданого позивачем акта звірки взаємних розрахунків суд дійшов таких висновків.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.

Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2020-13.06.2023 підписаний та скріплений печатками обох сторін на суму 74 463 грн 14 коп.

За таких підстав, суд приймає до уваги Акт звірки взаємних розрахунків за Договором про надання послуг з технічного обслуговування інженерних мереж № 26 від 01.06.2020, в якості належного та допустимого доказу.

07.05.2026 позивач надіслав на адресу відповідача претензію б/н про погашення заборгованості у термі до 5 робочих днів з дати отримання претензії.

Відповідь на претензію матеріали справи не містять.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 74 463 грн. 14 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 701 грн 68 коп. 3 % річних за період з 01.07.2023 по 01.06.2026, 21 262 грн 90 коп. інфляційних витрат за період з 01.07.2023 по 01.06.2026.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором відповідачем у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми, це не звільняє його від відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Також відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п.п. 115-117 постанови).

Разом з тим, суд зауважує, що матеріали справи не містять звернень відповідача до суду з проханням про зменшення відсотків річних.

Факт прострочення оплати відповідачем грошового зобов`язання по відшкодуванню вартості наданих позивачем послуг, підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Контррозрахунку сум 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем не надано.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума 3 % річних за період з 01.07.2023 по 01.06.2026 складає 6 524 грн 20 коп., сума інфляційних витрат за період з 01.07.2023 по 01.06.2026 складає 21 262 грн 90 коп.

У задоволенні решти вимоги щодо стягнення 177 грн 48 коп. 3 % річних, суд відмовляє позивачу у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідач у строк передбачений договором взятих на себе договірних зобов`язань належним чино не виконав, оплату за отримані послуги в повному обсязі за спірний період не здійснив, внаслідок чого. Заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Світло-Планети” до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколи Краснова 4” задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколи Краснова 4” (вул. М.Краснова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 43283314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Світло-Планети” (пр. Маяковського, буд. 11, корп. 4, офіс 407, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 37056622) 74 463 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн 14 коп. основного боргу, 6 524 (шість тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 20 коп. 3 % річних, 21 262 (двадцять одна тисячі двісті шістдесят дві) грн 90 коп. інфляційних витрат, 2 657 (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн 79 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено і підписано 22.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.