Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №908/1644/26 — Господарський суд Запорізької області

Суд: Господарський суд Запорізької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №908/1644/26

Суддя: Дроздова С.С.

номер провадження справи 27/98/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Справа № 908/1644/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

за позовом: Запорізької міської рятувально-водолазної служби (вул. Нижньодніпровська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 26181973)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, ідентифікаційний код юридичної особи 45153578)

про розірвання договору та стягнення 92 970 грн 00 коп.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

07.07.2026 Запорізька міська рятувально-водолазна служба звернулася через підсистему “Електронний суд” з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” про:

- розірвання Договору поставки № 1002-4 від 11.02.2026;

- стягнення кошти, сплачені за Договором поставки № 1002-4 від 11.02.2026 у розмірі 92 970 грн 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1644/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

15.07.2026 на адресу суду через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду з обґрунтуванням.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1644/26, присвоєно справі номер провадження 27/98/26. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 17.08.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом отримання примірника ухвали суду в електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС – 20.07.2026 о 20:34 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 17.09.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

11.02.2026 між Запорізькою міською рятувально-водолазною службою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” укладено договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями з використанням електронного каталогу Prozzoro Market (запит ціни пропозиції) № 1002-4 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати Покупцю партіями нафтопродукти в асортименті (код за ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти), а саме: бензин А-92 (Євро 5), в подальшому іменовані Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2 Договору Товар згідно даного Договору постачається Постачальником Покупцю партіями. Під партією Товару розуміється кількість та асортимент Товару, визначений в окремій видатковій накладній на Товар.

Асортимент та кількість Товару (об`єм товарної партії) погоджуються Сторонами у видаткових накладних на Товар. У випадку необхідності, за вимогою однієї зі Сторін Договору, Сторонами на партію Товару можуть підписуватись Додатки, з визначенням асортименту, кількості та ціни Товару(п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору Товар згідно даного Договору постачається Покупцю для виробничого споживання останнім.

Згідно п. 2.2 Договору загальна сума Договору становить: 92 970,00 (Дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сімдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ: 15 495,00 грн. (П`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) згідно Додатку 1 (Специфікація).

Відповідно п. 3.1 Договору після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на Товар, Постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів передає Покупцю за Актом приймання-передачі карток на пальне карту(и) на пальне «Укрнафта» встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту – картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торговельної марки «Укрнафта», вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих код, голографічне зображення та інші ступені захисту.

Передача Покупцю карток на пальне «Укрнафта» здійснюється по місцезнаходженню офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця, з підписанням уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі карток на пальне. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

У випадку прострочення Покупцем здійснення оплати поставлених Товарів, Постачальник має право вимагати повернення неоплаченого в строк Товару, а Покупець зобов`язаний повернути такий Товар. Повернення Товару здійснюється шляхом підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на повернення Товару. Право власності на Товар переходить від Покупця до Постачальника з дати підписання накладної на повернення Товару.

Місце поставки: Україна, відповідно до документації (Додаток № 2 Мережа АЗС).

Термін поставки: до 01.03.2026.

Згідно п. 3.2 Договору Товар видається Покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану Постачальником Покупцеві на умовах, передбачених п. 3,1. даного Договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється фактична видача (передача) Товару за місцем знаходження Товару (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару уповноважений представник Покупця пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) Товару відповідної марки та кількості. При видачі Товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару відповідного асортименту та кількості.

Відповідно п. 3.5 Договору Постачальник зобов`язується фактично видати Покупцю Товар лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне.

Згідно п. 3.9 Договору видача Товару на пошкоджену, протерміновану, заблоковану, підроблену картку на пальне або таку, що не містить реквізитів, вказаних у пункті 3.1. Договору, Постачальником (Користувачем АЗС) не здійснюється.

Постачальник має право призупинити видачу Товару без сплати жодних штрафних санкцій і без відшкодування можливих збитків Покупця, у випадках:

- порушення Покупцем строку (терміну) оплати грошових зобов`язань перед Постачальником до моменту здійснення належної оплати;

- припинення строку дії Договору чи його дострокового розірвання; 3. закінчення строку дії карток на пальне;

- виникнення форс-мажорних обставин у будь-якої із Сторін.

Відповідно п. 3.10 Договору картки на пальне дійсні для видачі Товару на протязі строку, визначеного відповідним Актом приймання-передачі карток на пальне. (п. 3.4. даного Договору). Картки на пальне, не пред`явлені оператору АЗС для отримання Товару протягом терміну дії картки на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Покупець зобов`язується виконати свої зобов`язання щодо фактичного отримання Товарів (фактичної вибірки Товарів) до моменту анулювання карток на пальне.

У випадку неотримання Покупцем Товарів протягом строку дії карток на пальне, Постачальник має право у випадку неотримання Покупцем Товарів протягом строку дії карток на пальне, або припинення строку дії Договору чи його дострокового розірвання, Постачальник має право вимагати повернення (у власність Постачальника) таких Товарів, а Покупець зобов`язаний повернути такі Товари. Повернення Товару здійснюється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної на повернення Товару. У випадку, якщо Покупець є платником ПДВ, то Покупець повинен вчасно підтвердити розрахунок коригування до податкової накладної.

Якщо повернуті Постачальнику Товари були оплачені Покупцем, Постачальник на письмову вимогу Покупця повертає Покупцю оплачені за Товари кошти після повернення Покупцем оригіналів первинних документів, підтвердження розрахунку коригування до податкової накладної та підписання між Сторонами акту звірки взаєморозрахунків. Право власності на Товар переходить від Покупця до Постачальника з дати підписання накладної на повернення Товару.

Згідно п. 10.3 Договору зміни, доповнення, додатки до даного Договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох Сторін.

Відповідно п. 10.11 Договору даний Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору.

Постачальник вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Покупця за 10 (десять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору.

На виконання умов Договору, позивачем, на підставі видаткової накладної № Т-1410 від 16.02.2026 у повному обсязі здійснено оплату вартості товару (бензин А-92 (Євро5)) в розмірі 92 970 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 40 від 18.02.2026.

Позивач зазначив, що після передачі талонів їх не використав.

Відповідач листом від 08.04.2026 № 0804-1 повідомив позивача про призупинення відпуску пального за талонами у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Унаслідок зазначених дій позивач був позбавлений можливості отримувати оплачений товар на автозаправних станціях, визначених договором.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач листом від 19.05.2026 № 153 звернувся до відповідача з проханням відновити можливість отримання пального за талонами та виконати умови договору.

Оскільки відповіді на вказаний лист не надійшло, позивачем направлено претензію від 02.06.2026 № 163 з вимогою усунути порушення умов Договору та забезпечити можливість отримання оплаченого товару.

Проте станом на день подання даного позову відпуск пального не відновлено, відповіді на лист та претензію не отримано. Відповідач поштове направлення в якому знаходилась претензія не забрав.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про розірвання Договору поставки № 1002-4 від 11.02.2026 та стягнення коштів, сплачених за Договором поставки № 1002-4 від 11.02.2026 у розмірі 92 970 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України унормовано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Нормами статті 664 ЦК визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними, у позивача виникло право власності на цей товар.

Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затв. постановою КМУ від 20.12.1997 № 1442 передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Таким чином, позивач як власник карток на пальне за видатковими накладними, вказаними у позовній заяві, має право на отримання на АЗС відповідача товару на підставі карток на пальне.

Однак, по картках позивач не отримав пальне.

Зазначене не заперечується відповідачем та матеріали справи на містять доказів на спростування викладених у позові обставин.

Крім цього, неможливість передачі пального одного виробника не перешкоджала відповідачу з метою належного виконання зобов`язань передати пальне іншого виробника, оскільки договором поставки не було конкретизовано, пальне якого виробника має передаватись.

Позивачем 02.06.2026 засобами поштового зв`язку була направлена претензія від 02.06.2026 № 163 з вимогою виконати відповідачем умови Договору та забезпечити можливість отримання пального за талонами.

Претензія відповідача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На момент подачі позову, відповідачем довірчі документи не активовано відпуск палива Замовнику через АЗС не відбувається.

Наведене не заперечується відповідачем.

Згідно п. 3.4 Договору термін дії талонів – 12 календарних місяців від дати фактичної передачі карток на пальне.

Відповідно п. 3.5 Договору Постачальник зобов`язується фактично видати Покупцю Товар лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне.

Слід зазначити, що видаткова накладна № Т-1410 від 16.02.2026 містить інформацію про початковий та кінцевий номер кожного талону.

Достовірність вказаної видаткової накладної не ставиться сторонам під сумнів, відтак не ставиться під сумнів і достовірність талонів.

Відповідач зі свого боку не виконав належним чином свої зобов`язання за договором з частині поставки товару, а саме активованих довірчих документів (талонів/скретч-карток).

Наведене є порушенням договору зі сторони відповідача, оскільки позивач не зміг за такими талонами отримати придбаний за договором № 1002-4 від 11.02.2026 Товар на АЗС.

З матеріалів справи вбачається, що активація спірних талонів залежить виключно від волі відповідача.

Вказана обставина також не заперечується та не спростовується відповідачем.

Суд вважає такий спосіб захисту ефективним, оскільки у разі розблокування відповідачем спірних талонів позивач при пред`явленні цих талонів на АЗС отримає придбаний за договором № 1002-4 від 11.02.2026 Товар.

До аналогічних висновків дійшов Східний апеляційний господарський суд у справі № 922/2816/24 (постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2816/24 від 22.01.2025).

При цьому відповідачем не визначено строк усунення таких обставин та відновлення відпуску пального, а тому талони фактично заблоковані на невизначений строк.

Водночас строк дії виданих позивачу талонів продовжує спливати незалежно від можливості їх використання.

Більше того, умовами Договору не передбачено механізму продовження строку дії, заміни чи обміну талонів у випадку їх невикористання внаслідок блокування відпуску пального з ініціативи Постачальника або через обставини, на які Покупець не може впливати.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов`язання; - сплата неустойки; - відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1-3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки Товару у встановлений Договором термін та після отримання оплати за нього оплати є істотним порушенням договору.

Як встановлено судом вище, граничний термін виконання зобов`язання щодо поставки Товару відповідачем по Договору – до 01.02.2026, тобто на момент звернення із позовом до суду сплив та становить більше півроку.

З огляду на викладене, та враховуючи, що внаслідок фактичного припинення відпуску пального на невизначений строк та відсутності передбаченого Договором механізму поновлення прав Покупця відбулося істотне порушення умов Договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку та повернення сплачених за ним коштів.

Позивач уклав Договір з метою отримання бензину А-92 для забезпечення діяльності Запорізької міської рятувально-водолазної служби.

Однак внаслідок припинення відповідачем відпуску пального за талонами позивач фактично позбавлений можливості отримати оплачений товар.

Відпуск пального припинено на невизначений строк, що свідчить про неможливість досягнення мети Договору та є істотним порушенням його умов.

Відповідно до частини другої ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили ч. 3 ст. 653 ЦК України).

У зв`язку із розірванням спірного договору в судовому порядку має місце припинення зобов`язань по спірному договору.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати (аванс) товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки відповідач не забезпечив можливість отримання оплаченого товару, не відновив відпуск пального, не надав відповіді на претензію та не повернув отримані кошти, вимога позивача про розірвання Договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Дослідивши матеріали справи позивач документально підтвердив невиконання відповідачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” обов`язку активувати довірчі документи (талони/скетч-картки) для здійснення відвантаження пального згідно потреб Запорізької міської рятувально-водолазної служби шляхом відпуску пального за талонами/скретч-картами на загальну суму 92 970 грн 00 коп.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання умов договору у повному обсязі.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Запорізької міської рятувально-водолазної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” задовольнити.

Розірвати Договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями з використанням електронного каталогу Prozzoro Market (запит ціни пропозиції) № 1002-4 від 11.02.2026 укладений між Запорізькою міською рятувально-водолазною службою (вул. Нижньодніпровська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 26181973) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, ідентифікаційний код юридичної особи 45153578).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФУЛ ФЬЮЖН” (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, ідентифікаційний номер юридичної особи 45153578) на користь Запорізької міської рятувально-водолазної служби (вул. Нижньодніпровська, буд. 12, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 26181973, на розрахунковий рахунок UA858201720344240003000044611 Держказначейська служба України, м. Київ, отримувач: Запорізька міська рятувально-водолазна служба) кошти сплачені за Договором поставки № 1002-4 від 11.02.2026 в розмірі 92 970 (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 00 коп., 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 22.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua