Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №904/2390/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №904/2390/26

Суддя: Перова Олена Володимирівна

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2390/26

Господарський суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн, моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та судових витрат.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 справу № 904/2390/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 у справі № 904/2390/26 позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла позовна заява від 03.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі № 904/2390/26 позовну заяву фізичної особи Азарова Станіслава Михайловича до фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича про стягнення заборгованості повернуто без розгляду, у зв`язку з неусуненням всіх недоліків позовної заяви.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі № 904/2390/26 задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 у справі № 904/2390/26 скасовано; матеріали справи № 904/2390/26 передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

13.07.2026 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області повернулися матеріали справи № 904/2390/26.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

21.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича про розгляд справи № 904/2390/26 за правилами загального позовного провадження.

23.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про призначення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що за час існування ділових відносин між сторонами позивач не надав жодного звіту щодо наданих послуг, обов`язок щодо подальшої сплати у відповідача не виник внаслідок неправомірних дій позивача, що підтверджується висновком аудиту контекстної реклами "Nevidimka". Також відповідач заперечує проти стягнення моральної шкоди.

05.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що аудит контекстної реклами "Nevidimka" не є судовою експертизою та не підтверджує належними доказами істотних недоліків виконаних робіт.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

З урахуванням режиму воєнного стану, повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 між Фізичною особою-підприємцем Азаровим Станіславом Михайловичем (далі - виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мілоховим Юрієм Миколайовичем (далі - замовник, відповідач) укладений договір про рекламну співпрацю № 036.

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов`язується надати послуги з розробки, налаштування та запуску рекламних кампаній для сайту https://nevidimka.com.ua/, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги.

Послуги включають: розробку рекламної стратегії; створення рекламних креативів (відео/фото); налаштування Google Ads (Пошук, КМС, Shopping, YouTube); налаштування Meta Ads (Facebook, Instagram); налаштування ремаркетингу; підключення аналітики (Google Analytics, Tag Manager, Pixel, Conversion API); зв`язування рекламних каналів в єдину систему (пункт 1.2. договору).

Послуги вважаються наданими з моменту запуску рекламних кампаній у рекламних кабінетах (пункт 1.3. договору).

Загальна вартість послуг з повного запуску реклами "під ключ" становить 40 000 (сорок тисяч) гривень (пункт 2.1. договору).

Згідно умов пункту 2.2. договору оплата здійснюється поетапно в такому порядку:

2.2.1. 10 000 (десять тисяч) гривень — сплачуються протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання Договору. Після надходження коштів Виконавець розпочинає роботи.

2.2.2. 10 000 (десять тисяч) гривень — сплачуються через 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту запуску рекламних кампаній за умови відсутності блокування рекламних акаунтів та фактичного функціонування кампаній.

2.2.3. 20 000 (двадцять тисяч) гривень — сплачуються через 14 (чотирнадцять) календарних днів після здійснення другого платежу за умови подальшого функціонування рекламних кампаній та їх активної роботи.

У день здійснення третього платежу (20 000 грн) замовник також сплачує авансовий платіж за ведення реклами за наступний місяць у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень (пункт 2.3. договору).

Рекламний бюджет (кошти на оплату реклами в Google, Meta тощо) оплачується замовником окремо та не входить у вартість послуг виконавця (пункт 2.4. договору).

У разі відмови замовника після початку робіт сплачені платежі не повертаються (пункт 2.5. договору).

Щомісячна вартість ведення реклами становить: 10 000 грн / місяць (пункт 3.1. договору).

Оплата за ведення здійснюється авансом за кожний наступний місяць (пункт 3.2. договору).

У разі несплати ведення Виконавець має право призупинити кампанії без попередження (пункт 3.3. договору).

Виконавець не гарантує: конкретну кількість заявок; рівень продажів; прибуток; окупність інвестицій; позиції в Google; стабільність роботи рекламних платформ (пункт 4.1. договору).

Результат рекламних кампаній залежить від: якості сайту; конкурентного середовища; ціни товару; сезонності; роботи відділу продажів замовника; обсягу рекламного бюджету (пункт 4.2. договору).

Відсутність фінансового результату не є підставою для повернення коштів (пункт 4.3. договору).

Виконавець гарантує: професійне та добросовісне надання послуг; налаштування рекламних кампаній відповідно до технічних вимог платформ; підключення аналітики та відстеження конверсій; використання актуальних методик digital-маркетингу; оптимізацію рекламних кампаній протягом строку ведення (пункт 4.4. договору).

Виконавець гарантує запуск рекламних кампаній у погоджені строки за умови своєчасного надання Замовником усіх необхідних доступів та матеріалів (пункт 4.5. договору).

У разі технічної помилки з боку Виконавця, така помилка усувається за його рахунок (пункт 4.6. договору).

Рекламні креативи, стратегії та налаштування є інтелектуальною власністю виконавця до моменту повної оплати (пункт 5.1. договору).

Після повного розрахунку замовник отримує право використання створених матеріалів (пункт 5.2. договору).

Виконавець має право використовувати результати робіт у портфоліо (пункт 5.3. договору).

Виконавець не несе відповідальності за: блокування рекламних акаунтів; зміну політик Google або Meta; відхилення оголошень; технічні збої платформ; дії третіх осіб; штрафи податкових органів (пункт 6.1. договору).

Сукупна відповідальність виконавця обмежується сумою фактично сплаченої винагороди за поточний період (пункт 6.2. договору).

У разі односторонньої відмови замовника після старту робіт кошти не повертаються (пункт 7.1. договору).

Виконавець має право розірвати договір у разі: втручання замовника в налаштування; несвоєчасної оплати; надання недостовірної інформації; порушення замовником умов публічної оферти, правил оформлення замовлення, а також положень, розміщених на веб-сайтах https://www.zivoton.com/privacy-policy та https://www.zivoton.com/privacy-policy-1 (у тому числі політики конфіденційності та правил користування сайтом) (пункт 7.2. договору).

Договір підписаний сторонами у сервісі "Вчасно" та скріплений електронними підписами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним на виконання умов договору про рекламну співпрацю № 036 від 03.03.2026 були надані Фізичній особі-підприємцю Мілохову Юрію Миколайовичу послуги з розробки рекламної стратегії, створення рекламних матеріалів, налаштування рекламної кампанії, здійснення запуску реклами, забезпечення щоденної комунікації та надання регулярних звітів.

Відповідач сплатив 20 000,00 грн, що підтверджується квитанціями № 853 від 05.03.2026 у розмірі 10 000,00 грн та № 867 від 30.03.2026 у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач 09.04.2026 отримав від Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича повідомлення на Telegram про відмову від оплати та подальшої співпраці за договором про рекламну співпрацю № 036 від 03.03.2026.

09.04.2026 позивач через сервіс "Вчасно" направив Фізичній особі-підприємцю Мілохову Юрію Миколайовичу досудову претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 20 000,00 грн протягом 3 календарних днів з моменту отримання цієї претензії. Згадана досудова претензій була отримана відповідачем 09.04.2026, переглянута 13.04.2026 та залишена без відповіді.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про рекламну співпрацю № 036 від 03.03.2026, строк дії договору, умови надання послуг, факт надання послуг, загальна вартість наданих послуг, правомірність заявленої до стягнення заборгованості, наявність підстав для стягнення моральної шкоди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 03.03.2026 між сторонами був укладений договір про рекламну співпрацю № 036, який підписаний у сервісі "Вчасно" та скріплений електронними підписами.

Судом не приймається до уваги повідомлення відповідача про відмову від подальшої співпраці за договором про рекламну співпрацю № 036 від 03.03.2026, яке було направлено позивачу на Telegram 09.04.2026 з огляду на те, що відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України розірвання договору має бути вчинене у такій самій формі, що й договір, який розривається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, оскільки договір між сторонами був підписаний сторонами у сервісі "Вчасно" та скріплений електронними підписами, його розірвання також має бути оформлено у відповідній формі, якщо договором або законом не передбачено інше.

Посилання відповідача на односторонню відмову від договору на підставі частини четвертої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" також суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" поширюється на фізичну особу саме як споживача, якщо вона придбаває/замовляє товар, роботу чи послугу для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, а не на фізичну особу-підприємця (пункт 29 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").

Отже договір є чинним, доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку, сторонами не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було здійснено запуск та функціонування рекламних кампаній.

Відповідно до пункту 2.2. договору оплата здійснюється поетапно в такому порядку:

2.2.1. 10 000 (десять тисяч) гривень - сплачуються протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання Договору. Після надходження коштів Виконавець розпочинає роботи.

2.2.2. 10 000 (десять тисяч) гривень - сплачуються через 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту запуску рекламних кампаній за умови відсутності блокування рекламних акаунтів та фактичного функціонування кампаній.

2.2.3. 20 000 (двадцять тисяч) гривень - сплачуються через 14 (чотирнадцять) календарних днів після здійснення другого платежу за умови подальшого функціонування рекламних кампаній та їх активної роботи.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов підпунктів 2.2.1., 2.2.2. пункту 2.2. договору здійснено оплату у розмірі 20 000,00 грн.

Водночас відповідач відмовився від оплати 20 000,00 грн, яка була передбачена через 14 календарних днів після здійснення другого платежу за умови подальшого функціонування рекламних кампаній та їх активної роботи.

Факт прийняття відповідачем наданих послуг свідчить про їх фактичне надання, отримання та споживання. З моменту прийняття послуг вони вважаються виконаними та прийнятими відповідачем, у зв`язку з чим посилання відповідача на неналежне їх надання є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано актів виявлення недоліків, вимоги про їх усунення, повідомлення про встановлення строку для виправлення, звернення із вимогою повторного виконання робіт, тощо.

Щодо ненадання позивачем звітів про виконану роботу, суд звертає увагу, що умовами договору не передбачено обов`язку виконавця складання таких звітів, що може призвести до несплати наданих послуг за договором. Проте між сторонами здійснювалося листування у месенджерах Telegram про виконані роботи.

Наданий відповідачем аудит контекстної реклами "Nevidimka" не є судовою експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства України, та сам по собі не підтверджує належними і допустимими доказами наявність істотних недоліків у виконаних роботах.

Зазначений документ містить суб`єктивну оцінку результатів рекламної кампанії та не встановлює з належним ступенем достовірності факту неналежного виконання позивачем договірних зобов`язань, конкретних недоліків виконаних робіт, їх істотності, причин виникнення та причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та відповідача.

Відтак посилання на аудит контекстної реклами "Nevidimka" як на основний доказ істотних недоліків виконаних робіт є необґрунтованим, оскільки сам факт складення такого аудиту не підтверджує автоматично неналежне виконання позивачем умов договору з надання послуги з розробки, налаштування та запуску рекламних кампаній для сайту https://nevidimka.com.ua/.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 ГПК України).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту надання послуг за договором про рекламну співпрацю від 03.03.2026 № 036 є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором про рекламну співпрацю № 036 від 03.03.2026 складає 20 000,00 грн, яка підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні засади такого відшкодування визначені статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України, згідно з якими моральна шкода підлягає компенсації за наявності сукупності юридично значимих елементів: факту її заподіяння, протиправності поведінки заподіювача, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також вини особи, яка її завдала, якщо інше не встановлено законом.

При цьому обов`язок доказування зазначених обставин відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача, а відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні відповідної вимоги.

Підставою вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає психологічний стрес, який появився у погіршенні емоційного стану, порушенні сну, нервовому напруженні.

На підтвердження понесеної моральної шкоди позивач надає докази запису на прийом до сімейного лікаря-терапевта та до невропатолога. Проте з наданих документів неможливо встановити, чи відбувся такий прийом у лікаря, які скарги наводив позивач, які висновки зроблено за результатами таких прийомів, яке призначене лікування.

Наявність у позивача інвалідності свідчить про те, що позивач мав вади здоров`я задовго до початку співпраці з відповідачем, а отже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та ймовірним погіршенням здоров`я позивача.

Оцінюючи подані докази, суд виходить з того, що позовна заява не містить належного та конкретного обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди, не визначає, у чому саме полягає її характер та глибина, не містить доказів, які б підтверджували настання у позивача саме немайнових втрат у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України, а також не доводить причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними переживаннями.

Правовий статус фізичної особи – підприємця не є відокремленим від статусу фізичної особи, однак звернення до суду у зв`язку з господарською діяльністю не звільняє позивача від обов`язку доведення саме тих немайнових втрат, які виходять за межі звичайного ризику підприємницької діяльності та мають характер істотного втручання у немайнову сферу особи.

Сам факт невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, затримка у виконанні робіт чи необхідність залучення іншого виконавця не є автоматичною підставою для висновку про наявність моральної шкоди, якщо не доведено, що такі обставини спричинили істотні немайнові втрати, які підлягають компенсації у грошовій формі.

Окремо Верховний Суд звертає увагу, що оцінка моральної шкоди вимагає встановлення конкретних обставин істотного втручання у немайнову сферу особи (здоров`я, психоемоційний стан, соціальні зв`язки, репутаційні втрати), підтверджених належними та допустимими доказами, а не загальних тверджень про "переживання" чи "дискомфорт" (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №922/445/21).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про істотне порушення немайнової сфери позивача, зокрема, медичних документів, висновків психологічного характеру, доказів втручання у ділову репутацію чи інших обставин, які виходять за межі звичайних наслідків господарського спору.

Ураховуючи недоведеність наведених обставин, заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" заявлено вимогу майнового характеру (30 000,00 грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 03.05.2026 № 5326-6056-6450-2463.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 1 774,93 грн.

Також судом враховано сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 01.06.2026 № EQSZ-1DDQ-3STE, який покладається на відповідача у розмірі 1 774,93 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича до Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мілохова Юрія Миколайовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Фізичної особи-підприємця Азарова Станіслава Михайловича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 3 549,86 грн (три тисячі п`ятсот сорок дев`ять гривень 86 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 21.09.2026

Суддя О.В. Перова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua