Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №904/4111/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4111/26

Господарський суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ", 68800, Одеська область, Ізмаїльський район, м.Рені, вул.Дунайська, буд.188, код ЄДРПОУ 40832205

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ", 49000, м.Дніпро, вул.Полуботка Павла, буд.47, кв.4, код ЄДРПОУ 44683621

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ" про стягнення заборгованості у розмірі 758 639,99 грн, пені за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 200 999,95 грн, 3 % річних у розмірі 23 478,48 грн, інфляційних втрат у розмірі у розмірі 65 193,94 грн, судового збору у розмірі 12 579,75 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Також позивач просить суд зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення по справі, нараховувати, починаючи з дати ухвалення рішення суду і до моменту виконання цього рішення пеню на суму основної заборгованості за такою формулою: Пеня = Сума боргу * Розрахункова ставка (%) / 100% * Кількість днів / Кількість днів у році, де: сума боргу сума простроченого боргу; розрахункова ставка (%) розрахункова ставка пені в процентах річних; Кількість днів прострочення зобов`язання; Кількість днів у році кількість днів у календарному році.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 справу № 904/4111/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 у справі № 904/4111/26 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання було зумовлене об`єктивними обставинами, які істотно вплинули на здійснення господарської діяльності відповідача; істотний вплив на фінансовий стан мало рішення Комісії регіонального рівня від 15.10.2025 №224914, яким ТОВ "ЮДІ-ГРУП ІІ" визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість. Також відповідач звертає увагу суду на те, що визначена пунктом 7.2. контракту відповідальність відповідача за неналежне виконання своїх зобов`язань (в частині нарахування одночасно пені та процентів за користування коштами) має всі ознаки подвійної відповідальності. Водночас відповідач просить зменшити розмір пені, зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн, а також просить суд відмовити у нарахуванні пені після ухвалення рішення суду, що передбачено частиною десятою статті 238 ГПК України.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від 03.08.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ" про розгляд справи № 904/4111/26 за правилами загального позовного провадження.

07.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач у позовній заяві визнає факт укладення договору, поставок товару, здійснення лише часткової оплати та наявність прострочення виконання грошового зобов`язання. Сам факт дії воєнного стану в Україні не звільняє боржника від відповідальності за конкретне порушення. Позивач заперечує проти зменшення розміру пені.

09.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій зазначає про подання доказів понесених судових витрат протягом 5-ти денного строку після ухвалення рішення суду.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" (далі - постачальник. позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ" (далі - покупець, відповідач) укладений договір поставки палива № 1403.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця дизельне паливо та/або рідина ADBLUE-сечовина для системи SKR (далі за текстом - Adblue), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент та кількість визначається відповідно до замовлення покупця.

Ціна товару визначається у видаткових накладних (пункт 3.1. договору).

Постачальник здійснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України - гривні (пункт 3.2. договору).

Покупець має сплатити за обсяг поставленого товару поточного місяця не пізніше 5 (п`яти) банківських днів (пункт 3.3. договору).

Оплата товару можлива на умовах попередньої оплати (пункт 3.4. договору).

Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 3.5. договору).

У випадку порушення покупцем строків оплати товару, передбачених п.3.3., останній має сплатити суму заборгованості негайно, але не пізніше ніж протягом 5 календарних днів починаючи з початку порушення встановлених строків оплати (підпункт 3.5.1. пункту 3.5. договору).

У разі несплати покупцем суми заборгованості за поставлений товар, постачальник в односторонньому порядку, без будь-якого повідомлення покупця або погодження з ним має право перерахувати суму заборгованості в сторону збільшення з урахуванням ринкової кон`юнктури та цін, які є актуальними на дату виставлення постачальником рахунка-фактури із перерахованою сумою заборгованості (підпункт 3.5.2. пункту 3.5. договору).

Покупець повинен сплатити суму заборгованості з урахуванням її збільшення постачальником впродовж 5 банківських днів з дати отримання відкоригованого рахунка-фактури від постачальника (підпункт 3.5.3. пункту 3.5. договору).

У разі несплати покупцем суми заборгованості за поставлений товар з урахуванням її збільшення протягом встановленого п. 3.5.3. строку постачальник має право знову перерахувати суму заборгованості в порядку, передбаченому п. 3.5.2. договору (підпункт 3.5.4. пункту 3.5. договору).

Постачальник має право на застосування п. 3.5.2. цього договору, щодо перерахування суми заборгованості, в необмеженій кількості разів до дня фактичного виконання покупцем свого зобов`язання зі сплати суми заборгованості за поставлений товар (підпункт 3.5.5. пункту 3.5. договору).

Місце поставки товару узгоджується сторонами окремо (пункт 3.6. договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту заправки пальним (товаром) транспортного засобу з паливозаправника постачальника (пункт 3.7. договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього договору (пункт 4.1. договору).

У випадку порушення строків оплати, визначених п.3.4 цього договору, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі 0,5 % від вартості товару, строк оплати якого порушено. Визначена цим пунктом відповідальність не застосовується до оплати покупцем товару на умовах передоплати (повної та часткової). Вказану в цьому пункті неустойка є виключною (пункт 4.2. договору).

Якщо невиконання будь-якою з сторін своїх зобов`язань по цьому договору спричинило збитки для іншої сторони, зацікавлена сторона вправі вимагати відшкодування таких збитків у повному обсязі понад передбачену цим договором неустойку (пункт 4.3. договору).

Строк дії даного договору встановлений з дати його підписання сторонами і по 31 грудня 2025, але у будь - якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Закінчення терміну Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Сторони погодили, що у разі, якщо дата підписання сторонами цього договору є пізнішою ніж дата, що зазначена у правому верхньому куті першої сторінки даного договору, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли починаючи з дати, що зазначена у правому верхньому куті першої сторінки даного договору (пункт 9.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" у період з 14.03.2025 по 02.10.2025 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ" товар у кількості 37 303,76 літрів загальною вартістю 1 773 254,97 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.43-97).

У період з 25.03.2025 по 03.12.2025 відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 1 014 614,98 грн, що підтверджується банківською випискою позивача від 08.07.2026 № 526/140/2026 (а.с.98-99).

Листом від 29.04.2026 позивач вимагав ТОВ "ЮДІ-ГРУП ІІ" сплатити заборгованість за договором поставки палива № 1403 від 14.03.2025 протягом 5 діб з моменту отримання даної претензії (а.с.100-102). Згаданий лист був залишений відповідачем без відповіді.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 758 639,99 грн, пені за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 200 999,95 грн, 3 % річних у розмірі 23 478,48 грн та інфляційних втрат у розмірі у розмірі 65 193,94 грн.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки палива від 14.03.2025 № 1403, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Нормами частини першої статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Суд з`ясував, що у період з 14.03.2025 по 02.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" поставило товар Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ" на суму у розмірі 1 773 254,97 грн.

Відповідач частково сплатив заборгованість за договором у період з 25.03.2025 по 03.12.2025 у розмірі 1 014 614,98 грн.

Суд звертає увагу на те, що додана відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжна інструкція 1.742126453.1 на суму 10 000,00 грн не може бути врахована судом як доказ часткової оплати заборгованості відповідача, оскільки така оплата стосується договору з реалізації товарів та послуг № 2234, а не договору поставки палива № 1403 від 14.03.2025.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором договору поставки палива від 14.03.2025 № 1403 складає 758 639,99 грн, яка підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо нарахування 3 % річних за період з 08.04.2025 по 03.07.2026 у розмірі 23 478,48 грн, інфляційних втрат за період з квітня 2025 по червень 2026 у розмірі 65 193,94 грн та пені за період з 08.04.2025 по 03.07.2026 у розмірі 200 999,95 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони у договорі визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього договору (пункт 4.1. договору).

Перевіривши розрахунок позивача по стягненню 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, розрахований відповідно до умов договору, арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідач контррозрахунок не надав.

Щодо зменшення розміру пені.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає наявні підстави для зменшення розміру пені до справедливого та співмірного розміру, приймаючи до уваги часткову сплату заборгованості, відсутність доказів того, що внаслідок прострочення оплати позивач зазнав будь-яких реальних збитків, розмір яких був би співмірним із заявленою до стягненню пенею, наявністю об`єктивних труднощів у здійсненні господарської діяльності відповідача.

Водночас відповідачем не зазначено розмір зменшення пені, який суд повинен врахувати при розгляді даної справи.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Щодо нарахування пені до моменту виконання рішення відповідно до положень частини десятої статті 238 ГПК України.

Відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу. Крім того, саме на суд покладено обов`язок встановлення правильності нарахованих платежів, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання, тому, враховуючи встановлені обставини справи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення про нарахування відповідачеві, відповідно до положень частини десятої статті 238 ГПК України, пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки палива від 14.03.2025 № 1403 у розмірі 758 639,99 грн, пені за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 200 999,95 грн, 3 % річних у розмірі 23 478,48 грн та інфляційних втрат у розмірі 65 193,94 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (1 048 312,36 грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 12 579,75 грн. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13 159,89 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 07.07.2026 № 3757. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 580,14 грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 12 579,75 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ" про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮДІ-ГРУП ІІ", 49000, м.Дніпро, вул.Полуботка Павла, буд.47, кв.4, код ЄДРПОУ 44683621 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ", 68800, Одеська область, Ізмаїльський район, м.Рені, вул.Дунайська, буд.188, код ЄДРПОУ 40832205 заборгованість у розмірі 758 639,99 грн (сімсот п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 99 копійки), 3 % річних у розмірі 23 478,48 грн (двадцять три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 48 копійок), інфляційні втрати у розмірі 65 193,94 грн (шістдесят п`ять тисяч сто дев`яносто три гривні 94 копійки), пеню у розмірі 200 999,95 грн (двісті тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 95 копійок) та судовий збір у розмірі 12 579,74 грн (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 74 копійки).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 21.09.2026

Суддя О.В. Перова