Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №904/1320/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026м. ДніпроСправа № 904/1320/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 904/1320/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42163782)

до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, код ЄДРПОУ 00188311)

про стягнення 75 389,09 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» про стягнення 75 389,09 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 55 000 грн, інфляційних втрат у сумі 14 317,09 грн та пені в сумі 6 072 гривень.

Судові витрати просить покласти на позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2026 (повне рішення суду складено 02.09.2026) у справі № 904/1320/26 частково задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» про стягнення 75 389,09 гривень. Стягнуто з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» 71 324,59 грн, у тому числі основну заборгованість у сумі 55 000грн, інфляційні втрати в сумі 14 317,09 грн, пеню в сумі 2 007,50 грн, судовий збір у сумі 2 518,86 гривень. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.

07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 20 000 грн на послуги правничої допомоги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» про ухвалення додаткового рішення суду. Ухвалено розгляд цієї заяви здійснювати без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет – це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі – Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі – ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) – підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд з`ясував, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 у справі № 904/1320/26 надіслана до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 75), згідно з якою вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» 09.09.2026 о 10:00 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Також суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, у відповідача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи № 904/1320/26, у тому числі можливість отримання такої інформації з відкритого джерела – Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на вищевикладене, Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не було позбавлене права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 у справі № 904/1320/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення суду.

Станом на дату ухвалення додаткового рішення суду заперечення/пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» про ухвалення додаткового рішення суду, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки правової позиції від Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява позивача про ухвалення додаткового рішення суду, оцінивши докази, що мають значення для розгляду поданої заяви та розподілу витрат на професійну правничу (правову) допомогу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування є обставини укладення договору про надання правової (правничої) допомоги, права та обов`язки сторін, порядок оплати правової допомоги, строк договору, наявність/відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Адвокат Коган Роман Віталійович на підтвердження надання професійної правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» подав до суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4864 від 31.07.2020 (а.с. 43), ордер серії АЕ № 1464177 від 16.03.2026 (а.с. 10), договір № 29/12 від 29.12.2025 про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 69-70), акт прийому-передачі від 03.04.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 29/12 від 29 грудня 2025 р. (а.с. 71).

29 грудня 2025 року Адвокатське об`єднання «Аукторітас», в особі учасника – Когана Романа Віталійовича, адвоката (надалі – виконавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (надалі – замовник) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги № 29/12 (а.с. 69-70, надалі – Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору на умовах даного Договору замовник дає завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надавати йому правову (правничу) допомогу з будь-яких питань у рамках господарського, цивільного, кримінального та адміністративного проваджень, у тому числі у справах про адміністративні правопорушення, незалежно від місця їх надання та галузі законодавства, без обмежень процесуальних повноважень, також представляти інтереси замовника у приватних виконавців та державних виконавців.

Згідно з пунктом 2.1 Договору виконавець зобов`язується надавати замовникові за його окремими письмовими або усними замовленнями наступну (але не обмежуючись) можливу правову допомогу протягом строку дії цього Договору:

2.1.1 ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи;

2.1.2 одержувати копії рішень, ухвал, постанов;

2.1.3 подавати позовні заяви, відзиви, відповіді на відзив, заперечення, апеляційні та касаційні скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції будь-якої юрисдикції; брати участь у судовому провадженні;

2.1.4 давати пояснення, подавати докази;

2.1.5 брати участь у дослідженні доказів;

2.1.6 задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

2.1.7 заявляти клопотання та відводи;

2.1.8 брати участь у безпосередній перевірці доказів;

2.1.9 давати усні та письмові пояснення судові;

2.1.10 подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду;

2.1.11 подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

2.1.12 знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

2.1.13 прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

2.1.14 оскаржувати рішення та ухвали суду, а також постанови в адміністративному провадженні;

2.1.15 подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

2.1.16 бути присутнім під час надання пояснень, показань замовника;

2.1.17 оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому чинним законодавством;

2.1.18 застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких замовник бере участь; слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

2.1.19 одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених чинним законодавством;

2.1.20 подавати заяви про кримінальне правопорушення, вчинене у відношенні замовника;

2.1.21 отримувати від уповноваженого органу, до якого подано відповідну заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

2.1.22 подавати докази на підтвердження обставин, викладених у заяві;

2.1.23 брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;

2.1.24 отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо замовника кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування;

2.1.25 бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;

2.1.26 брати участь у безпосередній перевірці доказів;

2.1.27 підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

2.1.28 висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

2.1.29 знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;

2.1.30 оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК України;

до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

2.1.31 мати побачення з засудженим чи з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

2.1.32 бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій – з дозволу дізнавача, слідчого;

2.1.33 знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

2.1.34 звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2.1.35 складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

2.1.36 доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до замшу одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

2.1.37 бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

2.1.38 збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

2.1.39 посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

2.1.40 одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

2.1.41 представляти інтереси замовника у приватних та державних виконавців (робити копії справи, подавати від імені замовника документи та інші правові документи та ознайомлюватися з матеріалами справи);

2.1.42 представляти інтереси замовника у відділах державної реєстрації актів цивільного стану (робити копії документів, подавати від імені замовника документи та інші правові документи та ознайомлюватися з матеріалами справи).

Згідно з пунктом 2.2 Договору при виконанні зазначених в розділі 2 обов`язків виконавець керується відповідним чинним законодавством України і цим Договором і гарантує таку якість за цим Договором правової допомоги, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого роду.

Згідно з пунктом 2.3 Договору для виконання обов`язків, зазначених в розділі 2 цього Договору, виконавець на свій розсуд, але з урахуванням побажань замовника, може призначити відповідального працівника, залишаючись відповідальним перед замовником за якість послуг.

Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник зобов`язаний:

а) своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання обов`язків за цим Договором, в тому числі документами у потрібній кількості примірників, нормативними актами та технічною документацією, що регулюють діяльність замовника, при потребі транспортними засобами.

На підставі пункту 4.1 Договору в залежності від виду та обсягу правової допомоги, що буде надаватися виконавцем замовнику, оплата правової допомоги за відповідний період може проводитись на підставі окремо виставлених рахунків.

Згідно з пунктом 4.2 Договору на підтвердження фактів надання виконавцем замовнику правової допомоги відповідно до умов цього Договору щомісячно сторонами підписується акт приймання наданих послуг. Проєкт акта приймання наданих послуг готує виконавець і надає його замовнику протягом трьох робочих днів після закінчення відповідного місяця. Акт має бути підписаний уповноваженим представником замовника не пізніше сьомого числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги.

Згідно з пунктом 8.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до пункту 8.2 Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується 29 грудня 2026 року.

03 квітня 2026 року Адвокатське об`єднання «Аукторітас», в особі учасника – Когана Романа Віталійовича, адвоката (надалі – виконавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (надалі – замовник) підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі до договору про надання правової (правничої) допомоги №29/12 від 29 грудня 2025 р. (а.с. 71, надалі – Акт).

Згідно з пунктом 1 Акта виконавець надав, а замовник прийняв надані правові (правничі) послуги, передбачені договором № 29/12 про надання правової (правничої) допомоги від 29.12.2025 р.:

- підготував та склав позовну заяву в господарській справі до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з ДП «Укрдіпромез».

Відповідно до пункту 2 Акта вартість наданих послуг становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень, без ПДВ.

Згідно з пунктом 3 Акта замовник не має будь-яких претензій з якості надання послуг виконавцем.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить ухвалити додаткове рішення суду у справі № 904/1320/26 та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» судові витрати в сумі 20 000 грн на послуги правничої допомоги.

Відповідно до з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також зауважує, що ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути вказані в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладено в п.п. 143-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, суд має право покласти на відповідача лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися судом до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення клієнта; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення клієнта; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

3) досягнення за результатами виконання доручення клієнта позитивного результату, якого бажає клієнт;

4) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний із названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають урахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу (правову) допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої (правової) допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий правовий висновок викладено в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п.п. 24, 48 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №903/326/21.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268 рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 20.12.2022 у cправі № 910/6310/21, від 12.01.2023 у cправі № 911/272/21, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 910/6310/21.

Таким чином, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує низку критеріїв (дійсність, обґрунтованість, пропорційність, реальність, розумність, співмірність) та досліджує докази на підтвердження таких критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу (правову) допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, об`єктивному та повному дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої (правової) допомоги, їхньої вартості, складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Отже, з урахуванням обставин справи, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу, з огляду на розумну необхідність таких витрат для конкретної справи.

На підставі вищевикладеного, враховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу (правову) допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін, а також часткове задоволення позову, з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» підлягають стягненню витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 7 000 гривень.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (вх.№43412/26 від 07.09.2026) про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, код ЄДРПОУ 00188311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Пром Інжиніринг» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42163782) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 7 000 грн (сім тисяч гривень 00 копійок).

3. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу – відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 22.09.2026.

Суддя В.О. Дичко